Ухвала

від 12.03.2024 по справі 927/223/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

12 березня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/223/24

Суддя Шморгун В. В., розглянувши матеріали заяви б/н від 06.03.2024

Комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради,

код ЄДРПОУ 03358216, проспект Михайла Грушевського, 173, м. Чернігів, 14034

до боржника: ПАТ «Чернігівторгбуд»,

код ЄДРПОУ 01547657, вул. Ушинського, 109км, м. Чернігів, 14014

про видачу судового наказу,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «АТП-2528» Чернігівської міської ради звернулось до Господарського суду Чернігівської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ПАТ «Чернігівторгбуд» 36 584,61 грн заборгованості за надані послуги з поводження з побутовими відходами за договором №548 від 30.08.2013.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на неналежне виконання ПАТ «Чернігівторгбуд» умов договору про надання послуг з вивезення, прийому та знешкодження побутових відходів №548 від 30.08.2013 в частині повної оплати наданих послуг.

Розглянувши подану Комунальним підприємством «АТП-2528» Чернігівської міської ради заяву разом з доданими до неї документами, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2, 4 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, наказного провадження.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ ГПК України.

Згідно зі ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Виходячи з загальних засад наказного провадження та встановленого порядку розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язкові вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у ст.150 ГПК України, відповідно до п. 4, 5 ч. 2 якої у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника та обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд, згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із наведених приписів правових норм, при зверненні заявника до господарського суду із заявою про видачу судового наказу та при викладенні обставин, на яких ґрунтуються вимоги заявника, останнім мають бути зазначені та надані належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази, на підтвердження заявлених ним вимог та обставини їх виникнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, КП «АТП-2528» надало копію договору про надання послуг з вивезення, прийому та знешкодження побутових відходів №548 від 30.08.2013, укладеного між стягувачем та боржником (далі Договір); копію Додатку №1 до Договору; копію листа-претензії від 11.11.2021 №07-04/02/19.

Відповідно до п. 1.1 Договору «виконавець вивезення» (стягувач) зобов`язався надавати боржнику послуги з вивезення побутових відходів, а останній зобов`язався своєчасно оплачувати ці послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим Договором.

За умовами п. 3.1 Договору обсяг надання послуг розраховується «виконавцем вивезення» (стягувачем) на підставі норм, затверджених Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради або фактичного утворення твердих побутових відходів, виходячи з необхідної кількості контейнерів та періодичності їх вивезення.

У Додатку №1 до Договору наведені розрахунок обсягу надання послуг за об`єктами (двома гуртожитками) та розрахунок вартості послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів.

У заяві про видачу судового наказу стягувач зазначає, що заборгованість боржника за надані послуги становить 36 584,61 грн, однак заява взагалі не містить ані періоду виникнення такої заборгованості, ані її розрахунку.

При цьому жодних доказів (рахунків на оплату наданих послуг; первинних документів, а саме: актів надання послуг, платіжних документів про сплату коштів тощо), які підтверджують наявність у боржника спірної заборгованості у розмірі 36 584,61 грн, заявником суду не надано.

Наданий стягувачем лист-претензія від 11.11.2021 №07-04/02/19 про сплату заборгованості за Договором у розмірі 42 074,46 грн, направлений на адресу боржника, не є таким належним доказом, оскільки зазначений у ньому розмір заборгованості не підтверджений жодними документами; заборгованість існувала станом на 2021 рік, тобто ще три року тому; сума боргу у листі не відповідає заявленій до стягнення сумі.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що заявником не надано належних доказів на підтвердження існування у боржника заборгованості за Договором у розмірі 36 584,61 грн, а з наданих заявником доказів не вбачається безспірності таких вимог.

За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Як встановлено судом, заява КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради про видачу судового наказу не відповідає вимогам, встановленим до її змісту, оскільки в порушення вимог п. 4, 5 ч. 2 та п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України заявником не зазначено усіх обставин та доказів, на яких ґрунтуються вимоги, та не надано доказів, що підтверджують безспірність вимог саме у заявленому розмірі.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 12, 147, 148, 150, 152, 153, 154, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Комунальному підприємству «АТП-2528» Чернігівської міської ради у видачі судового наказу про стягнення з ПАТ «Чернігівторгбуд» 36 584,61 грн заборгованості за надані послуги з поводження з побутовими відходами за договором №548 від 30.08.2013.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 12.03.2024. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун