Постанова

від 28.02.2024 по справі 910/14741/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2024 р. Справа№ 910/14741/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Гоцалюк М.О.

від відповідача: Коршун Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023

у справі № 910/14741/23 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Державного підприємства "Антонов"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект"

про стягнення 369 709,86 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 20023 року Державне підприємство "Антонов" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" про стягнення 369 709,86 грн, у тому числі 234 138,72 грн основного боргу; 86 394,62 грн пені; 32 867,51 грн штрафу; 10 959,10 грн інфляційних втрат та 5 349,91 грн трьох процентів річних.

Окремо позивачем заявлено вимогу про зазначення в рішенні нарахування трьох процентів річних до моменту фактичного погашення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 10.1328.2021 від 14.09.2021 щодо поставки комплектуючих виробів.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач, у своєму відзиві з позовом не погодився, посилаючись на нікчемність договору № 10.1328.2021 від 14.09.2021. Одночасно з відзивом відповідачем надано письмову заяву про застосування правових наслідків спливу позовної давності в частині вимог позову про стягнення штрафних санкцій.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі №910/14741/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" на користь Державного підприємства "Антонов" 234 138,72 грн. основного боргу; 86 394,62 грн пені; 32 867,51 грн штрафу; 1 462,57 грн трьох процентів річних та 5322,98 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині - відмовлено.

Судом встановлено факт господарського правопорушення, яке полягає у невиконанні відповідачем свого зобов`язання з поставки товарів у встановлений договором строк та у повному обсязі. Відповідачем не доведено суду поза розумним сумнівом відсутність своєї вини у невиконанні зобов`язання за укладеним сторонами у справі договором. Отже за висновком суду з відповідача підлягають стягненню сума основного боргу, пені, штраф та 3 відсотки річних у зазначеному розмірі.

В решті позовних вимог, з урахуванням встановленого частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України семиденного строку, суд зазначив, що прострочення відповідача з повернення коштів попередньої оплати має обчислюватись з 29.06.2023 до визначеної позивачем кінцевої дати розрахунку - 12.09.2023. З урахуванням від`ємного значення у липні та серпні 2023 року суд відмовив у задоволенні вимоги про стягнення 10 959,10 грн. інфляційних втрат повністю. Вимогу про стягнення трьох процентів річних суд задовольнив частково, за період з 29.06.2023 до 12.09.2023 у розмірі 1 462,57 грн.

Також суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про встановлення у рішенні правил нарахування трьох процентів річних до моменту виконання рішення, посилаючись на те, що позивач не довів у загальному порядку належними доказами необхідність застосування судом права, передбаченого частиною десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог.

А саме апелянт посилається на те, що:

- суд не врахував доводи апелянта в частині наявності ознак нікчемності укладеного сторонами у справі договору, на підставі статті 43 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону;

- суд безпідставно не застосував строки позовної давності щодо стягнення неустойки;

- не враховано наявність форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією та введенням надзвичайних заходів банківською системою (блокування рахунку відповідача), тому відповідач був обмежений у використанні своїх коштів для придбання товару та поставки його позивачу, а також повернення позивачу попередньої оплати.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14741/23 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи № 910/14741/23. Копію ухвали надіслано до Господарського суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з недоплатою судового збору у розмірі 5300,50 грн. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

03.01.2024 та (05.01.2024 - подано повторно) недоліки апеляційної скарги усунено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/14741/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 19.02.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 12.02.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 12.02.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

19.02.2024 судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням головуючого судді Корсака В.А. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 повідомлено учасників справи про призначення справи № 910/14741/23 до розгляду на 28.02.2024. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

Явка представників учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні 28.02.2024 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення в частині задоволення позову скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні 28.02.2024 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Державним підприємством «Антонов» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкомтех-Проект» укладено договір №10.1328.2021 від 14.09.2021, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити комплектуючі вироби (код за ДК 021:2015 - 31220000-4 елементи електричних схем), а позивач зобов`язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до пункту 3.2 загальна сума договору складає 469 536,00 грн.

