Ухвала

від 12.03.2024 по справі 917/1419/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 березня 2024 року

м. Київ

Справа № 917/1419/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 і рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вікта"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛААД", 2) Головного управління ДПС у Полтавській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),

про зняття арешту та розшуку з автомобіля,

ВСТАНОВИВ:

21.02.2024 від Головного управління ДПС у Полтавській області до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 (повний текст складено 30.10.2023) і рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023 у справі № 917/1419/22. Вказана касаційна скарга була надіслана 16.02.2024 до Верховного Суду засобами поштового зв`язку.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2024 для розгляду касаційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 і рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023 у справі № 917/1419/22 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

З 18.10.2023 введено в дію Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 № 3200-IX (далі - Закон від 29.06.2023 № 3200-IX).

Одночасно із введенням в дію Закону від 29.06.2023 № 3200-IX внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України (в тому числі до частин 6 - 8 статті 6, статті 242, пункту 2 частини 2 статті 290, статей 291, 292 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (в редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX).

Однак у поданій касаційній скарзі не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у Головного управління ДПС у Полтавській області. Таким чином, касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд звертає увагу, що зазначення відомостей про наявність електронного кабінету в учасника справи від імені якого подається касаційна скарга сприяє обміну документів між іншими учасниками справи в електронній формі.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Головне управління ДПС у Полтавській області зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені без дослідження судами попередніх інстанцій обставин справи, які впливають на результат розгляду цієї справи, у зв`язку із чим скаржник вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. При цьому скаржник зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень за його касаційною скаргою є пункти 2, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд зазначає, що у випадку оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Також скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що передбачено пунктом 4 частини2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас колегія суддів звертає увагу скаржника, що, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів, скаржнику необхідно чітко зазначити, які саме докази не було досліджено судом апеляційної інстанції. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, скаржником не наведено належного обґрунтування передбачених пунктами 2, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав касаційного оскарження.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що посилання на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не є підставою касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не обґрунтовано передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) касаційного оскарження.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно із частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як установлено Верховним Судом, позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вікта" подало у листопаді 2022 року, її предметом є 1 вимога немайнового характеру про зняття арешту та розшуку з автомобіля ГАЗ-322212, легковий вантажопасажирський-В, рік випуску 2002, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , об`єм двигуна 2285 см3, колір білий, накладеного та оголошеного в розшук державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 установлено у розмірі 2 481,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023 у справі № 917/1419/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023, позов задоволено.

Головне управління ДПС у Полтавській області у касаційній скарзі просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 і рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023 у справі № 917/1419/22 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, заявник мав сплатити судовий збір у сумі 4 962,00 грн, а саме 2 481,00 грн х 200 %, де 2 481,00 грн - ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги.

Однак Головне управління ДПС у Полтавській області доказів сплати судового збору до касаційної скарги не додало.

Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області є, зокрема, постанова Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023, ухвалена за результатами перегляду рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023 у справі № 917/1419/22. Її повний текст було складено 30.10.2023, тому відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України останнім днем її оскарження з урахуванням вихідного дня є 20.11.2023.

Головне управління ДПС у Полтавській області подало касаційну скаргу 16.02.2024, тобто поза межами 20-денного строку, встановленого частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України для подання касаційної скарги, однак скаржник не заявляє клопотання про поновлення цього строку.

Частинами 2, 3 статті 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 зазначеного Кодексу.

Разом з тим нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.

При цьому можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Головному управлінню ДПС у Полтавській області необхідно:

- надати Суду касаційну скаргу в новій редакції та: 1) зазначити у ній відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у скаржника; 2) обґрунтувати передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги (з урахуванням змісту цієї ухвали);

- подати до суду касаційної інстанції докази сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі (4 962,00 грн) за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір";

- подати клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та навести підстави для його поновлення, підтверджені відповідними доказами.

З огляду на викладене касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 і рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023 у справі № 917/1419/22 слід залишити без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали Головному управлінню ДПС у Полтавській області буде відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 і рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023 у справі № 917/1419/22 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу скаржника, що згідно зі статтею 291 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відповідно до частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Серед додатків до касаційної скарги як докази надсилання копій цієї касаційної скарги іншим учасникам справи додано фіскальні чеки, що не є належним доказом виконання вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України.

Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, передбачені частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, Головному управлінню ДПС у Полтавській області необхідно належним чином виконати вимоги статті 291 Господарського процесуального кодексу України і надати суду докази надсилання іншим учасникам справи касаційної скарги в новій редакції листом з описом вкладення.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, частинами 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 і рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023 у справі № 917/1419/22 залишити без руху до 27.03.2024, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак

До уваги учасників судового процесу!

Згідно з новою редакцією частин 5 - 9 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України від 29.06.2023 № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці) реєструють такі кабінети в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Разом з цим, суд вручає будь-які документи особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Такі учасники справи також мають можливість ознайомитися з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль).