Рішення

від 13.03.2024 по справі 303/12892/23

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/12892/23

2/303/2014/23

РІШЕННЯ (Заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Вагерич О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовом органу опіки та піклування виконавчий комітет Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору служба у справах дітей Мукачівської міської ради, про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В :

Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав. Позов обґрунтовано тим, що відповідач ОСОБА_1 є матір`ю дитини ОСОБА_2 , 2020 року народження. Відомості про батька дитини у актовому записі про народження внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Позов обґрунтовано тим, що у м. Полтава ОСОБА_1 народила доньку, оскільки на той час проживала разом зі своєю матір`ю в с. Бринзи Кобелецької міської територіальної громади. 25.11.2021 року за заявою матері ОСОБА_1 у зв`язку зі складними життєвими обставинами малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на шість місяців зараховано на цілодобове перебування до КП «Кременчуцький обласний спеціалізований будинок дитини Полтавської обласної ради", де вона і перебуває по цей час. Служба у справах дітей виконавчого комітету Кобеляцької міської ради намагалася розшукати матір малолітньої дитини, проте безрезультатно. За час влаштування дитини до будинку дитини, жінка телефонувала всього тричі, жодного разу не відвідувала, подарунків не передавала.

Свого часу, відповідач рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.11.2022 року позбавлена батьківських прав щодо інших своїх дітей. Таким чином, така поведінка матері свідчить про те, що вона свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки. Враховуючи викладене позивач просить суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04.01.2024 року ухвалою суду вищезазначений позов залишено без руху у зв`язку з його невідповідністю вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України.

10.01.2024 року позивачем на виконання ухвали про залишення позову без руху було усунуто недоліки позову.

Ухвалою суду від 11.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.02.2024 року, а згодом на 19.02.2024 року.

Ухвалою суду від 19.02.2024 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 13.03.2024 року .

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву відповідно до якої позовні вимоги підтримує, наполягає на їх задоволенні, справу просить розглянути без її участі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила. У зв`язку із неявкою відповідача, яка була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, то зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.

Представник третьої особи, служби у справах дітей Мукачівської міської ради в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що матір`ю дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відповідач ОСОБА_1 . Вказане стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 30.04.2020 року. Із наданого суду витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_2 , встановлено, що відомості про батька дитини в актовому записі записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Встановлено, що 11.08.2021 року рішенням виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області №318 вирішено взяти на облік дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також судом встановлено, що 25.11.2021 року від відповідача, ОСОБА_1 надійшла заява про тимчасове влаштування дитини в будинок дитини, відповідно до якої остання просить прийняти її доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на шість місяців до КП «Кременчуцький обласний спеціалізований будинок дитини Полтавської обласної ради» у зв`язку з складними життєвими обставинами, неналежним житлом для проживання.

Так, листом від 25.11.2021 року №997 адміністрація КП «Кременчуцький обласний спеціалізований будинок дитини Полтавської обласної ради» підтвердила про зарахування на цілодобове перебування з 25.11.2021 року дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою матері.

Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області від 27.06.2023 року «Про продовження терміну перебування малолітньої дитини ОСОБА_2 в КП «Кременчуцький обласний спеціалізований будинок дитини Полтавської обласної ради» вирішено, продовжити термін перебування ОСОБА_2 терміном на 6 місяців у КП «Кременчуцький обласний спеціалізований будинок дитини Полтавської обласної ради».

Відповідно до довідки-характеристики від 03.11.2023 року № 18-28/09/3/27 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала в АДРЕСА_1 із серпня 2019 року по березень 2022 року в будинку разом з матір`ю ОСОБА_3 , співмешканцем матері, братами, сестрами та власними дітьми, однак для виховання та розвитку дітей умов не створювала. На цей час місцеперебування ОСОБА_1 не відомо.

Також встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .

Також судом встановлено, що службою у справах дітей - виконавчим комітетом Кобеляцької міської ради було адресовано лист № 12.1-26/40 від 05.05.2023 року до служби у справах дітей виконавчого комітету Мукачівської міської ради відповідно до якого з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини, просять з`ясувати причину довготривалого перебування дитини у закладі.

Також звертається увага на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.11.2022 року відповідно до якого ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав щодо інших п`ятьох доньок. Зазначене рішення набрало законної сили 15.12.2022 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч. 1 ст. 155 СК України).

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування чи ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначається, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області № 37 від 30.10.2023 року встановлено, що ОСОБА_1 свідомо самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків, ухиляється від виховання та утримання дитини, не виявляє бажання щодо виконання батьківських обов`язків, не проявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та її подальшої долі. Відтак визнано за доцільне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

При постановлені законного та справедливого рішення, суд враховує положення Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 року, (набула чинності для України 27.09.1991 року) в ч. 2 ст. 6 якої говориться, що держави учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Крім цього, в ч. 1 ст. 19 Конвенції зазначено, що держава вживає всіх необхідних заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань по відношенню до дитини.

Відповідно до п. 15 Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав, що надані батькам для досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

При прийнятті рішення по справі судом також береться до уваги, що Європейський суд з прав людини (Справа «Савіни проти України») у своєму рішенні від 18.12.2008 року наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Закон України «Про охорону дитинства» у ст. 11 передбачає, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Крім того, діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст. 14 Закону).

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності та враховуючи те, що ОСОБА_1 по суті з народження дитини ухиляється від своїх материнських обов`язків, наміру в подальшому виконувати материнські обов`язки належним чином під час розгляду справи не встановлено, дитина знаходяться на повному державному утриманні, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у зв`язку з чим слід позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір розмір якого становить 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 280, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 150, 164, 165 СК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 1073,60 гривень судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: орган опіки та піклування виконавчий комітет Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області (вул. Касьяна, 29, м. Кобеляки, Полтавський район, Полтавська облась)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Третя особа: Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Мукачівської міської ради (89600, пл. О. Духновича, 2, м. Мукачево, Закарпатська область).

Суддя А.М.Заболотний