Постанова

від 11.03.2024 по справі 620/8793/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/8793/23 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Ганечко О.М., Василенка Я.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області щодо не зарахування до страхового стажу період роботи в акціонерному товаристві закритого типу «Міськторг» з жовтня 2006 року по листопад 2007 року та страховий стаж, як фізичної особи-підприємця за період з лютого 2008 року по вересень 2008 року включно;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу період роботи в акціонерному товаристві закритого типу «Міськторг» період роботи жовтня 2006 року по листопад 2007 року включно, з урахуванням заробітку за цей період;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з лютого 2008 року по вересень 2008 року включно.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в акціонерному товаристві закритого типу «Міськторг» з жовтня 2006 року по листопад 2007 року та страховий стаж, як фізичної особи-підприємця за період з лютого 2008 року по вересень 2008 року включно.

3обов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в акціонерному товаристві закритого типу «Міськторг» період роботи з жовтня 2006 року по листопад 2007 року включно з урахуванням заробітку за цей період.

3обов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з лютого 2008 року по вересень 2008 року включно.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції належно не встановлено обставини справи та не спростовано доводи відповідача, що призвело до прийняття неправомірного та безпідставного рішення у справі. Також вказано, що підстави для зарахування до страхового стажу відсутні, адже відсутні відомості про сплату страхових внесків за спірний період.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, з серпня 2022 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та є особою з інвалідністю З групи внаслідок загального захворювання.

В лютому 2023 року, при відвідуванні особистого кабінету пенсійного фонду та роздрукуванні індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), позивачці стало відомо, що періоди з жовтня 2006 року по листопад 2007 року, та з лютого 2008 року по вересень 2008 року не зараховані до страхового стажу при нарахуванні пенсії за віком.

Відповідно до запису у трудовій книжці (запис № 12,13) позивач працювала з жовтня 2006 року по листопад 2007 року в акціонерному товаристві закритого типу «Міськторг» (код 01564408) та сплачувала внески до Пенсійного фонду, про що свідчить запис з форми ОК -5.

08 лютого 2023 року позивачка звернулась з листом до відповідача про зарахування до страхового стажу періоду роботи в акціонерному товаристві закритого типу «Міськторг» з жовтня 2006 року по листопад 2007 року.

Листом від 14 березня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області відмовило в зарахуванні цього стажу, посилаючись на те, що акціонерне товариство закритого типу «Міськторг» подавало звітність за період з 2006 року по 2007 рік, але страхові внески не сплачувало, а тому вказаний період до страхового стажу не зарахований.

Не погоджуючись з висновками відповідача, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, а не застрахована особа.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

За змістом частини 1 Закону даний Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 8 Закону передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно зі статтею 20 Закону обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до статті 106 Закону відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги акцентує увагу на зазначені положення, яким імперативно визначено, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату страхових внесків несе саме підприємство-страхувальник, а не застрахована особа.

До страхового стажу позивачки не включено період здійснення підприємницької діяльності в період з лютого 2008 року по вересень 2008 року, який позивач просила зарахувати до страхового стажу.

В листі від 14 березня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області повідомило, що в інформаційних системах Пенсійного фонду України відсутня інформація щодо подання ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звітності за 2008 рік, відповідно інформація про зарахування страхового стажу в реєстрі застрахованих осіб за вказаний період відсутня, а тому для приведення у відповідність відомостей, що використовуються в реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування необхідно провести перевірку.

На заяву позивачки про проведення перевірки надійшла відповідь від 13.04.2023, про те, що з 17 листопада 2008 року вона припинила господарську діяльність, а перевірку провести неможливо.

Поряд з цим, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачка була зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебувала на обліку в Бахмацькій ДПІ, про що свідчить довідка Головного управління ДПС у Чернігівській області № 8/Ф25-01- 50 від 14 березня 2023 року, що є доказом того, що в період з 26 лютого 2008 року по 11 вересня 2008 року вона сплачувала ЄСВ.

Відповідно до пункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, яким указаний розділ доповнено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із за стосуванням фіксованого податку: з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випа дків звільнення від сплати єдиного внеску). Згідно із пунктами 3, 4 Порядку підтвердження на явного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди ро боти, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, харак теристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

ЄСПЛ у пункті 52,56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду.

На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з тим, що дії Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області щодо не зарахування до страхового стажу позивачки період роботи в акціонерному товаристві закритого типу «Міськторг» з жовтня 2006 року по листопад 2007 року, та страховий стаж, як фізичної особи-підприємця за період з лютого 2008 року по вересень 2008 року включно, є протиправними.

Посилання апеляційної скарги зазначені вище висновки не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко