Рішення

від 12.03.2024 по справі 756/17992/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12.03.2024 Справа № 756/17992/21

Унікальний № 756/17992/21

Провадження № 2/756/187/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2024 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шевчука А.В.,

секретаря - Міщенка О.В.,

за участі: представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Берегового І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва, третя особа - комунальна корпорація «КИЇВАВТОДОР», про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, діями, бездіяльністю юридичної особи,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути з КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва матеріальну шкоду у сумі 59 581,02 грн., моральну шкоду у сумі 100 000,00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.07.2021 року о 23.35 год. в темний час доби позивач рухався на своєму автомобілі «Honda Civic», державний номерний знак НОМЕР_1 по проїжджій частині вул. О. Теліги в напрямку пр. С. Бандери зі швидкістю 30-35 км/год. Позивач зазначає, що вказана частина дорожнього полотна була погано освітлена, а перешкода посеред дороги у вигляді каналізаційного люка, який виступав висотою біля 10 см. над дорожнім полотном, жодним чином не була огороджена, що потягло наїзд на неї. В результаті цієї події транспортний засіб позивача був пошкоджений, йому було завдано матеріальні збитки.

Позивач вказує, що на місці ДТП співробітники УПП у місті Києві зафіксували факт відсутності дорожніх знаків та знаходження кришки люку з відхиленням близько 10 см від норми. Водночас, було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №211683 відносно позивача за ст. 124 КУпАП.

10.09.2021 року Оболонський районний суд м. Києва постановою у справі №756/11245/21 закрив адміністративне провадження відносно позивача про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв`язку із відсутністю у діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Для встановлення розміру матеріальних збитків, позивач уклав угоду із суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ЕКЛІС», на підставі якої оцінювачем Лапком Е.М. був складений Звіт №292 від 31.07.2021 про оцінку автомобіля Hoda Civic держномер НОМЕР_1 . Відповідно до висновку, що міститься у вказаному звіті, та ремонтної калькуляції №292/2021, матеріальний збиток, завданий позивачу становить 59 581,20 грн., що становить вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля.

Позивач звертає увагу, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання дороги, яка перебуває на балансі КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва, тому вважає, що підприємство має нести відповідальність за завдані йому збитки.

12.07.2022 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому, пояснює, що позивач у зазначеній справі помилково визначив відповідачем КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва, оскільки станом на день вчинення ДТП 14.07.2021 року відповідач не обслуговував ділянку вулиці Новокостянтинівської, 22/15 у місті Києві на якій було вчинено ДТП. Станом на 24.02.2021 року і на день вчинення ДТП діяв договір підряду №12-11 від 24.02.2021 року, а саме капітального ремонту спірної ділянки дороги де замовником є КК «КИЇВАВТОДОР», а виконавцем ТОВ «УКРТРАНСМІСТ». За вказаним договором виконавець взяв на себе зобов`язання виконати на свій ризик власними і залученими силами, засобами і способами роботи на об`єкті: «Капітальний ремонт шляхопроводу на перетині вул., Новокостянтинівської з вул., Олени Теліги та просп., Степана Бандери у Оболонському та Подільському районах м. Києва» на основі Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013» відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, діючих норм і стандартів.

03.03.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій повністю заперечувалась позиція відповідача. Зазначаючи, що чинним законодавством, а саме: Законом України «Про автомобільні дороги», Законом України «Про дорожній рух», Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, саме відповідач, як балансоутримувач має контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та відповідати за шкоду, завдану позивачу внаслідок ДТП.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, викладені в позовній заяві, просили суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, крім того наголошував, що працівників відповідача не було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ст. 140 КУпАП, що спростовує їх вину у заподіянні шкоди.

Представник третьої особи КК «КИЇВАВТОДОР» в судове засідання не з`явився, про час там місце розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 14.07.2021 року о 23.35 год. позивач рухаючись на автомобілі «Honda Civic», державний номерний знак НОМЕР_1 у м. Києві по проїжджій частині вул., О. Теліги в напрямку пр., С. Бандери здійснив наїзд на перешкоду посеред дороги у вигляді каналізаційного люка, який виступав над дорожнім полотном висотою біля 10 см., при цьому не був огороджений жодним чином. В результаті цієї події транспортний засіб позивача зазнав пошкоджень.

На місці ДТП співробітники УПП у місті Києві зафіксували факт відсутності дорожніх знаків та знаходження кришки люку з відхиленням близько 10 см. від норми і склали протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №211683 відносно позивача за ст. 124 КУпАП.

10.09.2021 року Оболонський районний суд м. Києва постановою у справі №756/11245/21 закрив адміністративне провадження відносно позивача про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв`язку із відсутністю у діях останнього складу адміністративного правопорушення.

У вказаній постанові суд дійшов до висновку, що враховуючи встановлені умови дорожньої обстановки (ДТП сталася в темну пору доби о 23.35 год., ділянка дороги, де сталася ДТП, знаходиться під мостом, наявність штучного освітлення на відстані 20 метрів, що не забезпечило достатньої видимості, відсутність передбачених ПДР тимчасових дорожніх знаків, які свідчили б про наявність перешкоди, під час проведення ремонтних робіт дорожнього полотна), позивач не мав технічної можливості завчасно побачити перешкоду та відповідно відреагувати та вчасно зупинити транспортний засіб.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з огляду на викладене вище, у цій справі, судом встановлено, що причиною ДТП став незадовільний стан дорожнього покриття на ділянці дороги, яка не була огороджена відповідними попереджувальними дорожніми знаками. При цьому, справа про адміністративне правопорушення відносно позивача закрита у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Судом встановлено і не заперечувалося представником відповідача, що балансоутримувачем відрізку шляху по вулиці Новокостянтинівської, 22/15 у місті Києві, на якій було вчинено ДТП є КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва.

Частиною третьою статті 14 та частиною першою статті 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження, компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів, забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху, забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях, термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах, своєчасне виявлення перешкод дорожнього руху та їх усунення а у разі неможливості невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними направляючими засобами: організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

У пункті 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року за № 198 встановлено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотримання норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Отже, на відповідача, як на балансоутримувача автомобільної дороги, яка знаходиться у межах м. Києва, та на якій сталась ДТП за участю позивача, покладається обов`язок із належного утримання, що відповідно до п.5 Єдиних правил передбачає, у тому числі зобов`язання забезпечувати зручні і безпечні умови руху, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 639/2132/18.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 14 квітня 2018 року у справі № 904/5489/18, в якій зокрема зазначено: «Отже, у розумінні наведених положень у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами».

За таких обставин, відповідно до положень чинного законодавства, відповідач зобов`язаний постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух, тому відповідач, як балансоутримувач автомобільної дороги, відповідає за шкоду, заподіяну позивачу.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що станом на день вчинення ДТП не обслуговував ділянку вулиці Новокостянтинівської, 22/15 у місті Києві оскільки діяв договір підряду №12-11 від 24.02.2021 року за яким замовником є КК «КИЇВАВТОДОР», а виконавцем робіт ТОВ «УКРТРАНСМІСТ». При цьому, за вказаним договором начебто виконавець несе відповідальність за незабезпечення безпеки дорожнього руху на ділянці вулично-дорожньої мережі, якщо ці порушення виникли з вини працівників та техніки виконавця та призвели до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) або нещасного випадку.

Проте, укладання зазначеного договору, на думку суду, не знімає відповідальності відповідача за завдану позивачу шкоду з огляду на наступне.

Відповідно до відповіді від 23.10.2021 №053-26709 на адвокатський запит від 01.10.2021 №01/10-1, наданої Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ділянка дороги за адресою м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 22/15 перебуває на балансовому утриманні комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва.

При цьому, заперечуючи проти позову відповідач не надав суду інформації щодо особи, яка на думку відповідача є належним відповідачем у цій справі.

Так, відповідно до витягу з ЄДРПОУ відповідач не має відношення до КК «КИЇВАВТОДОР», який є замовником робіт з ремонту за Договором підряду №12-11 від 24.02.2021, виконавцем за яким є ТОВ «УКРТРАНСМІСТ».

У судовому засіданні представник відповідача повідомив, що вважає належним відповідачем саме ТОВ «УКРТРАНСМІСТ», хоча замовником робіт за вказаним договором підряду №12-11 від 24.02.2021 є КК «КИЇВАВТОДОР».

Проте у справі відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва має відношення до КК «КИЇВАВТОДОР» - відносини підпорядкування чи договірні відносини. Відповідач не підтвердив належними доказами будь-які відносини себе як балансоутримувача з КК «КИЇВАВТОДОР», зокрема щодо проведення ремонтних робіт ділянки дороги, де сталась ДТП.

Відповідно до інформації з ЄДРПОУ засновником (учасником) відповідача є КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ, ЄДРПОУ 00022527, адреса засновника: 01044, КИЇВ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, БУДИНОК 36.

Відповідач також не спростував належними та допустимими доказами інформацію, надану Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 23.10.2021 №053-26709, відповідно до якої ділянка дороги, де сталась ДТП, перебуває на балансовому утриманні відповідача.

Доданий представником відповідача лист КК «Київавтодор» від 06.02.2023 №053/267-269 підтверджує, що ця компанія була лише замовником на виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації по капітальному ремонту об`єкту «Капітальний ремонт проспекту Степана Бандери від транспортної розв`язки Московський міст до вул. Олени Теліги», а також що роботи по цьому об`єкту виконувались за рахунок бюджетних коштів на замовлення КМДА. При цьому, назва об`єкту не відповідає тому, який зазначався відповідачем раніше - «Капітальний ремонт шляхопроводу на перетині вул. Новокостянтинівської з вул. Олени Теліги та просп. Степана Бандери у Оболонському та Подільському районах м. Києва».

Також, у ньому відсутнє зазначення вул. Новокостянтинівської, на якій саме сталась ДТП. Відповідно цей лист є неналежним доказом у справі.

Доданий лист відповідача від 09.02.2023 №053/272-223 адресований КК «Київавтодор» засвідчує закінчення будівництва об`єкту «Капітальний ремонт проспекту Степана Бандери від транспортної розв`язки Московський міст до вул. Олени Теліги», який як вже було зазначено не має відношення до справи.

Щодо рішення Київської міської ради «Про закріплення майна (поліпшень) комунальної власності і територіальної громади міста Києва», суд звертає увагу, що то це є лише проектом рішення, хоч і підтриманого профільною комісією. Проте це рішення не прийняте у встановленому порядку та не підписане Київським міським головою.

Таким чином, оцінюючи встановлені судом в ході розгляду справи обставини, а також наявні докази, суд дійшов висновку, що пошкодження автомобіля позивача стало наслідком неналежного виконання КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва, як балансоутримувача дороги, своїх обов`язків щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, у зв`язку з не вжиттям заходів щодо огородження небезпечної ділянки дороги та встановлення попереджувальних знаків.

Також, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо відсутності рішення про притягнення уповноваженої особи відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 140 КУпАП, як підставу для звільнення відповідача від відповідальності, оскільки відсутність такої постанови не спростовує встановлені в ході розгляду справи обставини щодо пошкодження автомобіля позивача внаслідок неналежного утримання автомобільних доріг та не забезпечення безпеки дорожнього руху, що є безпосереднім обов`язком відповідача.

За статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок ДТП транспортний засіб позивача зазнав механічних пошкоджень.

Для встановлення розміру матеріальних збитків, позивач уклав угоду із суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ЕКЛІС», на підставі якої оцінювачем Лапком Е.М. був складений Звіт №292 від 31.07.2021 про оцінку автомобіля Hoda Civic держномер НОМЕР_1 . Відповідно до висновку, що міститься у вказаному звіті, та ремонтної калькуляції №292/2021, матеріальний збиток, завданий позивачу становить 59 581,20 грн., що становить вартість відновлювального ремонту автомобіля.

Таким чином, загальний розмір майнової шкоди, завданої позивачу дорожньо-транспортною пригодою складає 59 581,20 грн.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з огляду на викладене вище, виходячи із фактичних обставин справи, умов чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що обставини на які посилається позивач знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, є обґрунтованими, доведеними, тоді як, доводи відповідача судом не приймаються до уваги та спростовуються встановленими обставинами справи, а відтак, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача майнової шкоди такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, звертаючись до суду позивач зазначив, що йому була завдана не лише матеріальна шкода, але й моральна шкода, оскільки в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено його майно, заподіяні душевні страждання, що виразилися у фізичному болю, порушенні сну та психічного стану, відчутті страху, порушенні життєвих зв`язків та планів, був вимушений витрачати час та кошти на відновлення свого порушеного права, на пошук експерта та визначення розміру заподіяних збитків, що створювало зайві незручності.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Також, відповідно до п. 5 цієї ж Постанови Пленуму Верховного суду України, обов`язковому доведенню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

При визначенні розміру моральної шкоди слід зазначити, що відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості».

Позивач жодним чином не навів обґрунтування визначеного розміру моральної шкоди саме у сумі 100 000,00 грн.

В зв`язку з викладеним, враховуючи факт пошкодження транспортного засобу позивача, суд вважає, що останньому заподіяна моральна шкода, однак її розмір має бути співмірним, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір, який підтверджений відповідними квитанціями, в розмірі 1 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1167 ЦК України, Законом України «Про автомобільні дороги», Законом України «Про дорожній рух», Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, ст. ст. 77-81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва, третя особа - комунальна корпорація «КИЇВАВТОДОР», про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, діями, бездіяльністю юридичної особи - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва (місцезнаходження: 04073, місто Київ, провулок Куренівський, буд. 15-А; ЄДРПОУ: 05465258) на користь ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду у сумі 59 581 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят одну) гривню 02 копійки, моральну шкоду у сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 908 (одну тисячу дев`ятсот вісім гривень) 00 копійок.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12.03.2024 року.

Суддя А.В. Шевчук