Рішення

від 12.03.2024 по справі 712/6440/21

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 712/6440/21

Номер провадження2/711/144/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді: Казидуб О.Г.

при секретарі: Зайцевій О.І., Шульга А.В.

за участю:

представника позивача-адвоката: Чакалова А. К.

представника відповідача адвоката: Голуб Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси за правилами загального позовного провадження в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спірітс Груп» про визнання договору позики та розписки недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), третя особа: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спірітс Груп» (03056, м.Київ, вул.Польова,24 про визнання договору позики та розписки недійсними. Просив суд визнати договір позики без номера від 27.09.2019 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 недійсним; визнати розписку складену ОСОБА_1 про отримання ним готівкових коштів в сумі 300000,00 гривень від ОСОБА_3 -недійсною; стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 300000,00гривень.

23 липня 2021 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси ухвалено справу передати на розгляд до Придніпровського районного суду м. Черкаси за підсудністю.

13 серпня 2021 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання з викликом сторін.

13 жовтня 2021 року ухвалою суду вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, почато підготовче провадження, призначено підготовче судове засідання.

22 листопада 2021 року представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Голуб Наталією Олександрівною подано відзив на позовну заяву про визнання договору позики та розписки недійсними. У відзиві зазначено, що позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 27.09.2019 року було укладено в письмовій формі спірний договір про передачу позики в розмірі 300000,00грн. Договір позики містить усі істотні умови. Крім цього підписання Договору позики позивач засвідчив, що отримав від відповідача ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 3000000,00грн. в день підписання Договору. При цьому, розписка підтверджує боргове зобов`язання, так як містить умови отримання Позивачем у борг грошей із зобов`язанням їх повернення. Натомість факт передачі ОСОБА_3 та факт отримання Позивачем у борг грошових коштів у розмірі 300000,00 грн. може підтвердити свідок ОСОБА_2 , якого Позивач залучив у якості Відповідача-2, хоча ОСОБА_2 не був стороною оскаржуваного правочину, а лише був очевидцем зазначених подій. В присутності ОСОБА_2 . Позивач складав зазначену розписку, ОСОБА_2 завіряв своїм підписом дійсність обставин зазначених Позивачем у розписці, а тому, може підтвердити факт отримання Позивачем грошових коштів в розмірі 300000,00 грн. та спростувати твердження Позивача щодо неотримання грошових коштів за договором позики. В позовній заяві позивач лише зазначає про те, що розписку він написав «під диктовку» та під примусом ОСОБА_5 . Останній, як керівник служби безпеки пригрозив ОСОБА_1 , що в разі відмови від написання такого документу його буде звільнено з роботи за формальних підстав. Позичальник хвилювався за збереження свого робочого місця, оскільки, має сім`ю, за яку несе відповідальність, виховує дитину та допомагає свої батькам матеріально. Крім того, під час написанння розписки вже розпочався карантин, що пов`язаний з пандемією і пошуки нової роботи могли б зайняти більше часу, ніж ОСОБА_1 міг би собі дозволити бути безробітним.

В 2011 році Позивач прийнятий на посаду директора складу ТОВ «Українська дистрибуційна компанія». В 2013 році Позивач прийнятий на посаду директора філії ТОВ «Українська дистрибуційна компанія», де пропрацював до березня 2020 року. Позивача було звільнено з ТОВ «Українська дистрибуційна компанія» 11 березня 2020 року, що вже спростовує той факт, що Позивач написав розписку в березні 2020 р., так як боявся, що його звільнять і він в період карантину не найде роботу собі роботу. Протягом всього часу, починаючи вересня 2019 року, Позивач ніяким чином не реагував на те, що він уклав з Відповідачем -1 спірний договір та наддав йому свою власноручно написану розписку з підстав , на які вказує Позивач, не звертався до правоохоронних органів, не звертався до суду з позовом про визнання даного договору та розписки недійсними. Лише після того, як розгляд справи № 337/1462/20 про стягнення з Позивача на користь Відповідача -1 грошових коштів за спірним договором позики та розпискою підійшов до закінчення та винесено рішення у справі Позивач подав зазначений позов. Виходячи з зазначеного Відповідач -1 вважає, що зазначені твердження Позивача є ніщо інше, як засобами ухилення від виконання своїх зобов`язань за спірним договором позики.

Просила поновити ОСОБА_3 строк для подачі відзиву на позовну заяву та в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі (том. №1 арк.спр.158-165).

21 липня 2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

17 листопада 2022 року ухвалою суду вирішено перейти зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження, призначено підготовче судове засідання.

