Постанова

від 05.03.2024 по справі 642/3595/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/3595/21 Номер провадження 22-ц/814/1274/24Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.,

секретар: Андрейко Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Комфорт Плюс" адвоката Головко Аліни Ігорівни

на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2023 року, ухвалену суддею Турченко Т.В.

за заявою керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області про вжиття заходів забезпечення позову керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Державного реєстратора КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценко Павла Геннадійовича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу Малахової Галини Іванівни, ТОВ "Хука Ентерпрайз", ОСОБА_4 про скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсними правочинів,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Володимир Купріянов звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову в якій просив заборонити ТОВ «ПКФ «КомфортПлюс» розпоряджатися нежитловою будівлею літ. «А-2», загальною площею 334,6 кв.м. по АДРЕСА_1 , право власності на яку на час звернення із заявою про забезпечення позову зареєстроване за відповідачем ТОВ «ПКФ «КомфортПлюс», а державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна з вказаним реєстраційним номером.

Заява обгрунтованатим,що відповідачамисистематично вчиняютьсяумисні дії,спрямовані навідчуження нерухомогомайна,яке єпредметом спірнихправочинів зметою ускладненняефективного захистута поновленняпорушених правта інтересівпозивача,а тому невжиття даних заходів призведе до утруднення або неможливості виконання рішення суду, оскільки відповідач може здійснити перереєстрацію права власності на нерухоме майно на користь третіх осіб.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2023 року заяву керівникаНовобаварської окружноїпрокуратури містаХаркова Харківськоїобласті про забезпечення позову задоволено, заборонено відповідачеві ТОВ «ПКФ «КомфортПлюс» розпоряджатися нежитловою будівлею літ. «А-2», загальною площею 334,6 кв.м. по АДРЕСА_1 , право власності на яку на час звернення із заявою про забезпечення позову зареєстроване за відповідачем ТОВ «ПКФ «КомфортПлюс» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 6078763101, номер запису про право власності: 43398437), а державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно (реєстрацію прав власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння, користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна та інше) заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна з вказаним реєстраційним номером.

Не погодившись з даною ухвалою місцевого суду, її в апеляційному порядку оскаржила представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Комфорт Плюс" адвокат Головко Аліна Ігорівна, просила дануухвалу скасуватита ухвалитинове рішенняпро відмовуу задоволеннізаяви керівникаНовобаварської окружноїпрокуратури містаХаркова Харківськоїобласті про забезпечення позову, посилаючись на неповне з?ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в мотивувальній частині ухвали не зазначено із чого саме виходив суд першої інстанції задовольняючи клопотання про забезпечення позову та не встановлено недобросовісність дій відповідача.

Окрім того, вжиті заходи забезпечення позову є непропорційними та неспівмірними втручанню у права та охоронювані законом інтереси ТОВ «ПКФ «Комфорт Плюс».

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченомуст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до положень ч. 3ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду не повною мірою відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Відповідно достатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями55,124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися досуду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 150 ЦПК Українипозов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до роз`ясненьПостанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії».

При оцінці зазначеної співмірності, необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі, ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін га інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, то не є її учасниками: можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що предметом спору у даній справі є визнання недійсними правочинів, укладених між відповідачами, та скасування їх державної реєстрації щодо нежитлової будівлі літ. «А-2» площею 334,6 кв. м., що розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , яка належить Харківській територіальній громаді.

Обгрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, прокурор вказав на те, що після відкриття судом 14.06.2021 провадження у даній справі співвідповідачем ОСОБА_4 , за яким на момент звернення прокурора з позовом було зареєстроване право власності на вищевказану нежитлову будівлю, вчинено правочин у формі передачі 09.08.2021 цієї будівлі у статутний капітал ТОВ «ПКФ «Комфорт Плюс».

Вказана обставина підтверджується долученою до заяви про забезпечення позову інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Таким чином, побоювання позивача із приводу проведення подальшої державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іншими особами є виправданими.

При цьому невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що у випадку задоволення позову та відповідного рішення по справі, та відчуження спірного майна третім особам до завершення розгляду цієї справи, реалізувати рішення суду, тобто поновити права позивача на спірне майно, буде неможливо, та йому необхідно буде докласти значних зусиль для захисту свого порушеного права, в тому числі ініціювати нові судові процеси.

Заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є співмірними заявленим позовним вимогам та цілком відповідають характеру спірних правовідносин.

Окрім того, інтереси та права інших учасників спірних правовідносин таким забезпеченням не будуть порушені або обмежені, оскільки заходи забезпечення позову мають виключно тимчасовий характер і після вирішення спору по суті, вони будуть скасовані і у випадку ухвалення рішення не на користь позивача, відповідач і надалі зможе в повній мірі користуватися майном, яке належить йому на праві приватної власності.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 4 ст. 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зміни її мотивувальної частини, оскільки ухваливши вірне рішення, суд першої інстанції у мотивувальній частині ухвали не надав належного правового обґрунтування.

Керуючись ст. ст.367,369,374 ч. 1 п. 2,376 ч. 1 п. 3, 4, ч. 4,381-384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Комфорт Плюс" адвоката Головко Аліни Ігорівни задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2023 року змінити.

Мотивувальну частину ухвали Київського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2023 року викласти в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О. Ю. Кузнєцова

Судді С. А. Гальонкін

Г. Л. Карпушин