Рішення

від 25.03.2021 по справі 757/62398/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/62398/18-ц

Категорія 56

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Новака Р.В.,

при секретарі - Талдоновій М.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за

позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «Фін-еко» про захист прав споживача, визнання договору недійсним і стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача кредитної спілки «Фін-еко» про захист прав споживача, визнання договору недійсним і стягнення боргу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договори про внесення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, а саме: №2966 від 23.11.2010 на суму 63000,00 грн., №2967 від 23.11.2010 на суму 62000,00 грн., № 3033 від 05.02.2011 на суму 60000,00 грн., №3396 від 09.07.2012 на суму26000,00 грн., №2876 від 31.08.2010 на суму 14700,00 грн., всього на суму 225700,00 грн., зі сплатою 25, 25, 25, 20 та 22% річних до дня закінчення строку вкладу. Строки вкладів за цими договорами з серпня 2015 року по липень 2017 року закінчилися, але вклади в загальній сумі 225700,00 грн. КС «Фін-еко» не були повернуті ОСОБА_1 . Замість повернення коштів, КС «Фін-еко» було запропоновано та укладено із позивачем 27.04.2018 договір реструктуризації вказаного боргу, за умовами якого КС «Фін-еко» зобов`язалася сплатити позивачу 251116,15 грн., розраховуючись в сумі не менше 4000,00 грн. щомісячно. Всупереч укладеному договору, відповідач порушує встановлені ним умови платежів, не розрахувавшись із ОСОБА_1 у липні 2018 року, що підтверджується випискою по рахунку позивача. Просить визнати недійсним з моменту вчинення договір реструктуризації боргу від 27.04.2018 та стягнути з КС «Фін-еко» суму вкладів у розмірі 193700,00 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.12.2018 відкрито провадження у справі та визначено її розглядати за правилами позовного (спрощеного) провадження.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.12.2018 відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Макаренко Ю.О. про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву. Будь-яких процесуальних документів на адресу суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та КС «Фін-еко» було укладено договори про внесення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, а саме: №2966 від 23.11.2010 на суму 63000,00 грн., №2967 від 23.11.2010 на суму 62000,00 грн., № 3033 від 05.02.2011 на суму 60000,00 грн., №3396 від 09.07.2012 на суму 26000,00 грн., №2876 від 31.08.2010 на суму 14700,00 грн., всього на суму 225700,00 грн., зі сплатою 25, 25, 25, 20 та 22% річних до дня закінчення строку вкладу.

Строки вкладів за цими договорами з серпня 2015 року по липень 2017 року закінчилися, але вклади в загальній сумі 225700,00 грн. КС «Фін-еко» не були повернуті ОСОБА_1 .

27.04.2018 між ОСОБА_1 та КС «Фін-еко» укладено договір реструктуризації вказаного боргу, за умовами якого КС «Фін-еко» зобов`язалася сплатити позивачу 251116,15 грн., розраховуючись в сумі не менше 4000,00 грн. щомісячно.

Всупереч укладеному договору, відповідач порушує встановлені ним умови платежів, не розрахувавшись із ОСОБА_1 у липні 2018 року, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Відповідно до п. 14 договору, у випадку порушення зобов`язання, що виникає з даного Договору (надалі - «порушення договору»), боржник визнає право кредитора (з врахуванням розміру фактично сплачених після укладання цього договору реструктуризації боргу коштів) змінити суму грошових (фінансових/майнових) вимог до боржника шляхом перерахунку розміру таких вимог з дня виникнення (настання) боргу, який реструктуризується даним договором, з урахуванням нормативно встановлених індексів інфляції, 3-х відсоткової ставки річних за користування грошовими коштами кредитора та пені на рівні подвійної облікової ставки НБУ, а також інших збитків (витрат), понесених кредитором внаслідок такого порушення договору ( в т.ч. всіх видів шкоди, нанесених порушенням цього договору).

Відповідно до вимог ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про кредитні спілки» передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту, зокрема, приймає вступні та обов`язкові пайові та інші внески від членів спілки; залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Відповідно до ч. 7 ст. 10 Закону України «Про кредитні спілки», повернення вкладів провадиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Враховуючи невиконання відповідачем обов`язку з повернення позивачу внесків по договорам №2966 від 23.11.2010 на суму 63000,00 грн., №2967 від 23.11.2010 на суму 62000,00 грн., № 3033 від 05.02.2011 на суму 60000,00 грн., №3396 від 09.07.2012 на суму 26000,00 грн., №2876 від 31.08.2010 на суму 14700,00 грн., суми внесків по даним договорам підлягають стягненню в судовому порядку.

Згідно із ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем по справі Кредитною спілкою «ФІН-ЕКО» були порушені обов`язки по договорам щодо повернення внесків, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про визнання договору недійсним, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Як роз`яснено у пункті 8 зазначеної Постанови, відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Таким чином, враховуючи, що КС «Фін-еко» та ОСОБА_1 під час укладення договору від 27.04.2018 року дотримались вимог цивільного законодавства щодо змісту та форми вчиненого правочину, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, в зв`язку з чим доводи позивача про визнання вказаного правочину недійсним, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому суд вважає дані позовні вимоги необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягають. В зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1937,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів», ст.ст. 525, 526, 530, 611, 629, 1058, 1060, 1066, 1074 ЦК України, ст.ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до кредитної спілки «Фін-еко» про захист прав споживача, визнання договору недійсним і стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з кредитної спілки «Фін-еко» на користь ОСОБА_1 суму вкладів у розмірі 193700,00 (сто дев`яносто три сімсот) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з кредитної спілки «Фін-еко» на користь держави судовий збір у розмірі 1937,00 (тисяча дев`ятсот тридцять сім) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

відповідач: кредитна спілка «Фін-еко», 01103, м. Київ, б-р Дружби Народів, буд. 32, Н.П. №86, ідентифікаційний код 25592697 .

Суддя Новак Р.В.