Постанова

від 07.03.2024 по справі 520/4005/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 р.Справа № 520/4005/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2023, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 08.06.23 року по справі № 520/4005/22

за позовом Приватного підприємства "Аптека "Славутич"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Аптека "Славутич", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом доГоловного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.01.2022 № 00011200702, № 00011210702, № 00011210702, № 00010990718, вимогу від 14.01.2022 № 000110900718, рішення від 14.01.2022 № 00011210702.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваних рішень контролюючого органу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.01.2022 № 00010990718, від 14.01.2022 № 00011200702, від 14.01.2022 № 00011210702.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі Акту № 24353/20-40-07-02-08/23470381 про результати документальної планової виїзної перевірки ПП «Аптека «Славутич» податкового законодавства за період діяльності підприємства з 01.04.2017 по 30.09.2021, були ухвалені оспорювані податкові повідомлення-рішення. Податковим повідомленням-рішенням від 14.01.2022 № 00011200702 збільшено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 119 840,42 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 14.01.2022 № 00011210702 збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 1 962 261,00 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 256 077,25.

Податковим повідомленням-рішенням від 14.01.2022 № 00010990718 застосовано штрафні санкції в сумі 1020, 00 грн за порушення пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010, Наказу Міністерства Фінансів України №4 від 13.01.2015р. «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку».

Вимогою про сплату боргу від 14.01.2022 № 000110900718 повідомлено про нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 42 452,14 грн.

Рішенням від 14.01.2022 № 00011210702 застосовано штрафну санкцію в сумі 22 522,52 грн. за ненарахування єдиного внеску.

Не погодившись з рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) плата за землю є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У відповідності до пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

За приписами п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Положеннями п. 288.2 та 288.3 ст. 288 ПК України визначено, що платниками орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Згідно з п. 288.4 ст. 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 288.5 ст. 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Таким чином, з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу, враховуючи при цьому положення ч.1 ст.58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, по факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладених в постановах від 07.08.2018 по справі № 826/20301/13-а, від 25.02.2019 по справі № 805/4039/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п. 288.7 ст. 288 ПК України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

За нормами п. 289.1 ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Стосовно розміру орендної плати за землю, суд зазначає, що ПК України встановлено тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю (п.288.5 ст.288 ПК України). За цим виключенням, інші питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди.

Відповідно до Акту документальної планової виїзної перевірки від 22.12.2021 №24353/20-40-07-02-08/23470381 позивачем за період з 01.04.2017 по 30.09.2021 задекларовано земельного податку та орендної плати на суму 430172,97 грн.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України від 11.12.2003 № 1378-IV «Про оцінку земель» зі змінами та доповненнями. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, який відповідно до ст. 23 Закону № 1378 видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Періодичність проведення нормативної грошової оцінки земель не рідше одного разу на 5 7 років).

Так, п. 5 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 зі змінами та доповненнями, передбачено відображення нормативної грошової оцінки земельної ділянки (земельних ділянок) на дату укладення договору. Розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки (земельних ділянок) державної та комунальної власності шляхом укладення додаткової угоди до договору або ж договору в новій редакції.

Під час розгляду справи, судом досліджено доводи позивача у частині того, що ПП «Аптека «Славутич» не отримувало від Харківської міської ради повідомлень про проведення нормативно-грошової оцінки та пропозицій внести зміни в договір в частині розміру орендної плати.

З огляду на вказане, позивачем в повному обсязі виконано свій обов`язок щодо сплати орендної плати за земельну ділянку.

Щодо встановленого перевіркою, що ПП «АПТЕКА «СЛАВУТИЧ» у перевіряємий період здійснювало придбання послуг у фізичних осіб-підприємців: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що ПП «АПТЕКА «СЛАВУТИЧ» здійснювало придбання послуг у фізичних осіб-підприємців: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідно до Договору № 31 від 01.10.2014, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на користь ПП «Аптека «Славутич» надавались послуги: проведення дослідження з метою підвищення середнього чека аптеки; проведення аналізу асортименту аптеки з подальшою виданою рекомендацій; проведення аналізу цін довколишніх аптек, з подальшою виданою рекомендацій з ціноутворення; надання інформації про нові лікарські засоби та вироби медичного призначення, отриманої від медичних представників фірм- виробників; проведення зустрічей з лікарнями прилеглих до аптеки лікувально-профілактичних закладів з метою їх інформування про асортимент і властивості лікарських засобів; проведення заходів з метою збільшення продажів брендів і якісних європейських аналогів - лекції, семінари тощо. На підтвердження факту даних господарських відносин до перевірки надано документи - договори, акти виконаних робіт, банківські виписки.

Відповідно до Договорів: №30 від 01.10.2014, №45 від 29.04.2020, фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2 на користь ПП «Аптека «Славутич» надавались послуги: санітарно-гігієнічної обробки аптечних закладів, мийки та дезінфекції вітрин, вікон, стелажів, меблів, підлогового покриття, дезінфекції та прибирання санвузлів аптечних закладів та офісу. На підтвердження факту даних господарських відносин до перевірки надано документи - договори, акти виконаних робіт, банківські виписки. Дані документи цілком відображають обсяг наданих послуг та факт оплати.

Відповідно до Договорів №39 від 29.12.2016, No40 від 29.12.2019. №21 від 19.12.2013,№34 від 01.01.2019, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на користь ПП «Аптека «Славутич» надавались послуги оренди нежитлових приміщень за адресами: м. Харків, вул. Отакара Яроша, 25/46, площею 115 кв.м.; АДРЕСА_1 . площею 182,9 кв.м.

Перевіряючими не врахована та обставина, що приміщення знаходяться в різних районах, ринкова вартість оренди в яких суттєво різниться.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України. Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено, що право платника на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Датою виникнення такого права на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст. 198 ПК України).

До податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п.198.6. ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності. Такий факт був підтверджений відповідними документами.

Окрім того, Верховний Суд в постанові від 24.04.2018 по справі № 808/1077/17, вказав що «…об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід незалежно від форми його отримання. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції».

Всупереч чинному законодавству та правовій позиції Верховного Суду, контролюючий орган базував свої висновки про визнання нереальними господарські операції між позивачем та контрагентами на підставі податкової інформації.

Таким чином, контролюючий орган не проводив документальні перевірки ані контрагентів Позивача, а ні його покупців, позаяк висновки про нереальність операцій ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду по справі К/9901/2558/18 від 16.01.2018, де вказано: «..акти про результати проведення податкових перевірок контрагентів позивача не доводять обставин, з якими відповідач пов`язує висновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірних податкових повідомлень рішень. Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з Позивачем..».

З урахуванням встановлених по справі обставин, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не було наведено жодних доказів того, що на момент проведення господарських операцій контрагенти позивача були фіктивними підприємств; вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб`єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держав і суспільства.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 по справі № 520/4005/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.С. РєзніковаСудді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 13.03.2024 року