Постанова
від 06.03.2024 по справі 607/19940/20
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року

м. Київ

справа № 607/19940/20

провадження № 61-12635св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 ,

відповідачі: державний реєстратор Козлівської селищної ради Козівського району Тернопільської області Грималюк Богдан Іванович, Акціонерне товариство «Альфа- Банк» (Акціонерне товариство «Сенс Банк»), Приватне підприємство «Кондитер-В»,

треті особи: Перша тернопільська державна нотаріальна контора, Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей служби у справах дітей Тернопільської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в складі судді Дзюбич В. Л. від 18 жовтня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду в складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Дикун С. І. від 13 липня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки звернулася до суду з позовом до державного реєстратора Козлівської селищної ради Козівського району Тернопільської області Грималюка Б. І., Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), Приватного підприємства «Кондитер-В» (далі - ПП «Кондитер-В», за участю третіх осіб: Першої Тернопільської державної нотаріальної контори, Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей служби у справах дітей Тернопільської міської ради, про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора, скасування та виключення з реєстрів записів щодо об`єкту нерухомого майна, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, витребування магазину та офісу та поновлення відомостей у державних реєстрах, що передували скасованим записам.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 серпня 2008 року її чоловік ОСОБА_3 уклав з АКБСР «Укрсоцбанк» договір про надання відновлювальної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості до 40 000 дол. США. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ним цього ж числа було укладено іпотечний договір згідно якого предметом іпотеки є - нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

21 травня 2015 року між нею, ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 був укладений шлюб, у період якого у них народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої вона діє. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Станом на день смерті її чоловіка ОСОБА_3 банком не пред`являлися вимоги щодо погашення будь-якої заборгованості відповідно до цього договору, а тому їй жодним чином не було відомо про існування будь-яких претензій банку до її чоловіка.

Після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу, відповідно до матеріалів якої єдиним спадкоємцем є їхня донька - ОСОБА_2 . У матеріалах спадкової справи наявна вимога - повідомлення банку про наявність заборгованості у спадкодавця перед банком.

04 листопада 2020 року державним реєстратором Грималюком Б. І. здійснено перереєстрацію цього майна на користь банку.

На час вчинення реєстраційних дій державним реєстратором Грималюком Б. І. відносно спірного приміщення, договору про добровільну передачу у власність АТ «Альфа-Банк» не було, а позивач, як іпотекодавець, не надавала своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю.

Позивачка вважає, що перехід права власності на нерухоме майно, реєстрація якого відбулась на підставі зазначеного вище рішення державного реєстратора від 04 листопада 2020 року, є незаконною, у зв`язку із чим рішення та записи про право власності банку на спірне іпотечне нерухоме майно повинні бути скасовані як такі, що суперечать Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про іпотеку» та іпотечному договору.

Крім цього, позивачка вказала, що АТ «Альфа-Банк», реєструючи за собою право власності на спірне іпотечне майно, не зверталося до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реєстрацію права власності за іпотекодержателем, з тих підстав, що спірне майно в порядку спадкування перейшло у власність її малолітньої доньки.

Також, в обґрунтування заявлених вимог позивачка вказала, що спірне іпотечне майно має статус спадкового майна, спадкоємцем якого є малолітня особа, а тому усі питання пов`язані із погашенням кредитної заборгованості, яка забезпечена вказаним майно, повинні були вирішуватись в рамках спадкової справи та у судовому порядку, відповідно до вимог статті 1218 ЦК України, чого не було дотримано відповідачами.

Зазначає, що 25 листопада 2020 року АТ «Альфа-Банк», в період дії ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову, уклав договір купівлі-продажу з ПП «Кондитер-В», відповідно до умов якого останній набув право власності на приміщення магазину та офісу за адресою: АДРЕСА_1 , що є неправомірним, оскільки в період існування ухвали суду про забезпечення позову жодні правочини щодо спірного нерухомого іпотечного майна не могли вчинятись.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивачка просила суд визнати недійсним вищезазначений договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, витребувати вказане майно та поновити відомості у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна, що передували скасованим записам.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 жовтня 2022 року позов задоволено.

Визнано недійсним та скасовано рішення державного реєстратора Козлівської селищної ради Козівського району Тернопільської області Грималюка Б. І. про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 04 листопада 2020 року про реєстрацію приміщення магазину та офісу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 37 кв.м. за АТ «Альфа-Банк».

Скасовано та виключено з реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна запис щодо об`єкту нерухомого майна від 04 листопада 2020 про реєстрацію приміщення магазину та офісу за адресом: АДРЕСА_1 , загальною площею 37 кв.м. за АТ «Альфа-Банк».

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 25 листопада 2020 року, укладений між АТ «Альфа-Банк» та ПП «Кондитер-В», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С., зареєстрований в реєстрі за № 2119.

Припинено право власності ПП «Кондитер-В» на приміщення магазину та офісу за адресом: АДРЕСА_1 , площею 37 кв.м., що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності/довірчої власності 39363632.

Витребувано у ПП «Кондитер-В» приміщення магазину та офісу за адресом: АДРЕСА_1 , площею 37 кв.м. та поновити відомості у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна: приміщення магазину та офісу за адресом: АДРЕСА_1 , площею 37 кв.м., що передували скасованим записам.

Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у державного реєстратора не було законних підстав для реєстрації права власності на приміщення магазину АТ «Альфа Банк», оскільки для вчинення реєстраційної дії банком був поданий документ, який не давав змоги встановити набуття прав на нерухоме майно, а також зі змісту поданих документів вбачались суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. Суд також вважав, що перехід права власності відбувся на підставі правочину, зокрема іпотечного договору, тому наявність дозволу органу опіки та піклування для реєстрації права власності є обов`язковою. Задовольняючи вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення між АТ «Альфа-Банк» та ПП «Кондитер-В» суд виходив із того, що банк неправомірно набув право власності на нежитлове приміщення та відчужив його під час чинної судової заборони всім суб`єктам державно реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 липня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» (попереднє найменування банку АТ «Альфа-Банк») задоволено частково. Скасовано рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 жовтня 2022 року в частині скасування та виключення з реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек запису щодо об`єкту нерухомого майна від 04 листопада 2020 року про реєстрацію приміщення магазину та офісу за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 37 кв.м. за АТ «Альфа-Банк».

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваного судового рішення такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому доводи банку про незаконність рішення суду першої інстанції в указаній частині є обґрунтованими.

У решті вимог апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі немає. Зазначив, що місцевий суд встановивши, що АТ «Альфа-Банк» набуло право власності на приміщення магазину та офісу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 37 кв.м. неправомірно та що воно відповідно не було законним власником приміщення, дійшов до вірного висновку, що укладений ним договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення з ПП «Кондитер-В» є недійсним, оскільки вказаний договір суперечить положенням ЦК України. Зазначив, що місцевий суд також взяв обґрунтовано до уваги той факт, що вказаний договір купівлі-продажу укладався під час чинної ухвали суду про заборону всім суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо приміщення магазину та офісу за адресою: АДРЕСА_1 , що є неправомірним та є безумовною підставою для визнання недійсним вказаного правочину та витребування спірного майна у останнього власника.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

Представник АТ «Сенс Банк» - адвокат Панченко Д. В. 18 серпня 2023 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 липня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 травня 2021 року в справі № 715/2669/19, від 22 лютого 2021 року в справі № 344/16105/19, від 10 листопада 2021 року в справі № 715/2670/19, від 08 вересня 2021 року в справі № 725/2195/20, від 08 квітня 2020 року в справі № 755/21962/15, від 23 січня 2018 року в справі № 760/16916/14, від 17 січня 2020 року в справі № 753/4448/16-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 757/13243/17, від 20 квітня 2019 року в справі № 306/2053/16-ц, від 20 березня 2019 року в справі № 306/2053/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

Представник ОСОБА_1 - адвокат Дяків О. Я. 11 грудня 2023 року подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ «Сенс Банк», у якому просить в задоволенні зазначеної касаційної скарги відмовити. Зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними, підстав для їх скасування немає. Зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що банк взагалі не мав права вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна, яке входить до складу спадщини в позасудовому порядку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 607/19940/20 та витребувано цивільну справу з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що між АКБСР «Укрсоцбанк», як кредитором та ОСОБА_3 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 770/38-859-08 згідно умов якого кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання на умовах визначених кредитним договором. Надання кредиту здійснюється окремими частинами, траншами, в розмірі та порядку визначеному у Додатку № 1 до Кредитного договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 40 000 дол. США.

20 серпня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк», як іпотекодержателем та ОСОБА_3 , як іпотекодавцем укладено іпотечний договір № 770/76-618-08, згідно умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання всіх своїх зобов`язань за договором відновлювальної кредитної лінії № 770/38-859-08 від 20 серпня 2008 року, укладений між іпотекодержателем та іпотекодавцем, наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення магазину та офісу загальною площею 37 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

01 березня 2016 рок Першою Тернопільською державною нотаріальною контрою заведено спадкову справу № 167/2015 щодо майна померлого ОСОБА_3 , який проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно Витягу зі спадкового реєстру за № 43121178 від 01 березня 2019 року заповіти від імені померлого відсутні. Батько померлого подав заяву про відмову від спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно заяви ОСОБА_6 у померлого ОСОБА_3 є дружина ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , а також малолітня донька ОСОБА_2 , 2015 року народження, яка спадщину прийняла згідно з пунктом 4 статті 1268 ЦК України. Про інших спадкоємців Першій Тернопілській державній нотаріальній конторі невідомо.

Згідно повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням АТ «Альфа-Банк» № 8266995/1-а від 06 квітня 2020 року, який адресований ОСОБА_7 , як законному представнику малолітньої ОСОБА_2 , банк повідомив, що є правонаступником АТ «Укрсоцбанк». Також повідомив, що 20 серпня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 770/38-859-08. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 20 серпня 2020 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № 770/76-618-08 згідно якого банку було передане наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення магазину та офісу в будинку АДРЕСА_1 . Цим листом банк вимагав сплатити борг за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 770/38-859-08 від 20 серпня 2008 року, розмір якого станом на 02 березня 2020 року складає 63 141,12 дол. США, з яких: сума заборгованості за кредитом 31 016,40 дол. США, сума заборгованості по відсотках 10 184,96 дол. США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 21 939,76 дол. США. Також, банк повідомив, що у випадку невиконання вказаної вимоги у зазначений строк, АТ «Альфа-Банк» повідомляє про намір застосувати право визначене у статтях 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» на позасудове врегулювання шляхом прийняття у власність предмету іпотеки приміщення магазину та офісу в буд. на АДРЕСА_1 , загальною площею 37 кв.м. Також банк повідомив, що у випадку задоволення вимог іпотекодержателя в порядку передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» буде прощено (анульовано) залишок непогашеної заборгованості за кредитом, у зв`язку із чим буде існувати обов`язок сплатити 18% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору з доходу у вигляді основної суми боргу, анульованого кредиту.

06 квітня 2020 року та 10 червня 2020 року за № 8266995/2-а на ім`я ОСОБА_1 направлялись повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, які були отримані, про що містяться в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом про отримання.

04 листопада 2020 року державним реєстратором Козлівської селищної ради Козівського району Тернопільської області Грималюк Б. І. здійснено реєстрацію права власності за АТ «Альфа-Банк» на приміщення магазину та офісу за адресою: АДРЕСА_1 .

25 листопада 2020 року між АТ «Альфа-Банк» та ПП «Кондитер-В» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» продало, а ПП «Кондитер-В» придбало вищезазначене нерухоме майно.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Поряд з цим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Отже, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

У разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його (спадкодавця) особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Відповідно до частин першої-третьої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

У зв`язку зі смертю майнового поручителя за іпотечним договором від 20 серпня 2008 року, його зобов`язання включаються до складу спадщини, тому до застосування підлягає стаття 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України (в редакції, чинній на день смерті спадкодавця ОСОБА_3 12 січня 2016 року), спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Разом з тим, зазначена норма застосовується у випадку дотримання кредитором статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. У свою чергу, недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15.

