Рішення

від 11.03.2024 по справі 320/40280/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2024 року № 320/40280/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Шостого апеляційного адміністративного суду про визнання дій протиправними та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Шостого апеляційного адміністративного суду, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, оплати відпусток за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні,

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України нарахувати ОСОБА_1 суддівську винагороду, допомогу на оздоровлення, оплату відпусток за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року, обчисливши їх розмір, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2021 - 2270 грн, на 01.01.2022 - 2481 грн, на 01.01.2023 - 2684 грн), із врахуванням вже виплачених сум та відрахуванням загальнообов`язкових платежів,

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Шостий апеляційний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати судді ОСОБА_1 недоотриманої за період роботи з 01.01.2021 по 31.10.2023 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 - у розмірі 2270,00 грн, станом на 01.01.2022 - 2481,00 грн та станом на 01.01.2023 - 2684,00 грн.

- зобов`язати Шостий апеляційний адміністративний суд виплатити ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду, допомогу на оздоровлення, оплату відпусток за період роботи з 01.01.2021 по 31.10.2023, обчисливши їх розмір виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 - у розмірі 2270,00 грн, станом на 01.01.2022 - у розмірі 2481,00 грн та станом на 01.01.2023 - у розмірі 2684,00 грн, з урахуванням вже виплачених сум, з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті,

- допустити до негайного виконання рішення суду у межах суми виплати суддівської винагороди за один місяць у відповідності до п.1 ч.1 ст.371 КАС України.

Позов мотивовано тим, що позивач працює на посаді судді Шостого апеляційного адміністративного суду. За період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року позивачу нарахована суддівська винагорода, допомога на оздоровлення, оплата відпусток, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні, чим порушено її права. Позивач наполягає, що зазначений розрахунок неправомірно проведено із врахуванням ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», оскільки виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII, й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

23 лютого 2024 року, Шостим апеляційним адміністративним судом надано до суду відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач 2 заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив про те, що згідно з частиною другою статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Абзацом другим статті 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Разом із цим, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас, зазначає, що з 2021 року до законів про Державний бюджет України не були внесені зміни та не визнані окремі положення неконституційними, які б стосувалися іншого обрахування розміру прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді. Окрім того, кошторисні бюджетні асигнування на виплату заробітної плати суддям Шостого апеляційного адміністративного суду у 2021, 2022 та 2023 роках були затверджені ДСА України для виплати суддівської винагороди у розмірі 2 102,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді).

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

6 березня 2024 року засобами електронного зв`язку надійшов відзив Державної судової адміністрації України на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач-1 проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Відповідно до підпункту 7 пункту 16№ розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пункту 1 частини другої статті 53, частини третьої статті 82 і пункту 40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 11 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Указом Президента України від 28 вересня 2018 року №296/2018, переведено ОСОБА_1 суддю Київського апеляційного адміністративного суду на роботу на посадах суддів Шостого апеляційного адміністративного суду

Пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Як вбачається з довідки Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2023 № 02.7-36/188, посадовий оклад визначено в сумі 131 375,00 грн.

Згідно з приміткою вказаної довідки посадовий оклад судді визначається відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 гривні. Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до базового розміру посадового окладу додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Отже, згідно з вищевказаною довідкою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2023 № 02.7-36/188, розрахунок посадового окладу судді ОСОБА_1 в сумі 131 375,00 грн здійснено, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 гривні.

Здійснення розрахунку всіх нарахованих та виплачених позивачу сум за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 гривні також підтверджується розрахунковими листами за вказаний період, доданими до позовної заяви.

Вважаючи дії відповідачів щодо здійснення нарахування та виплати суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, оплати відпусток, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні протиправними, позивач звернулась до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статті 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - «Закон») зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Статтею 4 Закону визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За частиною другою статті 135 Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас статтею 7 Закону № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189,00 гривень, з 01 липня - 2294,00 гривні, з 01 грудня - 2393,00 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема:

- працездатних осіб: з 01 січня - 2270,00 гривень, з 01 липня - 2379,00 гривень, з 01 грудня - 2481,00 гривня;

- працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102,00 гривні.

Статтею 7 Закону України № 1982-IX установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема:

працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України № 2710-IX установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема:

працездатних осіб - 2684 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України «Про судоустрій і статус суддів») гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 4 грудня 2018 року №11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом України «Про судоустрій і статус суддів», положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

Необхідно також вказати, що у пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 2 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон «№1401-VIII»).

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 указаного Закону, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 2 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 цього Закону визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15 липня 1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон «№966-XIV»).

Відповідно до статті 1 цього Закону прожитковий мінімум вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

При цьому, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

Водночас цим Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», разом із встановленням на 1 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі: 2270,00 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить: 2102,00 грн.

В подальшому, аналогічні приписи містили положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з довідкою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2023 № 02.7-36/188, посадовий оклад ОСОБА_1 визначено в сумі 131 375,00 грн.

При цьому, згідно з приміткою вказаної довідки посадовий оклад судді визначається відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 гривні. Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до базового розміру посадового окладу додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Отже, вищевказаною довідкою підтверджується, що розрахунок посадового окладу позивача в сумі 131 375,00 грн здійснено саме виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2 102,00 гривні.