Пунктами 4.1 - 4.5 договору №10.1328.2021 від 14.09.2021 визначено, що поставка здійснюється відповідачем на умовах DDP склад позивача у місті Києві відповідно до правил ІНКОТЕРМС редакції 2020 року протягом 23 тижнів з моменту отримання попередньої оплати у розмірі 50% вартості товарів від позивача. Можлива дострокова поставка. Право власності на товар, а разом з ним і ризик випадкової загибелі товару переходить від відповідача до позивача в момент передачі товару, про що свідчить документ про передачу товару - видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Датою поставки вважається дата, яка зазначена у видатковій накладній.

Товар вважається поставленим після позитивного висновку, проведеного позивачем вхідного контролю протягом 10 (десяти) робочих днів на території позивача з моменту поставки товару.

На підставі пункту 5.2 договору приймання товару за кількістю проводиться у відповідності до обов`язкових товаросупровідних документів та специфікації №1 до даного договору.

Пунктами 6.2 та 6.3 договору визначено, що оплата за товар здійснюється позивачем шляхом попередньої оплати на розрахунковий рахунок відповідача в розмірі 50% від вартості товару протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання рахунку від відповідача.

Остаточний розрахунок в розмірі 50% вартості товару, що постачається, проводиться протягом 10 (десяти) календарних днів на розрахунковий рахунок відповідача згідно з рахунком, після поставки повного обсягу товару та проходження вхідного контролю товару на складі позивача.

Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

Підпунктом 5.2.1 договору передбачено, що у разі, якщо товар поставлено не у відповідності до специфікації №1 по кількості та/або поставлено неякісний товар, відповідач повинен впродовж 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання письмового повідомлення від позивачі до поставити товар та/або повністю усунути виявлений дефект та/або замінити непридатну частину товару чи весь товар на справний.

Відповідно до підпунктів 7.1.1, 7.1.2, 7.1.3 та 7.1.5 договору №10.1328.2021 від 18.10.2021 відповідач зобов`язався поставити і передати позивачу у власність товар на умовах, викладених в цьому договорі, а також передати позивачу на поставлений товар наступні документи: оригінал рахунку-фактури, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну та документ, що засвідчує якість товару.

У разі якщо поставлений товар не відповідає якості/кількості, відповідач зобов`язаний своїми силами і за власний рахунок замінити неякісний товар на якісний або поставити недопоставлений товар, протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дати отримання письмової вимоги від позивача.

У разі неможливості поставити недопоставлений товар або замінити дефектний (забракований) товар відповідач протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання письмової вимоги від позивача повертає останньому грошові кошти (за неякісний товар/ недопоставлений).

Також судом першої інстанції встановлено, що позивач платіжним дорученням №2712 від 19.10.2021 перерахував відповідачу 234 768, 00 грн., що складає 50% визначеної договором вартості товарів.

Відповідно, не пізніше 29.03.2022 (23 тижні/161 день) відповідач мав виконати своє зобов`язання з поставки товару у повному обсязі.

Відповідно до копії видаткової накладної №30222 від 19.10.2022 відповідачем з суттєвим порушенням встановленого договором строку виконання зобов`язання поставлено позивачу 138 одиниць контакт-вилки загальною вартістю 629,28 грн.

Судом першої інстанції констатовано, що доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань у повному обсязі за договором №10.1328.2021 від 14.09.2021 матеріали справи не містять. Відповідачем з простроченням поставлено лише 0,12% (за вартісною оцінкою) визначеного договором переліку товарів.

Також судом встановлено, що 25.04.2022 позивачем направлено відповідачу листа №169/3052-22 для визначення спроможності останнього виконати умови укладених договорів.

Листом №57 від 10.05.2022 відповідачем письмово підтверджено його спроможність виконати умови договорів.

Таким чином, станом на травень 2022 року за власним твердженням відповідача об`єктивні обставини, що могли ускладнювати виконання ним зобов`язань, у тому числі за договором №10.1328.2021 від 18.10.2021, були відсутніми.

Отже суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв`язку із порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 234 138,72 грн. основного боргу; 86 394,62 грн пені; 32 867,51 грн штрафу; 1462,57 грн трьох процентів річних та 5322,98 грн витрат зі сплати судового збору. В решті позов задоволенню не підлягає.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Щодо доводів апелянта про нікчемність договору

Доводи апелянта щодо нікчемності укладеного між сторонами договору колегія суддів апеляційного суду відхиляє з наступних підстав.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю є нікчемним у разі якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; договір укладено з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону; договір укладено в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; договір укладено з порушенням строків, передбачених частинами п`ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону; якщо назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником не відповідає товарам, роботам чи послугам, що фактично закуплені замовником. У даному випадку відсутні визначені Законом обставини.

Відповідач, під час розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для визнання укладеного між сторонами договору нікчемним, на підставі зазначеної норми.

В цій частині апеляційної скарги апелянт посилається на порушення позивачем процедури закупівлі. А саме апелянт зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» позивач мав би застосувати одну з трьох конкурентних процедур закупівлі (тендер), якщо вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 200 000,00 грн. Враховуючи, що очікувана вартість закупівлі складала 477 454,00 грн позивач є замовником в розумінні Закону «Про публічні закупівлі», тому мав би провести процедуру закупівлі згідно з вимогами цього Закону.

Колегія суддів, дослідивши обставини справи на підставі поданих сторонами доказів дійшла висновку, що зазначені доводи слід визнати необґрунтованими з наступних підстав.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на час оголошення Позивачем тендеру) до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:

- юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;

- органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

- у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

За загальним правилом, щодо діяльності на промисловій чи комерційній основі існують два способи забезпечення потреби держави або територіальної громади:

1. На умовах, встановлених рішенням державних органів, які зобов`язують юридичних осіб забезпечувати ці потреби у певний спосіб;

2. На промисловій чи комерційній основі.

Діяльність юридичних осіб не є промисловою чи комерційною у разі, якщо при забезпеченні певної державної або громадської потреби діяльність підприємств, установ та організацій не орієнтована виключно на одержання прибутку, а забезпечує певну суспільну потребу (функцію держави) та не залежить від економічних ризиків і витрат на неї. Це пов`язано з тим, що держава нормативно, тобто через нормативно правові акти, розпорядчі рішення, статути юридичних осіб тощо, визначила мету діяльності таких юридичних осіб, встановила спосіб, умови, ціни, тарифи тощо та здійснює контроль за діяльністю та виконанням публічних функцій, направлених на забезпечення потреб держави та /або територіальної громади.

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2. «Мета і предмет діяльності» Статуту Державного підприємства «АНТОНОВ» (в редакції, затвердженій наказом Державного концерну «Укроборонпром» від 04.11.2020 №446, далі - Статут) підприємство утворено з метою одержання прибутку шляхом здійснення систематичної, дослідно-конструкторської, виробничої, торговельної та іншої діяльності.

Статтею 74 ГК України, серед іншого, передбачено, що державне комерційне підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. Статутний капітал державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу державного комерційного підприємства встановлюється зазначеним уповноваженим органом. Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов`язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Щодо укладання між сторонами договору №10.1328.2021 від 14.09.2021, за умовами щодо поставки комплектуючих виробів, стосовно ДП «Антонов» відповідачем не доведено наявність будь-яких розпорядчих документів, рішень органів виконавчої влади, якими держава поклала на підприємство забезпечення певних суспільних потреб, які виконуються не на комерційній чи промислові основі. Також не надано відповідачем належних та допустимих доказів того, що позивач, для цієї поставки фінансується бюджетними коштами та виконує відповідне бюджетне замовлення.

Станом на момент укладання договору ДП «Антонов» не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, які сформовано відповідно до Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та отримувачів бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 22.12.2011 № 1691 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2012 за № 33/20346).

Отже у цьому випадку позивач купує ресурси для власного виробництва, спрямованого на отримання власного прибутку, тобто діє на комерційній основі, несе ризики щодо результатів такої комерційної діяльності, тобто не відноситься до замовників, в розумінні Закону «Про публічні закупівлі».

Зазначені обставини відповідачем не спростовані.

Окрім того, судова колегія вважає необхідним звернути увагу на наступне.

В пункті 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» зазначено, що конкурентна процедура закупівлі (далі - тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів, торгів з обмеженою участю та конкурентного діалогу.

Позивач використав електронну систему закупівель (електронний майданчик) для пошуку (відбору) постачальника товару посилаючись на те, що замовники у разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, вартість яких не перевищує передбачений Законом розмір, або на які не поширюється дія Закону України «Про публічні закупівлі», а також незамовники в розумінні цього ж Закону при закупівлях на будь-які суми для вибору постачальника товарів, надавача послуг чи виконавця робіт можуть використовувати електронну систему закупівель шляхом здійснення закупівель через електронний каталог, у порядку, визначеному законодавством: та/ або шляхом здійснення закупівель у порядку, аналогічному по порядку проведення спрощених закупівель, визначеному згідно статтею 14 Закону України «Про публічні закупівлі», виключно в частині оголошення, подання пропозицій, звернення за роз`ясненням, звернення з вимогою про усунення порушень, надання відповідей, оцінки, розгляду, відхилення пропозицій, визначення переможця, відміни закупівлі.

Відповідно до матеріалів справи, що не заперечується сторонами, позивачем через електронну систему закупівлі було оприлюднено конкурсну документацію на закупівлю елементів електричних схем, зазначивши, що ДП «Антонов» - державне або комунальне підприємство, яке не належить до замовників. (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-08-18-002323-c).

За результатами проведеної закупівлі переможцем визнано ТОВ «ІНКОМТЕХ- ПРОЕКТ».

Відомості щодо укладення договору №10.1328.2021 від 14.09.2021 оприлюднено на сторінці оголошення конкурсу щодо закупівлі в полі «Укладений договір».

Отже, за результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено що позивач порушив вимоги чинного законодавства, яке регулює процедуру укладеного між сторонами договору, тому судова колегія не вбачає підстав для визнання укладеного між сторонами договору нікчемним на підставі статті 43 Закону України «Про публічні закупівлі».

Щодо обставин неможливості виконання зобов`язань по договору відповідачем

Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача в частині наявності форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією та введенням надзвичайних заходів банківською системою.

Згідно пункту 9.2 укладеного сторонами у справі договору відповідач мав протягом 5-ти днів повідомити позивача про настання обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язання з поставки продукції.

Натомість, як встановив суд першої інстанції, у травні 2022 року відповідач письмово повідомив позивача саме про відсутність обставин, що можуть ускладнити виконання цих зобов`язань.

Надалі позивач звернувся до відповідача з листом №169/5265-22 від 19.07.2022, в якому наполягав на виконанні останнім зобов`язань в частині поставки товару в найкоротший строк із попередженням застосування штрафних санкцій.

Відповідач листом №87 від 15.08.2022 запевнив позивача, що товар буде поставлено не пізніше 26.09.2022. Отже до вересня 2022 року відповідач жодним чином не посилався до наявності обмежень банківської системи, що унеможливлює виконання його зобов`язань.

Суд першої інстанції надав належну правову оцінку доводам позивача в частині неналежної доказової сили листа Правекс Банку від 14.07.2023.

Матеріалами справи не підтверджено, що до вересня 2022 року відповідач посилався на наявність обмежень банківської системи, що ускладнювало виконання ним своїх зобов`язань за договором, водночас у листі від 15.08.2022 № 87 відповідач повідомив позивача що товар буде поставлено до 26.09.2022.

Статтею 218 ГК України передбачено наступне:

1. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

2. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже зазначені доводи апелянта колегія суддів оцінює критично, оскільки зазначені обставини чинним законодавством України та умовами договору не визначені підставою для звільнення відповідача від обов`язку виконати свої зобов`язання за договором.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач звертався до відповідача з вимогою (претензія №126/8146-23 від 05.06.2023) про повернення невикористаних коштів попередньої оплати, яку не було виконано у встановлені статтею 530 Цивільного кодексу України строк.

Отже встановлено факт господарського правопорушення, яке полягає у невиконанні відповідачем свого зобов`язання з поставки товарів у встановлений договором строк та у повному обсязі, а також в подальшому, на вимогу позивача відповідач не повернув попередню оплату.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з відповідача 234 138,72 грн основного боргу.

Щодо неустойки

За приписами статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

Проаналізувавши сукупність поданих а сторонами належних та допустимих доказів колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, обґрунтовано дійшов висновку, що відповідачем не доведено суду поза розумним сумнівом відсутність своєї вини у невиконанні зобов`язання за укладеним сторонами у справі договором.

Пунктом 8.3 договору №10.1328.2021 від 18.10.2021 встановлено, що у разі порушення строків поставки відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення. За прострочення більше 30 календарних днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Колегією суддів перевірено розрахунок пені та штрафу та встановлено його арифметичну вірність.

Щодо позовної давності

Відповідно до частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем зроблено заяву про застосування правових наслідків спливу позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 12 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

В Україні дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), припинено з 01.07.2023.

Відповідно, з урахуванням вимог пункту 12 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України судом встановлено відсутність правих підстав для застосування до даних правовідносин правових наслідків спливу строків позовної давності.

З урахуванням наведеного судом відмовлено у задоволенні відповідної заяви відповідача та задоволено вимоги позову про стягнення 86 394,62 грн. пені та 32 867,51 грн. штрафу.

За позитивно-правовими приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обов`язок повернути невикористану частину коштів попередньої оплати у відповідача виник наступного дня після закінчення дії укладеного сторонами у справі господарського договору.

Обов`язок продавця повернути попередню оплату непоставленого товару є грошовим, проте строк його виконання має обчислюватись з моменту пред`явлення відповідної вимоги про повернення грошових коштів.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача про обчислення строків виконання зобов`язання з повернення грошових коштів попередньої оплати з направлення листа №169/10029-22 від 17.11.2022, оскільки відсутні належні докази як відправлення так і отримання цього саме цього листа відповідачем.

За інформацією офіційного сайту Укрпошти відправлення з номером 0306212806805 не зареєстровано в системі.

Крім того, лист №169/10029-22 від 17.11.2022 не містить чіткої вимоги про повернення коштів, оскільки надає відповідачу можливості альтернативного виконання.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що належними доказами направлення позивачем вимоги є додані до позовної заяви копія претензії №126/8146-23 від 05.06.2023 та копії доказів її направлення позивачем 06.06.2023.

За інформацією Укрпошти претензію з вимогою про повернення коштів попередньої оплати отримано відповідачем 21.06.2023.

Відповідно, з урахуванням встановленого частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України семиденного строку, прострочення відповідача щодо повернення коштів попередньої оплати має обчислюватись з 29.06.2023 до визначеної позивачем кінцевої дати розрахунку - 12.09.2023.

Щодо 3-х відсотків річних та інфляційних втрат

З урахуванням від`ємного значення у липні та серпні 2023 року суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги позову про стягнення 10 959,10 грн. інфляційних втрат повністю.

Вимога про стягнення трьох процентів річних підлягає задоволенню частково за період часу з 29.06.2023 до 12.09.2023 у розмірі 1 462,57 грн (234 138,72 грн х 76 днів).

Окремо позивачем заявлено вимогу про зазначення в рішенні нарахування трьох процентів річних до моменту фактичного погашення заборгованості.

Відповідно до частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Наведені процесуально-правові приписи законодавства встановлюють право суду зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Відповідно, у даному випадку позивач мав довести суду у загальному порядку належними доказами необхідність застосування судом цього права. Проте, позивач обмежився лише відповідною позовною вимогою.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги про встановлення у рішенні правил нарахування трьох процентів річних до моменту виконання рішення у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/14741/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 12.03.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков