Рішення

від 11.03.2024 по справі 300/9043/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2024 р. справа № 300/9043/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Матсервіс Трейд" до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови №UA206080/2023/000125 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2023/000154/2 від 26.10.2023,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Чобанюк М.М., 26.12.2023 звернувся до суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Матсервіс Трейд" (надалі, також позивач) з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (наддалі, також відповідач) про визнання протиправними та скасування картки відмови №UA206080/2023/000125 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2023/000154/2 від 26.10.2023, з підстав протиправності рішень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач придбав вантажний автомобіль вантажний автомобіль марки OPEL, модель ANTARA, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2015, вартістю 47300 CZK . Оплату здійснено згідно із платіжним дорученням в іноземній валюті від 25 жовтня 2023 року. Для здійснення митного оформлення транспортного засобу позивачем було подано митну декларацію, в якій митна вартість товарів визначена за першим, основним методом, тобто за ціною контракту, та у передбаченому законом порядку подано митниці необхідні документи. Однак митним органом 26 жовтня 2023 року було прийнято рішення про коригування митної вартості товару UA206000/2023/000154/2 та відповідно картку відмовив прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2023/000125. Крім того, вважає, що митницею безпідставно використано резервний метод визначення митної вартості, адже така вартість повинна визначатись за допомогою першого методу, а саме за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу його визначення було подано усі необхідні документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 74-75).

Відповідач 12.01.2024 скористався своїм правом подати відзив на адміністративний позов, згідно якого позовні вимоги не визнав, та зазначив, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала інформація з ЦБД, а саме МД від 18.08.2023 №206020/2023/14706. Щодо не доведеності неможливості застосування попередніх п`яти методів, вказав, що при визначенні митної вартості транспортного засобу, якщо немає можливості застосування основного методу, застосовуються другорядні. Тому ціна транспортного засобу скоригована і приведена у відповідність залежно від комплектації та технічного стану транспортного засобу, отже, митна вартість визначена за резервним методом, про що і провадилась консультації між митним органом та декларантом. Таким чином враховуючи вищезазначене позивачем було порушено ст. 53 МК України: тобто подані документи до митного оформлення, не підтверджують заявлену митну вартість товару; на вимогу посадової особи не подано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості по МД 23UA206080006173U7. У зв`язку з вищезазначеним вартість транспортного засобу визначена Івано-Франківською митницею самостійно. За згодою позивача (декларанта) з рішенням митного органу про коригування митної вартості автомобіля марки "Opel", модель "Antara", номер VIN НОМЕР_2 митні платежі ним сплачено згідно з митною вартістю, визначеною митним органом. Також зазначив, що після прийняття рішення про коригування митної вартості, декларантом було подано нову МД 23UA206080006229U6, за якою даний товар був оформлений за резервним методом, а отже позивач скористався правом п. 7 ст. 55 МК України. З огляду на викладене митниця вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства та просить у задоволенні позову відмовити. Додатково заперечив щодо витрат на правову допомогу, вважає заявлену суму 5000 грн не доведеною та не співмірною із складністю даної справи (а.с.78-119).

Також на адресу суду представник позивача надіслав клопотання про доручення доказів від 19.01.2024 в якому просить долучити до матеріалів справи переклад Рахунку-фактури (інвойс) (а.с. 120-123).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, з урахуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом установлено наступне.

Позивач 18.09.2023 придбав на аукціоні у нерезидента легковий автомобіль марки OPEL, модель ANTARA, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2015 (згідно договору №001 від 04.10.2019, умови доставки FCA VJPRTY INCOTERMS-2010). Вартість автомобіля згідно виданої фактури №20230145 становить 47300 CZK. Спосіб оплати: банківський переказ. Транспортний засіб після повної аварії (а.с.37,87,123).

Оплата за вказаний товар проведена згідно із платіжним дорученням в іноземній валюті від 20.10.2023 (а.с.38,91).

З метою митного оформлення транспортного засобу, ввезеного в Україну на підставі вказаного вище рахунку фактури, 25.10.2023 позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію №23UA206080006173U7 на товар автомобіль легковий, бувший у використанні, марки OPEL, модель ANTARA, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2015 (а.с.23).

Декларантом визначена митна вартість товару за основним методом ціною контракту у розмірі 47300,00 CZK по курсу 1,5792 грн, що склала 178055,10 грн, як складову митної вартості заявлено транспортні витрати в розмірі 300 EUR по курсу 38,91 грн, що склало 11672,73 грн, всього митна вартість становила 86368,89 грн відповідно до графи 12 ЕМД.

На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації №23UA206080006173U7 митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення, одночасно з митною декларацією декларантом було подано наступний перелік документів: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №20230145 від 18.09.2023, декларація про проходження товару (Declaration ofomin) №20230145 від 18.09.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу№ НОМЕР_3 від 19.10.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 18.08.2016, банківський платіжний документ, шо стосується товару №109 від 25.10.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Нвід 23.10.2023, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №191 від 25.10.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №001 від 04.10.2019, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 24.07.2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 19.12.2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 26.11.2021, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 02.05.2023, інші некласифіковані документи №23.10.2023-40 від 23.10.2023, інші некласифіковані документи акт фізичного огляду від 23.10.2023, інші некласифіковані документи АУКЦІОН від 23.10.2023, інші некласифіковані документи РІК від 23.10.2023, копія митної декларації країни відправлення №23PL401010E0029160 від 21.10.2023, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №23UA206080006173U7 від 21.10.2023.

Митним органом за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, 26.10.2023 прийнято рішення №UA206000/2023/000154/2 про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товару за резервним методом у розмірі 148137,9707 CZK, що дорівнює 6000 євро (замість 47300,00 CZK, по курсу 1,5792 грн), що склало 17 8055,10 грн, як складову митної вартості заявлено транспортні витрати в розмірі 300 EUR по 38,91 грн, що склало 11672,73 грн, всього митна вартість становила 86368,89 грн відповідно до графи 12 ЕМД.

Так, у рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено. Крім того під час форматологічного контролю встановлено, що у наданих декларантом документах, містяться розбіжності, а саме у платіжному документі немає посилання на фактуру, за допомогою якого можливо однозначно віднести зазначений документ до цієї конкретної зовнішньоекономічної операції; також у митній декларації країни відправлення та у МД, яка стосується даного оформлення, є розбіжність щодо року виготовлення. Перевірка поданих до митного оформлення документів, в тому числі для підтвердження митної вартості товарів, здійснювалась візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені МКУ). Згідно п. 5 ст. 54 МКУ митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для визначення митної вартості. Згідно п. 2 ст. 52 МКУ декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Так, з огляду на вищевикладене, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Документи не надано. Враховуючи вищезазначене, неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Відповідно до п. 1 ст. 64 МКУ у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-53 МКУ, митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ. Джерелом числового значення митної вартості є МД від 18.08.2023 №206020/2023/14706, за якою оформлено: легковий автомобіль марка OPEL, модель ANTARA, ідентифікаційний номер кузова транспортного засобу НОМЕР_5 , номер двигуна немає даних, календарний рік випуску 2015 р., модельний рік випуску 2015 р., тип двигуна дизель, загальна кількість місць 5, призначення пасажирський, робочий, об`єм двигуна 2231 см.куб., потужність двигуна 120 KW, колісна формула 4*4, бувший у використанні, виробник OPEL, країна виробництва DE. Визначена вартість: 148137,9707 CZK, що дорівнює 6000 Євро.

Також, Івано-Франківською митницею винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2023/000083, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частинами другою-п`ятою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як передбачено частинами першою-третьою, шостою та сьомою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами першою-четвертою статті 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Суд зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару покладено на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України заборонено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такі висновки відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 року №820/8016/15, від 24.01.2019 року №820/636/17 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15,

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару легковий автомобіль марки OPEL, модель ANTARA, номер кузова НОМЕР_2 , календарний та модельний рік виготовлення - 2015, тип двигуна дизельний, об`єм двигуна 2231 см3 за ціною 47 300 CZK та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому, позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи містили розбіжності, а також у митниці наявна інформація про більшу митну вартість ідентичних товарів, у зв`язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи та, оскільки декларантом не подано витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 6 000 Євро.

Як встановлено судом, митний орган посилається на наявні розбіжності щодо року виготовлення. Зокрема, в митній декларації країни відправлення від 21.10.2023 №23PL401010Е0029160 зазначено, що рік виготовлення автомобіль марки "OPEL" модель "ANTARA", номер VIN - НОМЕР_2 є 2016 рік. Проте, в митній декларації №23UA206080006173U7 від 25.10.2023, яка подана до відділу митного оформлення м/п «Прикарпаття» Івано-Франківської митниці зазначено, що автомобіль марки "OPEL", модель "ANTARA", номер VIN - НОМЕР_2 являється 2015 року випуску.

При цьому, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури №20230145 від 18.09.2023, у тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Чехії інформації про не відчуження позивачу автомобіля продавцем чи несплати зазначеної суми коштів за вказаний автомобіль.

Варто зауважити, що в серпні місяці 2016 року відбулась первинна реєстрація автомобіля.

