Рішення

від 13.03.2024 по справі 488/3952/23

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3952/23

Провадження № 2/488/547/24

РІШЕННЯ

Іменем України

13.03.2024 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючої у справі судді - Чернявської Я.А.

за участі секретаря судового засідання - Кралі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за правиламиспрощеного позовногопровадження звикликом (повідомленням)сторін за позовом ОСОБА_1 до Корабельного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Корабельного районного суду м. Миколаєва із позовом до відповідача Корабельного відділудержавної виконавчоїслужби Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)про скасування арештів накладених на нерухоме майно ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ) а саме: арешт нерухомого майна № 8545217 накладений постановою № АА 166480 від 16.03.2009 року старшого державного виконавця Корабельного відділу ДВС ММУЮ Яковішиною Т.А. (об`єкт обтяження: 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 ); арешт нерухомого майна № 9108392 накладений постановою № б/н від 01.10.2009 року державного виконавця Корабельного відділу ДВС ММУЮ Яковішиним Д.М. ( об`єкт обтяження: невизнчене майно, все нерухоме майно); арешт нерухомого майна № 10360711 накладений постановою № 21902498 від 14.10.2010 року старшого державного виконавця Корабельного відділу ДВС ММУЮ Парсенюк К.Г. (об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно).

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати - ОСОБА_2 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 23.05.2019 року Корабельним районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис № 422.

Вона ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом, проте не може скористатися своїм правом на спадкування, оскільки у померлої матері нотаріусом виявлені арешти на нерухоме майно.

На підставі зазначеного позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою від 06.10.2023року було відкрито спрощене позовне провадження по справі з викликом (повідомленням) сторін та призначено до судового розгляду.

В судове засідання сторони не з`явилися, були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Представник позивача надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу у відсутності її та позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила про їх задоволення.

Представник відповідача надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі представника відповідача та прийняти рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована як власник: земельної ділянки (реєстраційний номер 1461409374258) та квартири 1/4 частки (реєстраційний номер 11057196).

З відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявні не зняті арешти на нерухоме майно ОСОБА_2 : Арешт квартири (1/4 частки) за адресою: АДРЕСА_2 , за реєстраційним номером обтяження № 8545217, підставою є постанова про арешт майна боржника від 16.03.2009 року; Арешт на все нерухоме майно за реєстраційним номером обтяження № 9108392, підставою є постанова про відкриття виконавчого провадження від 01.10.2009 року; Арешт на все нерухоме майно за реєстраційним номером обтяження № 10360711, підставою є постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.10.2010 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 23.05.2019 року Корабельним районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис № 422.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом, тому звернулась до нотаріуса в установлений законом строк для прийняття спадщини.

07.06.2019 року нотаріальною конторою до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис (копія витягу в матеріалах справи).

При вчиненні нотаріальних дій виявились накладені Корабельним відділом ДВС Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) арешти на майно померлої матері позивача.

Згідно п. 4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого наказом Мін`юсту від 22.02.2012 року видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Листом від 13.11.2020 року Корабельного відділа ДВС Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) зазначена наступна інформація:

1) Обтяження за № 8545217 встановлене на підставі постанови АА 166480, 16.03.2009 року, але не можливо встановити в рамках якого виконавчого провадження.

2) Обтяження за № 9108392 встановлене на підставі постанови № 15045409 від 01.10.2009 року, 16.04.2009 виконавче провадження було завершене, матеріали знищено у зв`язку зі сплином строку зберігання.

3) Обтяження за № 10360711 встановлене на підставі постанови № 21902498 від 14.10.2010 року, 06.07.2020 було завершено у зв`язку з смертю боржника (п. 3 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Вказані обтяження підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Щодо обтяжень № 8545217 та № 9108392 то вони підлягають скасуванню на підставі тривалого часу (більше 10 років) незняття арешту внаслідок якого було порушено право на мирне володіння майном, згідно з постановою Верховного Суду за № 927/322/14 від 14.08.2023.

Щодо обтяження № 10360711 то воно підлягає скасуванню оскільки державний виконавець закінчив виконавче провадження у зв`язку з смертю особи (п. 3 ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження»). Відповідно до ст. 15 вказаного Закону жодна із сторін із заявою про правонаступництво до виконавця не звернулась.

Наслідками закінчення виконавчого провадження є зняття арешту з майна боржника та виключення його з Єдиного реєстру боржників відповідно до ч. 1 ст. 40 вказаного Закону, проте дані дії виконані не були.

Згідно з статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи бути обмеженим у його здійсненні.

Згідно з статтею 391 ЦПК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зняття арешту з майна відбувається на підставах визначених ч.4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» та ч. 5 цієї ж статті, яка встановлює що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У постанові ВС за № 14/5026/1020/201 від 18 лютого 2021 року, посилається на практику ЄСПЛ щодо мирного володіння майном, (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року) в ній напрацьовано три критерії, які слід оцінювати сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід є пропорційним визначеним цілям. Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, НПА, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності. Критерій пропорційності передбачає, що втручання буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

У постанові Верховний Суд за № 927/322/14 від 14.08.2023 року, зазначив, що допущене державним виконавцем порушення щодо незняття протягом тривалого часу (майже 10 років) арешту з майна боржника, внаслідок якого було порушено право останнього на мирне володіння його майном, державний виконавець у відповідь на звернення боржника не повинен був обмежуватись доводами щодо знищення виконавчого провадження у зв`язку із закінченням терміну його зберігання, а роз`яснити прийнятний та допустимий у межах ситуації, що склалась, механізм усунення відповідного порушення. Також, в цій постанові в п. 3.28. підсумовуючи ВС зазначив, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності (закінчення) виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. У своїй постанові ВС вважає правильними висновки судів про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту з рухомого та нерухомого майна боржника та зобов`язання державного виконавця зняти такий арешт та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна, що в ефективний спосіб дозволить відновити право боржника на мирне володіння його майном. В пункті 3.29. посилання скаржника на знищення виконавчого провадження у зв`язку із закінченням терміну його зберігання, вірно не прийнятті судом до уваги, так як положення чинного законодавства не встановлюють, що вказані обставини звільняють виконавця, який допустив відповідне порушення закону, від обов`язку зняти арешт з майна у випадку закінчення

виконавчого провадження.

У постанові Верховний Суд № 343/2260/20 від 06.04.2022 року встановив, що позивачка у встановленому законом порядку набула право власності на квартиру, а виконавче провадження про стягнення заборгованості з попереднього власника вказаної квартири, яка померла, або з її правонаступників відсутнє, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про зняття такого арешту, накладеного більше ніж 13 років тому.

У постанові Верховний Суд № 707/1530/21 від 10.06.2022 року зазначив, що спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (ч. 2 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження»).

У постанові Верховний Суд від 13.07.2022 року у справі №2/0301/806/11 спростовує доводи скаржника у частині того, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення дій щодо зняття арешту з майна відповідача у спірному випадку.

На підставі викладеного суд вважає, що вказані арешти не відповідають вимогам законодавства та порушують право позивача на спадкування. Усунення перешкод у праві на спадкування і отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальному порядку можливо лише шляхом зняття всіх накладених обтяжень.

Таким чином, аналізуючи досліджені докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, що є наслідком його задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

Керуючись статтями 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Корабельного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)про звільненнямайна з-підарешту - задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна (власник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) № НОМЕР_2 накладений постановою № АА 166480 від 16.03.2009 року, старшим державним виконавцем Корабельного відділу ДВС ММУЮ Яковішиною Т.А. (об`єкт обтяження: 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 ).

Скасувати арешт нерухомого майна (власник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) № НОМЕР_3 накладений постановою № б/н від 01.10.2009 року, державним виконавцем Корабельного відділу ДВС ММУЮ Яковішиним Д.М. (об`єкт обтяження: невизнчене майно, все нерухоме майно).

Скасувати арешт нерухомого майна (власник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) № НОМЕР_4 накладений постановою № 21902498 від 14.10.2010 року, старшим державним виконавцем Корабельного відділу ДВС ММУЮ Парсенюк К.Г. (об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно).

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 )

Відповідач Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ( ЄДРПОУ: 34993136, адреса: 54052, м. Миколаїв, вул. Океанівська, 1-А )

Суддя: Я.А. Чернявська