Ухвала

від 08.03.2024 по справі 160/5904/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

08 березня 2024 року Справа 160/5904/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі позивач) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати в частині стягнення виконавчого збору постанову про відкриття виконавчого провадження державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича від 20.03.2023 у виконавчому провадженні № 71340294;

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича від 20.03.2023 у виконавчому провадженні № 71340294;

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича від 27.02.2024 у виконавчому провадженні № 74292190.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність постанов державного виконавця.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/5904/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 160 в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

В порушення вказаної норми права позивач щодо відповідача у справі вказав відомості, які є суперечливими. Так, суб`єкт владних повноважень з вказаним найменуванням не має зазначеного коду ЄДРПОУ.

Отже, в цій справі позивачу належить визначити відповідачем у справі Міністерство юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції. Слід враховувати, що саме Міністерству юстиції України позивач надіслав позовну заяву з додатками.

Відповідно до ч.3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 становить 3028 грн.

Розміри ставок судового збору визначені у ст.4 Закону №3674-VI.

Згідно із приписами ст.4 Закону №3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем оскаржено постанову про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору 1441728,56 грн (немайнова вимога), постанову про стягнення виконавчого збору 1441728,56 (майнова вимога), постанову про відкриття виконавчого провадження (немайнова вимога).

Суд зазначає, що системне тлумачення положень абз. 2 ч. 5 ст. 26 та ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить, що зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження інформації про стягнення виконавчого збору не створює безпосередніх майнових наслідків для особи, оскільки на виконання цього зазначення в подальшому видається окрема постанова, яка вже має статус виконавчого документа (п. 5 ч. 1 ст. 3). В свою чергу позивач не обмежений в праві оскаржувати постанови державного виконавця в частині, оскільки є учасником виконавчого провадження, а постанова про відкриття виконавчого провадження, в якому він є боржником, з необхідністю стосується його прав та обов`язків.

Отже, ставка за подання цього позову визначається наступним чином:

1) за оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження №71340294 від 20.03.2023 року 3028,00 грн;

2) за оскарження постанови про стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження №71340294 від 20.03.2023 року - 1441728,56*1,5%=21625,93 грн;

3) за оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження №74292190 від 27.02.2024 року 3028,00 грн.

Всього до сплати 27681,93 грн.

До позовної заяви не додано квитанцію про сплату судового збору. Водночас, в тексті позовної заяви заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, обґрунтоване тяжким фінансовим становищем позивача.

В обґрунтування цього клопотання позивач посилається на збитки за 2023 рік, заборгованість по оплаті електроенергії.

З цього приводу суд зазначає, що положення частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону №3674-VI, що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону №3674-VI застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18.

Згідно п. 1, 3 ч. 1. ст. 8 Закону №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону №3674-VI не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 02.02.2023 року у справі №240/14867/21.

Цей спір не відноситься до категорій, вказаних у п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону №3674-VI, в зв`язку з чим положення ст. 8 Закону №3674-V до позивача застосовані бути не можуть.

Отже, відповідач не має права на звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення його сплати, а тому зобов`язаний сплатити судовий збір та надати до суду підтверджуючий документ.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Крім того, поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Позивачем оскаржено, зокрема, дві постанови, що винесені 20.03.2023 року майже за рік до дати звернення до суду. Позивач в тексті позовної заяви не зазначає обставин отримання цих постанов, не заявляє і клопотання про поновлення строку звернення до суду в частині оскарженні цих постанов. В свою чергу відсутні розумні підстави вважати, що в порушення вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» ці постанови не були направлені позивачу не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Ця обставина могла б бути підтверджена або спростована позивачем шляхом надання доказів на підтвердження дати отримання відповідних постанов (наприклад, рекомендоване повідомлення про вручення, конверт та опис вкладень з трек-номером і тд, згідно яких постанови отримані в межах 10-денного строку, що передує дню звернення до суду).

Вищевикладене свідчить, що позивачем пропущено строк звернення до суду щодо оскарження постанов від 20.03.2023 року.

Суд підкреслює, що за п. 1 ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України має значення виключно день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Позивачем, в свою чергу, до позовної заяви не додано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, до якої не надано доказів поважності причин його пропуску в порушення вимог ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення вказаних в цій ухвалі недоліків позовної заяви в спосіб подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав, разом із доказами в їх обґрунтування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, суд вважає, за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов - залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду:

- позовну заяву, оформлену відповідно до викладених в мотивувальній частині цієї ухвали зауважень, для суду та відповідача (або разом з доказами направлення відповідачу через підсистему «Електронний Суд»);

- квитанцію про сплату судового збору в сумі 27681,93 грн за наступними реквізитами: "Отримувач коштів: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача -№UA368999980313141206084004632, код класифікації доходів бюджету - 22030101. Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів;

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко