Рішення

від 11.03.2024 по справі 640/14555/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2024 року справа №640/14555/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

05.09.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, в якому просить суд: визнати протиправними дії Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати індексації на грошове забезпечення за період з 01.09.1995 по 10.12.2019; зобов`язати Головний військово-медичний клінічний центр (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити з урахуванням раніше проведених виплат індексацію на грошове забезпечення ОСОБА_1 , та компенсацію за несвоєчасну виплату індексації, передбачену Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 за період з 01.09.1995 по 01.03.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 (з 01.01.2008 по 01.03.2018), з 01.03.2018 по 10.12.2019 із урахуванням фіксованої індексації по 10.12.2019; визнати протиправними дії Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами, встановленими станом на 01.01.2019; зобов`язати Головний військово-медичний клінічний центр (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за належне, але нестримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на 01 січня 2019 року згідно Розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 30.01.2019 № 21 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився" відповідно військового звання (полковник) військовослужбовця на час звільнення.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані дії є протиправними та такими, що порушують права позивача на грошове забезпечення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2022 (суддя Донець В.А.) відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

29.11.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 19.01.2023 №03-19/4076/23 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №640/14555/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/14555/22 передано 01.12.2023 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 прийнято адміністративну справу №640/5474/22 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С. та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, яку отримано відповідачем в системі «Електронний суд» 06.12.2023 відповідно, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_2 проходив військову службу з 01.08.1985 по 10.12.2019 року та наказом Голови Державної прикордонної служби №1239-ОС від 03.12.2019, був звільнений з військової служби за станом здоров`я у відставку.

В позовній заяві позивачем зазначено, що при звільненні та остаточному розрахунку відповідач не виплатив позивачу в належному розмірі індексацію грошового забезпечення та компенсацію за не отримане речове майно, у зв`язку з чим звернувся до відповідача з відповідним запитом.

Відповідач листом від 29.07.2022 року № 703/1277-22 повідомив, що грошова компенсація за неотримане речове майно була виплачена на підставі Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» від 16 березня 2016 року № 178, та відповідно рапорту військовослужбовця.

Розрахунок здійснювався на підставі розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11 лютого 2017 року №21 та розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби від 30 січня 2019 року № 33 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився».

Листом від 09.08.2022 року № 11/340 відповідач повідомив позивача, що при звільненні з військової служби 10 грудня 2019 року в Головному військовому - медичному клінічному центрі (ЦКГ) ДГІС України полковнику медичної служби ОСОБА_1 була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення з липня 2015 року по лютий 2018 року, в сумі 26525,36грн., а також з січня 2008 року по червень 2015 року була нарахована та виплачено разом з грошовим забезпеченням.

Позивач, вбачаючи в діях відповідача, а саме в неправильному розрахунку оскаржуваних сум, порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Щодо вимоги позивача визнати протиправними дії Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати індексації на грошове забезпечення за період з 01.09.1995 по 10.12.2019; зобов`язати Головний військово-медичний клінічний центр (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити з урахуванням раніше проведених виплат індексацію на грошове забезпечення ОСОБА_1 , та компенсацію за несвоєчасну виплату індексації, передбачену Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 за період з 01.09.1995 по 01.03.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 (з 01.01.2008 по 01.03.2018), з 01.03.2018 по 10.12.2019 із урахуванням фіксованої індексації по 10.12.2019, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 95 Кодексу законів про працю України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

В силу ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так, Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Частинами 1 та 5 ст. 2 Закону встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Приписами ч. 2 ст. 5 Закону передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок № 1078).

Згідно із п. 1-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник (пункт 10-2 Порядку № 1078).

Суд зазначає, що пункт 10-2 Порядку №1078, викладений в новій редакції постановою КМУ № 1013 від 09.12.2015, якою в тому числі внесено зміни: поширено його положення для новоприйнятих працівників, та застосовується з 1 грудня 2015 року.

Відповідно до пункту 14 Порядку роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Мінсоцполітики в листі від 28.04.2016 №201/10/1.37-16 надало роз`яснення щодо індексації заробітної плати, яке полягає в наступному.

Пунктом 10-2 Порядку № 1078 визначено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Суд зазначає, що схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 01.01.2008.

В подальшому, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Таким чином, позивач має право на проведення індексації його грошових доходів, виходячи з базового місяця січня 2008 року та з березня 2018 року - виходячи з базового місяця березень 2018 року.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 у справі №200/9297/19-а залишив без змін ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2020 року у справі №200/9297/19-а, в якій суд дійшов до висновку, що з 01.12.2015 - базовий місяць січень 2008 року відповідно до п. 10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача у відношенні ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період саме з 01.01.2008 по 10.12.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2008 по 28.02.2018 січень 2008 року, з 01.03.2018 по 10.12.2019 року - березень 2018.

З метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2008 по 10.12.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2008 по 28.02.2018 - січень 2008 року, з 01.03.2018 по 10.12.2019 - березень 2018 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з врахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Головний військово-медичний клінічний центр (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату індексації, передбачену Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно із ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 р.

Згідно із п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Таким чином, суд, що оскільки компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, то право на компенсацію позивач набуває саме в момент отримання доходу.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої положеннями вищевказаного Закону компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії), кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Таким чином, обов`язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 25.12.2020 р. по справі за №807/1525/16.

Судовим розглядом встановлено, що позивач в позовній заяві просить нарахувати йому компенсацію на ще не виплачені суми індексації грошового забезпечення, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.

Таким чином, оскільки, відповідно до ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, то враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при виплаті перерахованої індексації грошового забезпечення буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 р. по справі № 404/6317/16-а, від 18.09.2018 р. по справі № 522/535/17, від 25.10.2018 р. по справі №420/1410/17.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від №755/10947/17.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплати компенсації спрямовані на майбутнє та є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача визнати протиправними дії Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами, встановленими станом на 01.01.2019; зобов`язати Головний військово-медичний клінічний центр (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за належне, але нестримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на 01 січня 2019 року згідно Розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 30.01.2019 № 21 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився" відповідно військового звання (полковник) військовослужбовця на час звільнення, суд зазначає наступне.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Статтею 2 Закону передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 статті 3 Закону передбачає, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України, "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.09 N 1115/2009 відповідно до ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" постановлено, затвердити Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України. Загальна частина п. 1 визначається порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Стаття 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У відповідності до статті стаття 9-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, держава гарантує продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016року №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно " (далі - Постанова)

Відповідно до п.3-5 постанови KM України від 16.03.2016 року №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року.

Суд зазначає, що у Постанові №178 немає чіткого визначення цінової політики здійснення нарахування, таким чином законодавець делегував дані повноваження кожній структурі відповідно для відпрацювання чіткого алгоритму виплати грошової компенсації за речове майно.

Також суд зазначає, що у даних спірних правовідносинах необхідно враховувати п.5 Постанови з прив`язкою до п.3 вказаної Постанови. При нарахуванні грошової компенсації за окремим видами речового майна, необхідно обов`язково враховувати такі складом як момент виникнення права на отримання майна, норму належності, термін експлуатації, ціна на час набуття права, кількість предметів належних до видачі та термін який минув з останнього моменту отримання предмети речового майна.

Тобто при визначенні суми, що підлягає до виплати важливо звертати увагу на момент коли у військовослужбовця виникає право на отримання відповідного речового майна та ціна на дане майно в момент виникнення права.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що позивачу відповідно до довідки № 5 про вартість речового майна, що належить до видачі було нараховано 16291,81 грн. та виплачено, що підтверджується листом від 29.07.2022 року № 703/1277-22 Вих., а отже суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач діяв в межах чинного законодавства України, а отже позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1984,80 грн.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1984,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 992,40 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2008 по 10.12.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2008 по 28.02.2018 січень 2008 року, з 01.03.2018 по 10.12.2019 - березень 2018.

Зобов`язати Головний військово-медичний клінічний центр (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2008 по 10.12.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2008 по 28.02.2018 - січень 2008 року, з 01.03.2018 по 10.12.2019 - березень 2018 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з врахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (ідентифікаційний код: 14321618, місцезнаходження: 03089, м. Київ, вул. Ягідна, буд. 58).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.