Рішення

від 28.02.2024 по справі 759/1018/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1018/24

пр. № 2-а/759/50/24

28 лютого 2024 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого- судді Петренко Н.О.

за участі секретаря судових засідань Донець Г.В.

представника позивача Бай С.Е.

представника відповідача ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

У січні 2024р. представник позивача звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасувати постанову від 12.12.2023р. № 1149 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 та закрити повадження.

В обгрунтування позову посилався на те, що 29.11.2023р. начальником адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_3. складено протокол № 4/29.11.2023 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 210 КУпАП, а саме по факту неотримання повістки. У вказаному протоколі зазначено, що ОСОБА_1 29.11.2023р. прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13:00 год. відмовився від отримання повістки з підстав того, що він є заброньованим за підприємством Украерорух.

Будь-яких викликів повідомлень позивач від відповідача не отримував, про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 обізнаний не був. Сам факт відмови позивача від отримання повістки на прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних не створює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. В оскаржуваній постанові не в повному обсязі викладено суть адміністративного правопорушення.

Формулювання обвинувачення, як у протоколі так і у постанові в загальній формі не відображає конкретної суті дій чи бездіяльності позивача, оскільки вони не містять усіх ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201-1 КУпАП, зокрема змісту норм відповідно закону,в порушенні яких обвинувачується, необхідних для вирішення справи.

Розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП було проведено без його виклику, що не тільки грубо суперечить вимогам чинного законодавства, але й позбавило позивача можливості реалізувати свої права, передабачені ст. 268 КУпАП, зокрема, знайомитись з матеріалами справи, давати пояснення, подати докази, заявляти клопотання та користуватися юридичною допомогою.

Крім того, позивач є заброньованою особою і відповідно до посвідчення № 141 має відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час. Про що ІНФОРМАЦІЯ_1 був повідомлений належним чином роботодавцем позивача та особисто позивачем з наданням відповідного документу 29.11.2023р. в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30.01.2024р. прийнято вказаний позов до провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача позов підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог. Надала відзив на позовну заяву в якому вказала, що відповідно до висновку військово-лікарської комісії № 21/12485 від 20.11.2023 ОСОБА_1 , визнаний придатний до військової служби. 29.11.2023 ОСОБА_1 , пройшов співбесіду, як кандидат, для призову на військову служб до лав ЗСУ. 12.12.2023 р. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 була винесена постанова про адміністративне правопорушення № 1149 відносно військовозобов`язаного ОСОБА_1 за ст. 210-1 КУпАП за порушення вимог Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в період дії правового режиму особливого періоду. Позивач ОСОБА_1 був належним чином оповіщений та викликаний на 01.12.2023 о 07:00 до ІНФОРМАЦІЯ_1, для призову на військову службу за мобілізацією, але в зазначений день не з`явився, причин неприбуття не повідомив, що підтверджується рапортом офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

29.11.2023р. ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки, про виклик його на 01.12.2023 для призову на військову службу за мобілізацією до Лав ЗСУ, від підпису про отримання повістки відмовився, повідомив про відмову проходити службу по мобілізації, про що складено акт про відмову отримання повістки та текст повістки зачитаний йому в голос в присутності свідків, в той же день було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст.210-1 КУпАП.

Твердження позивача щодо начебто він не знав і йому не вручались повістки є неправдивими, оскільки 29.11.2023 позивач ОСОБА_1 власноруч написав заяву про те, що він відмовляється від отримання повістки. Твердження позивача про наявність бронювання є неправдивими, оскільки бронювання ОСОБА_1 , відбулось з порушенням і є недійсним. Просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку сторін, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

12.12.2023р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову № 1149 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн.

Відповідно до вищевказаної постанови військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2., був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Києва на 07:00 год. 01.12.2023р. для призову на військову службу, але відмовився отримувати повістку та ставити свій підпис про отримання. Своїми діями військовозобов`язаний порушив обов`язок громадян, з`являтись за викликом ІНФОРМАЦІЯ_1 під час дії правового режиму особливого періоду, встановлений ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правил військового обліку.

29.11.2023р. о 13.20 год. складено акт про те, що позивач відмовився власноручно і вголос від отримання повістки при свідках, за викликом його до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 01.12.2023р.

Текст повістки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про виклик його на 01.12.2023р. о 07:00 год зачитаний ві йськовозобов`язаному ОСОБА_1 вголос при свідках, попереджений про розгляд адміністративної справи, який призначений на 12.12.2023р. о 09:00 год в кабінеті № 110.

До відзиву долучено заяву ОСОБА_1 в якій він вказав, що відмовляється від отримання повістки у зв`язку з наявністю посвідчення № 141 від 15.11.2023р. про відстрочку від призову на період мобілізації та воєнний час виданою ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до картки № 21/ 12485 обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 пройшов лікарську комісію як кандидат для проходження військової служби та відповідно до довідки 21/12485 від 20.11.2023р. визнаний придатним до військової служби.

Позивачем долучено до матеріалів справи посвідчення № 141 від 15.11.2023р. про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та воєний час видане ІНФОРМАЦІЯ_3.

У вказаному посвідченні вказано, що ОСОБА_1 відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.03.2015р. № 493-р згідно з переліком посад і професій, найменування розділу Укрерорух пункт 4, інженери , надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на шість місяців з дня оформлення відстрочки від призову.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено Указом ще на 30 діб, Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022продовжено ще на 30 діб, Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022продовжено ще на 90 діб, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 продовжено ще на 90 діб.

Згідно Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 постановлено про проведення загальної мобілізації.

Відповідно до положень ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію-тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб- від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період- тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно вимог ст. ст.1,3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Згідно положень ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти ІНФОРМАЦІЯ_1 у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників ІНФОРМАЦІЯ_1), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до пп.2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є додатком №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_1, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до ІНФОРМАЦІЯ_1, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_1, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч.1 ст.35 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» на загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов`язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у ІНФОРМАЦІЯ_1, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України: які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 узято на військовий облік з 29.04.1999р. , а з 08.06.2006р. узято на облік Святошинського РВК м.Києва.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно ч. 1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно ч. 1ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Судом встановлено, що на момент події інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення на території України введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, що підпадає під поняття «особливого періоду» в розумінні ст.1 Закону України «Про оборону України» та ст.210-1 ч.2 КУпАП, під час якого посадовими особами відповідача на виконання покладених на них обов`язків здійснювались заходи з мобілізації.

Позивач 29.11.2023 року відмовився від отримання повістки за викликом його до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 01.12.2023р., про що складено акт. Крім того був попереджений про розгляд адміністративної справи, який призначени й на 12.12.2023о. о 09:00 год. в кабінеті № 110.

Однак ОСОБА_1 01.12.2023р. не з`явився, що, в свою чергу, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 ч.2 КУпАП.

Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 діяв правомірно, врахувавши всі обставини справи, дійшов обгрунтованого висновку, що останній відмовився від отримання повістки за викликом його до ІНФОРМАЦІЯ_1, чим порушив обов`язок громадян, встановлений ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, за наслідками чого виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною, і підстав для її скасування не вбачає, обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджені наявними матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.О. Петренко