Рішення

від 11.03.2024 по справі 380/23110/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2024 року м. Львівсправа № 380/23110/23

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦШИНА УКРАЇНА» до Львівської митниці про скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦШИНА УКРАЇНА» (Позивач/ТОВ «СПЕЦШИНА УКРАЇНА») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці (Відповідач/митний орган), в якому просить:

- скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 29 березня 2023 року № UA209000/2023/400024/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 березня 2023 року № UA209140/2023/000228.

- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦШИНА УКРАЇНА» з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 29 березня 2023 року № UA209000/2023/400024/2 та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 березня 2023 року № UA209140/2023/000228 (далі також спірне/оскаржуване рішення відповідно) є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «СПЕЦШИНА УКРАЇНА» для визначення митної вартості імпортованих товарів за основним методом (за ціною договору) надало митному органу повний пакет документів, передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), зокрема зовнішньоекономічний контракт та доповнення до нього, рахунок-фактуру та рахунок-проформу, автотранспортну накладну, банківський платіжний документ, договір (контракт) перевезення тощо. Зазначені документи повною мірою підтверджують задекларовану позивачем митну вартість імпортованих товарів. Зауваження відповідача, які наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, не заслуговують на увагу, позаяк не можуть бути підставою для невизнання чи коригування митної вартості товарів, яка заявлена позивачем.

Позивач зазначає, що митний орган не зазначив жодних конкретних обставин, які викликали сумніви до поданих документів, а також не вказав причин неможливості їх перевірки, не відзначив, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому зі змісту поданих документів неможливо встановити ці складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Отже, митний орган витребував додаткові документи без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити.

Позивач також звертає увагу на те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товарів і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товарів за основним методом.

У зв`язку з наведеним просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією від 28 березня 2023 року № 23UA209140007554U0 митний орган опрацював інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах, та виявив таке: у графі 4 ЦМР «місце завантаження» вказано Вільнюс, тоді як відповідно до інформації, що міститься у інвойсі (порт призначення Клайпеда) та у наданих до митного оформлення рахунках на транспортування покупець оплачує перевезення за маршрутом Dalian Клайпеда та Вільнюс Рава-Руська. Від Клайпеди до Вільнюса відстань становить 300 км, а відомості щодо витрат на цій ділянці маршруту відсутні; у інвойсі зазначено, що страхування здійснюється за рахунок покупця, відомості щодо включення страхових витрат до бази оподаткування відсутні; транспортування товару здійснювалось, в тому числі, морським транспортом, проте коносамент до митного оформлення не надавався; у довідці щодо оплати витрат на морське перевезення вказано маршрут порт Далянь Клайпеда, проте у інвойсі зазначено порт відвантаження Qingdao; відповідно до пункту 3 Договору із Вірон Карго перевезення вантажів здійснюється на підставі заявок, які містять істотні умови перевезення. Заявка до митного оформлення не надана; відповідно до інформації, що міститься у ЦМР, перевезення здійснювало ПП Транс-Атлас, інформація щодо договірних відносин між Вірон Карго та ПП Транс-Атлас відсутня; до митного оформлення надано специфікацію до інвойсу від 16 березня 2023 року (документ складений після відвантаження товару, дата інвойсу 05 січня 2023 року); у банківському документі SWIFT міститься посилання на рахунок-проформу, який до митного оформлення не подавався.

Отже, Львівська митниця встановила невідповідності у поданих позивачем документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Документи, подані позивачем на вимогу митного органу, не усувають виявлені невідповідності, а інших документів не надано.

Відповідач відзначає, що для підтвердження порту призначення позивач мав надати транспортний (перевізний) документ коносамент. Однак такий документ до митного оформлення та на вимогу поданий не був. Позивач на момент митного оформлення не міг підтвердити зміну місця завантаження товарів. Оскільки відстань між м. Клайпеда та м. Вільнюс складає приблизно 300 км, а витрати на перевезення товарів за цим маршрутом не включені у ціну, митний орган виніс правомірне рішення про коригування митної вартості імпортованих товарів. Також митний орган встановив, що відповідно до інвойсу від 05 січня 2023 року № 22SPE1929 порт відправлення Qingdao, China, проте відповідно до довідки та митної декларації від 28 березня 2023 року № 23UA209140007554U0 товар слідував з порту FOB Dalana, China Клайпеда. Тому невідомо з якого ж порту у Китаї відбувалось перевезення.

Відповідач зауважує, що картка відмови лише містить інформацію про причини відмови та роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків.

Відповідач підсумовує, що документи, які підтверджують заявлений рівень митної вартості імпортованих товарів, подані ТОВ «Спецшина Україна» не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, тож оскаржувані рішення є правомірними, підстави для їх скасування відсутні, з огляду на що в задоволенні позову просить відмовити повністю.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 06 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 23 жовтня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання; запропоновано позивачу подати до суду переклад долучених до позовної заяви товаросупровідних документів державною мовою; витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію митної декларації, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості у спірному рішенні.

Судове засідання, призначене на 14 листопада 2023 року, відкладено на 12 грудня 2023 року у зв`язку клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні, яке відбулося 12 грудня 2023 року, суд відмовив у задоволенні заяви представника відповідача про виклик свідків; заслухав усні пояснення представників позивача та відповідача, дослідив докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Представник позивача заявлений позов підтримала, просила його задовольнити; представник відповідача проти заявленого позову заперечив повністю, просив у його задоволенні відмовити.

У цьому ж судовому засіданні суд постановив прийняти рішення у строки, передбачені для справ, розгляд яких здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

01 лютого 2021 року між CHAOYANG LONG MARCH TYRE CО., LTD (Продавець) та ТОВ «СПЕЦШИНА УКРАЇНА» (Покупець) та укладено Контракт № LМ-SU/2021 на поставку шин (далі Контракт).

Відповідно до пункту 2 Контракту валюта Контракту долари США. Загальна сума Контракту складається із всіх сум, вказаних в інвойсах на поставку товарів, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Інвойс вважається невід`ємною частиною цього Контракту. Цей Контракт допускає часткові поставки. Кількість, ціна і перелік Товарів по кожній частковій поставці будуть відображені в проформі-інвойсі та інвойсах, які вважаються невід`ємною частиною Контракту. Проформа-інвойс є підтвердженням замовлення на виробництво.

19 травня 2022 року між CHAOYANG LONG MARCH TYRE CО., LTD (Продавець) та ТОВ «СПЕЦШИНА УКРАЇНА» (Покупець) укладено додаткову угоду № 1 до Контракту від 01 лютого 2021 року № LМ-SU/2021, згідно з якою сторони домовилися викласти пункт 3 Контракту «Платіж» в такій редакції: платежі за кожну партію товару, який підлягає поставці за цим Контрактом, здійснюється на основі копії інвойсу Продавця згідно з умовами платежу, вказаному в інвойсі. Платіж проводиться банківським переказом на указаний рахунок Продавця.

На виконання Контракту від 01 лютого 2021 року № LМ-SU/2021 Продавець надав ТОВ «СПЕЦШИНА УКРАЇНА» інвойс від 05 січня 2023 року № 22SPE1929 на поставку шин (1444 шт.) загальною вартістю 222437,40 доларів США.

ТОВ «СПЕЦШИНА УКРАЇНА» сплатило на рахунок Продавця суму, вказану в інвойсі від 05 січня 2023 року № 22SPE1929, що підтверджується Swift від 06 грудня 2022 року.

Поставка шин згідно з інвойсом від 05 січня 2023 року № 22SPE1929 була здійснена окремими партіями, різними контейнерами, які підлягали розмитненню.

З метою митного оформлення придбаного товару декларант позивача 28 березня 2023 року подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UА209140007554U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (шини гумові нові, для вантажних автомобілів з індексом навантаження більше як 121) у кількості 266 штук.

Одночасно декларант позивача до митного контролю разом з митною декларацією № 23UА209140007554U0, як підставу для застосування основного методу, надав такі документи (зазначені в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000228): сертифікат якості б/н від 12 січня 2023 року; пакувальний лист б/н від 05 січня 2023 року; рахунок-проформу від 02 грудня 2022 року № 22SPE012; рахунок-фактуру (інвойс) від 05 січня 2023 року № 22SPE1929; автотранспортну накладну від 17 березня 2023 року № 0317/2; супровідний документ Т1 від 17 березня 2023 року № 23LTVR500000015D54; сертифікат про походження товару від 07 лютого 2023 року № 23С2102М0103/00055; видаткові накладні від 02 січня 2023 року № 171, від 09 січня 2023 року № 49; банківський платіжний документ, що стосується товару Swift б/н від 06 грудня 2022 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 17 березня 2023 року № PF/2/03/2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг б/н від 14 березня 2023 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 05 січня 2023 року № 22SPE1929; висновок про вартісні характеристики товару від 17 березня 2023 року № 23/1/117; додатки до висновку про вартісні характеристики товару від 17 березня 2023 року № 23/1/117; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 19 травня 2022 року № 1; контракт від 01 лютого 2021 року № LМ-SU/2021; договір про надання послуг митного брокера від 08 серпня 2022 року № UA209160/2022/26-01; договір (контракт) про перевезення від 22 жовтня 2020 року №113FS; договір (контракт) про перевезення від 18 липня 2022 року № 18/07/2022; інші некласифіковані документи (специфікація до інвойсу) від 16 березня 2023 року № 5; копію митної декларації країни відправлення від 10 січня 2023 року № 090820230000011995.

За результатами розгляду митної декларації від 28 березня 2023 року № 23UА209140007554U0 та доданих документів Львівська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 29 березня 2023 року № UA209000/2023/400024/2, в якому вартість імпортованих позивачем товарів визначено за шостим (резервним) методом, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 березня 2023 року № UA209140/2023/000228.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 29 березня 2023 року № UA209000/2023/400024/2 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» митний орган зазначив, зокрема про таке:

… - у графі 4 ЦМР «місце завантаження» вказано Вільнюс, тоді як відповідно до інформації, що міститься у інвойсі (порт призначення Клайпеда) та у наданих до митного оформлення рахунках на транспортування покупець оплачує перевезення за маршрутом Dalian Клайпеда та Вільнюс Рава-Руська. Від Клайпеди до Вільнюса відстань становить 300 км, а відомості щодо витрат на цій ділянці маршруту відсутні;

- у інвойсі зазначено, що страхування здійснюється за рахунок покупця, відомості щодо включення страхових витрат до бази оподаткування відсутні;

- транспортування товару здійснювалось, в тому числі, морським транспортом, проте коносамент до митного оформлення не надавався;

- у довідці щодо оплати витрат на морське перевезення вказано маршрут порт Далянь Клайпеда, проте у інвойсі зазначено порт відвантаження Qingdao;

- відповідно до пункту 3 Договору із Вірон Карго перевезення вантажів здійснюється на підставі заявок, які містять істотні умови перевезення. Заявка до митного оформлення не надана;

- відповідно до інформації, що міститься у ЦМР, перевезення здійснювало ПП Транс-Атлас, інформація щодо договірних відносин між Вірон Карго та ПП Транс-Атлас відсутня;

- до митного оформлення надано специфікацію до інвойсу від 16 березня 2023 року (документ складений після відвантаження товару, дата інвойсу 05 січня 2023 року);

- у банківському документі SWIFT міститься посилання на рахунок-проформу, який до митного оформлення не подавався;

- за власним бажанням декларантом було надано висновок експерта щодо вартісних характеристик товару (відсутні обґрунтування величин застосованих понижувальних коефіцієнтів, під час дослідження ринку, використані цінові пропозиції на внутрішньому ринку), прайс-лист (має іменний характер, що суперечить суті прайс-листа) та видаткові накладні.

Отже, у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених частиною другою статті 53 МК України. …

… На вимогу декларант надав: висновок ТПП; додатки до висновку. Надані документи не усувають та не роз`яснюють наявні розбіжності. Отже, митниця встановила розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості. У додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності. Це є відповідно до частини шостої статті 54 МК України підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № UA100320/2023/2268 від 06 лютого 2023 року, 3,01 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятого Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 29 березня 2023 року № UA209000/2023/400024/2 та складеної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 березня 2023 року № UA209140/2023/000228.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною першою статті 64 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки: основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»; МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу; митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості та причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів. Водночас посадова особа митного органу повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів. Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Одночасно з цим, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товарів за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товарів за основним методам (за ціною договору); обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товарів за жодним із методів, що передують резервному.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованих товарів за ціною договору, яка зазначена в інвойсі від 05 січня 2023 року № 22SPE1929 з урахуванням специфікації від 16 березня 2023 року № 5 до нього (39206,30 доларів США).

На підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів декларант позивача надав митному органу разом з митною декларацією, а надалі на письмову вимогу митного органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: сертифікат якості б/н від 12 січня 2023 року; пакувальний лист б/н від 05 січня 2023 року; рахунок-проформу від 02 грудня 2022 року № 22SPE012; рахунок-фактуру (інвойс) від 05 січня 2023 року № 22SPE1929; автотранспортну накладну від 17 березня 2023 року № 0317/2; супровідний документ Т1 від 17 березня 2023 року № 23LTVR500000015D54; сертифікат про походження товару від 07 лютого 2023 року № 23С2102М0103/00055; видаткові накладні від 02 січня 2023 року № 171, від 09 січня 2023 року № 49; банківський платіжний документ, що стосується товару Swift б/н від 06 грудня 2022 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 17 березня 2023 року № PF/2/03/2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг б/н від 14 березня 2023 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 05 січня 2023 року № 22SPE1929; висновок про вартісні характеристики товару від 17 березня 2023 року № 23/1/117; додатки до висновку про вартісні характеристики товару від 17 березня 2023 року № 23/1/117; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 19 травня 2022 року № 1; контракт від 01 лютого 2021 року № LМ-SU/2021; договір про надання послуг митного брокера від 08 серпня 2022 року № UA209160/2022/26-01; договір (контракт) про перевезення від 22 жовтня 2020 року №113FS; договір (контракт) про перевезення від 18 липня 2022 року № 18/07/2022; інші некласифіковані документи (специфікація до інвойсу) від 16 березня 2023 року № 5; копію митної декларації країни відправлення від 10 січня 2023 року № 090820230000011995.

З наведеного суд висновує, що під час митного оформлення імпортованих товарів позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною другою статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Проте в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених частиною другою статті 53 МК України, навівши відповідні аргументи, що дали йому підстави дійти таких висновків.

Оцінюючи аргументи митного органу, зазначені в оскаржуваному рішенні, суд зазначає таке.

Стосовно аргументу митного органу про те, що у графі 4 ЦМР «місце завантаження» вказано Вільнюс, тоді як відповідно до інформації, що міститься у інвойсі (порт призначення Клайпеда) та у наданих до митного оформлення рахунках на транспортування покупець оплачує перевезення за маршрутом Dalian Клайпеда та Вільнюс Рава-Руська. Від Клайпеди до Вільнюса відстань становить 300 км, а відомості щодо витрат на цій ділянці маршруту відсутні, суд зазначає таке.

Відповідно до довідки експедитора ДП «Кюне і Нагель» про вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг від 14 березня 2023 року послуги під час перевезення вантажу здійснювались за маршрутом FOB Dalan, China (FOB Далан, Китай) порт Klaipeda, Lithuania (Клайпеда, Литва). Також відповідно до змісту рахунку-фактури від 17 березня 2023 року № PF/2/03/2023 послуги перевезення надавалися експедитором VIRON CARGO за маршрутом Klaipeda, Lithuania (Клайпеда, Литва) Dorohusk Poland (Дорогуськ, Польща). Отже, з цих документів відслідковується повний маршрут, а саме: товар був доставлений експедитором в порт Клайпеда (Литва) і звідти був доставлений до митного посту Дорогуськ (Польща). Відповідно такий маршрут відображений в документах, які підтверджують вартість транспортних послуг (довідка експедитора ДП «Кюне і Нагель» про вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг від 14 березня 2023 року та рахунок-фактура експедитора VIRON CARGO від 17 березня 2023 року № PF/2/03/2023) та відповідно за цим маршрутом розрахована вартість транспортних витрат, яка включена в митну вартість товарів. Вартість транспортних послуг з доставки вантажу від порту в FOB Dalan, China (FOB Далан, Китай) до порту Klaipeda, Lithuania (Клайпеда, Литва) становить 64635,02 грн, а за маршрутом Klaipeda, Lithuania (Клайпеда, Литва) Dorohusk Poland (Дорогуськ, Польща) 1300 євро. Указана сума транспортних витрат в гривневому еквіваленті була включена позивачем до митної вартості товарів.

Стосовно аргументу митного органу про те, що у інвойсі зазначено, що страхування здійснюється за рахунок покупця, відомості щодо включення страхових витрат до бази оподаткування відсутні, суд зазначає таке.

Позивач пояснює, що ТОВ «СПЕЦШИНА УКРАЇНА» не здійснювало страхування імпортованих товарів, відповідно ніяких витрат, яких необхідно було б внести до бази оподаткування не понесло. Вказаний аргумент позивача відповідач жодними належними та допустимими доказами не спростував. Згідно із пунктом восьмим частини другої статті 53 МК України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося. Отже, у митного органу не було підстав вимагати документи щодо операцій, які не виконувались сторонами контракту, та які не є обов`язковими за зазначених у митній декларації умов поставки.

Стосовно аргументу митного органу про те, що транспортування товару здійснювалось, в тому числі, морським транспортом, проте коносамент до митного оформлення не надавався, суд зазначає таке.

Для підтвердження розміру транспортних витрат на доставку морським транспортом, які впливають на розмір митної вартості товарів, позивач надав митному органу довідку експедитора ДП «Кюне і Нагель» про вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг від 14 березня 2023 року, згідно з якою перевезення вантажу здійснювалось за маршрутом FOB Dalan, China (FOB Далан, Китай) порт Klaipeda, Lithuania (Клайпеда, Литва), а вартість транспортних послуг за цим маршрутом становить 64635,02 грн за доставку одного контейнера. З наведеного видно, що позивач надав митному органу документи, які містять інформацію про розмір транспортних витрат, що впливають на розмір митної вартості товарів. Відсутність у пакеті документів, що подавалися до митного оформлення, коносаменту на транспортування морським транспортом не може бути підставою для коригування митної вартості товарів, оскільки коносамент не мітить інформації про вартість транспортних витрат. Суд відзначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Указана позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14.

Стосовно аргументу митного органу про те, що у довідці щодо оплати витрат на морське перевезення вказано маршрут порт Далянь Клайпеда, проте у інвойсі зазначено порт відвантаження Qingdao, суд зазначає таке.

В інвойсі від 05 січня 2023 року № 22SPE1929 вказані умови поставки: FOB Dalian. Зазначення в інвойсі порту відвантаження Qingdao є помилковим, оскільки безпосередній порт відправки партії товару морським транспортом знаходиться в Далянь (Китай), звідки здійснювалась безпосередня відправка товару до Клайпеди (Литва).

Стосовно аргументу митного органу про те, що відповідно до пункту 3 Договору із Вірон Карго перевезення вантажів здійснюється на підставі заявок, які містять істотні умови перевезення. Заявка до митного оформлення не надана, суд зазначає таке.

Всі істотні умови перевезення відображені у заявці на перевезення та у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 17 березня 2023 року № PF/2/03/2023. У вказаному рахунку-фактурі зазначений маршрут транспортування, номер замовлення, номер транспортного засобу, яким перевозився товар, номер договору, відповідно до якого надаються послуги, та вартість таких послуг.

Стосовно аргументу митного органу про те, що відповідно до інформації, що міститься у ЦМР, перевезення здійснювало ПП Транс-Атлас, інформація щодо договірних відносин між Вірон Карго та ПП Транс-Атлас відсутня, суд зазначає таке.

Як видно зі змісту договору № 18/07/2022 на надання транспортно-експедиційних послуг при міжнародних перевезеннях вантажів від 18 липня 2022 року, укладеного між ТОВ «СПЕЦШИНА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю VIRON CARGO, а саме в пункті 2.5 цього договору вказано, що сторони мають право притягувати третіх осіб до виконання своїх зобов`язань, при цьому несуть за них повну відповідальність. Отже, в ЦМР вказано перевізника вантажу ПП «Транс-Атлас», який здійснював безпосередню доставку товарів з Литви до України. Своєю чергою ТОВ VIRON CARGO (експедитор) виконало перед позивачем свої договірні зобов`язання, передбачені договором № 18/07/2022 на надання транспортно-експедиційних послуг при міжнародних перевезеннях вантажів від 18 липня 2022 року, з допомогою ПП «Транс-Атлас», що й відображено в транспортно-перевізних документах (міжнародній товаро-транспортній накладній CMR від 17 березня 2023 року № 0317/2).

Стосовно аргументу митного органу про те, що до митного оформлення надано специфікацію до інвойсу від 16 березня 2023 року (документ складений після відвантаження товару, дата інвойсу 05 січня 2023 року), суд зазначає таке.

Поставка товарів здійснювалася окремими партіями, різними контейнерами та, відповідно, з морського порту до пункту розмитнення доставлялась наземним транспортом різними автомобілями, які підлягали розмитненню. Оскільки загальний обсяг шин за об`ємом не міг бути розміщений в одному транспортному засобі, то під кожне завантаження складалася окрема специфікація та пакувальний лист на відповідну кількість шин, яка фактично може бути розміщена у такому транспортному засобі.

Стосовно аргументу митного органу про те, що у банківському документі SWIFT міститься посилання на рахунок-проформу, який до митного оформлення не подавався, суд зазначає таке.

У банківському документі SWIFT від 06 грудня 2022 року міститься посилання на рахунок-проформу від 02 грудня 2022 року № 22SPE012, який згідно з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 29 березня 2023 року № UA209140/2023/000228 подавався позивачем до митного оформлення. Тому висновок митного органу в цій частині не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, суд поділяє доводи позивача про те, що основним документом, який підтверджує кількість відвантаженого Продавцем товару, його вартість та умови поставки є інвойс, який також подавався позивачем під час митного оформлення.

Суд наголошує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Своєю чергою надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту другого частини шостої статті 54, частини другої статті 256 МК України слідує, що виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Однак з переліку витребуваних митним органом документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Тому спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у митній декларації вартістю.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд уважає, що позивач до митного оформлення надав усі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості, та давали відповідачу підстави для прийняття рішення щодо визнання заявленої митної вартості таких товарів.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товарів в частині, що стосується визначення митної вартості товарів за резервним методом, суд ураховує таке.

Як передбачено пунктами першим, другим, четвертим частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, з наступними змінами та доповненнями, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17 Верховний Суд зазначив таке: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Однак оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Також у постанові від 25 вересня 2020 року у справі № 810/2520/16 Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій, що на підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів відповідач у своїх рішеннях не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Суд ураховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм «код УКТЗЕД» всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо.

Тому зазначення в оскаржуваному рішенні лише номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товарів та свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів його правомірності в частині визначення митної вартості імпортованих товарів, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позовну вимогу в цій частині задовольнити.

Вирішуючи позовну вимогу про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 березня 2023 року № UA209140/2023/000228, суд наводить такі мотиви.

Частиною першою статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Суд установив, що підставою для складення відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 березня 2023 року № UA209140/2023/000228 стало коригування Львівською митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у митній декларації від 28 березня 2023 року № 23UА209140007554U0.

Зважаючи на те, що у процесі розгляду цієї справи суд встановив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 29 березня 2023 року № UA209000/2023/400024/2 є протиправним та підлягає скасуванню, тож складена на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 березня 2023 року № UA209140/2023/000228 є неправомірною, а тому її належить визнати протиправною та скасувати, а позовну вимогу в цій частині задовольнити.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин справи та викладених правових положень, суд доходить висновку, що відповідач не дотримав наведених приписів частини другої статті 2 КАС України, а тому прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 29 березня 2023 року № UA209000/2023/400024/2 та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 29 березня 2023 року № UA209140/2023/000228 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першого, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 5368,00 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 5368,00 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦШИНА УКРАЇНА» (вул. Євгена Сверстюка, 19/710, м. Київ, 02002) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000) про скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 29 березня 2023 року № UA209000/2023/400024/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 29 березня 2023 року № UA209140/2023/000228, складену Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦШИНА УКРАЇНА» (вул. Євгена Сверстюка, 19/710, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 35551613) 5368,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 11 березня 2024 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна