Рішення

від 06.03.2024 по справі 924/1121/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" березня 2024 р. Справа №924/1121/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Нечаюк А.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЮКС ГЛОБАЛ ПОСТ", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід Транс Груп", Хмельницька обл., Хмельницька р-н, Чорноострівська ТГ, с. Мар`янівка

про стягнення 381936,00 грн. з яких: 95484,00 грн. боргу, 286452,00 грн. штрафу

Представники сторін:

від позивача: Сеник Т.Б. згідно ордера ВС№1237166

від відповідача: не з`явився

Рішення виноситься 06.03.2024р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЮКС ГЛОБАЛ ПОСТ" звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід Транс Груп" 381936,00 грн. з яких: 95484,00 грн. боргу, 286452,00 грн. штрафу.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем договору №2000855 від 27.07.2021р., зазначаючи, що на виконання умов п.1.1. Договору, а також у відповідності до вимог законодавства України, протягом періоду з 02 січня 2023 по 16 серпня 2023 року, Позивач забезпечив доставлення Вантажів на загальну суму 95484,00 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-СХІД ТРАНС ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛЮКС ГЛОБАЛ ПОСТ» (надалі - Акт) (Додаток 2), складеним 30 вересня 2023 року, який підписано в електронній системі. Окрім того, даний факт підтверджується Актами наданих послуг, сформульованими у електронні системі Позивача, відповідно яких здійснювалося доставлення Вантажів.

Як зауважив позивач, до 16 серпня 2023 року Відповідачем не було сплачено Позивачу повну вартість наданих послуг, що підтверджується Актами: Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №985 від 31 травня 2021 р., Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1211 від 30 червня 2021 р., Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1475 від 31 липня 2021 р.

Позивач вважає, що, враховуючи загальну вартість наданих послуг, борг Відповідача перед Позивачем за надання послуг із доставлення/перевезення Вантажу згідно Актів складає 95 484,00 грн.

Як зауважив позивач, на підставі вимог п.6.1. Договору ним дотримано претензійного порядку, а саме: 27 вересня 2023 року надіслано претензію вих. №27-09-23-02 від 27 вересня 2023 року. Зважаючи на невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо своєчасної оплати за поставлений товар, товариством з обмеженою відповідальністю "Автолюкс Глобал Пост" з урахуванням п. 5.9. договору нараховано відповідачу штраф, який є трьохкратною вартістю перевезення.

Від відповідача на адресу суду надійшли письмові пояснення, у яких відповідач зазначив, що визнає невиконання умов договору щодо оплати наданих послуг на суму 95484 грн. і не заперечував проти задоволення вимог позивача за рахунок продажу товару третім особам. Просив суд відмовити позивачу у стягненні штрафу на суму 286452 грн., оскільки Договором (п.5.12) та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» за допущені відповідачем порушення передбачена відповідальність у вигляді нарахування пені, яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. Судові витрати просить суд розподілити пропорційно задоволеним вимогам.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач ні в підготовче судове засідання, ні під час розгляду справи по суті, свого представника не направляв.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

27.07.2021р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Автолюкс Глобал Пост" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід Транс Груп" укладено договір про надання послуг № 2000855, відповідно до п. 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується організувати перевезення та доставку вантажних відправлень та/або надання інших послуг визначених цим договором (вантаж), на підставі прийнятого виконавцем замовлення (вантажної декларації) отриманого від замовника, з пункту відправлення до пункту призначення, і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов`язується оплачувати послуги виконавця, відповідно до тарифів виконавця.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, кількість місць вантажу, його оголошена вартість, пункт відправлення, пункт одержання, відомості про замовника та відомості про одержувача вантажу (назва організації, код ЄДРПОУ, П.І.Б., паспортні дані особи, та інші дані), зазначаються замовником у замовленні (вантажній декларації, реєстрі передачі вантажу до відправки, іншому узгодженому сторонами документі).

Згідно п. 1.5. договору приймання вантажу по кількості проводиться згідно з товаросупровідними документами.

У відповідності до п. 2.1. договору перевезення та/або доставлення вантажу виконується виконавцем лише на підставі письмових товаросупровідних документів, що подає замовник до години визначеної виконавцем. Виконавець приймає замовлення щодо перевезення вантажу замовника в межах робочого часу виконавця (підрозділів виконавця), який розміщений на офіційному сайті виконавця.

Як передбачено п. 2.2. договору, за погодженням виконавця товаросупровідні документи можуть бути подані електронною поштою із повідомленням усіх необхідних відомостей.

Пунктом 3.1.5. договору передбачено, що замовник зобов`язаний здійснювати оплату наданих послуг виконавцем в обсягах та в строк, що передбачені цим договором та/або визначеними цінами виконавця.

Вартість перевезення та/або доставлення вантажу визначається рахунком та/або актом надання послуг з перевезення вантажу (акт) на підставі товарно-транспортних накладних виконавця, що являється невід`ємною частиною договору (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 4.3.1. договору розрахунки по цьому договору здійснюються в національній валюті України - гривнях, замовник здійснює оплату за перевезення/доставлення вантажу протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати складання акту, якщо інше не встановлено договором та/або додатковою угодою до договору.

Згідно п. 4.3.2. договору у випадку надсилання замовнику акту через електронні або інші технічні засоби зв`язку, замовник зобов`язується оплатити за перевезення/доставлення вантажу протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати складання акту. Замовник погоджується, у випадку неотримання акту чи з інших причин не доставлення замовнику акту, замовник зобов`язується оплатити за перевезення/доставлення вантажу за першою вимогою виконавця, а такий акт вважається підписаним зі сторони замовника.

У відповідності до п. 4.4. договору в строк до 12 (дванадцятого) числа місяця наступного за звітним виконавець надає замовнику акт за календарний місяць, в якому було здійснено перевезення вантажу.

Як передбачено п. 4.5. договору, замовник зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати надсилання підписати акт та повернути його виконавцю або надати вмотивовану відповідь про відмову у підписанні. У випадку застосування між сторонами електронного документообігу замовник зобов`язується розглянути та підтвердити акт в системі електронного документообігу протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати його надсилання.

У пункті 4.6. договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного повернення замовником підписаного акту, даний акт вважається підписаним, а послуги з перевезення вантажів, такими, що були надані у повному обсязі, і претензії до якості надання послуг виконавця у замовника відсутні.

Оплата кожного перевезення та/або доставки вантажу здійснюється на умовах відстрочення платежу (п. 4.7. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та діючим в Україні законодавством. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених цим договором.

Згідно п. 5.2. договору сплата стороною відшкодування не звільняє жодну зі сторін від обов`язку реально та належним чином виконати усі свої зобов`язання за цим договором та від обов`язку повністю відшкодувати протилежній стороні усі завдані їй збитки.

У відповідності до п. 5.9. договору за порушення вимог договору замовником, замовник повинен оплатити штраф у розмірі трьох кратної вартості перевезення, а якщо таке порушення призвело до заподіяння збитків майну виконавця або до збитків інших вантажів та іншого майна, замовник відшкодовує повну вартість заподіяних збитків.

Як передбачено п. 8.1. договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021р. (включно).

Строк дії договору автоматично продовжується на аналогічний термін та на умовах у випадку відсутності письмових звернень сторін щодо зміни/припинення договору, які повинні бути надісланні за 30 календарних днів до дати завершення договору зазначеного в п. 8.1. (п. 8.7. договору).

Відповідно до п. 10.9. договору цей договір, заявки, специфікації, рахунки, первинні бухгалтерські документи, додатки, додаткові угоди та інші документи за договором можуть складатися в електронній формі та підписуватися сторонами електронними-цифровими підписами (ЕЦП) або кваліфікованими електронними підписами (КЕП) в будь-якому з таких сервісів: "Вчасно" (vchasno.com.ua), "Paperless" (paperless.com.ua), M.E.Doc та інші. Електронні документи вважаються одержаними адресатом з моменту надсилання, якщо відправник не отримає автоматичне повідомлення про те, що електронний документ не надіслано.

Згідно п. 10.10. договору сторони домовились, що Е-документи, які відправлені та підписані постачальником з використанням КЕП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі Е-документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автолюкс Глобал Пост" надіслало 27 вересня 2023 року претензію вих. №27-09-23-02, в якій товариство вимагало негайної сплати суми боргу у розмірі 95484,00 грн у зв`язку порушенням умов договору, а саме п.п. 4.3.1., 4.3.2. До претензії позивачем долучено акт звірки взаєморозрахунків від 27.09.2023р., за яким заборгованість становила 95484,00 грн.

На підтвердження здійснення перевезення та доставки відповідачу вантажу позивачем надано акти наданих послуг, сформовані у електронні системі Позивача, відповідно яких здійснювалося доставлення Вантажів: Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №985 від 31 травня 2021 р., Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1211 від 30 червня 2021 р., Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1475 від 31 липня 2021 р. Всього на суму 155430,00 грн.

Відповідно до акта звіряння взаєморозрахунків від 30.09.2023р., скріпленого електронним підписом позивача та відповідача, заборгованість відповідача перед товариством з обмеженою відповідальністю "Автолюкс Глобал Пост" за договором № 2000855 від 27.07.2021р. становить 95484,00 грн. В акті відображені проплати, здійснені відповідачем.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач зазначає про наявність заборгованості відповідача згідно договору про надання послуг № 2000855 від 27.07.2021р., відповідно до п. 1.1. якого виконавець (позивач) зобов`язується організувати перевезення та доставку вантажних відправлень та/або надання інших послуг визначених цим договором (вантаж), на підставі прийнятого виконавцем замовлення (вантажної декларації) отриманого від замовника (відповідача), з пункту відправлення до пункту призначення, і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов`язується оплачувати послуги виконавця, відповідно до тарифів виконавця.

У ст. 901 ЦК України зазначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та актами, що видаються відповідно до них (ч. 2 ст. 908 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 908 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.

Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами відповідних перевезень.

Частиною 1 ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору перевезення вантажу автомобільним транспортом є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання (п. 1 Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р.).

Згідно зі ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Автолюкс Глобал Пост" надано відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 95484,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними електронним підписом відповідача актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №985 від 31 травня 2021 р. на суму 60685,00 грн. та №1211 від 30 червня 2021 р. на суму 80075,00 грн.

Вказані товарно-транспортні накладні є належними доказами здійснення перевезення вантажу оскільки у п. 10.10. договору про надання послуг сторони погодили, що Е-документи, які відправлені та підписані постачальником з використанням КЕП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі Е-документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування.

Згідно п. 4.3. договору вартість перевезення та/або доставлення вантажу визначається рахунком та/або актом надання послуг з перевезення вантажу (акт) на підставі товарно-транспортних накладних виконавця, що являється невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.3.1. договору розрахунки по цьому договору здійснюються в національній валюті України - гривнях, замовник здійснює оплату за перевезення/доставлення вантажу протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати складання акту, якщо інше не встановлено договором та/або додатковою угодою до договору.

Згідно п. 4.3.2. договору у випадку надсилання замовнику акту через електронні або інші технічні засоби зв`язку, замовник зобов`язується оплатити за перевезення/доставлення вантажу протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати складання акту. Замовник погоджується, у випадку неотримання акту чи з інших причин не доставлення замовнику акту, замовник зобов`язується оплатити за перевезення/доставлення вантажу за першою вимогою виконавця, а такий акт вважається підписаним зі сторони замовника.

Матеріали справи свідчать, що товариством з обмеженою відповідальністю "Автолюкс Глобал Пост" надсилалися на адресу відповідача претензія від 27.09.2023р. №27-09-23-02, в якій товариство вимагало негайної сплати суми боргу у розмірі 95484,00 грн у зв`язку порушенням умов договору.

Однак, станом на 16.06.2023р. та 16.07.2023р. відповідно (15-й календарний день з дати складання акту) відповідач не виконав свого зобов`язання по оплаті наданих позивачем послуг з перевезенню вантажу. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Будь-яких зауважень чи претензій щодо якості доставки вантажу та оформлення актів та товарно-транспортних накладних відповідачем не заявлялося.

Водночас, у пункті 5.9. договору сторони домовились, що за порушення вимог договору замовником, замовник повинен оплатити штраф у розмірі трьох кратної вартості перевезення, а якщо таке порушення призвело до заподіяння збитків майну виконавця або до збитків інших вантажів та іншого майна, замовник відшкодовує повну вартість заподіяних збитків.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Таким чином, враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо вчасної оплати за перевезення обумовленого вантажу автомобільним транспортом, зважаючи на умови договору щодо нарахування відповідачу штрафу за порушення вимог договору, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 286452,00 грн (95484,00 грн * трикратну вартість перевезення).

Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами частини 4 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо вона значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Застосоване у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи обставини, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Частиною 2 статті 216 ГК України унормовано, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Суд бере до уваги, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Отже, справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження суд у відповідному рішенні визначає конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності.

Наявність у кредитора можливості стягувати з споживача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Суд в даному конкретному випадку враховує, що штрафні санкції складають 300% від суми основного боргу, при цьому, відповідачем здійснювались періодичні проплати за договором №2000855 від 27.07.2021р., з суми заборгованості по двом актам №985 від 31 травня 2021 р. на суму 60685,00 грн. та №1211 від 30 червня 2021 р. на суму 80075,00 грн. не сплаченими залишились 95484,00 грн. боргу; заборгованість існувала протягом нетривалого періоду.

Отже, враховуючи вище зазначене, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, господарський суд вбачає наявність низки виняткових обставин, з якими законодавством пов`язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру штрафу.

З огляду на вказане, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, обґрунтованим, розумним та справедливим суд вважає зменшення розміру штрафу до розміру основної заборгованості - 95484,00 грн.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 95484,00 грн. боргу та 95484,00 грн. штрафу. В стягненні решти штрафу суд відмовляє у зв`язку з її зменшенням судом.

При розподілі витрат зі сплати судового збору судом враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 5729,04 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід Транс Груп" (1310, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Мар`янівка, Чорноострівська ТГ, вул. Залізнична, буд. 3, код ЄДРПОУ 35277217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЮКС ГЛОБАЛ ПОСТ" (79020, Львівська обл., м. Львів, вул. Під Голоском, буд. 2, код ЄДРПОУ 42503626) 95484,00 грн. (дев`яносто п`ять тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні 00 коп.) боргу, 95484,00 грн. (дев`яносто п`ять тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні 00 коп.) штрафу, 5729,04 грн. (п`ять тисяч сімсот двадцять дев`ять гривень 04 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 11.03.2024р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 4 прим.:

1- в справу,

2,3- позивачу ( contact.center@autolux-post.com.ua ; 79020, Львівська обл., м. Львів, вул. Під Голоском, буд. 2 ; представнику позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса м. Львів, вул. Стефаника, 10/4) - рек.

4- відповідачу ( zstgrup@gmail.com ; 31310, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Мар`янівна, Чорноострівська ТГ, вул. Залізнична, буд. 3) - рек.