Відповідно до частини другої статті 1281 ЦК України (в редакції, чинній на день смерті спадкодавця ОСОБА_3 12 січня 2016 року) кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Як убачається із матеріалів справи, 22 лютого 2016 року банк звертався до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори із вимогою (претензією) кредитора до спадкоємців майна ОСОБА_3 у якій повідомив нотаріальну контору та просив довести до відома спадкоємців про наявність обов`язків спадкоємців перед банком, зокрема банк повідомив, що загальна сума заборгованості ОСОБА_8 перед банком за договором кредиту від 20 серпня 2008 року становить 54 112,62 дол. США.

Отже банк виконав умови частини другої статті 1281 ЦК України, а саме протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, незалежно від настання строку вимоги, оскільки своєчасно звернувся до нотаріальної контори з вимогою до спадкоємця.

Доводи позивачки про те, що банком пропущено строк для звернення з відповідною вимогою до спадкоємця не може свідчити про добросовісність її поведінки, оскільки банк вчасно звернувся до нотаріуса з відповідно вимогою.

Оскільки вимога позивача міститься у заведеній нотаріусом спадковій справі та нотаріусом доведена до спадкоємця, то позивачем не пропущено строк на пред`явлення вимоги до спадкоємців.

Аналогічний висновок про застосування норм права викладений Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 645/3265/13-ц.

У даній справі відповідач ОСОБА_1 , яка є законним представником малолітньої спадкоємиці ОСОБА_2 , була обізнана про те, що нерухоме майно є предметом іпотечного договору. За таких обставин, враховуючи, що банк не оспорює отримання нею спадщини, яке обтяжене іпотекою та за рахунок якого банк вправі задовольнити свої вимоги, обраний позивачем спосіб звернення стягнення на іпотечне майно не суперечить закону, та може бути застосований судом.

Так, згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем в суді.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що державний реєстратор Грималюк Б. І., приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 листопада 2020 року діяв на підставі договору іпотеки від 20 серпня 2008 року, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк та ОСОБА_3 , предметом якого є приміщення нежитлове приміщення магазину та офісу загальною площею 37 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першої статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

За змістом статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Так, відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

З матеріалів справи вбачається, що 06 квітня 2020 року та 10 червня 2020 року за № 8266995/2-а на ім`я ОСОБА_1 направлялись повідомлення, у яких банк вимагав сплатити борг за кредитним договором, розмір якого станом на 02 березня 2020 складає 63 141,12 дол. США, з яких: сума заборгованості за кредитом - 31 016,40 дол. США, сума заборгованості по відсотках - 10 184,96 дол. США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 21 939,76 дол. США. Попереджено позивачку, що у разі невиконання цієї вимоги кредитор зверне стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки - передачі кредитору права власності на предмет іпотеки.

11 червня 2020 року зазначена вимога отримана позивачкою, про що свідчить відмітка в рекомендованому повідомленні про вручення вимоги.

Таким чином, на момент проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа-Банк» (04 листопада 2020 року) завершився 30-денний строк з моменту отримання іпотекодавцем та боржником зазначеної вимоги, однак порушення кредитного зобов`язання не було усунуто, борг не сплачено.

Визнаючи протиправним та скасовуючи рішення державного реєстратора про проведення державної реєстрації права власності на вказане майно за АТ «Альфа-Банк» від 04 листопада 2020 року, суди попередніх інстанцій виходили із того, що письмова вимога про усунення порушень не містила інформації про вартість предмета іпотеки.

Разом з тим, суди не вказали, якими чинними нормативно-правовими актами передбачені вимоги до змісту вказаного листа про усунення порушень, зокрема щодо зазначення у ньому вартості предмета іпотеки.

Частиною третьою статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

У справі № 761/11601/19 Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 16 червня 2021 року зазначила, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19) однозначно висловлено правові висновки про те, що відсутність оцінки предмета іпотеки на момент переходу права власності свідчить про порушення проведеної державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

Подібні за змістом висновки, із посиланням на вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 11 червня 2020 року у справі № 914/953/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 921/353/19.

Матеріали справи містять звіт про оцінку предмета іпотеки - нежитлове приміщення магазину та офісу загальною площею 37 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана оцінка була проведена 07 жовтня 2020 року, строк дії звіту шість місяців, що свідчить про дотримання АТ «Альфа-Банк» вимог частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому матеріали справи не містять доказів оспорювання позивачами зазначеного звіту.

