Рішення

від 12.03.2024 по справі 280/66/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 березня 2024 року Справа № 280/66/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Доррем Технології» (69060, м. Запоріжжя, селище Креміно, буд. 8 «А», код ЄДРПОУ 41179608) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрапсбезнека) (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (69118, м.Запоріжжя, вул.Чубанова, 8), третя особа: Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) (69068, м.Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 5, код ЄДРПОУ 44993352) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Доррем Технології» (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 308975 від 20 березня 2023 року видану начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки Романенко Анатолієм Юрійовичем (код ЄДРПОУ 39816845, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. № 51, місцезнаходження відокремленого структурного підрозділу юридичної особи: 69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. № 8) щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Доррем Технології» (код ЄДРПОУ 41179608, місце реєстрації та знаходження: 69060, м. Запоріжжя, селище Креміно, буд. № 8 «А») статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-111 від 05 квітня 2001 року у розмірі - 17 000,00 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок);

- зупинити стягнення у виконавчому проваджені № 72436047 від 07 серпня 2023 року відкритого у Центральним відділом державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Доррем Технології» (код ЄДРПОУ 41179608. місце реєстрації та знаходження: 69060, м. Запоріжжя, селище Креміно, буд. № 8 «А») за заявою Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. № 51, місцезнаходження відокремленого структурного підрозділу юридичної особи: 69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. № 8) на підставі Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 308975 від 20 березня 2023 року до розгляду по суті позовної заяви ТОВ «Доррем Технології».

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в силу приписів Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті від 24 червня 2010 року №385 (далі Інструкція № 385) законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа. Тобто, водій транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати один з передбачених Інструкцією № 385 документів: або картку водія або роздруківку даних роботи тахографа. Водій ОСОБА_1 , на момент його перевірки не мав при собі роздруківку даних роботи тахографа, а мав роздруківку даних тахографа, яку надав для огляду перевіряючому, який її повністю проігнорував та зазначив, що повинна бути особиста картка водія після чого і був складений незаконний Акт №353512 від 17 лютого 2023 року. Такими документами згідно пункту 3.3 Інструкції № 385 в даному випадку мали бути картка водія чи роздруківка даних роботи тахографа. Оскільки у водія на момент перевірки хоч і була відсутня особиста картка водія але була в наявності роздруківка роботи цифрового тахографа, а за наявності у останнього роздруківки роботи цифрового тахографа констатувати недотримання водієм вимог статті 48 Закону № 2344 в цьому випадку не має жодних підстав. Як наслідок, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344. Разом з цим, позивач не отримував від відповідача запрошення на участь у розгляді справи про порушення транспортного законодавства, у зв`язку з чим був позбавлений можливості прийняти участь у розгляді цієї справи і подати свої заперечення, так як не був належним чином повідомлений про час та місце її розгляду, що відбулося 20 березня 2023 року. Наведені обставини в їх сукупності, на думку позивача, свідчать про протиправність оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим просить позовні вимоги задовольнити.

02 січня 2024 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Доррем Технології» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявники просять суд зупинити стягнення у виконавчому проваджені № 72341132 від 27 липня 2023 року відкритого державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м. Одеса) Гостіщевою Тетяною Миколаївною відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Доррем Технології» (код ЄДРПОУ 41179608, місце реєстрації та знаходження: 69060, м. Запоріжжя, селище Креміно, буд. № 8 «А») за заявою Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39816845, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. № 51, місцезнаходження відокремленого структурного підрозділу юридичної особи: 69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. № 8) на підставі Постанови № 356306 від 03 квітня 2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн., до розгляду по суті позовної заяви ТОВ «Доррем Технології».

Ухвалою судді від 03 січня 2024 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Доррем Технології» про забезпечення позову повернуто без розгляду.

Ухвалою судді від 08 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із її невідповідністю вимогам статей 160-161 КАС України.

19 січня 2024 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Також, 19 січня 2024 року представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 72436047 від 07 серпня 2023 року до розгляду по суті позовної заяви.

Ухвалою судді від 22 січня 2024 року вищезазначену заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Доррем Технології про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Доррем Технології у межах виконавчого провадження №72436047 на підставі виконавчого документу, а саме: постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 20 березня 2023 року №308975 про застосування адміністративно-господарського штрафу, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 280/66/24.

Ухвалою судді від 24 січня 204 року визнано поважними причини пропуску строку звернення ТОВ «Доррем Технології із позовом в адміністративній справі № 280/66/24, поновлено ТОВ «Доррем технології» строк звернення до суду із позовом в адміністративній справі № 280/66/24, а також відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

31 січня 2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5116), в якому останній зазначає, що відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №422, був зупинений транспортний засіб марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 , спеціалізований напівпричіп WIELTON, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . У відповідності до статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 4 Порядку № 422, водій транспортного засобу ОСОБА_1 пред`явив для перевірки посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпски: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію спеціалізованого напівпричепу марки WIELTON, номерний знак НОМЕР_2 , серії НОМЕР_4 ; посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 від 25 травня 2022 року серії НОМЕР_5 ; товарно-транспортну накладну від 16 лютого 2023 року. Так, що під час перевірки водій не надав посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки, водій не використовував особисту картку водія. Водій, відповідно до статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 15 Порядку №1567 повинен надати документи для перевірки уповноваженим посадовим особам. Отже, на момент здійснення рейдової перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки виявлено порушення вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність у водія, під час здійснення вантажного перевезення, особистої картки водія, водій не використовував особисту картку водія, яке було зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17 лютого 2023 року №353512. Водій ОСОБА_1 з актом перевірки № 353512 був ознайомлений, від пояснень та підпису відмовився. Щодо розгляду справи стосовно порушення законодавства про автомобільний транспорт та винесення оскаржуваної постанови зазначає, що згідно з пунктом 26 постанови КМУ №1567 відповідачем направлено запрошення №14649/26/24-23 від 08 березня 2023 року на 20 березня 2023 року на розгляд справи про порушення транспортного законодавства, яке зафіксоване актом перевірки від 17 лютого 2023 року №353512. Факт направлення запрошення підтверджується реєстром на відправлення рекомендованих листів (відправлення №6910415034200), зі штампом Укрпошти від 09 березня 2023 року, фіскальним чеком від 09 березня 2023 року, списком згрупованих поштових відправлень №6166. Вказані дані, спростовується твердження позивача щодо неналежного повідомлення про час та місце розгляду справи. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, оцінивши повідомлені учасниками справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

17 лютого 2023 року співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено Акт №353512.

Відповідно до висновків Акту перевірки, під час перевезення вантажу під керуванням ОСОБА_1 автомобілем VOLVO/WIELTON, реєстраційний номер НОМЕР_6 перевезення здійснювалось за відсутності на момент перевірки особистої карти водія, водій не використовує особову карту водія, передбачену Наказами від 07 червня 2010 року № 340, від 24 червня 2010 року № 385.

Заначено, про порушення статті 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У графі пояснення водія про причини порушень зазначено «копію акту отримав» також, вказаний акт містить підпис водія ОСОБА_1

20 березня 2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №308975, якою за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до пункту 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року (далі - Порядок №1567), рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 14 Порядку №1567 визначено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку №1567).

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 одними із питань, що перевіряється при проведенні рейдової перевірки є: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком № 3.

У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис (пункт 22 Порядку №1567).

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ), автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Зі змісту даної норми слідує, що вказаний у цій статті перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість його доповнення іншими визначеними законодавством документами.

Статтею 2 Закону№2344-ІІІ визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Завданнями законодавства з питань перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є:

визначення основних правових та організаційних основ державного регулювання у сфері перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом;

установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки;

визначення системи державного контролю, прав, обов`язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України.

Відповідно до статі 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно - правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до статі 2 Закону України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 року №232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Отже, обов`язок позивача щодо дотримання вимог підзаконного нормативного акту передбачено чинним законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення №340), яке розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення пункт 1.3 поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пунктом 6.3 Положення №340 визначено, що Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Згідно з пунктом 7.1 Положення №340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

З врахуванням вище викладеного положеннями статті 48 Закону №2344-ІІІ передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а саме індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом.

Враховуючи зазначене водій транспортного засобу мав пред`явити особам, які здійснюють контроль на автомобільному транспорті відповідні документи.

У відповідності до пункту 1.1 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затверджену наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року №385 (далі - Інструкції №385), передбачено, що її положення розроблені відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ратифіковані державою Україна, а також відповідно до Законів України "Про автомобільний транспорт" та "Про дорожній рух".

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385, тахограф - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно із пунктом 3.1 Інструкції №385, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та пости сервісного обслуговування тахографів використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі; протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції №385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності чинної особистої картки водія для цифрового тахографа.

Тож у водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, на момент перевірки має бути в наявності чинна особиста картка водія, він повинен використовувати її у відповідному слоті цифрового тахографа кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом та надавати уповноваженим посадовим особам роздруківку даних роботи тахографа.

Перевізник повинен дотримуватись усіх вимог законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі щодо використання діючого та повіреного тахографа,

Аналізуючи положення вказаних норм, суд дійшов висновку, що тахокарти, а також картки водія або роздруківки даних роботи цифрового тахографа (роздруківка обліку режиму праці та відпочинку водія на паперовому носії) є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, що відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ, входять до переліку обов`язкових документів при здійсненні внутрішніх перевезень.

Верховним Судом у постанові від 10 травня 2019 року у справі №816/124/17 наголошено, що норми Закону №2344-III зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти.

Згідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Жодних доказів надання під час перевірки водієм тахокарти або бланку підтвердження діяльності водія ОСОБА_1 за 17 лютого 2023 року матеріали справи не містять.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у водія ОСОБА_1 , який здійснював 17 лютого 2023 року перевезення, тобто станом на момент проведення перевірки, були в наявності документи, визначені приписами Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24 червня 2010 року та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07 червня 2010 року позивачем суду не надано.

Позивачем не доведено належними і достатніми доказами відсутність виявленого відповідачем порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Враховуючи вище викладене, суд зазначає, що порушення законодавства про автомобільний транспорт знайшло своє підтвердження в акті перевірки.

Виходячи з встановлених обставин у цій справі, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №308975 від 20 березня 2023 року.

Стосовно доводів позивача, щодо допущення відповідачем порушень під час винесення оскаржуваної постанови в частині нездійснення його належного повідомлення про часта місце розгляду справи суд, зазначає наступне.

Відповідно до пункту 25 Порядок №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Так, суд зазначає, що 09 березня 2023 року відповідачем направлено запрошення №14649/26/24-23 від 08 березня 2023 року на розгляд справи про порушення транспортного законодавства на 20 березня 2023 року, яке зафіксоване актом перевірки від 17 лютого 2023 року №353512. Зазначена обставина підтверджується реєстром на відправлення рекомендованих листів (відправлення №6910415034200) від 09 березня 2023 року, фіскальним чеком від 09 березня 2023 року, списком згрупованих поштових відправлень №6166.

Відтак, відповідач в повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи.

З огляду на зазначене, відповідно до пункту 27 Порядку №1567, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі, а тому управлінням Укртрансбезпеки правомірно розглянуто справу та прийнято рішення без участі представника позивача.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року по справі № 820/4624/17.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить до висновку, що спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №308975 від 20 березня 2023 року є правомірною, а підстави для її скасування, відсутні.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, в ході розгляду справи позивачем не надано до суду належних доказів на спростування правомірності спірної постанови.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Стосовно питання щодо забезпечення позовної заяви суд наголошує, що відповідно до частини 6 статті 157 КАС України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Доррем Технології» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрапсбезнека) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови- відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 12 березня 2024 року.

Суддя Д.В. Татаринов