Рішення

від 13.03.2024 по справі 460/5010/16-ц

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 460/5010/16-ц

Провадження №2/944/44/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2024 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Матвіїва І.М.

з участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Яворів, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Новояворівська міська рада Яворівського району Львівської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та знесення самочинно побудованого паркану,

в с т а н о в и в:

01.11.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Прилбичівська сільська рада Яворівського району Львівської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та знесення самочинно побудованого паркану.

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 покликається на те, що він придбав 21 січня 2010 року у ОСОБА_3 , земельну ділянку площею 0,1500 га, для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в урочищі /за АДРЕСА_1 . 27 грудня 2012 року мною було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок, який був побудований на придбаній земельній ділянці, а 22 січня 2014 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Поряд з позивачем в с.Прилбичі проживає ОСОБА_2 , в якої у власності знаходиться земельна ділянка, яка є суміжною із земельною ділянкою ОСОБА_1 . При намаганні встановити огорожу позивачем було виявлено, що сусідка ОСОБА_2 самовільно захопила частину земельної ділянки належну йому на якій поставила свій паркан. Добровільно повернути самовільно захоплену частину земельної ділянки та знести свій паркан вона відмовилась. По даному факту 01 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся з заявою у Прилбичівську сільську раду Яворівського району Львівської області, в якій просив прийняти міри та вирішити спір про захоплення частини приватизованої земельної ділянки сусідкою ОСОБА_2 .

20 вересня 2016 року земельна комісія Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області. при огляді спірних земельних ділянок, встановила, що фактична ширина земельної ділянки ОСОБА_1 : ширина від Б до В становить 21.60 м. що не відповідає розмірам вказаних з державному акті на місцевості зі сторони ОСОБА_2 від А до Г - 25.00м довжина від Б до А. - 70.00 м від В до Г 70,80 м. Розміри земельної ділянки громадянки ОСОБА_2 становлять: ширина від проїжджої частини /вулиця/ 34.00 м ширина з протилежної сторони 32.00 м довжина зі сторони ОСОБА_1 72. 35 м зі сторони ОСОБА_4 - 72.80 м. Вважає, що відповідачем порушено право позивача на вільне використання земельної ділянки, шляхом захоплення її частини. Просить зобов?язати відповідача ОСОБА_2 знести паркан, який знаходиться на земельній ділянці та усунути перешкоди в користуванні належною земельною ділянкою розміром 0.1500 га, що розташована в с.Прилбичі Яворівського району Львівської області шляхом повернення самовільно захопленої частини земельної ділянки та відновлення межі земельної ділянки відповідно до кадастрового плану земельної ділянки.

Справа поступила 01.11.2016 у провадження судді Яворівського районного суду Львівської області ОСОБА_5 .

Згідно з розпорядження керівника апарату Яворівського районного суду Львівської області №669 від 21.12.2017 про призначення проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_5 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2017, справа передана для розгляду судді Карпин І.М.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 22.12.2017, прийнято до свого провадження у справі та призначено у даній справі підготовче судове засідання.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 15.05.2018 призначено судову земельно-технічну експертизу, провадження у даній справі було зупинено.

13.12.2018 ухвалою Яворівського районного суду Львівської області відновлено провадження у справі.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 02.07.2019 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 20.09.2021 призначено додаткову судову земельно-технічну експертизу, провадження у даній справі було зупинено.

Згідно розпорядження керівника апарату Яворівського районного суду Львівської області №335 від 29.10.2021 про призначення проведення повторного авторозподілу судової справи у зв`язку із закінченням повноважень судді Карпин І.М. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2021, справа передана для розгляду судді Білецькій М.О.

У зв`язку із настанням обставин, які унеможливлюють здійснення повноважень суддею Яворівського районного суду Львівської області Білецькою М.О., а саме довготривалою непрацездатністю у зв`язку з вагітністю та пологами, відповідно до розпорядження керівника апарату №148 від 22.12.2022 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» справу було повторно розподілено між суддями, справа передана для розгляду судді Матвіїву І.М.

31.08.2023 на адресу суду надійшло клопотання судового експерта Львівського науково-дослідного інститут судових експертиз Сенейко І.Б., в якому останній просить надати збірний кадастровий номер земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 що розташовані по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 по фактичному користуванні з каталогом координат меж землекористування в системі СК-63.

13.09.2023 до суду надійшли матеріали вищезазначеної цивільної справи.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 14.09.2023 матеріали цивільної справи прийняті до розгляду, поновлено провадження та призначено у даній справі підготовче судове засідання.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 08.12.2023 замінено третю особу Прилбичівську сільську раду Яворівського району Львівської області на його правонаступника - Новояворівську міську раду Яворівського району Львівської області.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 25.01.2024 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач по справі не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача адвокат Шмагара П.М. надіслав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подав до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити у їх відсутності, рішення просить прийняти на розсуд суду.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи.

Частинами 4, 5 ст.268 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 04.03.2024, є дата складення повного судового рішення 13.03.2024.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, зокрема у ст.82 цього Кодексу.

Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог ч. 2 та 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а також, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є одноосібним власником земельної ділянки площею 0,1500 га, для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в урочищі /за АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21.01.2010, посвідченим нотаріусом Новояворівської державної нотаріальної контори Львівської області Коцюмбасом С.Й. та зареєстрованим в реєстрі за №92.

Судом встановлено, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16564979 від 22.01.2014 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 22.01.2014 одноосібним власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 .

Вказаний житловий будинок відповідає технічним вимогам, що підтверджується технічним паспортом, який виготовлено 27.12.2012.

Згідно акту обстеження від 20 вересня 2016 року земельна комісія Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області при огляді спірних земельних ділянок, встановила, що фактична ширина земельної ділянки ОСОБА_1 : ширина від Б до В становить 21.60 м. що не відповідає розмірам вказаних з державному акті на місцевості зі сторони ОСОБА_2 , від А до Г - 25.00м довжина від Б до А. - 70.00 м від В до Г 70,80 м. Розміри земельної ділянки громадянки ОСОБА_2 становлять: ширина від проїжджої частини /вулиця/ 34.00 м ширина з протилежної сторони 32.00 м довжина зі сторони ОСОБА_1 72. 35 м зі сторони ОСОБА_4 - 72.80 м. З даним актом погодилася відповідачка ОСОБА_2 .

У 2007 році на замовлення ОСОБА_3 ТзОВ «ОРДО» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо належної вищезазначеної земельної ділянки що розташована в урочищі /за АДРЕСА_1 .

У 2014 році на замовлення відповідача ОСОБА_2 ДП «Центр державного земельного кадастру» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо належної вищезазначеної земельної ділянки в с.Прилбичі Яворівського району Львівської області.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28.11.2018 № 3249/3250, встановлено, що фактичні межі земельної ділянки кадастровий номер 4625886700:04:001:0015 не відповідає правовстановлюючим документам, державному акту серії ЯД № 518120, даним технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку та видачі державного акта ОСОБА_3 переданій їй у власність рішенням Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області.

Невідповідність полягає у тому, що реальні межі, розміри та площа (0,1656 га) згідно фактичного користування земельною ділянкою № НОМЕР_2 в урочищі «За капличкою» в с.Прилбичі Яворівського району Львівської області, не відповідають межам, розмірам то площі (0,15 га) цієї земельної ділянки, згідно даних державного акту серії ЯД №518120 та даних технічної документації на цю земельну ділянку.

Фактичне землекористування земельною ділянкою ОСОБА_2 , розміром 0,1500 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою с.Прилбичі Яворівського району Львівської області, кадастровий номер земельної ділянки 4625886700:04:001:0150 не відповідає даним проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (виготовленого ДП «Центр державного земельного кадастру» в 2014 p.).

Невідповідність полягає у тому, що реальні межі, розміри та площа (0,2409 га) згідно фактичного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 в с.Прилбичі Яворівського району Львівської області, не відповідають межам, розмірам то площі (0,15 га) цієї земельної ділянки, згідно даних державного акту серії ЯД №518120 та даних технічної документації на цю земельну ділянку.

Встановити інші обставини не представилось можливим, оскільки необхідне GPS обладнання, яке відсутнє в Львівському НДІСЕ.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав про порушення своїх прав, як землекористувача, захопленням відповідачем частини його земельної ділянки. Вказуючи про порушення своїх прав, позивач зазначив, що при приватизації земельної ділянки ОСОБА_6 було порушені межі їхніх земельних ділянок, що призвело до того, що відповідач вчинив захват земельної ділянки шляхом встановлення огорожі зі зміщенням на частину земельної ділянки позивача, на яку він отримав право власності.

Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

За змістом статті 118 ЗК України завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, чи погодження проекту у порядку статті 186-1 ЗК України, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування з проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передання земельної ділянки у власність, оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі (постанова Верховного Суду від 01 липня 2022 року у справі № 700/309/20, провадження № 61-11769св21).

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ч.2 ст.16 ЦК України.

Статтею 106 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновлення межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відповідно до статті 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, яка відповідно до статті 193 ЗК України містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Пунктами 4.1-4.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (далі - Інструкція), відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

За статтею 116 ЗК України, право на земельну ділянку набувається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 3 статті 125 ЗК України, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, таке є правом суміжного землекористувача, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Передача у власність земельної ділянки проводиться за рішенням селищної ради на підставі затвердженої технічної документації, до складу якої входить, зокрема, погодження меж земельної ділянки. Орган місцевого самоврядування у відповідності з частиною третьою статті 158 ЗК України за заявою заінтересованої особи вправі вирішити такий спір та, при наявності для цього підстав, надати дозвіл на приватизацію земельної ділянки без згоди суміжного землекористувача, що дасть можливість ліцензійній організації завершити розробку відповідної технічної документації.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18 травня 2010 року , встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (пункт 2.1 Інструкції). Виконавцем вказаних робіт пунктом 1.3 Інструкції визначено юридичну особу, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.

Згідно до ч.1 ст.60 ЦПК Україна кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а ч.3 визначає, що доказуванню підлягають обставини , які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір .

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно акту обстеження від 20 вересня 2016 року земельна комісія Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області при огляді спірних земельних ділянок, встановила, що фактична ширина земельної ділянки ОСОБА_1 : ширина від Б до В становить 21.60 м. що не відповідає розмірам вказаних з державному акті на місцевості зі сторони ОСОБА_2 , від А до Г - 25.00м довжина від Б до А. - 70.00 м від В до Г 70,80 м. Розміри земельної ділянки громадянки ОСОБА_2 становлять: ширина від проїжджої частини /вулиця/ 34.00 м ширина з протилежної сторони 32.00 м довжина зі сторони ОСОБА_1 72. 35 м зі сторони ОСОБА_4 - 72.80 м. З даним актом погодилася відповідачка ОСОБА_2 .

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частинами 1 та 2 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 2 ст.391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень порушень його права власності від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Положеннями ч.3 ст.103 Земельного кодексу України визначено що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Враховуючи вище викладене, оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази, суд вважає, що позивачем доведено факт порушення його прав щодо користування земельною ділянкою з боку відповідача, яка позовні вимоги визнала, а тому його порушене право підлягає захисту у вигляді зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, що належить йому на праві власності, шляхом знесення самочинно побудованого паркану.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, згідно клопотання позивача судовий збір слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Новояворівська міська рада Яворівського району Львівської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та знесення самочинно побудованого паркану задовольнити.

Зобов?язати ОСОБА_2 знести паркан, який знаходиться на земельній ділянці та усунути перешкоди в користуванні належною земельною ділянкою розміром 0.1500 га, що розташована в с.Прилбичі Яворівського району Львівської області шляхом повернення самовільно захопленої частини земельної ділянки та відновлення межі земельної ділянки відповідно до кадастрового плану земельної ділянки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 13 березня 2024 року.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП суду невідомий, місце проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа -Новояворівська міська рада Яворівського району Львівської області, юридична адреса: вул.Т.Шевченка,2 м.Новояворівськ Львівської області. код ЄДРПОУ 34921627.

Суддя І.М.Матвіїв