Отже, суди першої й апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що державна реєстрація права власності на нежитлові приміщення за АТ «Альфа-Банк» проведена з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у відповідній редакції), оскільки кредитором були надані усі необхідні документи для здійснення реєстраційної дії.

Також помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що підставою для визнання недійсною та скасування реєстрації права власності за АТ «Альфа-Банк» є відсутність на це дозволу органу опіки та піклування, з огляду на таке.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Згідно з положеннями частин четвертої та п`ятої статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

Вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вимоги іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягають задоволенню, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред`явлений позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-930цс16, від 20 січня 2016 року № 6-2940цс15, у постановах Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 686/24202/16-ц, від 02 вересня 2020 року у справі № 755/18091/18, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Так, предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки - на нежитлове приміщення, позов не стосується виселення або зняття з реєстраційного обліку в житловому будинку малолітньої дитини, а тому стягнення предмета іпотеки не порушує права та інтереси дитини.

При укладенні договору іпотеки права малолітньої дитини порушені не були, вона не була власником та не користувалася нерухомим майном, яке передавалося в іпотеку, і, отже, отримання дозволу на здійснення правочину не є імперативним, так само як і отримання дозволу на реалізацію предмета іпотеки, оскільки вказане не призвело до зменшення чи обмеження існуючого права дитини.

Оскільки банк правомірно зареєстрував за собою право власності на спірне нерухоме майно, набув його у власність, а відтак правомірно ним розпорядився, відчуживши його на користь ПП «Кондитер-В». Посилання судів на те, що вказаний договір купівлі-продажу вчинено під час дії ухвали суду про заборону на його відчуження, не свідчить про недійсність цього правочину, оскільки арешт накладено в межах цієї справи на майно, яке належить на праві власності стягувачу.

Вимоги про витребування майна є похідними від вимог про визнання протиправними та скасування рішень приватного нотаріуса щодо реєстрації права власності на спірне майно за іпотекодержателем, а тому у їх задоволенні також слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в частині вимог ОСОБА_1 до Акціонерне товариство «Альфа- Банк» (Акціонерне товариство «Сенс Банк»), ПП «Кондитер-В» про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора, скасування та виключення з реєстрів записів щодо об`єкту нерухомого майна, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, витребування магазину та офісу та поновлення відомостей у державних реєстрах, що передували скасованим записам.

Крім того, у постанові від 13 червня 2018 року у справі №361/4307/16?ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що державний реєстратор і орган державної реєстрації не можуть бути належними відповідачами за позовними вимогами про скасування рішення по державну реєстрацію прав чи скасування запису про проведену державну реєстрацію.

Тому суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові рішення в частині вимог до державного реєстратора Козлівської селищної ради Козівського району Тернопільської області Грималюка Б. І. та в цій частині ухвалити нове судове рішення про відмову в позові, як до неналежного відповідача.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 липня 2023 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до державного реєстратора Козлівської селищної ради Козівського району Тернопільської області Грималюка Богдана Івановича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (Акціонерне товариство «Сенс Банк), Приватного підприємства «Кондитер-В», треті особи: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей служби у справах дітей Тернопільської міської ради, про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора, скасування та виключення з реєстрів записів щодо об`єкту нерухомого майна, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, витребування майна та поновлення відомостей у державних реєстрах, що передували скасованим записам - відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення06.03.2024
Оприлюднено13.03.2024
Номер документу117590001
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Судовий реєстр по справі —607/19940/20

Постанова від 06.03.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Червинська Марина Євгенівна

Ухвала від 25.01.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Червинська Марина Євгенівна

Ухвала від 13.11.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Червинська Марина Євгенівна

Ухвала від 05.10.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Червинська Марина Євгенівна

Ухвала від 31.08.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Червинська Марина Євгенівна

Ухвала від 08.05.2023

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Бершадська Г. В.

Постанова від 13.07.2023

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Бершадська Г. В.

Ухвала від 28.03.2023

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Бершадська Г. В.

Ухвала від 14.03.2023

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Бершадська Г. В.

Ухвала від 24.02.2023

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Бершадська Г. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні