Ухвала

від 12.03.2024 по справі 500/927/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

Справа № 500/927/24

12 березня 2024 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Чепенюк О.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю "МК БЕТОН ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МК БЕТОН ПЛЮС" (далі ТОВ "МК БЕТОН ПЛЮС", Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) №9206685/44107049 від 17.07.2023, та зобов`язання зареєструвати податкову накладну №2 від 04.07.2022 датою її подання - 20.07.2022.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху).

Позивачу у цей строк необхідно було усунути вказані недоліки позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, вказавши поважні причини його пропуску, за їх наявності, та докази, що підтверджують такі обставини, а також письмової інформації щодо застосування/незастосування процедури адміністративного оскарження, у разі оскарження рішення №9206685/44107049 в адміністративному порядку надати суду копію рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги платника податків.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху доставлено в електронний кабінет позивача 26.02.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Відтак строк на усунення недоліків позовної заяви сплинув 07.03.2024.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху представником позивача 28.02.2024 подано заяву про усунення недоліків, у якій Товариство просить змінити в позовній вимозі дату оскарженого рішення з 17.07.2023 на 18.07.2023, а також поновити строк звернення до суду. Доводи поданої заяви в частині обґрунтування поважних причин пропуску строку звернення до суду ідентичні тим, що вже були наведені позивачем у позовній заяві.

У заяві зазначено, що і у липні 2023 року, і станом на січень 2024 року, а також по даний час у ТОВ «МК БЕТОН ПЛЮС» відсутній бухгалтер, що підтверджується штатним розписом та відомостями про нарахування заробітної плати. Вказано, що керівнику Товариства не були відомі строки оскарження рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, та він не усвідомлював наслідків такої відмови. Безпосередньо реєстрацією податкових накладних займалися інші особи, бо внесення таких даних потребувало спеціальних знань та навичок. Також покликається на введення на території України воєнного стану.

Відтак позивач стверджує, що об`єктивно непереборною причиною, яка зумовила пропуск строку звернення до суду з цим позовом, є саме відсутність бухгалтера у ТОВ «МК БЕТОН ПЛЮС».

Вважає, що вказані причини пропуску строку звернення до суду є поважними, просить поновити такий строк.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом оскарження є рішення про відмову у реєстрації податкових накладних №9206685/44107049 від 18.07.2023. Вказане рішення комісії Головного управління ДПС у Тернопільській області не оскаржувалося в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

З огляду на викладене строк звернення до суду, який застосовується у даних правовідносинах, визначений частиною другою статті 122 КАС України, та становить шість місяців і сплинув 18.01.2024.

До суду Товариство звернулося 16.02.2024 (цією датою позов сформовано в системі "Електронний суд"), тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Оцінюючи обставини пропущення строку звернення до суду, які вказує позивач як поважні, суд враховує таке.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Позивач подав заяву про поновлення строку на звернення до суду та зазначив обставини, які перешкоджали йому звернутися до суду своєчасно.

Щодо доводів представника позивача з покликанням на введення на території України воєнного стану, то суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.09.2022 у справі №420/16598/21, згідно з якими сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збоку у всіх абсолютно випадках. Поновлення строків це виняток, а війна загальна умова для всіх.

Також у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Дотримуючись вказаного підходу, суд дійшов висновку, що оскільки суд та всі учасники заявленого спору діють в однакових умовах воєнного стану, сам по собі факт дії такого стану не свідчить про поважність пропуску строку для звернення до суду. Позивач не обґрунтував та не подав суду жодних доказів на підтвердження того, як саме запровадження воєнного стану вплинуло на пропуск Товариством строку звернення до суду.

Щодо інших доводів, викладених у заяві від 28.02.2024, то такі також наводились у позові і суд надав їм оцінку в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 23.02.2024.

Водночас суд ще раз наголошує, що покликання позивача на неможливість своєчасного звернення до суду через відсутність бухгалтера у ТОВ «МК БЕТОН ПЛЮС» не може визнаватись судом переконливою та поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Суд також критично оцінює твердження позивача про те, що керівнику Товариства не були відомі строки оскарження рішення про відмову у реєстрації податкових накладних та він не усвідомлював наслідків такої відмови.

Таким чином, жодних об`єктивних причин, підтверджених належними доказами, за яких позивач не міг звернутись до суду в строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, у заяві представником позивача не наведено.

За таких обставин, на переконання суду, заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду не може вважатися обґрунтованою та не дає підстав для її задоволення.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд наголошує, що учасники справи зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

З огляду на наведене, судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до суду з даним позовом в шестимісячний строк, передбачений положеннями частини другої статті 122 КАС України, позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б засвідчували факт наявності об`єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали звернення до суду у цей строк.

Згідно з положеннями частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України строку, зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини суд не вважає поважними причинами пропуску ним строку звернення до суду, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві.

У зв`язку з перебуванням судді Чепенюк О.В. у щорічній відпустці у період з 04.03.2024 по 11.03.2024 включно, питання про повернення позовної заяви вирішується у перший робочий день судді.

Керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МК БЕТОН ПЛЮС" про поновлення строку звернення до суду відмовити, визнавши неповажними причини пропуску строку звернення до суду

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МК БЕТОН ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачеві.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

СуддяЧепенюк О.В.