Крім того, митна декларація країни відправлення № 23PL401010Е0029160 від 21.10.2023 за змістом частини 2 статті 53 МК України не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Позивач з власної ініціативи подав наявні у нього інші додаткові документи, в тому числі митну декларацію країни експорту № 23PL401010Е0029160 від 21.10.2023, яка підтверджує факт проходження товару митного оформлення в країні відправлення, факт перевезення імпортованого товару по території Польщі до України, але аж ніяк не може слугувати підтвердженням ціни у країні експорту.

Більше того, позивач не впливає на заповнення експортної декларації, тож форма та зміст залежить тільки від продавця.

Крім того, під час форматологічного контролю відповідачем встановлено, що у наданих декларантом документах, містяться розбіжності, а саме у платіжному документі немає посилання на фактуру, за допомогою якого можливо однозначно віднести зазначений документ до цієї конкретної зовнішньоекономічної операції. Разом з тим, суд вважає такі покликання відповідача безпідставними, оскільки в платіжній інструкції в іноземній валюті від 25.10.2023 № 041001 (на суму 4730,00 CZK) (а. с. 38) є посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 001 від 04.10.2023, відомості про бенефіціара, рахунок в установі Prague Czechia (а. с. 38, 91), тобто такий документ дає можливість ідентифікувати товар, який ввозиться на митну територію України.

Більше того, умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) жодним чином не впливають на ціну (розмір оплати) товару (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

З урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, суд приходить до переконання, що коригування митної вартості імпортованого транспортного засобу відповідачем проведено без врахування документів, що стосуються оціненого товару, які в свою чергу підтверджують вартість товару, містять реквізити, необхідні для ідентифікації.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, декларант надав всі наявні у нього документи, тому не надання додаткових документів не породжує підстав для коригування заявленої вартості товару.

Відсутність визначених митницею додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Відповідно до приписів частини першої статті 245 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою.

Разом з тим дана стаття надає право митному органу вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, однак тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано пояснень стосовно того, чому мова, якою були складені надані позивачем документи, не була розцінена в якості іноземною мови міжнародного спілкування.

Окрім того, відповідачем не надано суду доказів пред`явлення позивачу вимоги, відповідно до вимог статті 254 Митного кодексу України, про надання документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення придбаного ним автомобіля, перекладених українською мовою.

У зв`язку з цим, суд ставиться критично до позиції відповідача щодо не підтвердження позивачем митної вартості товару у зв`язку з ненаданням ним перекладу українською мовою відповідних документів.

Крім того, матеріали справи містять переклад на українську мову рахунок фактури, в якому вартість вказана в розмірі 4730,00 CZR (чеських крон) (а.с. 123).

Принагідно зауважити, що відповідач в своїх міркуваннях та запереченнях проти позовних вимог, викладених у відзиві, вийшов за межі оспорюваного рішення про коригування митної вартості. Більше того вказані посилання не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Отже, суд не приймає посилання відповідача на неможливість підтвердження митної вартості придбаного позивачем автомобіля.

Щодо зазначеного у спірному рішенні твердження, що заявлена митна вартість товару нижча від подібних і аналогічних товарів, то суд зазначає наступне.

Як встановлено судом подані позивачем до митного оформлення документи щодо ціни товару не містили розбіжностей, оскільки рахунку-фактури №20230145 від 18.09.2023 встановлено, що вартість придбання транспортного засобу становить 47 300 CZK.

В процесі консультації митним органом не зазначено в чому полягала невідповідність заявленої митної вартості та необхідність подання додаткових документів.

На підтвердження заявленої митної вартості та фактичної сплати позивачем на користь свого контрагента коштів, як суду так і відповідачу надано квитанцію про банківський переказ коштів №109 від 25.10.2023 коштів в розмірі 47 300 CZK, шо підтверджують факт переказу позивачем коштів

Окрім цього відповідно до наданих суду відомостей, зазначений транспортний засіб був придбаний за ціною 47 300 CZK з аукціону, що підтверджується відомостями з сайту Total Car (www.totalcar.cz) (а.с. 54-56, 58-63).

Отже, подані до митного оформлення документи підтверджують ціну придбання товару, не містять розбіжностей, а також дають можливість повністю ідентифікувати товар, за придбання якого були сплачені відповідні кошти.

Жодних обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів відповідачем зазначено не було.

Також, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить даних щодо конкретної суми розбіжностей чи сумнівів. При цьому сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Посилання відповідача на розбіжності у року випуску придбаного автомобіля у наданих документах та декларації країни відправлення, посилання на фактуру у платіжному документі не свідчить про удаваність правочину чи спростовує факт купівлі зазначеного тягача та не нівелює подані позивачем документи.

Суд також приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Так, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст поданих декларантом документів, в тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Чехії інформації про не поставку позивачу товару продавцем чи несплати зазначеної суми коштів за нього.

В даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору купівлі-продажу.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

При коригуванні митної вартості декларант не має змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України не має.

Суд зазначає, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про автомобіль.

В даному випадку відповідач взяв до порівняння автомобіль OPEL ANTARA 2015 року виготовлення бувший у використанні, в той час як, при прийнятті рішення про коригування митної вартості товару, не взяв до уваги, що в автомобілі позивача наявні пошкодження аварійного характеру, а саме - пошкоджено капот, передній бампер, передня ліва фара, переднє ліве крило, лівий лонжерон, пошкоджено лфп, забруднено та затерто салон, наявні сліди корозії. Відповідні фото-докази про пошкодження автомобіля позивачем доданні до адміністративної справи (а.с. 41-53). Суд наголошує, що вказане впливає на різницю вартості автомобіля. Представником відповідача у відзиві на позов з цього приводу жодних заперечень не висловлено. Доказів того, що зазначені вище характеристики (аварійного) стану автомобіля придбаного позивачем, піддавалися аналізу та/або порівнянню, суду не подано.

Не наведення у спірному рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань суперечить принципу правової визначеності та позбавляє декларанта права спростувати наведену митним органом інформацію.

Отже, доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач також не довів суду неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару. В оскаржуваному рішенні, не зазначено підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Проте всупереч вимогам вищенаведеної норми, рішення про коригування митної вартості товарів не містять такої інформації, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних товарів (як підставу незастосування методу за ціною договору щодо ідентичних товарів), а навести цінову інформацію з бази даних про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Таким чином, при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Судом також встановлено, що згідно оскаржуваного рішення митна вартість придбаного автомобіля OPEL ANTARA порівнювалась з ідентичними та подібними транспортними засобами. Так джерелом інформації для коригування та визначення митної вартості слугувала митна декларація від 18.08.2023 №UA206020/2023/14706 взята з бази митного органу, в той же час, другий, третій методи визначення митної вартості товарів (стаття 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), що є суперечливими та нелогічними між собою обставинами та свідчить про можливість застосування таких методів для визначення митної вартості, проте митним органом безпідставно визначено митну вартість товару за резервним методом.

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано митну вартість, яка визначена ним у розмірі 6 000 Євро. Крім того, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. У свою чергу, декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Крім того, висновком суб`єкта оціночної діяльності №191 встановлена ринкова (дійсна) вартість транспортного засобу OPEL ANTARA, 2015 року у сумі 74 359 грн.

Суд враховує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із частиною 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, відтак оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від 26.10.2023 (а не як помилково зазначив представник позивача від 18.09.2023) №UA206000/2023/000154/2 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2023/000125 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 5 368 грн сплаченого судового збору (а. с. 71).

Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат.

Так, відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно частини 2 статті 134 даного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 Кодексу).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 ст.139 Кодексу).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження надання правової допомоги та понесення позивачем витрат у розмірі 5 000 грн надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 12), ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с. 13), договір про надання правової (правничої) допомоги №58 від 07.11.2023 (а.с. 67-68), акт виконаних робіт №1 до договору про надання правничої допомоги №58 від 07.11.23 (а.с. 69), платіжна інструкція №523 від 21.10.2023 (а.с. 70).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи у суді, суд враховує наступне.

Так, беручи до уваги зміст виконаних робіт (наданих послуг), суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги, зважаючи на предмет даного позову, є співмірним із складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, відповідають складності та змістовності поданих процесуальних документів,

Відтак, посилання представника відповідача про не доведення співмірності вказаних витрат є безпідставним.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 5 000 грн є співмірними зі складністю цієї справи, наданими адвокатами обсягами послуг пов`язаних із справою, затраченим ними часом на надання таких послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 132, 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA206000/2023/000154/2 від 26.10.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації Івано-Франківської митниці Державної митної служби України №UA206080/2023/000125.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Матсервіс Трейд" код (ЄДРПОУ 43140876, вул. Залізнична, 3, с. Матеївці, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78267) сплачений судовий збір в розмірі 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасникам справи рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Матсервіс Трейд" (код ЄДРПОУ 43140876, вул. Залізнична, 3, с. Матеївці, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78267);

відповідач - Івано-Франківська митниця Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола,159, м. Івано-Франківськ, 76005).

Суддя Главач І.А.