Рішення

від 30.11.2023 по справі 204/6542/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/6542/23

Провадження № 2/204/2201/23 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю представника відповідача в режимі відеоконференці Савельєвої Т.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди отриманої у зв`язку з травмою на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив стягнути з Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» на користь позивача 200000,00 грн. відшкодування моральної шкоди внаслідок травми на виробництві. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що з 11 жовтня 2017 року по 02.01.2021 року він працював на підприємстві відповідача. 03.08.2020 року в 1 зміну працюючи на відповідача машиністом бурової установи, він отримав наряд на безпечні виконання технологічного процесу з дегазації, він отримав наряд на забезпечення виконання технологічного процесу з дегазації пластів і вміщувальних порід у виробах шахти, а саме наряд на перемонтаж бурового верстата Р-3 на скважену №3 (ПК 152+ 5,0) демонтаж дегазаційного трійника (ПК 170), підключення двох скважин (ПК 152 + 5,0) до дегазаційного труюопроводу d 426 на 8 конвеєрному штреці блоку 10. Об 11 год. 50 хв. під час виконання наряду, внаслідок падіння незафіксованої конструкції дегазаційного замка з висоти 1,8 метри він отримав удар в області голови, внаслідок чого втратив свідомість. Через деякий час прийшовши до тями позивач побачив гірничого робітника ОСОБА_2 , який надав йому першу допомогу, а о 15 годині 40 хвилин ОСОБА_2 супроводив його на поверхню шахти. У зв`язку із посиланням болі в області голови 04.08.2020р. о 14 годині 00 хвилин він звернувся за наданням медичної допомоги в приймальне відділення КНП «Покровська лікарня інтенсивного лікування» де йому було встановлено діагноз: відкрита поєднана виробнича краніовертебральна травма забій головного мозку Іст. з лівобічною пірамідною недостатністю, помірною статичною атаксією, вегетативною дисфункцією у вигляді кризів симпатово-адерналового напрямку, забій та розтягнення м`язово-зв`язочного апарату шийного відділу хребта з розвитком посттравматичної цервікальної радикулопатії з больовим, м`язово-тоничним, левобічним корінцевим синдромами, забійна рана м`яких тканин голови. По даному факту на підприємстві складено акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) форми Н-1/П від 19.10.2020 роки. 01.02.2022 року по цій травмі, первино Обласна профпатологічна МСЕК м. Краматорська встановила, йому безстроково 60% втрати працездатності та третю групу інвалідності. Покровським відділенням Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області йому призначена одноразова допомога та щомісячні страхові виплати. Моральна шкода в зв`язку з виробничою травмою йому не призначалася та не планувалася. Проте внаслідок виробничої травми, яка сталася 03.08.2020р., йому заподіяна моральна шкода, яку він відчуваю з моменту отримання травми та продовжую відчувати до теперішнього часу. Втрата працездатності на 60% викликає у нього додаткові моральні переживання тому, що в ході лікування і по цей час він випробоває негативні наслідки травм. У результаті зазначеної травни заподіяна моральна шкода, тому що перебуваючи на лікуванні, він не міг вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчував фізичні страждання, обумовлені важкістю травм, психологічний дискомфорт який він випробовую до дійсного моменту. Після отримання зазначеного трудового каліцтва він став обмежений у русі, тому що швидко стомлюється при незначних навантаженнях. До каліцтва він самостійно виконував всю обхідну чоловічу роботу в побуті, однак зараз у зв`язку зі станом здоров`я він не можу цього бити, тому йому доводиться за гроші наймати людей, що негативно позначається на його матеріальному становищі і жадає від нього додаткових, моральних і матеріальних зусиль. Він втратив престижну гірничу спеціальність, високу заробітну плату, це негативно значилося на його соціальному статусі, що дуже морально його пригнічує. До травмування він регулярно займався спортом, підтримував себе в нормальній спортивній режимі, захоплювався риболовлею. Внаслідок трудових травм він не можу здійснювати свої захоплення, від чого він почуває постійний психологічний дискомфорт. У результаті отриманої травми був змінений його життєвий уклад, він став замкнутий, мало товариський, втратив який або інтерес до життя.

Не погодившись з позовними вимогами, представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано наступне. Заявлені позовні вимоги відповідач ПРАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» вважає необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Позивач в якості підстав для задоволення позовних вимог зазначає, що перебував в трудових відносинах з ПРАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» з 11.10.2017 року по 02.01.2021 року. 03.08.2020 року з позивачем трапився нещасний випадок на підприємстві при виконанні ним трудових обов`язків. Комісією з розслідування нещасного випадку було складено Акт за формою Н-1 від 19.10.2020 (надалі - Акт). Встановлений діагноз: відкрита поєднана виробнича краніовертебральна травма забій головного мозку Іст. з лівобічною пірамідною недостатністю, помірною статичною атаксією, вегетативною дисфункцією у вигляді кризів симпатово- адерналового напрямку, забій та розтягнення м`язово-зв`язочного апарату шийного відділу хребта з розвитком посттравматичної цервікальної радикулопатії з больовим, м`язово-тоничним, левобічним корінцевим синдромами, забійна рана м`яких тканин голови. Позивач зазначає, що по даному випадку 01.02.2022 року по цій травмі, первино Обласна профпатологічна МСЕК м. Краматорська встановила йому безстроково 60% втрати працездатності та третю групу інвалідності, тоді як в зазначених документах зазначено «повторно». Отже всупереч принципу добросовісної процесуальної поведінки Позивачем не додано до позовної заяви первинну Довідку МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (надано лише довідку від 01.02.2002 року повторного огляду з 01.01.2002 року безстроково. Ключовим моментом в даній справі є визначення дати встановлення Позивачеві МСЕК стійкої втрати професійної працездатності за кожним із професійних захворювань. Заявлені позовні вимоги Відповідач вважає необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав: - комісією з розслідування даного нещасного випадку встановлено, що позивач винен в отриманні травми (п. 8 Акту); - позивач не заперечував, що з його боку була неуважність. Так, Позивачем при виконанні робіт було допущено порушення технологічного процесу під час виконання робіт з облаштування дегазаційного куста на ПК 152 + 5,0 8 північного конвеєрного штреку блоку 10: - монтаж конструкції дегазаційного затвору на дегазаційному трубопроводі d = 426 мм одним робітником, за необхідністю 2; - порушення послідовності виконання монтажу конструкції дегазаційного затвору до дегазаційного трубопроводу d = 426 мм; - порушення:п.1,гл.5,розділу IVНПАОП 10.0-1.01-10«Правила безпекиу вугільнихшахтах» (наказ№62від 22.03.2010року «Прозатвердження Правилбезпеки увугільних шахтах»,зареєстровано вМіністерстві юстиціїУкраїни 17.06.2010р.під №398/17693).п.1.11«Інструкції зохорони праці,безпечного виконанняробіт таповедінці вшахті машиністабурових установок»,п.2.11«Колективного договорупідприємства на2017-2019р.р.».Згідно п.1р.4Правил безпекиу вугільнихшахтах,затверджених наказомДержавного комітетуУкраїни зпромислової безпеки,охорони праціта гірничогонагляду від22.03.2010№62(іззмінами)вугільна шахта-це гірничепідприємство підвищеноїнебезпеки,під часвиробничої діяльностів підземнихвиробках якоїможуть виникнутинебезпечні ташкідливі виробничічинники,від діїяких працівникимають бутизахищені.При прийоміна роботуна ПРАТ«ШУ «ПОКРОВСЬКЕ»,згідно ст.29КЗпП України,ст.5Закону України«Про охоронупраці»,позивачу булироз`ясненійого праваі обов`язки,проінформовано підрозписку проумови праці,наявність наробочому місці,де вінбуде працювати,небезпечних ішкідливих виробничихчинників таможливі наслідкиїх впливуна здоров`я.Працівник несебезпосередню відповідальністьза порушеннязазначених вимог.Позивач маєтривалий стажроботи вшахті,пройшов попереднійінструктаж зправил технікибезпеки передзміною,був забезпеченийзасобами індивідуальногозахисту.Отже,мав усвідомлюватирівень тахарактер небезпеки,використовувати засобиіндивідуального захистута додержуватисяправил поводженняз важкимита небезпечнимипредметами.При поводженнізі стійкоюповинен бувоцінити габаритита властивостіданого вантажута можливістьйого безпечноготранспортування вумовах шахтнихвиробок.Проте,внаслідок нехтуваннявищевказаними заходамибезпеки бувтравмований.Крім того,єдиним допустимимзасобом доказуваннянаявності (спричинення)моральної шкодиу Позивачав результатівиробничої травмиє висновокексперта занаслідками відповідноїекспертизи.Висновок МСЕКпро відсотоквтрати професійноїпрацездатності неє підтвердженнямфакту спричиненняморальної шкоди.Висновком медичнихорганів якпідставою длявідшкодування моральноїшкоди можебути висновоклікаря-психіатра лікувально-профілактичноїустанови,або медично-консультаційноїабо медично-соціальноекспертної комісіїпро стрес,що зазнавпотерпілий врезультаті трудовогокаліцтва чипрофесійного захворювання,або їхнаслідків,про депресіючи іншінегативні станипостраждалого.Позивачем недоведена неправомірністьповедінки Відповідача,внаслідок якоїмогла бутиспричинена такаморальна шкода(недоведено складправопорушення вдіях Відповідача),наявність виниВідповідача увиникненні травми.Вимоги простягнення моральноїшкоди непідлягають задоволенню,оскільки відсутнявина відповідачау заподіяннішкоди.Вимоги простягнення майновоїшкоди такожне підлягаютьзадоволенню,оскільки таківитрати непідтверджені доказами.Просить судврахувати,що вотриманні позивачемвиробничої травмиє винау виглядідії табездіяльності,що призвеладо нещасноговипадку навиробництві,як самогопозивача такі працівників,які винніу нещасномувипадку таякі допустилипорушення законодавствапро працю: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Питання оподаткування не є предметом розгляду даної справи, відповідні позовні вимоги Позивачем не заявлялись. Проте, заявлена Позивачем сума відшкодування моральної є значно більшою, слід дійти висновку, що вона підлягає оподаткуванню. Отже, підприємство, аби уникнути негативних наслідків, буде вимушене здійснювати виплату податку на прибуток фізичних осіб та військового збору за рахунок власних коштів, що є додатковим фінансовим тягарем.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, раніше надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача в режимі відеоконференції просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, раніше надав заяву відповідно до якої просив розглянути справу без участі представника.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.

03.08.2020 року з ОСОБА_1 трапився нещасний випадок на підприємстві при виконанні ним трудових обов`язків.

19 жовтня 2020 року Комісією з розслідування нещасного випадку було складено Акт за формою Н-1 від 19.10.2020 (надалі - Акт). Діагноз, який встановлено закладом охорони здоров`я: відкрита поєднана виробнича краніовертебральна травма (03.08.2020 року), забій головного мозку з лівобічною пірамідною недостатністю, помірною статичною атаксією, вегетативною дисфункцією у вигляді кризів симпатово- адерналового напрямку, з синкопальними станами, стійкою вазомоторною цефалгією, вираженим астеноневротичним синдромом. Забій та розтягнення м`язово-зв`язочного апарату шийного відділу хребта з розвитком посттравматичної цервікальної радикулопатії з больовим, м`язово-тоничним, левобічним корінцевим синдромами.

Так, відповідно до акту вбачається, що нещасний випадок, що стався 03.08.2020 року з ОСОБА_1 пов`язаний з виробництвом (а.с. 17)

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відтоках, вбачається, що ОСОБА_1 встановлено безстроково 60% втрати працездатності та третю групу інвалідності (а.с. 33).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Згідно до ч. 1 ст.15, ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно до ч. 1,3 ст. 13 ЗУ «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ст. 173 КЗпП України працівник має право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

В правових позиціях, викладених у пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 (1-рп/2004) у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 210/4342/18.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

У рішенні Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року визначено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року у справі № 1-9/2004 (1-рп/2004) встановлено, що громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, відчуття постійного болю, веде до висновків про наявність моральної шкоди.

Згідно з наданими позивачем медичними документами, які містяться в матеріалах справи, позивачу рекомендовано постійний нагляд лікарів: спостереження травматолога, ЛФК, розвантаження лівої ноги тощо.

Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 червня 2012 року № 420, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, на МСЕК не було покладено обов`язок встановлювати факт спричинення моральної шкоди потерпілому у зв`язку з професійним захворюванням.

Суд не може погодитися з запереченнями представника відповідача про відсутність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19 жовтня 2020 року, визначено, що підставами виникнення втрати працездатності є нещасний випадок, доказів протилежного відповідачем не надано.

Матеріалами справи доведено, що стан залежності позивача від його хвороби на сьогоднішній день формує його сприйняття оточуючого світу, породжує відчуття неповноцінності, яке тільки посилюється у позивача, перетворюючись на страждання, через чітке розуміння ним відсутності перспективи одужання у майбутньому. Суд відхиляє заперечення представника відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу в порядку ст. 237-1 КЗпП України. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів, якими б підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди, у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності останньому спричинена моральна шкода.

Враховуючи викладене, виникнення професійного захворювання та втрата працездатності, призводять до постійного перенесення позивачем больових відчуттів, до необхідності проходження лікування, що має наслідком нераціональної втрати часу та життєвої енергії, ушкодження здоров`я стало причиною необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя позивача, втрата працездатності призвела до відсутності у позивача можливості в достатній мірі реалізовувати свої наміри в професійній сфері, повноцінно працювати, оскільки позивачу протипоказана важка праця, робота в підземних умовах, що обмежило життєву активність позивача.

Перелічені негативні явища в житті позивача переконливо доводять факт завдання йому немайнової (моральної) шкоди внаслідок отриманого професійного захворювання та стійкої втрати професійної працездатності, що є наслідком порушення законодавства про охорону праці зі сторони відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ані ж достатнім.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, обсяг, характер, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров`я, вину підприємства в заподіянні шкоди, суттєвість вимушених змін у житті позивача.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен призводити до його збагачення за рахунок відповідача.

Відповідно до п. 10 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4судам слід мати на увазі, що у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з професійними захворюваннями згідно висновку МСЕК втрачена на 60 %, безстроково.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає до стягнення сума у розмірі 100 000 грн., такий розмір моральної шкоди є розумним, справедливим та достатнім, а також не призведе до безпідставного збагачення позивача за рахунок відповідача.

Щодо відрахування з присудженої позивачу до стягнення суми моральної шкоди податків та зборів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, щодо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди;2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21.

Таким чином, розмір моральної шкоди, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звертаюсь до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з професійним захворюванням позивач був звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 153, 173, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст. 23,1168 Цивільного кодексу України, Закону України «Про охорону праці», ст.ст.2,4,512,13,76-82,133,141,259,263,264,265,352,354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди отриманої у зв`язку з травмою на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання у розмірі 100000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 1500,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Приватне акціонерне товариство Шахтоуправління «Покровське», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 13498562, місцезнаходження: 85300, м. Покровськ, Площа Шибанкова, буд. 1А.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 13486010, місцезнаходження: 84122, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3.

Суддя В.В. Самсонова