Постанова

від 29.02.2024 по справі 908/834/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2024 року м.Дніпро Справа № 908/834/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мороза В.Ф. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 (суддя Сушко Л.М.)

у справі № 908/834/23 про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю Всеукраїнський охоронний холдинг

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.04.2023 відкрито провадження у справі №908/841/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Всеукраїнський охоронний холдинг. Визнані грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю Оавра Плюс до боржника на суму 87 140, 00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 750 000,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну.

Постановою господарського суду Запорізької області від 18.07.2023. Товариство з обмеженою відповідальністю Всеукраїнський охоронний холдинг визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну.

Від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшло клопотання у якому податкова просила суд зобов`язати арбітражного керуючого провести аналіз фінансового становища боржника на предмет наявності або відсутності ознак фіктивного банкрутства, зокрема перевірити реальність вимог кредитора; зобов`язати ліквідатора закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, документи, підтверджуючі інформацію надану у балансі (у т.ч., що підтверджують кредиторську заборгованість), результати проведеної інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, ТМЦ, коштів тощо, надати документи фінансово - господарської діяльності за період з дати останньої перевірки, або з 07.05.2020 року по дату їх надання до контролюючого органу; врахувати надану інформацію та документи при вирішення питання про ліквідацію банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю Всеукраїнський охоронний холдинг; до отримання від ліквідатора документів та проведення перевірки працівниками ГУ ДПС у Запорізькій області, не затверджувати ліквідаційний баланс банкрута та не приймати рішення про припинення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Всеукраїнський охоронний холдинг.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі № 908/834/23 клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області (вх.№18586/08-08/23 від 30.08.2023.) залишено без задоволення. Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, затверджено. Банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю Всеукраїнський охоронний холдинг - ліквідовано. Провадження у справі №908/834/23 закрито.

Не погодившись з вказаною ухвалою Головним управлінням ДПС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі № 908/834/23 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що Головне управління ДПЄ у Запорізькій області відповідно до Податкового кодексу України є контролюючим органом щодо дотримання боржником податкового та митного законодавства та являється органом, який здійснює перевірки платника податків, відносно якого здійснюється провадження у справі про банкрутство, Податковим органом було наголошено та акцентовано увагу господарського суду, що згідно з приписами ПК України, а саме: пп.20.1.4. п.20.1. ст.20, п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75 та пп.78.1.7. п.78.1. ст.78 для проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Всеукраїнський Охоронний Холдинг» (код ЄДРПОУ 43614625) з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 07.05.2020 по теперішній час були направлені на адресу керівника та на адресу розпорядника майна (ліквідатора) запити про надання документів фінансово-господарської діяльності. Проте відповідей на запит не надходило. Проте Господарським судом Запорізької області проігноровано вказані обставини. Щодо вручення наказу керівництву банкрута, то з метою його особистого вручення до початку проведення зазначеної перевірки (що не заборонено діючим податковим законодавством), фахівцями відділу перевірок інших галузей економіки управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Запорізькій області було здійснено вихід за податковою адресою ТОВ «Всеукраїнський Охоронний Холдинг», за результатами якого встановлено відсутність підприємства та його посадових осіб за місцезнаходженням платника податку, про що складено відповідний акт. ТОВ «Всеукраїнський охоронний холдинг» не надано фінансової звітності та не забезпечено проведення контролюючим органом податкової перевірки, проведення якої передбачене ст.78 ПК України. Висновок господарського суду, що у контролюючого органу було достатньо часу для проведення позапланової перевірки є неправомірним з огляду на те, що Головне управління ДПС у Запорізькій області зверталось до суду із клопотанням саме з причини, що в контролюючого органу не було ніякої можливості здійснити перевірку відповідно до чинного законодавства через відсутність боржника за своєю податковою адресою. Податковий орган суто фізично не мав можливості провести перевірку саме тому й звертався як до ліквідатора, керівника банкрута та до суду, зокрема, із проханням про надання документів фінансово-господарської діяльності задля можливості реалізації функцій та обов`язків покладених на Головне управління ДПС у Запорізької області ПК України та іншими чинним нормативно-правовими актами. Завданням ліквідатора у ліквідаційній процедурі є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута. Тому ліквідатор у звіті має довести, що його дії мали саме мету пошуку та виявлення майна, майнових прав, законних очікувань банкрута під час ліквідаційної процедури. При цьому, кількість запитів до відповідних органів не є критерієм якості роботи ліквідатора. У зв`язку з не задоволенням клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області ані частково, ані в повному обсязі, як наслідок, дії ліквідатора виконані не в повному обсязі, в наслідок чого грубим чином порушені норми податкового законодавства, що призвело до несправедливого розгляду судової справи №908/834/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2023 у справі №908/834/23 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі № 908/834/23 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та докази на підтвердження поважності причин пропуску строку.

Апелянтом усунено недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі № 908/834/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2023 розгляд справи № 908/834/23 призначено на 29.02.2024 о 09 год. 20 хв.

В судовому засіданні 29.02.2024 в режимі відеоконференції прийняв участь представник апелянта. Інші учасники справи не з`явились в судове засідання. Були повідомлені про час розгляду справи.

За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Велика Палата Верховного Суду в свої постанові від 28.10.2021 у справі №11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.

Враховуючи те, що суд визнав необов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи в провадженні господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/834/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Всеукраїнський охоронний холдинг

Постановою господарського суду Запорізької області від 18.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Всеукраїнський охоронний холдинг визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області подано клопотання в якому податкова просила суд зобов`язати арбітражного керуючого провести аналіз фінансового становища боржника на предмет наявності або відсутності ознак фіктивного банкрутства, зокрема перевірити реальність вимог кредитора; зобов`язати ліквідатора закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, документи, підтверджуючі інформацію надану у балансі (у т.ч., що підтверджують кредиторську заборгованість), результати проведеної інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, ТМЦ, коштів тощо, надати документи фінансово - господарської діяльності за період з дати останньої перевірки, або з 07.05.2020 року по дату їх надання до контролюючого органу; врахувати надану інформацію та документи при вирішення питання про ліквідацію банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю Всеукраїнський охоронний холдинг; до отримання від ліквідатора документів та проведення перевірки працівниками ГУ ДПС у Запорізькій області, не затверджувати ліквідаційний баланс банкрута та не приймати рішення про припинення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Всеукраїнський охоронний холдинг.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі № 908/834/23 клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області (вх.№18586/08-08/23 від 30.08.2023.) залишено без задоволення. Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, затверджено. Банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю Всеукраїнський охоронний холдинг - ліквідовано. Провадження у справі №908/834/23 закрито.

В обґрунтування вказаної ухвали господарський суд зазначив, що Головне управління ДПС у Запорізькій області було обізнане про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю Всеукраїнський охоронний холдинг, тому у контролюючого органу було достатньо часу для проведення позапланової перевірки підприємства-банкрута у строки визначені законодавством. На час прийняття податковим органом наказу №677-п від 09.05.2023 у справі №908/834/23 тривала судова процедура розпорядження майном, що була введена на підставі ухвали суду від 18.04.2023., арбітражний керуючий Сєдова Н.І. виконувала повноваження розпорядника майна, і відповідно до положень КУзПБ (п. 10 ст. 44) розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Доказів звернення або вручення ліквідатору до початку проведення перевірки наказу №677-п від 09.05.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення в матеріали справи не надано. Будь-яких додаткових доказів, які б свідчили про вжиття податковим органом інших заходів з приводу організації податкової перевірки боржника суду не було надано. Також господарський суд зазначив, що до компетенції суду не входить зобов`язання ліквідатора надавати податковим органам документи щодо діяльності підприємства, що ліквідується. Головне управлінням ДПС у Запорізькій області не зверталося до суду в межах провадження у даній справі про банкрутство з кредиторськими вимогами до боржника і не набула в установленому порядку статусу сторони чи учасника провадження у даній справі про банкрутство. Суд звернув увагу заявника, що податковий орган, має право звертатися до суду із заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених Податковим кодексом України (підпункт 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 ПК України). Проте звернення податкового органу до суду про зобов`язання платника податку надати документи, необхідні для проведення, зокрема, документальної позапланової перевірки, не передбачений як спосіб захисту та реалізації податковим органом своїх повноважень щодо проведення перевірки щодо платника податку взагалі та у межах провадження у справі про банкрутство, зокрема. З огляду на викладені обставини господарський суд дійшов висновку про залишення без задоволення клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Разом з тим вивчивши подані ліквідатором документи, звіт та ліквідаційний баланс банкрута суд встановив, що згідно з матеріалами справи та документами, що підтверджують проведену ліквідаційну процедуру, майнових активів підприємства-банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання, що підлягають включенню до ліквідаційної маси не виявлено, у зв`язку з чим кредиторська заборгованість залишилась не погашеною. Оскільки за результатами ліквідаційної процедури у банкрута не залишилось майна, за рахунок якого можливе погашення кредиторських вимог, підприємницька діяльність товариства припинена, що відображено у ліквідаційному балансі, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для ліквідації юридичної особи-банкрута та закриття провадження у справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби, зокрема, мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною позаплановою перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків, зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються у бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

За змістом наведених норм контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю і справляння податків із суб`єктів підприємницької діяльності; функції контролю здійснюються шляхом проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, у разі якщо розпочато процедуру припинення юридичної особи чи порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

Відповідно до п.78.4. ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу ГУ ДПС України у Запорізькій області від 09.05.2023 № 677-п контролюючим органом було вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Всеукраїнський охоронний холдинг з 09.05.2023 тривалістю 5 робочих днів щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.05.2020 по 15.05.2023.

Разом з тим право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з п.81.1. ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

За результатами виходу за адресою ТОВ Всеукраїнський охоронний холдинг було складено Акт №473/08-01-07-04/43614625 від 09.05.2023, зі змісту якого вбачається, що посадовими особами ГУ ДПС України у Запорізькій області 09.05.2023 було здійснено вихід на податкову адресу ТОВ Всеукраїнський охоронний холдинг з метою вручення посадовим особам наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 09.05.2023 №677-п та направлень на перевірку від 09.05.2023 №969, №970. В результаті виходу було встановлено, що підприємство та посадові особи за податковою адресою відсутні, у зв`язку з чим вручити копію наказу, ознайомити з направленнями посадових осіб підприємства та розпочати перевірку неможливо.

Як вже було зазначено, згідно Наказу ГУ ДПС України у Запорізькій області від 09.05.2023 №677-п документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Всеукраїнський охоронний холдинг мала бути проведена з 09.05.2023 тривалістю 5 робочих днів.

Відповідно до п 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Отже податковий кодекс визначає строки, на які може бути продовжена перевірка, у разі неможливості її проведення у визначений строк.

Продовження перевірки оформлюється окремим наказом, та вручається згідно зі ст.42 Податкового кодексу України.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Відповідно до п. 82.4. ст. 82 Податкового кодексу України проведення документальної планової та позапланової перевірки платника податків, крім платника податків - суб`єкта малого підприємництва, може бути зупинено за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків чи його уповноваженому представнику під розписку або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.

При цьому колегія звертає увагу, що як вже було зазначено право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З тексту Акту №473/08-01-07-04/43614625 від 09.05.2023 вбачається, що представники ГУ ДПС України у Запорізькій області з`явилися 09.05.2023 за адресою ТОВ Всеукраїнський охоронний холдинг з метою вручення наказу на проведення перевірки та направлень на перевірку, а також для проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених Податковим кодексом України, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином податковим органом не надано доказів вчинення передбачених законодавством дій, зокрема щодо завчасного повідомлення боржника про проведення документальної позапланової перевірки контролюючим органом, зупинення перевірки для встановлення адреси боржника, а також належного повідомлення останнього про проведення такої перевірки.

До поданого до суду клопотання Головним управлінням ДПС у Запорізькій області додано копію листів, які були направлені на адресу керівника ТОВ «Всеукраїнський охоронний холдинг» та розпоряднику майна ТОВ «Всеукраїнський охоронний холдинг» про надання документів фінансово-господарської діяльності необхідні для проведення позапланової документальної перевірки.

Проте згідно з умовами п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України обов`язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, виникає після початку самої перевірки.

При цьому згідно повноважень розпорядника майна, які визначені ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна здійснює лише функції нагляду за дотриманням посадовими особами боржника вимог діючого законодавства України та не має можливості надати податковому органу будь - яких документів фінансово господарської діяльності та бухгалтерського обліку.

Таким чином колегія зазначає, що господарський суд дійшов правильного висновку про залишення клопотання ГУ ДПС у Запорізькій області без задоволення.

Разом з тим колегія зазначає що оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду, окрім розгляду клопотання ГУ ДПС у Запорізькій області, було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, прийнято рішення про ліквідацію боржника, провадження у справі закрито.

Звертаючись із апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду від 31.08.2023 апелянт доводить порушення принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі та зазначає, що у ліквідаційній процедурі завданням ліквідатора є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута. Тому ліквідатор у звіті має довести, що його дії мали саме мету пошуку та виявлення майна, майнових прав, законних очікувань банкрута під час ліквідаційної процедури. При цьому, кількість запитів до відповідних органів не є критерієм якості роботи ліквідатора.

Ліквідація банкрута є однією із судових процедур, які застосовуються щодо боржника (ст. 6 КУзПБ). За своєю суттю ліквідація є припиненням існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного банкрутом. Прядок проведення цієї процедури врегульований у розділі IV КУзПБ.

Зокрема, положеннями статті 62 та частин 1, 2 статті 65 КУзПБ передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинно виникати обґрунтованих сумнівів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Розгляд та затвердження ліквідаційного балансу судом є обов`язковим предметом судового засідання, за наслідком якого приймається рішення про ліквідацію (припинення) юридичної особи боржника. Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи.

Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен надати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, в тому числі додержання порядку продажу майна банкрута, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству складеного ліквідаційного балансу та всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута.

В постанові від 08.12.2022 у справі №904/4387/19 Верховний Суд зазначив, що КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі) (п. 64 постанови).

Згідно статі 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 1 статті 42 КУзПБ передбачено, що Господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство, у тому числі, за заявою арбітражного керуючого може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів.

За змістом приписів статей 12, 42, 61 КУзПБ з`ясування ознак фраудаторності правочинів боржника та їх оспорення у судовому порядку, за наявності підстав, зокрема для наповнення ліквідаційної маси банкрута, є обов`язком арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора боржника).

У постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 зазначено, що будь який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Верховний Суд в постанові від 08.12.2022 у справі № 904/4387/19 зазначав, перш ніж погодитися з висновками ліквідатора за результатами ліквідаційної процедури господарський суд має перевірити повноту та обґрунтованість здійсненого арбітражним керуючим аналізу фінансового-господарського стану боржника, серед іншого, на предмет наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності та інших незаконних дій у разі банкрутства. Незалежно від того, чи подано арбітражним керуючим суду аналіз фінансово-господарського стану боржника у формі окремого документа чи складової звіту за результатами ліквідаційної процедури, такий аналіз, серед іншого, має включати дослідження правочинів (у т. ч. господарських договорів), вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, на предмет їх впливу на фінансовий стан боржника, доцільності та реальності таких правочинів, вчинення їх на шкоду кредиторам з метою уникнення відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Разом з тим в ліквідаційному звіті щодо укладених боржником правочинів зазначено лише, що протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство заінтересованими особами правочини (договори), пов`язані з відчуженням або передачею іншим способом майна ТОВ «Всеукраїнський охоронний холдінг» не укладались.

Окрім того Верховний Суд неодноразово (зокрема у постанові від 07.10.2021 у справі №914/3812/15) зауважував, що невід`ємним критерієм дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі є з`ясування усіх необхідних обставин для вирішення питання покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника через доведення його до банкрутства.

Крім того, звернення ліквідатора до господарського суду щодо покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є складовою принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі (подібний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 17.06.2020 у справі № 924/669/17).

Для оцінки судом повноти здійснених ліквідатором дій під час ліквідаційної процедури у звіті ліквідатора обов`язково має міститися розділ щодо здійснених ним заходів щодо виявлення ознак доведення підприємства до банкрутства та, як наслідок, встановлення наявності чи відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на засновників (учасників, акціонерів) або третіх осіб на підставі ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб, пов`язаних з боржником, і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Неповнота з`ясування ліквідатором обставин з якими пов`язана можливість покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на третіх осіб свідчить про нездійснення ліквідатором всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів для задоволення вимог кредиторів. Без розгляду питання про субсидіарну відповідальність осіб винних у доведенні до банкрутства, господарський суд позбавлений можливості з дотриманням принципу повноти дій ліквідатора розглянути його звіт та ліквідаційний баланс (постанова Верховного Сулу від 23.06.2022 у справі № 904/3551/20).

Тобто саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №906/904/16, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20)).

У постанові Верховного Суду від 14.09.2023 у справі №908/2414/21 зазначено, що під час затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу висновки ліквідатора щодо відсутності підстав покладення субсидіарної відповідальності на пов`язаних з боржником осіб підлягають перевірці господарським судом на предмет їх правомірності, повноти та обґрунтованості, із наведенням відповідної мотивованої оцінки в ухвалі суду за результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Як вбачається з матеріалів справи ліквідатор до господарського суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника не звертався, обмежившись у ліквідаційному звіті висновком про те, що у даній справі не виникло необхідності заявляти вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, оскільки ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, незаконних дій у разі банкрутства не виявлено.

Господарським судом не було враховано вказані обставини, що призвело до помилкового висновку про наявність правових підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію Боржника із наступними процесуальними наслідками та закриття провадження у справі.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, встановивши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали в частині затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу; ліквідації боржника, закриття провадження у справі, визнання погашеними вимог конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений КУзПБ строк або були відхилені господарським судом, а виконавчих документів за відповідними вимогами такими, що не підлягають виконанню та направлення справи до господарського суду.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Статтею 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Положеннями ч. 3 ст. 271 ГПК України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського, розподіл суми судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 226, 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі №908/834/23 задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі №908/834/23 скасувати в частині затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу; ліквідації боржника, закриття провадження у справі, визнання погашеними вимог конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений КУзПБ строк або були відхилені господарським судом, а виконавчих документів за відповідними вимогами такими, що не підлягають виконанню.

Справу передати до господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.

В решті ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі №908/834/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 12.03.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

СуддяА.Є.Чередко

СуддяЛ.А.Коваль