12грудня 2022року до судунадійшло уточненняпозовних вимог по справів яких зазначено,що в провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси знаходиться справа № 712/6440/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про визнання договору позики та розписки недійсними.

16 вересня 2020 року він ознайомився в Хортицькому районному суді м. Запоріжжя з матеріалами судової справи № 337/1462/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Так, за матеріалами вказаної судової справи вбачається, що нібито 27.09.2019 року між ОСОБА_3 та позивачем було укладено Договір позики від 27.09.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов`язується передати грошові кошти у розмірі 300 000,00 грн. (п. 1.1. Договору позики). При цьому, позика повертається Позичальником Позикодавцю протягом 30 днів з дати укладення Договору позики (п. 2.2. Договору позики). Місце укладення Договору позики місто Черкаси.

Згідно п. 1.2. Договору позики сума позики (готівкові грошові кошти) передаються Позичальникові виключно для мети придбання Позичальником автомобіля.

В подальшому нібито на виконання Договору позики від його імені було написано Розписку про отримання від ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 300 000,00 грн.

Відповідно до вказаної Розписки, вона була написана нібито в присутності ОСОБА_2 .

Крім того, на забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики 27.09.2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено Договір поруки № 01. Місце укладення Договору позики місто Запоріжжя.

В процесі розгляду справи № 337/1462/20 вже в Соснівському районному суді м. Черкаси 30.09.2021 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Глобал Спірітс Груп» було укладено Договір відступлення права вимоги, за яким відбулася зміна сторони Кредитора з ОСОБА_3 на ТОВ Глобал Спірітс Груп». Місце укладення Договору відступлення права вимоги місто Київ. Вважає, що Договір позики та Розписка є недійсними в силу наступних обставин.

З метою захисту майнових інтересів позичальника від недобросовісного позикодавцястаття 1051 ЦК Українинадає позичальникові право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Обставину стосовно передання чи навпаки, не передання грошових коштів або речей, доводить та сторона, яка посилається на таку обставину.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки. Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Якщо сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, тобто до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Зміст спірних правовідносин витікає із факту підписання договору іншою особою, ніж сторона договору - відсутності волевиявлення особи на його укладення.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

У разі ж якщо стороною договір фактично не підписано, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Виходячи з того, що Договір позики направлений на виникнення боргових зобов`язань особи перед іншою, шляхом нібито отримання визначеної суми боргу, спірний Договір позики не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки відповідно до його умов грошових коштів ОСОБА_3 не передав, а я вказані кошти не отримував.

Крім того, підпис на Договорі позики, який начебто виконаних ОСОБА_3 не являється підписом останнього. В матеріалах справи наявні документи, на яких підпис ОСОБА_3 , суттєво відрізняється від підпису ОСОБА_3 на Договорі позики.

Така розбіжність є цілком послідовною позиції Позивача щодо обставин підписання договору позики, так як ОСОБА_3 дійсно не був присутнім 27.09.2019 року в момент нібито укладення Договору позики, Розписки та передачі коштів (якої не було), що доводиться також і сумнівним укладенням в один день 27.09.2019 року Договору позики в м. Черкаси та Договору поруки в м.Запоріжжя, а проживає ОСОБА_3 зовсім в іншій частині України в м. Києві.

Таким чином Договір позики є недійсним, так як вольова дія Позивача та Відповідача ОСОБА_3 не характеризувала внутрішнє суб`єктивне бажання ні Позивача (отримати кошти в борг) ні Відповідача ОСОБА_3 (передати кошти в борг) за для досягнення певних цивільно-правових результатів, а саме укладення Договору позики.

Проситьсуд визнатинедійсним Договірпозики без номеравід 27.09.2019року,який укладенийміж ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .Визнати недійснимРозписку, складену ОСОБА_1 на виконанням Договорупозики безномера від27.09.2019року проотримання грошовихкоштів врозмірі 300000,00грн.від ОСОБА_3 .Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 моральної шкодив розмірі300000,00грн.Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 всі судові витрати.

06 квітня 2023 року ухвалою суду призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, зобов`язано ОСОБА_3 з`явитися в судове засідання для надання вільних та експериментальних зразків почерку; зобов`язано ОСОБА_3 надати в судове засідання оригінал Договору позики від 27.09.2019 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

07 червня 2023 року постановою Черкаського апеляційного суду ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2023 року про призначення експертизи скасовано, як передчасну, матеріали справи направлено до суду для продовження розгляду.

25 вересня 2023 року ухвалою суду призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

12 грудня 2023 року до суду надійшов висновок експерта за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи від 08.12.2023 року по даній цивільній справі.

13 грудня 2023 року ухвалою суду провадження у справі поновлено, призначено підготовче судове засідання.

09 січня 2024 року ухвалою суду підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового засідання.

Адвокат Чакалов А.К., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, з підстав зазначених в уточнених позовних вимогах. Зазначив, що відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не зявився, пояснень щодо суті укладення чи не укладення Договору позики не надав. Предметом Договору позики була купівля автомобіля, тобто у договору було цільове призначення. Проте, в наявних матеріалів справи відсутні докази купівлі позивачем автомобілю вартістю 300000 грн. 00коп. Крім того, сама розписка не містить дати її складання, не містить посилання на Договір позики від 27.09.2019 року. На його думку, не можна однозначно стверджувати, що розписка складена на виконання саме Договору позики від 27.09.2019 року. Також, просив звернути увагу на місця складення документів, які різняться. Позивач фактично грошових коштів за Договором позики не отримував В розумінні ст. 1049 ЦК України, між сторонами не було укладено Договору позики., а справжня мета правочину було забезпечення виконання Договору купівлі-продажу автомобіля, який в подальшому укладено не було та зобов`язання за вказаними договорами не виконані.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що на даний час він не являється стороною даного договору займу, оскільки, у вересні 2021 року він передав всі свої права і обов`язки за даним договором ТОВ «Глобал Спірітс Груп» і ОСОБА_1 про це відомо. В жовтні 2019 року він надав ОСОБА_1 у борг 300000,00 та через місяць йому ці кошти він повинен був повернути. Він довіряв ОСОБА_1 , у них були товариські відносини, при цьому він працював на керівній посаді і мав хороші доходи, тому, був впевнений, що з поверненням йому грошей проблем не буде. Спочатку ОСОБА_1 просив почекати з поверненням коштів, а з 2020року пропав, в розписці зазначив що примусу до нього не застосовували, поставив свій підпис на договорі позики. Весь час позивач нікуди не звертався з того приводу, що його примусили написати розписку та підписати договір займу.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі, хоч і був належним чином повідомлений про час, місце, дату розгляду справи.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду невідомі, хоч і була належним чином повідомленою про час, місце, дату розгляду справи.

Представник третьоїособи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету споруна сторонівідповідача Товариствоз обмеженоювідповідальністю «ГлобалСпірітс Груп»не з`явився, причини неявки суду невідомі, хоч і була належним чином повідомленою про час, місце, дату розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення сторін, оглянувши оригінал та дослідивши розписки (том. №3 арк.спр.88), вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що позивач посилається на той факт, що 27.09.2019 року ОСОБА_1 був заповнений договір позики, який був укладений між ним та ОСОБА_3 , відповідно до якого ОСОБА_3 зобов`язується передати позивачу грошові кошти у розмірі 300 000,00 грн. (п. 1.1. Договору позики). При цьому, позика повертається Позичальником Позикодавцю протягом 30 днів з дати укладення Договору позики (п. 2.2. Договору позики) (том№1 арк.спр.13-14). Місце укладення Договору позики місто Черкаси. Як вбачається п.1.2 Договору позики сума позики (готівкові грошові кошти) передаються ОСОБА_1 виключно для мети придбання ним автомобіля.

В подальшому,нібито, на виконання Договору позики від імені позивача було написано Розписку про отримання від ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 300 000,00 грн.

Як вбачається з вказаної Розписки вона була написана, нібито, в присутності ОСОБА_2 .

На забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики 27.09.2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено Договір поруки № 01. Місце укладення Договору позики місто Запоріжжя.

В процесі розгляду справи № 337/1462/20 вже в Соснівському районному суді м. Черкаси 30.09.2021 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Глобал Спірітс Груп» було укладено Договір відступлення права вимоги, за яким відбулася зміна сторони Кредитора з ОСОБА_3 на ТОВ Глобал Спірітс Груп». Місце укладення Договору відступлення права вимоги місто Київ.

З метою захисту майнових інтересів позичальника від недобросовісного позикодавцястаття 1051 ЦК Українинадає ОСОБА_1 право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Обставину стосовно передання чи навпаки, не передання грошових коштів або речей, доводить та сторона, яка посилається на таку обставину.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Згідно частин 1 та 3ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6статті 203 ЦК Українипередбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, тобто до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Зміст спірних правовідносин витікає із факту підписання договору іншою особою, ніж сторона договору - відсутності волевиявлення особи на його укладення.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

У разі ж якщо стороною договір фактично не підписано, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). Підроблення підпису однієї із сторін означає, що сторони згоди з будь-яких умов договору не досягали.

Виходячи з того, що Договір позики направлений на виникнення боргових зобов`язань особи перед іншою, шляхом нібито отримання визначеної суми боргу, на думку суду, спірний Договір позики не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки, відповідно до його умов грошових коштів ОСОБА_3 не передав, а він вказані кошти не отримував.

Відповідно до висновку експерта Т.Крикливенко Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Черкаського відділення за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи по справі від 08.12.2023 року №1217/23-23 - підпис від імені ОСОБА_3 у Договорі позики без номера від 27.09.2019 року виконаний ОСОБА_3 .

Також, в судовому засіданні встановлено, що в момент підписання Договору позики (27.09.2019), в момент дачі розписки та передачі коштів ОСОБА_3 не був присутнім, що доводиться, також, і сумнівним укладенням в один день, а саме 27.09.2019 року, Договору позики в м. Черкаси (відсутня дата укладення розписки та відсутній зв`язок з договором позики) та Договору поруки в м.Запоріжжя, а проживає ОСОБА_3 зовсім в іншій частині України в м. Києві.

В судовому засіданні встановлено, що в Соснівському районному суді м. Черкаси розглядається цивільна справа № 337/1462/20 за позовом ТОВ «Глобал Спірітс Груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики. Як вбачається з Договору відступлення права вимоги від 30 вересня 2021 року, (том.№3 арк.спр.85) ОСОБА_3 з однієї сторони відступає Товариству з обмеженою відповідальністю «Глобал Спірітс Груп» грошове зобов`язання, що складає 300000 грн. що виникло з договору позики від 27.09.2019 року.

Відповідно до ч.ч. 2,5 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ЦПК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема договорів.

Ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (Позикодавець) передає у власність другій стороні (Позичальникові) грошові кошти, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір є укладеним з моменту передання грошової суми Позичальнику.

Згідно із ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно із ч. 2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо встановити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постановах від 18 вересня 2013 року (провадження N 6-63цс13) та від 11 листопада 2015 року (провадження N 6-1967цс15), що підтриманий і Верховним Судом у постанові від 19 травня 2020 року (справа N 212/2099/16-ц, провадження N 61-24508св18).

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року по справі № 6-63цс13, у Постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та в постанові від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі виходить, в тому числі, факт передачі коштів, підтвердження передачі коштів позикодавці письмовими доказами, а також достовірність письмових доказів та підтвердження зазначених обставин.

В судовому засіданні не підтверджено факту передачі коштів, виключно для мети придбання ОСОБА_1 автомобіля.

За відсутністю факту підписання Договору та передачі коштів договір позики є неукладеним. Неукладений договір не утворює правових наслідків, а так само не підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Подання позивачем доказів на підтвердження обставин справи є обов`язковим, оскільки в цій частині між сторонами виникає спір про право та такі докази мають значення для ухвалення рішення по справі.

Вище наведене узгоджується також з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року по справі № 700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року по справі № 755/17553/16, від 03 квітня 2019 року по справі № 221/5089/16-ц та від 27 березня 2020 року по справі № 703/3063/18.

Встановлено, що відповідачем не надано доказів факту передачі грошових коштів. Оскільки, розписка складена ОСОБА_1 в присутності ОСОБА_2 він міг би підтвердити факт передачі грошових коштів в розмірі 300000 грн. 00 коп. для придбання автомобіля, проте, в судове засідання ОСОБА_2 на неодноразові виклики не з`явився.

Крім того, на думку суду, ОСОБА_2 по даній справі є неналежним відповідачем, оскільки, він був лише свідком при написанні розписки (том.1 арк.спр.14) без дати укладення.

Суд приходить до висновку, що надані суду копії Договору позики від 27.09.2019 року та розписка без дати укладення та відсутній зв`язок з договором позики від 27.09.2019 року не підтверджують фактичного, реального отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_3 грошових коштів.

Оскільки, стороною позивача не доведено недійсність договору позики без номера від 27.09.2019 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та розписки, складеної ОСОБА_1 про отримання ним готівкових коштів в сумі 300000 грн. 00 коп. від ОСОБА_3 , тому суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 549, 611,625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 4, 11, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-266, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спірітс Груп» про визнання договору позики та розписки недійсними залишити без задоволення.

Судовий збір віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 12 березня 2024 року (з врахуванням вихідних днів).

Головуючий: О. Г. Казидуб