Рішення

від 12.03.2024 по справі 462/155/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/155/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2024 року Залізничнийрайонний судм.Львова ускладі головуючоїcуддіПалюх Н.М.,розглянувши упорядку спрощеногопозовного провадженняв приміщеннісуду ум.Львовіцивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДАРЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся у суд з позовом до відповідача, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 7098,28 грн та інфляційні втрати у розмірі 31345,06 грн, а також судові витрати у розмірі 13028,00 грн, які складаються з судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26.02.2021 у справі №462/2525/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДАРЕНТ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ТЕДАРЕНТ» 82278 грн 94 коп суми матеріальної шкоди та 1203 грн 60 коп судового збору, 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Рішення набрало законної сили 30.03.2021. Тобто з 30.03.2021 відповідач був зобов`язаний виконати рішення добровільно. На виконання рішення суду 06.04.2021 видано виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження №65129193. Станом на 11.12.2023 приватним виконавцем стягнуто з боржника грошові кошти у сумі 1731,05 грн. До закінчення виконавчого провадження боржнику необхідно сплатити ще 93202,74 грн. Вжиті заходи примусового виконання судового рішення на даний час не принесли результатів. Оскільки відповідачем судове рішення не виконується з 30.03.2021, то просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 7098,28 грн, інфляційні втрати у розмірі 31345,06 грн та судові витрати.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10.01.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень покликається на те, що він є інвалідом з дитинства третьої групи, єдиним доходом на проживання є пенсія по інвалідності. Просить врахувати суд, що з 30.03.2021 по теперішній час він не перебуває у трудових відносинах та не отримує заробітну плату, також у нього відсутні будь-які кошти на рахунках та відсутнє будь-яке рухоме чи нерухоме майно. Окрім цього, ним не вчинено жодних дій, які б свідчили про ухилення від виконання рішення суду. Станом на 05.01.2024 ним сплачено заборгованість у розмірі 2500,00 грн. Оплатити всю суму заборгованості не має можливості у зв`язку з фінансовою скрутою, відсутністю коштів та будь-якого майна. Що стосується стягнення витрат на правову допомогу, то враховуючи категорію справи, її складність, обсяги матеріалів справи, предмет спору, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн не є логічним, співмірним та справедливим. За наведеного просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26.02.2021 у справі №462/2525/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДАРЕНТ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ТЕДАРЕНТ» 82278 грн 94 коп суми матеріальної шкоди, 1 203 грн 60 коп судового збору та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова Верховного Суду від 11.12.2019 року по справі № 320/4938/17).

Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26.02.2021 по даний час ОСОБА_1 в повному обсязі не виконане .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Так, у частині п`ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

Невиконання умов, визначених змістом зобов`язання, згідно ст. 610 ЦК України є його порушенням.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц та постанові від 19 червня 2019 року в справі № 646/14523/15-ц).

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Зобов`язання по стягненню боргу за рішенням суду зводиться до сплати грошей, відтак є грошовим зобов`язанням.

Отже, між сторонами було наявне грошове зобов`язання, яке відповідач вчасно належним чином не виконував, що дає підстави для стягнення на користь позивача інфляційних витрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов`язання, оскільки боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення коштів.

Як встановлено судом, рішення суду від 26.02.2021 відповідачем не виконується, чому позивач просить стягнути із відповідача інфляційні втрати у розмірі 31345,06 грн та 3 % річних у розмірі 7098,28 грн за період із 30.03.2021 по 05.01.2023.

Відповідачем не надано суду будь яких доказів, які б спростовували розрахунок позивача, як і не надано власного розрахунку інфляційних витрат та 3 % річних, а тому наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат та 3 % річних приймається судом.

Судом неприймається доуваги покликаннявідповідача,як напідставу длявідмови узадоволенні позовнихвимог нате,що унього скрутнематеріальне становище,оскільки відповіднодо ч.1,2ст.18ЦПК Українисудові рішення,що набрализаконної сили,обов`язкові длявсіх органівдержавної владиі органівмісцевого самоврядування,підприємств,установ,організацій,посадових числужбових осібта громадяні підлягаютьвиконанню навсій територіїУкраїни,а увипадках,встановлених міжнароднимидоговорами,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України,-і заїї межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача інфляційних втрат та 3 % річних у загальному розмірі 38443,34 грн.

Також позивач просить стягнути із відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3ст. 133 ЦПК Українивизначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до ч. 3ст. 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8ст.141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У відповідності достатті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першійЗакону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульованоГлавою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема,стаття 903 Цивільного кодексу Українипередбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 Цивільного кодексу Українирегулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З метою документального підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №05/12 від 05 грудня 2023 року, додатковий договір №1 до договору про надання правової допомоги №05/12 від 05 грудня 2023 року, від 05 грудня 2023 року, згідно якого вартість послуг (гонорар) адвоката визначається у фіксованому розмірі 10000 грн, звіт про виконану роботу (розрахунок витрат на правову допомогу) за договором про надання правової допомоги №05/12 від 05 грудня 2023 року, акт наданих послуг за договором про надання правової допомоги №05/12 від 05 грудня 2023 року від 05.01.2024 та рахунок-фактуру №05-12/02 від 05.12.2023 на суму 10000 грн.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно звіту про виконану роботу адвокатом Маркович А.М. було надано наступні послуги: юридична консультація, ознайомлення з доказами по справі, збір доказів та їх аналіз, ознайомлення та аналіз чинного законодавства України, яке регулює правовідносини, що виникли між сторонами у справі, вибір правової позиції, опрацювання актуальної судової практики Верховного Суду України релевантної до спірних правовідносин; написано та направлено адвокатський запит приватному виконавцю; написано позовну заяву, підготовлено копії додатків до позовної заяви всього затрачено часу 7 годин, всього до оплати 10000 грн.

Суд вважає, що заявлені представником позивача витрати на оплату послуг правничої допомоги в розмірі 10000,00 гривень за участь у даній цивільній справі не можуть вважатись розумними та співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, ціною позову, тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання позову, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень є завищеними, та приходить до висновку про стягнення цих витрат у розмірі 3000 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при подачі позову судовий збір, що становить 3028 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 610, 612, 625 ЦК України, 2,12, 13, 81, 82, 89, 133, 141, 264, 265, 274-275, 279 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 накористьТовариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДАРЕНТ» інфляційні втрати в розмірі 31345,06 грн (тридцять одна тисяч триста сорок п`ять гривень шість копійок) та 3 % річних в розмірі 7098,28 грн (сім тисяч дев`яносто вісім гривень двадцять вісім копійок), а всього 38443,34 грн (тридцять вісім тисяч чотириста сорок три гривні тридцять чотири копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 накористьТовариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДАРЕНТ» 6028 грн (шість тисяч двадцять вісім гривень) судових витрат, які складаються з 3028 грн судового збору та 3000 грн витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕДАРЕНТ», ЄДРПОУ: 42351613, місцезнаходження: с. Солонка, вул. Центральна, 15/59 Львівського району Львівської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: