Рішення

від 12.03.2024 по справі 480/5414/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2024 року Справа № 480/5414/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Опімах Л.М.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5414/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафе-бар 24/7" до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що здійснює господарську діяльність за КВЕД 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. 20.03.2023 інспекторами Головного управління ДПС в Сумській області складено акт фактичної перевірки № 1632/18/19/РРО/43538487, яким зафіксовано порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України в частині допуску 11.11.2022 до роботи ОСОБА_1 без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Вказаний акт перевірки податковим органом направлений до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

21.04.2023 начальником Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці прийнята постанова № 8 ДФС-ФС про накладення на позивача штрафу у розмірі 67000,00 грн. на підставі абзацу дркгого частини другої ст.265 КЗпП Україн.

Позивач просить визнати протиправним і скасувати постанову про накладення штрафу, зазначивши, що 31.10.2022 ОСОБА_1 написала заяву про прийняття її на роботу з 01.11.2022. Наказ про прийняття на роботу ОСОБА_1 виданий роботодавцем 01.11.2022 і в цей же день ОСОБА_1 з ним ознайомилась і уклала трудовий договір. Внаслідок відключення електричної енергії та відсутності, на той час, альтернативного живлення, своєчасно подати повідомлення про працевлаштування на роботу працівника не видалось за можливе, тому воно і було подане 14.11.2022.

Абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України не передбачає застосування штрафу до суб`єкта господарювання у зв`язку з відсутністю повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Відсутність повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу не свідчить про те, що між працівником та роботодавцем не оформлено трудовий договір, оскільки законодавець не пов`язує чинність трудового договору із наявністю відповідного повідомлення.

Крім того, позивач 14.11.2022 усунув порушення, однак, ГУ ДПС взагалі під час фактичної перевірки вказані факти не зафіксувала. відтак, станом на день прийняття оскаржуванї постанови 21.04.2023 підстави для застосування штрафу були відсутні з огляду на норми ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою передбачено, що у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265Кодексу законів про працю України, не застосовуються.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти задоволення вимог заперечив, зазначив, що за висновками акту фактичної перевірки від 20.03.2023 №1632/18/19/РРО/ НОМЕР_1 встановлено порушення товариством з обмеженою відповдіальністю «Кафе-бар 24/7» статті 24 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 в частині допущення до роботи 11.11.2022 працівника ОСОБА_1 без укладання трудового договору та подання повідомлення про прийняття працівника на роботу. Вказане підтверджується самою ОСОБА_1 , яка на засіданні адміністративної комісії при виконавчому комітеті Сумської міської ради пояснювала, що 11.11.2022 працювала в кафе-бар на підміні неофіційно.

Також у повідомленні про прийняття працівника на роботу поданого 14.11.2022 позивачем до податкового органу у графі 9 «номер наказу про прийняття на роботу» вказано № 1, у графі 10 «дата видання наказу про прийняття на роботу/дата укладання договору» вказано 14.11.2022, у графі 11 «дата початку роботи» - вказано 15.11.2022. Отже, позивач сам визначив дату прийняття на роботу як 14.11.2022, з початком роботи 15.11.2022.

Крім того, посилання позивача на ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідач вваєжає безпідставиним, зазначаючи, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

При цьому, його дія не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів, зокрема, податкового контролю.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20.03.2023 інспекторами Головного управління ДПС в Сумській області складено акт фактичної перевірки № 1632/18/19/РРО/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України в частині допуску 11.11.2022 до роботи ОСОБА_1 без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу ( а.с. 37-39).

Вказаний акт перевірки податковим органом 22.03.2023 направлений до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці ( а.с.43).

21.04.2023 начальником Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці прийнята постанова № 8 ДФС-ФС про накладення на позивача штрафу у розмірі 67000,00 грн. на підставі абзацу другого частини другої ст.265 КЗпП України (а.с.12-14).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Трудові відносини всіх працівників в Україні врегульовані Кодексом законів про працю України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

За змістом статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 265 КЗпП Українипередбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно з частиною другою статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до пунктів 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні від 11 лютого 2015 року N 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року N 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

У пункті 1 та 2 Порядку визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи).

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються, окрім іншого, на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Податковим кодексом України передбачено право контролюючого органу (органів Державної фіскальної служби) проводити фактичну перевірку дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками ( найманими особами).

Згідно з положеннями п. 80.6 ст. 80 Податкового кодексу України передбачено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постановах від 21.04.2021 року № 260/586/20 та від 28 січня 2021 року у справі № 380/1116/20:

акти перевірки ДПС є самостійними підставами для винесення постанови про застосування штрафу;

у разі наявності акта ДПС немає необхідності в проведенні органами Держпраці додаткових заходів державного нагляду (контролю);

положення ч. 8 ст. 265 КЗпП України не забороняють накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком.

Суд погоджується з висновком Головного управління ДПС в Сумській області про порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України в частині допуску 11.11.2022 до роботи ОСОБА_1 без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, вважає ці обставини доведеними в ході судового розгляду справи.

Так, із протоколу, складеного 11.11.2022 інспектором СЮП Сумського РУП майором поліції Савченко Л.О., відносно гр. ОСОБА_1 за ч.2 ст.156 КУпАП та її пояснень ( а.с.40,41) вбачається, що 11.11.2022 остання виконувала обов`язки бармена кафе-барі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Сумської міської ради від 24.11.2022 №752 ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП.

