Ухвала

від 05.03.2024 по справі 592/6744/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №592/6744/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/268/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Крадіжка

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 вересня 2022 року яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, з не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останні рази:

25 жовтня 2021 року Святошинським районним судом міста Києва за ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до арешту на строк 6 місяців;

11 листопада 2021 року Зарічним райсудом м. Суми за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України до обмеження волі на строк 1 рік;

22 лютого 2022 року Подільським райсудом міста Києва за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 5 місяців;

05 серпня 2022 року Ковпаківським районним судом м. Суми за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки сім місяців,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 , в якій останній просить вирок Ковпаківського районного суду м. Суми відносно нього скасуватита призначити йому більш м`яке покарання, з застосуванням ст. 69 КК України.

Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 вересня 2022 року ОСОБА_7 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК Українита призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ч 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень до покарання за даним вироком, шляхом часткового складання призначених покарань, частково приєднано покарання за вироком Ковпаківського районного суду міста Суми від 05 серпня 2022 року та остаточно призначено ОСОБА_7 до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 не обирався.

Строк відбування покарання рахувати з часу затримання з 05 серпня 2022 року, зараховано у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 20 червня 2021 року по 22 червня 2021 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі та зараховано у строк покарання час відбування покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2021 року з 27 серпня 2021 року по 23 лютого 2022 року, включно.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ТОВ «РУШ» на відшкодування матеріальної шкоди 1518 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 процесуальні витрати за проведення товарознавчих експертиз 1029 грн. 72 коп. на користь держави.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, обвинувачений вказує на те, що він свою вину визнав одразу в повному обсязі і його винуватість у суді не доводилась, крім того, він співпрацював зі слідством та щиро кається, а питання відшкодування збитків на даний час пов`язано з військової агресією рф.

При цьому, суд, хоча і зазначив в оскаржуваному вироку, що врахував пом`якшуючі покарання обставини, проте, не врахував дуже важливу обставину, яка пом`якшує покарання обставину, а саме, стан його здоров`я, в той час як він потребує лікування, а в умовах відбування покарання кваліфікованої консультації лікаря та самого лікування отримати неможливо.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Згідно з вироком, 27 квітня 2021 року, близько 10 год. 05 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні магазину «Єва-903», ТОВ «Руш» за адресою: м. Суми, вул. Курська, 111, розглядав асортимент товару і в цей час у нього виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди потерпілому, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає і його дії є таємними, шляхом вільного доступу, ОСОБА_7 , знаходячись у вищезазначеному магазині, взяв з полиці магазину «Жиллетфьюжин» картридж для гоління чоловічій у кількості 8 шт. та поклав їх до своєї сумки. Після чого, не сплативши за товар, покинув приміщення магазину та викраденим майном ОСОБА_7 розпорядився на власний розсуд, чим завдав ТОВ «РУШ» матеріального збитку на суму 759 грн.

Не зупиняючись на вчиненому, 05 травня 2021 року, близько 13 год. 51 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні магазину «Єва-903», ТОВ «Руш» за адресою: м. Суми, вул. Курська, 111, розглядав асортимент товару і в цей час у нього виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди потерпілому, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає і його дії є таємними, шляхом вільного доступу, ОСОБА_7 , знаходячись у вищезазначеному магазине, взяв з полиці магазину «Жиллет фьюжин» картридж для гоління чоловічій у кількості 8 шт. та поклав їх до своєї сумки. Після чого, не сплативши за товар, покинув приміщення магазину та викраденим майном ОСОБА_7 розпорядився на власний розсуд, чим завдав ТОВ «РУШ» матеріального збитку на суму 759 грн.

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного вироку суду першої інстанції та доводів апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, яка вважала вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляційні вимоги такими, що до задоволення не підлягають, перевіривши матеріали даного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.2 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 ніким не оспорюються і докази щодо них, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України, не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.

Кваліфікація дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст.185 КК України також не оспорюється, тому, відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції апеляційному перегляду і в цій частині не підлягає.

Що стосується доводів обвинуваченого про безпідставне неврахування судом першої інстанції обставин, за яких йому можливо було б призначити покарання з застосуванням ст. 69 КК України, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, ст. 50 КК Українипередбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з вимогами ч.1ст.65 КК Українисуд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цьогокодексута враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповіднороз`яснень, які наведені у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При цьому, ч.1ст.69 КК України встановлено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Тобто, для переходу до іншого більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, згідно ст. 69 КК України, необхідна наявність двох підстав: 1) наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; 2) наявність обставин, що певним чином позитивно характеризують винного.

Зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що при вирішенні питання, яке ОСОБА_7 має бути призначено покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 50,65 КК України, врахував тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчиненого останнім кримінального правопорушення, особу винного, який на обліку у психіатричному диспансеріне перебуває, офіційно не працює, не вперше притягується до кримінальної відповідальності.

При цьому, ті обставини, що ОСОБА_7 вину визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, були визнані судом як такі, що пом`якшують покарання, а обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було.

Саме з врахуванням вищезазначеного, суд і дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 неможливе без ізоляції його від суспільства та призначив останньому спочатку покарання за ч.2 ст.185 КК України, в межах передбачених санкцією вказаної статті, у виді позбавлення волі на строк два роки, а остаточне покаранняу виді позбавлення волі на строк три роки, було призначенона підставі ч.4 ст. 70 КК України,шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та за вироком Ковпаківського районного суду міста Суми від 05 серпня 2022 року, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 7 місяців.

Таким чином, призначення обвинуваченому покарання саме у визначеному виді та розмірі судом першої інстанції в оскаржуваному вироку було належним чином обгрунтовано та вмотивовано і вважати таке покарання невідповідним ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості, у колегії суддів підстави відсутні.

При цьому, на спростування доводів апелянта колегія суддів зазначає, що не зважаючи на наявність пом`якшуючихпокарання обставин, підстави для застосування ст. 69 КК України в даному випадку, також, відсутні, оскільки фактичні обставини справи свідчать про недостатність факторів, знижуючих ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, за яких суд дійшов би висновку щодо можливості призначення останньому іншого більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де вказано, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Колегія суддів зауважує, що застосування ст.69 КК України при вирішенні питання про призначення покарання, є правом суду, а не його обов`язком, а посилання апелянта на стан здоров`я та на те, що він потребує лікування, яке в умовах відбування покарання отримати неможливо, не свідчать про зниженняйого суспільної небезпечності та не є додатковими позитивно характеризуючими його особу даними.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах даного провадження відсутні медичні докази на підтвердження того, що саме у зв`язку з наявністю певної хвороби, ОСОБА_7 не може відбувати покарання у виді позбавлення волі в умовах ізоляції від суспільства, і таких доказів до апеляційної скарги також надано не було.

Інших, беззаперечних доводів, за яких можливо було б вважати призначене ОСОБА_7 покарання непропорційним вчиненому ним злочину чи його особі, апелянтом не наведено і таких обставини під час перегляду ухваленого відносно останнього вироку колегією суддів не встановлено.

З огляду на вищезазначене, всупереч доводів апелянта, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено законне, обґрунтоване та умотивоване рішення, підстави для його зміни, як просить апелянт, відсутні, у зв`язку з чим вирок суду слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 вересня 2022 року відносно ОСОБА_7 - залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цей вирок без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4