Ухвала

від 12.03.2024 по справі 760/4661/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/4661/24

2-з/760/94/24

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

12 березня 2024 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі судді Зуєвич Л.Л., розглянувши матеріали заяви представника позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: 03067, м. Київ-67, абон. скринька № НОМЕР_2 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНКОПП позивача /для пошуку в системі «Електронний суд»: 2570217393/) до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

26.02.2024 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, за підписом представника позивача - адвоката Бевз С.В. (діє на підставі довіреності), в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованості в розмірі 3 873 004,58 грн, з яких:

- 1 534 108,00 - сума боргу за договором позики від 20.02.2020;

- 1 531 684,02 грн - пеня (подвійна облікова ставка НБУ за кожен день прострочення виконання);

- 669 288,57 грн - інфляційні (заборгованість з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення);

- 137 923,99 грн - 3% річних;

а також судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи, які складаються з:

- 15 140,00 грн - судового збору за подання позовної заяви;

- 272,52 грн - сервісного збору за сплату судового збору за подання позовної заяви;

- 605,60 грн - судового збору за подання заяви про забезпечення позову;

- 10,90 грн - сервісного збору за сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову;

- 38 730,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Справу фактично передано судді по реєстру 27.02.2024.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 04.03.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 18.04.2024.

Заява про забезпечення позову та її обґрунтування

08.03.2024 до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову в якій він просить суд:

накласти арешт на нерухоме майно, яке на день подання цієї заяви перебуває у власності відповідача ОСОБА_2 , а саме:

- машиномісце загальною площею 15,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , гараж № НОМЕР_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2543838780000;

- нежитлове приміщення, загальною площею 14,1 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2125008771101;

- гаражний бокс № НОМЕР_5 , поверх 3, загальною площею 16,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , гараж № НОМЕР_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1836017280000;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 3220882600:03:001:0319; площею 2,05 га, розташовану у Київській обл., Бориспільський район, с/рада Гнідинська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1579093932208;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 3220882600:03:001:0340, площею 2,0529 га, розташовану у Київській обл., Бориспільський район, с/рада Гнідинська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1579093932208;

- нежитлове приміщення, загальною площею 508,5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1447972071101;

- нежитлове приміщення, загальною площею 95 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1447351571101;

- нежитлове приміщення, загальною площею 37,9 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1445790171000;

- садовий будинок, загальною площею 14,85 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 53796880000;

накласти арешт на грошові кошти відповідача ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , які знаходяться на його банківських рахунках, відкритих в банківських установах України.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному судді від 08.03.2024 суддю Зуєвич Л.Л. визначено для розгляду заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказується, що сума боргу та судові витрати, які позивач просить на свою користь стягнути з відповідача становлять значну суму, а тому у позивач переконаний, що відповідач на стадії судового розгляду даної цивільної справи вдасться до відчуження свого нерухомого майна, яким відповідач у теперішній час має можливість вільно володіти та розпоряджатися, з метою ухилення від виконання в подальшому судового рішення якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

З підстав наведеного та приймаючи до уваги, що позивач має достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення його позову від 26.02.2024 у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього, може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, позивач просить його заяву про забезпечення позову задовольнити.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді заяви та застосовані ним норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд враховує, що згідно з ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Способи забезпечення позову, які передбачені ч. 1 ст. 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.

Згідно з п.п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд враховує, що ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 23.12.2020 №756/2609/20 (провадження № 61-11479св20) викладено правову позицію згідно з якою:

«Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 зазначено: «конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо) /див. постанову Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 911/949/20/.

Зазначення судом про накладення арешту на все майно відповідача та наведення переліку цього майна, за умови відсутності інформації у суду про розмір грошових коштів, які перебувають на рахунках у відповідача на час забезпечення позову та про вартість нерухомого майна відповідача, яка може покривати різницю між ціною позову та арештованими грошовими коштами, є безпідставним (див. постанову Верховного Суду від 07.08.2023 у справі № 922/875/23).

Згідно з правовою позицією, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 640/17361/20 необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Згідно з ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Судове рішення не може грунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається вимоги позивача мають майновий характер, між сторонами виник спір щодо стягнення боргу за договором позики та нарахованих на нього сум пені, інфляційних та 3% річних.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову у даній справі заявник не вказав конкретних обставин, які свідчать про те, що незастосування відповідного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду не підтвердив таких обставин належними й допустимими доказами, а також не надав доказів належності відповідачу нерухомого майна, на яке ставиться питання про накладення арешту.

Крім того, наразі з матеріалів справи не вбачається, що застосування запропонованого позивачем заходу забезпечення позову відповідатиме принципам співмірності та домірності.

Враховуючи наведене, наразі суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову.

Суд звертає увагу на приписи ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

За змістом ч. 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-153, 158, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Л. Л. Зуєвич