У повідомленні про прийняття працівника на роботу поданого позивачем 14.11.2022 ( а.с.23) до податкового органу у графі 9 «номер наказу про прийняття на роботу» вказано № 1, у графі 10 «дата видання наказу про прийняття на роботу/дата укладання договору» вказано 14.11.2022, у графі 11 «дата початку роботи» - вказана 15.11.2022. Отже, позивач сам визначив дату прийняття на роботу як 14.11.2022, з початком роботи 15.11.2022, що спростовує його твердження, викладене у позовній заяві про укладення трудового договору з ОСОБА_1 , 01.11.2022.

Також, на думку суду, не заслуговують на увагу твердження позивача про неможливість своєчасно подати повідомлення про прийняття працівника на роботу через відсутність електропостачання, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту» за відсутності технічної можливості подання повідомлення про прийняття працівника на роботу повідомлення подається у формі документа на папері згідно з додатком в силу припису пункту 2 цієї постанови. Отже, якщо у позивача не було можливості подати повідомлення в електронній формі, то він зобов`язаний був подати його в паперовій формі до ГУ ДПС у Сумській області особисто через центр обслуговування платників податків або направити поштою.

Так само, позивачем не надано доказів на підтвердження відключення електричної енергії впродовж періоду з 01.11.2022 по 14.11.2022 за місцезнаходженням підприємства чи його посадових осіб.

Водночас, відповідно до статті 16 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.

Згідно пояснювальної записки до вказаного Закону, метою законопроекту є врегулювання окремих питань трудових відносин між працівником та роботодавцем в умовах воєнного часу, враховуючи необхідність забезпечення збалансованості між скороченням видатків роботодавців на оплату відпусток, надурочних годин, годин роботи у святкові та вихідні дні тощо, та забезпеченням мінімально необхідних прав та гарантій працівників. Прийняття законопроекту створить умови для належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.

Таким чином, на період воєнного стану законодавець, з метою забезпечення умов для належного функціонування підприємств, оперативного залучення працівників, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили скасував штрафи (відповідальність), передбачені ст. 265 КЗпП України, за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).

В даному випадку не варто застосовувати буквальне тлумачення норми ст. 16 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", а слід до вказаної норми застосовувати розширювальне тлумачення норм права, оскільки зміст норми, на переконання суду, є більш широким, ніж її текстуальне вираження. Тобто, штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП України, не застосовуються у період дії воєнного стану за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок. Вказане випливає із мети законопроекту, а саме забезпечення належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.

Як вже зазанчено позивач 14.11.2022 подав повідомлення про прийняття ОСОБА_1 , на роботу, тобто, станом на дату розгляду відповідачем питання щодо накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, виявлене під час перевірки порушення було усунуто. А відтак, станом на 21.04.2023 підстави для застосування штрафу були відсутні з огляду на норми ст. 16 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", що є підставою для визнання протиправною та скасування спірної постанови.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі Порядок № 509).

Згідно з пунктом 2 Порядку №509 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю") штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктом 4 Порядку №509 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю") передбачено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №640/17424/19, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 та постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 09.11.2022, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", якою, серед іншого, внесено зміни до Порядку №509, в тому числі в частині можливості накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а також порядку розгляду справи про накладення штрафу.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 набрало законної сили 14.09.2021.

Згідно з приписами статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що дія акту починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

30.09.2010 Конституційний Суд України ухвалив рішення №20-рп/2010 у справі щодо конституційності Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 08.12.2004 №2222-IV, яким визначено юридичні наслідки визнання нормативно-правового акта нечинним, часові межі чинності такого акта, а також і відповідні межі дії відновлених норм з початкової редакції Основного Закону.

Суд вважає, що визнання нечинною з 14.09.2021 в судовому порядку постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин (розгляду справи про накладення штрафу і винесення 21.04.2023 спірної постанови про накладення штрафу) відповідні норми постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 не підлягали застосуванню.

Таким чином зважаючи на вищезазначене, Порядок №509 підлягав застосуванню в редакції, чинній до внесення в нього змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю". Пунктом 2 Порядку №509 у відповідній редакції передбачалося можливість накладення штрафу на підставі акта лише документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а не акта фактичної перевірки, що має місце в даному спорі. Відтак, посилання відповідача у постанові на акт фактичної перевірки, як на доказ, яким зафіксоване порушення позивачем законодавства про працю є безпідставним.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини другої статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що постанова Північно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці не відповдіає критеріям, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністраивного судочинства України, відтак є протиправною і підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат, суд виходжить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністраивного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 наведеної норми передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч. 1, 2ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України Українипередбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положення ч. 3, 4ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, заявляючи у позові про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., позивач не надав жодного доказу ( включаючи договір про надання правовї допомоги від 01.06.2023) щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. До позову долучекний лише ордер, виданий адвокатським об`єднанням «Веріта Груп» (а.с.25), тому в цій частині підстави для стягнення судових витрат відсутні .

Таким чином, на підставі ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню підлягають лише витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн., ( а.с.9), які слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафе-бар 24/7" ( код ЄДРПОУ 43538487, вул.Набережна р.Стрілки,6, м.Суми, 40000) до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці ( код ЄДРПОУ 44730367, вул.Пушкіа, 119, м.Полтава, 36014) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 8 ДФС-ФС від 21 квітня 2023 року про накладення на товариства з обмеженою відповдіальністю «Кафе-бар 24/7» штрафу у розмірі 67000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці на користь товариства з обмеженою відповдіальністю «Кафе-бар 24/7» 2684,00 грн., в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах