Справа № 760/6637/23
Провадження № 2/761/2373/2024
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Габунії М.Г.,
за участі:
представника відповідача: Черноуз Б.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Венбест» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
22.03.2023 року вказана позовна заява надійшла до Солом`янського районного суду м.Києва.
08.05.2023 року справа надійшла за підсудністю до Шевченківського районного суду м.Києва.
В позовних вимогах позивач просив: стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки в сумі 198 860,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що позивач з 11.09.2021 року до 09.10.2022 року перебував в трудових відносинах з відповідачем та обіймав посаду охоронника.
Як зазначає позивач, в оголошенні про прийом на роботу була вказана заробітна плата 10 000,00 грн. за 10 змін в місяць, з можливістю підробітку. Через деякий час роботи він виявив, що роботодавець не в повному обсязі здійснює оплату заробітної плати, частина заробітної плати виплачувалась «в конвертах».
Крім того позивач зазначає, що безпідставно через чотири місяці роботи з його заробітної плати було вираховано 2 000,00 грн. за форму, безпідставно до нього застосовували штрафи.
Позивач вказує, що під час роботи у відповідача виплата заробітної плати відбувалась з порушенням трудового законодавства, так:
в період з 17 по 31 липня 2022 року позивач безпідставно був у простої внаслідок чого зазнав збитків на загальну суму 7 800,00 грн. (6 змін по 1 300,00 грн.);
не виплачена подвійна ставка за роботу у святкові та вихідні дні всього 50 днів по 1 300,00 грн., в загальній сумі 65 000,00 грн.;
не доплачено 20% за нічну роботу за 136 діб - 1088 годин,
не доплачено за січень-вересень відпускні за 18 днів та 13 донорських в сумі 18 500,00 грн.
не враховані понаднормові виплати за системні перепрацювання в період з вересня 2021 року по червень 2022 року, загалом 69 днів по 1 300,00 грн., що складає 89 700,00 грн.
незаконно списані гроші за відпустку за період вересень-грудень 2021 року на форму (за 7 днів виплатили - 140,00 грн. замість 7 100,00 грн.).
Крім того позивач зазначає, що йому спричинені моральні страждання у зв`язку з дискримінаційними діями керівництва відповідача, тому моральну шкоду позивач оцінив в розмірі 100 000,00 грн.
28.09.2023 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому представник просить відмовити задоволенні заявлених вимог. Як зазначає представник, ТОВ «Венбест» не є належним відповідачем у справі за період з 25.10.2021 року по 29.07.2022 року, оскільки позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем з 29.07.2022 року на підставі наказу №528к/тр від 29.07.2022 року із посадовим окладом 6 540,00 грн. та згідно наказу №668к/тр від 05.10.2022 року позивача звільнено за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України з 07.10.2022 року: кількість днів невикористаної відпустки 4 + 4 за донорство.
Крім того представник зазначає, що позивач звернувся до суду із позовом з пропуском встановленого тримісячного строку.
Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є надуманими та нічим не обґрунтованими.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
В судовому засіданні, яке відбулось 11.12.2023 року позивач вимоги позову підтримав та просив його задовольнити. В судове засідання, яке відбулось 28.02.2024 року позивач не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
На підставі положень статті 223 ЦПК України, враховуючи що суд вислухав вступне слово позивача, строк перебування справи в провадженні суду, суд продовжив слухання справи у відсутність позивача.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, врахувавши процесуальні заяви сторін, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
За змістом частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Тобто, заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Системний аналіз статей 94, 233 КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.
В позовній заяві позивач стверджував, що він виконував трудові обов`язки, проте в порушення положень діючого законодавства відповідач не сплачував заробітну плату.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Генерального директора ТОВ «Венбест» та просив прийняти його на роботу охоронника відділу охорони та безпеки з 01.08.2022 року.
Наказом ТОВ «Венбест» №528 к/тр від 29.07.2022 року ОСОБА_1 прийнято на роботу з 01.08.2022 року охоронником у відділ охорони та безпеки, з випробувальним строком 1 місяць, тривалістю робочого тижня 40,00 год. та посадовим окладом 6 540,00 грн.
Як вбачається, позивач був ознайомлений з наказом, про що свідчить його підпис. Під час слухання справи позивач не заперечував зазначену обставину.
Крім того, 25.07.2022 року між сторонами був укладений трудовий договір за умовами якого посадовий оклад позивача визначений в розмірі 6 520,00 грн. (п.4.1 Договору).
На підставі заяви ОСОБА_1 від 28.09.2022 року, наказом №668 к/тр від 05.10.2022 року, ОСОБА_1 було звільнено 07.10.2022 року за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України.
Як зазначено в наказі, кількість днів невикористаної відпустки становить 4 календарні дні та 4 календарні дні як донору на підставі довідок №166108, 164511, 167471, 166750.
При звільненні позивача проведено розрахунок та на підставі платіжної інструкції від 10.10.2022 року перераховано йому 3 652,99 грн.
З наказом позивач був ознайомлений 05.10.2022 року, про що свідчить його підпис. Вказану обставину позивач в судовому засі данні не заперечував.
В позовній заяві позивач зазначив, що при прийомі на роботу було встановлено йому оклад в розмірі 10 000,00 грн. В той же час позивач не надав суду доказів на підтвердження зазначеного.
Крім того, вказане позивачем спростовується копією наказу №528 к/тр від 29.07.2022 року яким встановлено посадовий оклад в розмірі 6540,00 грн., копією трудового договору яким встановлено посадовий оклад в розмірі 6 520,00 грн. та Наказом від 01.08.2022 року №03-шр, яким затверджено та введено в дію з 01.08.2022 року штатний розпис ТОВ «Венбест» яким встановлено посадовий оклад охоронника в розмірі 6 540,00 грн. та з 01.10.222 року на підставі наказу №04-щр від 30.09.2022 року посадовий оклад охоронника становить 6 700,00 грн.
Суд не може взяти до уваги як належний доказ розміру заробітної плати розміщені оголошення на сайті www.work.uа, оскільки вони не визначають індивідуальних умов трудового договору, укладеного між сторонами.
При зверненні до суду з позовом позивач зазначав, що йому не було виплачено надбавку за роботу у вихідні, святкові дні та понаднормові. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного.
Однак з витягів із табелів обліку робочого часу вбачається, що в період роботи позивача він не працював у святкові та вихідні дні, не було понаднормових годин роботи, так у серпні 2022 року позивач відпрацював 23 дні, 184 години, у вересні 2022 року відпрацьовано 22 дні, 176 годин, у жовтні 2022 року - 5 днів, 40 годин.
Суд також не може взяти до уваги як належний доказ кількості відпрацьованих годин та днів графік постів, оскільки він не свідчить про кількість відпрацьованих годин а лише фактично є планом щодо виконання роботи.
Чорнові табелі, які надані позивачем до матеріалів справи, також не можуть бути доказами виконаної роботи, так як вони не містять підписів та не погоджені уповноваженими посадовими особами.
Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди суд вважає за можливе зазначити наступне.
Відповідно п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Однак, всупереч вищенаведених положень законодавства, позивачем не надано до суду жодних достатніх, належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину відповідача у завданні ОСОБА_1 моральної шкоди.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 3, 94, 233 КЗпП України, ст.ст. 77-81, 263, 265 ЦПК України, суд
вирішив:
В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Венбест» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 07 березня 2024 року
Суддя: Н.Г. Притула
Суд | Шевченківський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 28.02.2024 |
Оприлюднено | 14.03.2024 |
Номер документу | 117611983 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них |
Цивільне
Шевченківський районний суд міста Києва
Притула Н. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні