Постанова

від 22.02.2024 по справі 904/1622/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1622/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Іванченко Юлії Сергіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2023 (прийняте суддею Назаренко Н.Г., повне судове рішення складено 28.08.2023) у справі № 904/1622/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея"

до Фізичної особи-підприємця Іванченко Юлії Сергіївни

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Філюк Іван Антонович

Третя особа -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард Транс"

про стягнення збитків в розмірі 29 000,00 доларів США за договором про надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" звернулось до Господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Іванченко Юлії Сергіївни про стягнення збитків в розмірі 29 000,00 доларів США за договором про надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні № 1702/23 від 17.02.2023.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2023 у справі № 904/1622/23:

-позов задоволено;

-стягнуто з Фізичної особи-підприємця Іванченко Юлії Сергіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" збитки за втрату вантажу в розмірі 29 000,00 доларів США, судовий збір у розмірі 15 903,61 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд виходив з обставин, що виконання зобов`язання хоч і було в договорі на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні №1702/23 від 17.02.2023 покладено на третю особу, тим не менше, у безпосередніх правовідносинах із позивачем (замовником) перебуває саме відповідач (експедитор), тому, у разі порушення третьою особою покладеного на неї обов`язку, це, передусім, буде відповідальність відповідача як за свої дії (бездіяльність) та вину.

Встановивши склад господарського правопорушення, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з експедитора збитків спричинених втратою вантажу.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Фізична особа-підприємець Іванченко Юлія Сергіївна подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2023 у справі № 904/1622/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позову до відповідача про стягнення збитків за договором.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що з укладенням Договору на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні №1702/23 від 17.02.2023 сторони відступили від загальних положень щодо відповідальності експедитора (відповідача) перед замовником (позивачем), в тому числі щодо відповідальності за дії та недогляд перевізника (третя особа), шляхом прямої вказівки у п.6.6. Договору та Заявці №3 від 20.02.2023 про безпосередню відповідальність перевізника у повному обсязі за цілісність та збереження вантажу під час його перевезення перевізником (з моменту завантаження та до моменту вивантаження). Такий відступ відповідає ч.3 ст.6 ЦК України.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що сторони не відступали від імперативних положень ч.3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" та ст. 932 ЦКУ як про те зазначає апелянт, а напроти умовами договору розширили відповідальність за втрату вантажу.

В даному випадку зі ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та ст. 932 ЦК України випливає обов`язковість відповідальності експедитора та законодавець не визначив як альтернативної відповідальності так і можливості покласти таку відповідальність на інших осіб.

Посилання апелянта на диспозитивність статті 14 Закону України "Про транспортно- експедиторську діяльність" є помилковим, оскільки лише ч.1 ст.14 Закону дозволяє сторонам визначити інші умови, аніж в Законі, в частині відповідальності експедитора за кількість місць та вагу.

В той час як відповідальність експедитора за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, покладається виключно на експедитора.

Визначення в договорі умови щодо відповідальності перевізника за втрату вантажу не є відступленням від загальних положень, щодо відповідальності експедитора, а таке визначення можливо трактувати як розширення відповідальності учасників правовідносин.

Позивач вважає, що якби сторони мали намір відступити від загальних положень, щодо відповідальності експедитора, то таке відступлення було б зазначено в договорі чітко і безумовно, наприклад так: "Сторони засвідчують, що у разі втрати вантажу відповідальність за таку втрату несе перевізник. Положення щодо відповідальності експедитора визначені у ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та ст. 932 ЦК України до даних правовідносин не застосовуються". Проте такий пункт на нашу думку був би нікчемним. Це є нічим іншим як передача права, яке нерозривно пов`язане з особою іншій особі.

З огляду на відсутність Договору між позивачем та перевізником, правові підстави для звернення позивача з позовом до перевізника відсутні.

Позивач зазначає, що відповідачем було надано суперечливі документи, з одного боку позивачу надано договір між ФОП Іванченко Ю.С. та ФОП Філюк І.А., з іншого боку Договір між ФОП Іванченко Ю.С. та ТОВ "АВАНГАРД ТРАСНС", між ТОВ "АВАНГАРД ТРАСНС" та ФОП Філюк І.А.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 07.12.2023 о 14:00 год.

В судовому засіданні 07.12.2023 оголошено перерву на 22.02.2023 о 15:30 год.

У судовому засіданні 22.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" (покупець) та ІП ТОВ "Osborn Textile" (Узбекистан) (продавець), було укладено Контракт № EX-2022-21-UA, за умовами якого продавець зобов`язався здійснювати продаж товару позивачу. Умови поставки за Контрактом визначено - FCA - МСГ Іскандар, Бостанликський район, Ташкентська область, Республіка Узбекистан.

15.02.2023 за вказаним Контрактом позивач придбав у ІП ТОВ "Osborn Textile" гребінний очіс у кількості 20 000,00 кг на загальну суму 29 000,00 доларів США, що підтверджується зокрема Інвойсом на оплату та Банківською квитанцією від 15.02.2023.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" (Замовник, позивач) та Фізичною особою- підприємцем Іванченко Юлією Сергіївною (Експедитор, відповідач) було укладено Договір на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні №1702/23 (Договір) від 17.02.2023, відповідно до п.1.1 якого Експедитор зобов`язується від свого імені і за рахунок замовника здійснювати організацію доставки вантажів в міжнародних перевезеннях.

Згідно п. 1.2. Договору, організовуючи перевезення вантажів, сторони керуються цим Договором і Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПК), ООН, Женева 1956 р.

Підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками вантажовідправника, замовника, одержувача вантажу і митних органів (п.2.4. Договору).

Пунктом 4.2.1. договору встановлено, що експедитор зобов`язаний здійснювати перевезення по заявці замовника строго дотримуючись обумовлених умов.

Відповідно до п.4.2.6. Договору транспортного експедирування, експедитор зобов`язаний доставити ввірений Замовником вантаж в зазначений пункт призначення і здати його уповноваженій особі в цілості й схоронності, згідно товарно-транспортної накладної та переданим на місці навантаження і митного оформлення документами.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що відповідальність експедитора і замовника визначається умовами Конвенції КДПВ. Однак експедитор і замовник на додаток до Конвенції КДПВ в добровільному порядку приймають на себе обов`язки і зобов`язуються сплатити штрафні санкції, передбачені цим договором або умовами конкретної заявки.

Перевізник несе матеріальну відповідальність за цілісність вантажу з моменту його прийняття до перевезення до моменту передачі вантажоодержувачу в розмірі повної вартості вантажу, визначеної відповідно до товаротранспортної документації (п. 6.6. договору).

Згідно п.7.1. Договору транспортного експедирування, при виникненні спорів сторони будуть прагнути до їх врегулювання шляхом переговорів. Якщо сторони не зможуть прийти до обопільної згоди, то справа передається до Господарського суду за місцезнаходженням Експедитора.

Цей договір є безстроковим і вступає в силу з моменту його підписання. У випадках, що не врегульовані даним договором, сторони керуються чинним законодавством України. (п. 9.1. договору).

20.02.2023 позивач та відповідач склали Заявку №3 до Договору №1702/23 від 17.02.2023 (далі - Заявка), за умовами якої обумовили конкретні умови, кількість і рід вантажу, маршрути вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, суми перевезення, а саме:

1) Замовник - ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ДНІПРОШКІРГАЛАНТЕРЕЯ";

2) Експедитор - ФОН Іванченко Юлія Сергіївна;

3) Маршрут - Ташкент (Узбекистан) - Дніпро (Україна);

4) Найменування вантажу - Гребінний очіс (КОД TH ЗЕД 5202100000);

5) Оголошена вартість вантажу 29 000,00 доларів США;

6) Дата і час завантаження - 20.02.2023 р. о 08:00;

7) Дата і час доставки 24.03.2023 р.;

8) Відправник - III ТОВ "Osborn Textile";

9) Адреса завантаження ІП TOB "Osborn Textile", Республіка Узбекистан, 110709, Ташкентська область, Бостанликський район, "Іскандар", вул. Бозорсой №43;

10) Одержувач ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ДНІПРОШКІРГАЛАНТЕРЕЯ";

11) Вартість послуг: 8000,00 дол. США;

12) Термін оплати б/н по факту вивантаження по скан копіям документів;

13) Марка автомобіля: Volvo, держ. Номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , ПІБ Положевець Олександр.

Перевезення зазначеного вантажу здійснювалось ФОН Філюк ТА. за Договором №01/23 про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і міжміському сполученні, укладеним між ФОН "Іванченко Ю.С. та ФОП Філюк І.А.

З метою виконання Договору, Експедитором ФОП Іванченко Ю.С. було залучено експедитора ТОВ "АВАНГАРД ТРАНС" шляхом укладання Договору транспортного експедирування №0102/1 від 01.02.2023.

У відповідності до Договору №0102/1 від 01.02.2023 експедиторами було складено Заявку №04 від 16.02.2023 (погоджено 20.02.2023) щодо перевезення Вантажу позивача за визначеним замовником ТОВ ВО "ДНІПРОШКІРГАЛАНТЕРЕЯ" маршрутом.

В свою чергу, Експедитор ТОВ "АВАНГАРД ТРАНС", діючи в інтересах та за рахунок Замовника ТОВ "ВО "ДНІПРОШКІРГАЛАНТЕРЕЯ", залучив перевізника - Фізичну особу - підприємця Філюк Івана Антоновича, уклавши з ним Договір №СО 1602/1 д 16.02.2023 та заявку до даного договору за №СО 1602/3 від 16.02.2023.

Згідно міжнародної транспортної накладної (CMR) №818624 від 21.02.2023 вантаж "Відходи бавовнопрядіння. Очіс гребінний" в кількості 20222,50кг (89 кіп) заявленою вартістю 29000 доларів США прийнято перевізником ОСОБА_1 зокрема, автомобілем Volvo згрж номер НОМЕР_3 та напівпричіп Krone держ номер НОМЕР_2 під керуванням Зложевець О.

26.02.2023 р., в процесі перевезення вантажу в Республіці Казахстан на відрізку дороги між населеними пунктами Байнеу та Актау сталося займання причепу марки "KRONE" держ.н. НОМЕР_2 , в якому перевозився вищезазначений вантаж.

Листом за вих.№1 від 26.02.2023 перевізник ФОП Філюк І.А. повідомив експедитора ТОВ "АВАНГАРД ТРАНС", що 26.02.2023 в Республіці Казахстан на відрізку дороги між -населеними пунктами Байнеу та Актау зі слів водія сталося займання вантажу внаслідок чого зайнявся і напівпричіп та є вірогідність вважати, що вантаж та напівпричіп були знищені.

Згідно висновку спеціаліста №5 від 02.03.2023 р. причиною пожежі міг бути: малокалорійне джерело теплоти або тліюча сигарета.

Листом від 07.03.2023 за вих.№ 07/03-1 позивач пред`явив відповідачу вимогу щодо відшкодування збитків внаслідок втрати вантажу.

20.04.2023 відповідач звернулась до ФОП Філюк І.А. з письмовою вимогою про відшкодування шкоди позивачу (вих.№20/04-4 від 20.04.2023).

Листом від 20.04.2023 за вих.№20/04-5 відповідач також звернулась до ТОВ "АВАНГАРД ТРАНС" з проханням вжити заходи щодо відшкодування перевізником вартості втраченого вантажу.

У відповідь ТОВ "АВАНГАРД ТРАНС" листом від 25.04.2023 за вих.№23/04-25 поінформувало про раніше вжиті ним заходи, а також про надсилання повторної вимоги до ФОП Філюк І.А. за вих.№23/04-24 від 24.04.2023, надало відповідні документи.

ФОП Філюк І. А. не надано будь-якої відповіді на вищевказані вимоги, кошти на відшкодування шкоди за втрачений вантаж не надходили, інформації про відшкодування збитків позивачу - не має.

Обставини втрати вантажу, що спричинило збитки позивача і стали підставою для звернення з позовом до суду.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).

Частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Письмова форма договору транспортного експедирування передбачена ст. 930 ЦК України.

Згідно ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (частина перша статті 314 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 314 Господарського кодексу України у разі втрати вантажу перевізник відповідає перед замовником в розмірі вартості втраченого вантажу

Частиною 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

У даному спорі перевезення вантажу здійснювалося в міжнародному сполученні (Узбекистан - Україна), тому до даних правовідносин також повинні бути застосовані норми Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, що також передбачено Договором укладеним між позивачем та відповідачем.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева (далі - Конвенція).

Згідно ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ця конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Частиною 1 статті 18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Згідно ч. 1 ст. 23 Конвенції якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Перевізник, який сплатив компенсацію за збитки згідно з положеннями цієї Конвенції, має право отримати відшкодування такої компенсації разом з відсотками на неї і всіма витратами, понесеними внаслідок позову, від інших перевізників, які брали участь у перевезенні (ст. 37 Конвенції).