Розрахунковими листами за вказаний період, доданими до позовної заяви, також підтверджується здійснення розрахунку всіх нарахованих та виплачених позивачу сум, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 гривні, а не виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2021 - 2270 грн, на 01.01.2022 - 2481 грн, на 01.01.2023 - 2684 грн).

Разом з тим, зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

На думку суду, для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Законів № 1082-ІХ, № 1928-ІХ, № 2710-ІХ.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

В межах спірних правовідносин Закони № 1082-ІХ, № 1928-ІХ, № 2710-ІХ фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII (постанови від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а та від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2 270 грн), 01.01.2022 (2481 грн) та 01.01.2023 (2684 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2 102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 1082-IX та Закону № 1982-IX, є неправомірною, оскільки виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обмеження виплати позивачеві, починаючи з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року, суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, оплати відпусток (шляхом обчислення розміру, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі саме 2102 грн) здійснено відповідачем 1 протиправно.

Відповідач 1 зобов`язаний був при визначенні розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, оплати відпусток позивачу у період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року діяти відповідно до Закону № 1402-VIII та обчислювати розмір суддівської винагороди, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» у значенні 2270 грн, Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» у значенні 2481 грн та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у значенні 2684, а не 2102 грн, як це протиправно здійснено відповідачем 1, чим, відповідно, порушено права позивача на отримання суддівської винагороди у належному розмірі.

При цьому, як визначено ч.ч.3, 4 статті 148 Закону № 1402-VIII, ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

В силу ч. 1-2 ст. 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів є Державна судова адміністрація України.

Пунктами 2 та 4 ч. 5 ст. 22 БК України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 23 БК України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджене Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19, ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів (п. 2 Положення).

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного Кодексу України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.

Разом з тим, Шостий апеляційний адміністративний суд як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі на відповідний рік.

Таким чином, невиплата суддівської винагороди в повному обсязі пов`язана із бездіяльністю ДСА України, як суб`єкта владних повноважень та головного розпорядника бюджетних коштів, щодо незабезпечення Шостого апеляційного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, оплати відпусток за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2021 -2270 грн, на 01.01.2022 -2481 грн, на 01.01.2023 -2684 грн), що свідчить про протиправність останньої та наявність підстав для зобов`язання ДСА забезпечити Шостий апеляційний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, оплати відпусток ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2021 - 2270 грн, на 01.01.2022 - 2481 грн, на 01.01.2023 -2684 грн).

Водночас, суд звертає увагу, що безпосередньо нарахування та виплата суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, оплата відпусток за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року у меншому розмірі (виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні), здійснювались Шостим апеляційним адміністративним судом як розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, що свідчить про протиправність дій останнього.

Отже, за умови того, що суддівська винагорода у належних розмірах нарахована та виплачена не була, суд дійшов висновку, що належним способом захисту права у спірному випадку є зобов`язання саме Шостого апеляційного адміністративного суду нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду, допомогу на оздоровлення, оплату відпусток за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року відповідно до вимог частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто, обчисливши їх розмір, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2021 -2270 грн, на 01.01.2022 -2481 грн, на 01.01.2023 -2684 грн), із врахуванням виплачених сум та відрахуванням загальнообов`язкових платежів.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з коригуванням обраного позивачем способу судового захисту.

Щодо негайного виконання рішення суду у межах суми виплати суддівської винагороди за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення, у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Враховуючи вищевикладене, оскільки в межах даної адміністративної справи питання про стягнення суддівської винагороди не вирішувалось, відсутні підстави для звернення судового рішення до негайного виконання.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положень Закону України «Про судовий збір», а тому підстави для стягнення судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795, юридична адреса: 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5), Шостого апеляційного адміністративного суду (код ЄДРПОУ 42250890, адреса: 01010, м.Київ, вул.Князів Острозьких, 8 корп.30) про визнання дій протиправними та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати протиправними дії Шостого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, оплати відпусток за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні.

Зобов`язати Шостий апеляційний адміністративний суд (адреса: 01601, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30; код ЄДРПОУ 42250890) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) суддівську винагороду, допомогу на оздоровлення, оплату відпусток за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року, обчисливши їх розмір, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2021 - 2270 грн, на 01.01.2022 - 2481 грн, на 01.01.2023 - 2684 грн), із врахуванням вже виплачених сум та відрахуванням загальнообов`язкових платежів.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації щодо незабезпечення Шостого апеляційного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, оплати відпусток ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2021 -2270 грн, на 01.01.2022 -2481 грн, на 01.01.2023 -2684 грн).

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5; код ЄДРПОУ 26255795) забезпечити Шостий апеляційний адміністративний суд (адреса: 01601, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30; код ЄДРПОУ 42250890) бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати судді ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) недоотриманої за період роботи з 01.01.2021 по 31.10.2023 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 - у розмірі 2270,00 грн, станом на 01.01.2022 - 2481,00 грн та станом на 01.01.2023 - 2684,00 грн.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 11 березня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.