Рішення

від 20.04.2021 по справі 201/8699/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 201/8699/19-ц

Категорія 17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Новака Р.В.,

при секретарі - Талдоновій М.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання утриматись від дій щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпра з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання утриматись від дій щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 29.01.2019 ПАТ «Приватбанк» на адресу позивача направило листа, в якому вимагає погасити начебто існуючу перед ним прострочену заборгованість в розмірі 36776,43 грн. Разом з тим, у жовтні 2017 року відповідач вже звертався до позивача з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2018 відмовлено у задоволенні позову в зв`язку з його недоведеністю. Крім того, від імені відповідача, позивачу постійно телефонують невідомі особи з вимогою про погашення неіснуючої кредиторської заборгованості, що створює незручності у повсякденному житті позивача.

Оскільки кредитні правовідносини між позивачем та відповідачем не виникали, відповідач не має права здійснювати самозахист цивільних прав, передбачених ст. 19 ЦК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2019 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання утриматись від дій щодо стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2019, справу передано судді Печерського районного суду м. Києва Новаку Р.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.09.2019 відкрито провадждення у справі за правилами позовного (спрощеного) провадження.

Відповідач - АТ КБ «Приватбанк» не скористався своїм правом на подачу відзиву.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Судом встановлено, що у жовтні 2017 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29.05.2018 (справа № 336/6386/17), у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Зазначене рішення набрало законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1-2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

На підставі належних та допустимих доказів, доданих до позовної заяви, судом встановлено, що станом на час розгляду цієї справи, відсутні будь-які спори щодо існування заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приватбанк», також не існує жодного виконавчого провадження за заявою АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ОСОБА_1 не користується послугами АТ КБ «Приватбанк», не має жодної діючої карти зазначеного банку.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення (частина перша статті15 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України, нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції», ЦК України, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого май на будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ст. 1212 ЦК України, безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У статті 89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які би спростовували викладені обставини на обґрунтування позовних вимог.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки стаття 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (стаття 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Такий висновок суду ґрунтується не лише на законодавстві України, а й на практиці Європейського Суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), де ЄСПЛ вказав, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що існують всі підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 8, 11, 15, 16, 177, 536, 1048, 1212, 1214 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 18, 77, 81, 82, 89, 141 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання утриматись від дій щодо стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Зобов`язати публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» припинити та в подальшому утриматись від позасудового стягнення кредиторської заборгованості зі ОСОБА_1 .

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ;

відповідач: публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Суддя Новак Р.В.