Рішення

від 06.03.2024 по справі 920/1358/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.03.2024м. СумиСправа № 920/1358/23

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Бублик Т.Д.,

розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Трайдент»

до відповідача: Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»

про стягнення 1007513 грн 01 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Моісеєнко В.В.

від відповідача: Скубира О.М.

Стислий виклад позицій сторін по справі, заяви та клопотання сторін. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач 29.11.2023 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 989884 грн 55 коп., з яких: 691000 грн 00 коп. основного боргу, 69100 грн 00 коп. пені, 229784 грн 55 коп. інфляційних збитків, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням договору поставки №28-4/0201 від 02.01.2020.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між сторонами було укладено договір поставки. Позивач поставив відповідачу товар, відповідач прийняв товар без заперечень, проте оплату в обумовлені договором строки не здійснив, що є порушенням п. 2.3.-2.5. Договору. Тому, зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу, пені та інфляційних збитків.

Ухвалою суду від 14.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 15.01.2024.

Відповідач у відзиві на позов визнає вимоги у частині стягнення основного боргу у розмірі 691000,00 грн. Однак, на думку відповідача, з 24.02.2022 і до цього часу відповідач знаходиться під дією обставин непереборної сили і до підприємства повинні бути застосовані положення розділу 7 договору щодо обставин форс-мажору.

Також, відповідач вважає, що при розрахунку пені позивачем не було ураховано положення ч.6 ст 232 ГК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій через 6 місяців з дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім цього, при підрахунку інфляційних збитків позивач не врахував п. 3.2. договору, згідно якого відповідач був зобов`язаний здійснити оплату за товар на банківський рахунок позивача в наступному порядку:

30% загальної вартості підписаної сторонами специфікації на партію товару (додатку до Договору) та прикладеного до неї рахунку-фактури, протягом узгодженого сторонами строку;

70% загальної вартості підписаної сторонами специфікації на партію товару (додатку до Договору), протягом 30 днів з дати поставки Товару, якщо інше не вказано в специфікації.

Відповідачем було здійснено контррозрахунок інфляційних втрат, згідно якого їх розмір складає 191591,99 грн за 727 днів прострочення (а.с. 124).

Також у запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що розмір 3% річних повинен складати 36873,65 грн (а.с. 201).

У судовому засіданні 15.01.2024 оголошено перерву до 12.02.2024.

Відповідно до ухвали суду від 12.02.2024 прийнято заяву позивача (вх. №440 від 24.01.2024) про зміну предмету позову до розгляду та постановлено вважати предмет спору стягнення заборгованості у розмірі 1007513,01 грн. у тому числі: 691000,00 грн основного боргу, 209827,94 грн інфляційні втрати, 37585,07 грн 3% річних та 69100,00 грн пені; закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.03.2024.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Щодо основного боргу.

02.01.2020року між ТОВ «НВП «Трайдент» та АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» був укладений договір поставки № 28-4/0201 (далі-Договір), за умовами якого позивач зобов`язується поставити та передати у власність відповідачу, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити на умовах договору продукцію, «Товар», кількісні та якісні характеристики якого викладені у специфікаціях (прикладених до договору), що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1. Договору позивач поставляє товар (партію товару) автомобільним транспортом на умовах DDP - м. Суми, склад покупця. При тлумаченні умов поставки мають силу Міжнародні правила тлумачення торгівельних термінів Інкотермс в редакції 2010 року.

Строк поставки товару протягом 30 календарних днів з дати підписання специфікації сторонами, якщо інше не зазначено у специфікації (п. 2.3. договору).

Датою поставки товару вважається дата вказана у видатковій накладній та в товарно-транспортній накладній (п. 2.4. договору).

Постачальник надає покупцю наступні товаросупроводжуючі документи:

- товаро-транспортна накладна;

- видаткова накладна;

- рахунок-фактура із зазначенням ціни, вартості товару(партії товару)

- паспорт, сертифікат якості (якщо такі надаються підприємством-виробником);

- інструкція з експлуатації (якщо така надається підприємством-виробником) (п.2.5. договору).

Відповідно до п. 2.7. договору, право власності на товар (партію товару) та ризики переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару (партії товару).

Згідно з п. 3.1 договору Орієнтовна вартість Договору становить 1500000000,00 грн, у тому числі ПДВ згідно діючого законодавства України, і включає в себе вартість Товару та витрати в залежності від умов постачання.

Покупець здійснює оплату за товар на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:

- 30% загальної вартості підписаної сторонами специфікації на партію товару (додатку до Договору) та прикладеного до неї рахунку-фактури, протягом узгодженого сторонами строку;

- 70% загальної вартості підписаної сторонами специфікації на партію товару (додатку до Договору), протягом 30 днів з дати поставки товару, якщо інше не вказано в специфікації.

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунка Покупця.

Позивач на виконання умов договору, протягом серпня 2021-лютого 2022 поставив відповідачу товар на загальну суму 767400 грн 00 коп. Факт поставки підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Товар частково оплачений відповідачем на суму 76400 грн 00 коп. Факт часткової оплати не заперечується сторонами. Тому розмір основного боргу на момент звернення до суду складає 691000 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Тому позов у частині стягнення основного боргу суд вважає обґрунтованим та задовольняє.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо існування форс-мажорних обставин з огляду на наступне:

За приписами ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 7.1.-7.4. договору сторона звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором, якщо це виявилося наслідком дії непереборної сили (форс-мажору), наприклад: стихійні лиха, військові дії, страйки, масові безлади і хвилювання, дії органів державної влади, що роблять неможливим виконання Договору.

Строк виконання зобов`язань по договору подовжується на час дії перерахованих вище обставин непереборної сили при умові, що сторона для котрої настав форс-мажор, у 3-денний термін з моменту виникнення цих обставин письмово сповістить іншу сторону про настання форс-мажорних обставин. Належним підтвердженням настання форс-мажорних обставин та їх строку дії є відповідний документ Торгово-промислової палати України.

У випадку, якщо обставини форс-мажору діють протягом більше 3-х місяців, сторони проведуть перемовини по питанням подальшого виконання або розірвання договору та проведення взаєморозрахунків.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Відповідно до листа від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України засвідчує форсмажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 виклав висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 викладено наступні висновки:

- Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0- 7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Оскільки, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який у відзиві посилається Відповідач не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди укладених Відповідачем, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, то посилання на цей лист є безпідставними. А його розміщення відповідачем на офіційному сайті товариства, в якому відповідач заявив про настання форс-мажорних обставин по договорам (контрактам), у зв`язку із введенням воєнного стану, не є належним доказом письмового повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин за конкретним договором у даному випадку, оскільки вказаний лист не містить ні інформації про договір, ні інформації про контрагента. Докази надсилання позивачу такого листа або повідомлення про розміщення відповідної інформації на сайті товариства відповідач не подав.

Таким чином посилання Відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 та на обставини непереборної сили та можливість застосування до їхнього товариства положень п. 7 Договору «Обставини договору» є необґрунтованими та не підтвердженими.

Крім того, Відповідач у відзиві посилається на низку судових ухвал про накладення арешту на майно, корпоративні права, статутний капітал у вигляді цінних акцій АТ «Сумський завод «Насосенергомаш», однак, відповідачем не надано доказів повідомлення Позивача про зазначені обставини і підтвердження того, що ці обставини призвели до неможливості виконання зобов`язань за договором у встановленому законом порядку.

Крім того, стосовно доводів Відповідача про те, що в період з 24.02.2022 по 03.04.2022 у Відповідача була зупинена будь-яка діяльність та надання копій наказів № 37-ОД від 24.02.2022; № 38-ОД від 09.03.2022; № 39-ОД від 28.03.2022позивач вважає їх необґрунтованими, оскільки підтверджуючих доказів зупинення будь-якої діяльності АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» відповідачем не надано.

Надані відповідачем копії наказів: № 37-ОД від 24.02.2022 «Про призупинення роботи АТ з 24.02.2022 по 04.03.2022»; № 38-ОД від 09.03.2022 «Про простій працівників АТ з 09.03.2022 по 25.03.2022 р»; № 39-ОД від 28.03.2022 «Про простій працівників АТ з 28.03.2022 по 01.04.2022», на які у відзиві посилається Відповідач, ніяким чином не підтверджують зупинення будь-якої діяльності АТ «Сумський завод «Насосенергомаш». Зазначені накази є лише внутрішніми документами Товариства, які у даному випадку видані керівником в межах своєї компетенції та стосуються оплати праці працівникам Товариства у зазначені в наказах періоди, крім того, жодних обґрунтованих посилань на припинення діяльності Товариства вказані накази не містять.

Доводи відповідача стосовно впливу органів державної влади на виконання Відповідачем зобов`язань за договором про те, що він не має можливості виконати свої зобов`язання, у зв`язку із зупиненням здійснення обслуговуючими банками, на підставі постанови НБУ №18 від 24.02.2022, видаткових операцій за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти рф на думку позивача є необґрунтованими.

Відповідач не подав доказів, які свідчать, що ним вживались заходи для виконання обов`язку з оплати товару, в той час, як Позивач свої зобов`язання згідно умов Договору № 28-4/0201, перед Відповідачем виконав у повному обсязі. Також Відповідачем не надано доказів, які підтверджують повідомлення позивача про неможливість виконання зобов`язання через введені Національним банком України обмеження видаткових операцій.

Введений воєнний стан на території Україні, прийняття постанови КМУ від 03.03.2022 № 187 та постанови правління НБУ від 24.02.2022 № 18 не означає, що АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» не здійснювало підприємницьку діяльність. Доказів того, що підприємство зупинило свою роботу у зв`язку з воєнним станом та прийнятими постановами, що всі працівники не виконують професійні обов`язки, у зв`язку з воєнними діями, відповідачем на надано, а тому такі посилання Відповідача на вплив органів державної влади на виконання Відповідачем зобов`язань за договором є безпідставними.

Щодо стягнення пені.

Позивач просить суд стягнути 69100 грн 00 коп. пені за порушення умов договору, обґрунтовуючи свої вимоги наступним:

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

У пункті 6.3. Договору сторони домовилися, що у разі прострочення платежів по Договору покупець (Відповідач), на вимогу постачальника (Позивача), сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше 10% суми простроченого платежу.

У зв`язку з цим до правовідносин застосовуються умови п. 6.3 Договору, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 343 ГК України, про те, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Позивач частково погодився із запереченнями відповідача, викладеними у відзиві на позов, щодо необхідності застосування положень ч. 6 ст. 232 ГК України, здійснив перерахунок при поданні заяви про зміну предмету позову та вважає, що розмір пені складає 108352 грн 21 коп. (розрахунок а.с. 166-188). Однак, з урахуванням п. 6.3. договору щодо обмеження розміру пені 10% від суми простроченого платежу, просить стягнути 69100 грн 00 коп.

Суд погоджується із правовим обґрунтуванням підстав стягнення та розрахунком позивача, тому задовольняє позов у частині стягнення пені.

Також відповідачем у відзиві на позов заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%, яке він обґрунтовує наступним:

1) пеня, відповідно до законодавства, є фінансовою санкцією, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засобом безпідставного збагачення;

2) Позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків саме через порушення Відповідачем зобов`язань за Договором, а також розміру збитків, який би відповідав нарахованим штрафним санкціям;

3) наявності збитків у господарській діяльності АТ «Сумський завод «Насосенергомаш». За перший квартал 2022 року збиток підприємства склав 159756638,00грн., за перше півріччя 2022р. 225558835,00грн., за 2022р. 261247139,00грн., що підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств за 1 квартал, півріччя 2022р. та за 2022 рік відповідно;

4) запроваджених законодавчих обмежень в діяльності Відповідача щодо зупинення будь-яких видаткових операцій на адресу юридичних осіб резидентів України та відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій повністю або зменшити розмір штрафних санкцій до справедливого розміру, а саме зменшити їх розмір на 90%.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно до ч. 2 ст. 233 ГК України у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Із мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Тому, судом враховано факт відсутності у відповідача основного боргу за укладеним між сторонами Договором, а також те, що порушення виконання зобов`язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Також, суд враховує не тільки фінансовий стан сторін, а й ступінь виконання боржником зобов`язань за Договором (зокрема, його повне виконання), стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних, які мають забезпечити баланс інтересів сторін.

У правовій позиції «Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій» Верховний Суд (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.

Враховуючи викладене вище, суд приймає до уваги відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань по Договору або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з діями відповідача, складне фінансове становище відповідача, суд вважає за доцільне зменшити розмір нарахування пені на 50%, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 34550 грн 00 коп.

Щодо стягнення інфляційних збитків.

Позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 209827 грн 99 коп. інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Позивачем здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, та застосовано умови п. 3.7. договору, ст. 692 ЦК України.

Розрахунок міститься у матеріалах справи (а.с. 166-188).

Судом перевірено розрахунок позивача, періоди нарахування інфляційних втрат.

Суд, з урахуванням приписів ч.2 ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, задовольняє позов у частині стягнення інфляційних збитків.

Щодо стягнення 3% річних.

Позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить суд стягнути 37585 грн 07 коп. 3% річних. Позивачем додано до матеріалів справи розрахунок 3% річних (а.с. 166-188).

Відповідач частково погодився із розрахунком та вважає правомірним нарахування 36873 грн 65 коп.

Судом здійснено перевірку розрахунку позивача, із яким суд погоджується.

Тому відповідно до ч. 2 ст 625 ЦК України позов задоволено у частині стягнення 3% річних в розмірі 37585 грн 07 коп.

Таким чином, на підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку про задоволення позову (із урахуванням заяви про зміну предмету позову) у повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом визнано правомірними, витрати зі сплати судового збору в розмірі 15112 грн 70 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Трайдент» до Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» про стягнення 1007513 грн 01 коп. заборгованості за договором задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (пл. Привокзальна, буд. 1, м. Суми, 40011, код ЄДРПОУ 05785448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Трайдент» (вул. Івана Сірка, буд. 10, м. Суми, 40035, код ЄДРПОУ 38522805) 691000 грн 00 коп. основного боргу, 34550 грн 00 коп. пені, 37585 грн 07 коп. 3% річних, 209827 грн 94 коп. інфляційних втрат, 15112 грн 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Трайдент» - наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Заяву представника відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (викладену у відзиві на позов) задовольнити частково.

5. Зменшити розмір пені на 50%.

6.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 12.03.2024.

СуддяО.Ю. Резніченко