Рішення

від 06.03.2024 по справі 526/4020/23

ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/4020/23

Провадження № 2-о/526/14/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2024 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судового засідання Павленко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадяч цивільну справу № 526/4020/23 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Комишнянська селищна рада,

з участю заявника ОСОБА_1

в с т а н о в и в:

31 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Комишнянська селищна рада.

09 листопада 2023 року провадження по справі відкрито.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримала, просили встановити факт спільного проживання однією сім`єю на час відкриття спадщини її та її батька ОСОБА_2 .

Представник Комишнянської селищної ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення в матеріалах справи.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що ОСОБА_1 та її батько ОСОБА_2 проживали однією сім`єю з 2017 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Березова Лука, вели спільне господарство. ОСОБА_1 здійснила його поховання за власні кошти. На день його смерті вони проживали разом в одному домогосподарстві.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Верхня Будаківка Миргородського району, її батьком є ОСОБА_2 .

Згідно даних свідоцтв про одруження та розірвання шлюбу заявник змінила прізвище на ОСОБА_5 .

Відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 є власником земельних ділянок площею 7.50 га, 0.43 га та 0.25 га, розташованих на території Остапівської сілької ради Миргородського району.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Березова Лука Миргородського району ОСОБА_2 помер.

Згідно довідки Березоволуцького старостинського округу Петрівсько-Роменської сільської ради ОСОБА_2 з 2017 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав зі своєю дочкою ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_1 .

З виписки з медичної карти хворого ОСОБА_2 вбачається, що останньому надавалася медична допомога Березоволуцькою амбулаторією загальної практики сімейної медицини з приводу наявних у нього захворювань за адресою: АДРЕСА_1 .

Приватним нотаріусом Наконечною Н.П. відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з неможливістю встановити факт постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст.ст.1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявників зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Статтею 293 ЦПК України, визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.1 ст.293, п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, яка кореспондується з п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Підпунктом 2 пункту 2 статті 43 Закону України «Про обов`язкове державне соціальне страхування» передбачено підтвердження факту проживання однією сім`єю довідкою житлово - есплуатаційної організації, а за її відсутності - довідкою виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду.

Судом встановлено, що заявнику необхідно встановити факт постійного спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для оформлення права на спадщину, отже встановлення факту проживання заявника з батьком на момент його смерті породжує юридичні наслідки, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов`язує прийняття спадщини, при цьому, спір про встановлення даного факту відсутній.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, так як в ході розгляду справи достовірно і об`єктивно встановлено факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2017 року на час його смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. 12, 81, 263-265, 268, 273, 315-316, 319 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

- заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Комишнянська селищна рада - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с.Верхня Будаківка, Миргородського району, Полтавської області, постійно проживала разом із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, що відкрилася внаслідок його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , в будинку по АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Заявник - ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 .

Заінтересована особа - Комишнянська селищна рада, місце знаходження : Полтавська область, Миргородський район, смт. Комишня, вул. Миру,84, ЄДРПОУ 04381536

Повний текст рішення суду виготовлено 11 березня 2024 року.

Головуюча: Л. В. Максименко