Таким чином, Конвенція закріплює презумпцію вини перевізника у випадку повної чи часткової втрати вантажу, його пошкодження чи прострочення доставки. Цей принцип, закріплений також і в законодавстві України, зокрема, у ч. 2 ст. 924 ЦК України.

Статтею 934 Цивільного кодексу України визначено, що за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відтак, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Відповідачу ж потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Вина експедитора у порушенні договору транспортного експедирування презюмується та не підлягає доведенню замовником. Відповідачем не надано доказів на спростування наявності вини у втраті вантажу.

Розміром збитків в даному випадку є оголошена вартість вантажу.

Причинний зв`язок між порушенням відповідачем зобов`язання, що випливає з договору та збитками полягає у тому, що за умови дотримання відповідачем умов Договору в частині збереження вантажу та його видачу вантажоодержувачу в повному обсязі, збитки позивачу не було б завдано; порушення відповідачем своїх зобов`язань, що спричинило втрату вантажу, є доведеними.

Враховуючи вищезазначені положення законодавства та умови договору, відповідач відповідає за дії перевізника, як за свої власні, а відтак пред`явлення позову до відповідача є вірним, про що обґрунтовано наголошено судом першої інстанції.

За наявності складу господарського правопорушення суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позову.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, викладені у скарзі.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії. Зазначена норма є спеціальною.

У свою чергу, і перевізник є відповідальним за несхоронність вантажу.

Проте, позивач перебуває у договірних правовідносинах саме з відповідачем, а не перевізником особисто.

Покладення обов`язку здійснення перевезення на третю особу не звільняє експедитора від відповідальності перед позивачем. У безпосередніх правовідносинах із позивачем (замовником) перебуває саме відповідач (експедитор), тому, у разі порушення третьою особою покладеного на неї обов`язку, це, передусім, буде відповідальність відповідача як за свої дії (бездіяльність) та вину.

Умовами п. 6.6. договору та умовами спірної заявки передбачено, що перевізник несе матеріальну відповідальність за цілісність вантажу. Таке положення про відповідальність є загальним, відповідає вищенаведеним нормам законодавства. Однак договором та заявкою не конкретизовано, що перевізник у даних правовідносинах відповідає безпосередньо перед позивачем, а експедитор звільняється від відповідальності за цілісність та схоронність вантажу перед замовником. Тобто, вказані положення договору ніяким чином не конкретизують вищевказані норми законодавства, які передбачають безпосередню відповідальність експедитора, який перебуває у договірних відносинах з позивачем.

За викладеного, суд не вбачає підстав дійти висновку, що договором передбачено інші умови відповідальності експедитора, відмінні від законодавства, зокрема ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність".

Суд не заперечує, що перевізник несе матеріальну відповідальність за втрату вантажу, проте таку відповідальність він несе перед експедитором згідно укладеного між ними договору.

Відповідальність експедитора за дії третіх осіб, які беруть участь у виконанні договорів в силу закону або за дорученням боржників, випливає із суті договірних відносин.

Боржник хоч і може, якщо інше не передбачено в договорі, залучити до фактичного виконання таких договорів третіх осіб, але юридично і виконавцем, і відповідальною особою, залишається він сам, тому за вину цих осіб він відповідає як за власну, і посилання на відсутність вини з його сторони за наявності третіх осіб не може бути підставою для звільнення його від відповідальності.

Згідно із статтею 13 Конвенції одержувач вантажу може пред`явити вимоги перевізнику від свого імені лише у разі, якщо останні основані на праві, що витікає з договору перевезення.

Враховуючи, що позивач не укладав з перевізником договору перевезення, а також, що перевізник не є й стороною договору експедирування, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до статті 932 ЦК України, частини третьої статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за втрату вантажу відповідальність перед клієнтом несе експедитор, який у подальшому має право в порядку регресу відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням обов`язків іншою особою, а також застосувати інші засоби відповідальності, що передбачені договором між експедитором та іншою особою або цивільним законодавством.

Окрім того, суд враховує, що експедитор не позбавлений у своїй діяльності користуватися положеннями ст. 13 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", якою передбачено право експедитора здійснювати страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Іванченко Юлії Сергіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2023 у справі № 904/1622/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2023 у справі № 904/1622/23 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.03.2024

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко