Постанова

від 11.03.2024 по справі 460/12273/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/12273/23 пров. № А/857/17088/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І. М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест-Інжиніринг" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року у справі № 460/12273/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест-Інжиніринг" до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Гефест-Інжиніринг" звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії від 15.03.2023 №8340248/44696253 про відмову в реєстрації податкової накладної №10 від 20.10.2022; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №10 від 20.10.2022.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року у справі № 460/12273/23 - без змін.

Представник позивача - адвокат Лавренчук Т.В. подала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, просить стягнути з Головного управління ДПС у Рівненській області на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн.

12 лютого 2024 року Головне управління ДПС у Рівненській області подало до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки вважає, нормативно-правове регулювання спірних відносин не змінювалося, дана справа належить до категорії незначної складності, а тому обсяг виконаної роботи адвокатом є неспівмірним із розміром витрат.

Оскільки постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2024 року прийнята в порядку письмового провадження, апеляційний суд відповідно до вимог частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає заяву про ухвалення додаткової постанови в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи заяви, суд вважає, що слід ухвалити додаткову постанову про розподіл судових витрат.

Вирішуючи заяву представника позивача - адвоката Лавренчук Т.В про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої статті 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи встановлено, що позивач поніс витрати на правничу допомогу, надану адвокатом у суді апеляційної інстанції, у розмірі 9000 грн, в підтвердження чого надано ордер про надання правничої допомоги, звіт про надану правову допомогу від 23.11.2023, рахунок на оплату правової допомоги від 23.11.2023 у розмірі 9000 грн.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.01.2021 № 280/2635/20, відповідно до якого, за положеннями КАС України відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Колегія суддів враховує, що за вимогами процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналізуючи надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Справа розглядалася у порядку письмового провадження за відсутності учасників справи та їх представників.

Правова допомога, яка надана у суді апеляційної інстанції, складається лише з виготовлення відзиву на апеляційну скаргу.

Колегія суддів зазначає, що зміст відзиву на апеляційну скаргу містить покликання на обставини та правове обґрунтування, які були викладені у позовній заяві.

З огляду на зазначені обставини, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 9000 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу.

В свою чергу, враховуючи той факт, що адвокатом було проведено певну роботу з підготовки відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу співмірно до наданих послуг становить 2000 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини застосовують, як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши предмет розглядуваного спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважає, що відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн., а заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест-Інжиніринг" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає до задоволення частково.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 252, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест-Інжиніринг" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 460/12273/23 задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест-Інжиніринг" (код ЄДРПОУ: 44696253, місцезнаходження: вул. Бориса Тена, буд. 17, м. Рівне, 33027) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ: 44070166, місцезнаходження: вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар