Постанова

від 13.03.2024 по справі 145/1866/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/1866/23

Провадження № 22-ц/801/719/2024

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 рокуСправа № 145/1866/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Матківської М.В., Міхасішина І.В.,

за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю.О.,

за участю сторін: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Покоєвича А.О.,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні вм.Вінниці цивільнусправу №145/1866/23запозовом ОСОБА_1 до Тиврівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Покоєвича Артема Олексійовича на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 січня 2024 року, яке ухвалила суддя Копилова Л.В. в Тиврівському районному суді Вінницької області, повний текст судового рішення складено 02 лютого 2024 року,

в с т а н о в и в :

В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Тиврівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після смерті якої залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 2,4059 га, кадастровий номер 0524584400:01:001:0018, яка була надана її матері при проведенні розпаювання КСП «Мир» (Розпорядження Голови Тиврівської РДА № 511 від 25 листопада 2005 року). Про існування вказаної земельної ділянки їй стало відомо під час проведення ремонтних робіт у будинку, який належав матері та після того як вона знайшла Сертифікат про право на земельну частку (пай) серії ВН №0113884 від 22 липня 1997 року.

02 червня 2023 року вона звернулася до Тиврівської державної нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, однак нотаріус відмовив їй у цьому у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності її матері на земельну частку (пай).

Таким чином, просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 2,4059 га, кадастровий номер 0524584400:01:001:0018 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вінницького (колишнього Тиврівського) району Вінницької області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Тиврівського районногосуду Вінницькоїобласті від25січня 2024рокув задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване відсутністю доказів, що підтверджували б право власності померлої ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,4059 га, кадастровий номер 0524584400:01:001:0018, а довідка селищної ради не є документом, яка підтверджує це право.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Покоєвич А.О. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його необ`єктивним, необґрунтованим, ухваленим із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги сертифікат про право на земельну частку (пай) та довідку № 179 від 26 квітня 2023 року видану Новоміським старостинським округом Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, оскільки з неї вбачається, що земельна ділянка площею 2,4059 га, кадастровий номер 0524584400:01:001:0018 при проведенні розпаювання КСП «Мир» дійсно була надана у власність члену даного КСП ОСОБА_2 . За таких обставин, вважає, що позивач ОСОБА_1 має право успадкувати та оформити нерухоме майно, що належало за життя її покійній матері ОСОБА_2 .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

Згідно ч.1-3,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення частково не відповідає.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 .

Згідно з сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ВН №0113884 від 22 липня 1997 року ОСОБА_2 належить право на земельну частку (пай) із землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Мир» розміром 3,54 га, на підставі рішення Тиврівської районної державної адміністрації від 27 червня 1997 року № 181-р.

Постановою нотаріуса Тиврівської державної нотаріальної контори від 27 вересня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності її матері на земельну частку (пай).

З копії спадкової справи від 23 листопада 2006 року до майна померлої ОСОБА_2 вбачається, що інші спадкоємці, окрім її дочки, відсутні. Заповіти, спадкові договори відсутні.

Згідно довідки № 179 від 26 квітня 2023 року, виданої Новоміським старостинським округом Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, земельна ділянка площею 2,4059 га, кадастровий номер 0524584400:01:001:0018 при проведенні розпаювання КСП «Мир» дійсно була надана у власність члену даного КСП ОСОБА_2 (Розпорядження Голови Тиврівської РДА № 511 від 25 листопада 2005 року). На даний час вказана земельна ділянка згідно рішення 11 сесії 7 скликання № 81 Новоміської сільської ради перебуває в користуванні ТОВ «Красне Агроінвест» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Частиною другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Так, статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки.

За змістом наведених норм до спадкоємців переходять лише ті права та обов`язки (спадщина) спадкодавця, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Згідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Паювання сільськогосподарських земель започатковано Указом Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», згідно якого паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена КСП без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) згідно з пункту 2 цього Указу мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Після отримання сертифіката на право на земельну частку (пай) та його реєстрації громадянин має право на виділення йому на пай земельної ділянки в натурі з дотримання положень Земельного кодексу України.

Згідно з частиною дев`ятою статті 5 ЗК України 1990 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України 1990 року (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У частині другій статті 23 ЗК України 1990 року (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Отже, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до роз`яснень, наведених в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК , у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Отже, громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку - додатка до державного акта на право колективної власності на землю чи виключено з нього, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому разі особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

В постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 283/187/19 (провадження № 61-1965св20), вказано, щоособа набуває права на земельну частку (пай) в разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством актана право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається додержавного актана право колективної власності на землю. Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатка додержавного актана право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку. У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

В постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 692/565/21 (провадження № 61-7303св22) зазначено, щопосиланняпозивача на те, що за нею слід визнати право власності на конкретно визначенуземельну ділянку № НОМЕР_2 , якій присвоєно кадастровий номер 7120689000:03:002:0620, що значиться за спадкодавцем, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є передчасними, оскількиспадкодавецьза життя не оформив належним чином у встановленому законом порядку право власності на конкретну земельну ділянку, а лише набув майнові права на її отримання, а отже, успадковується це саме право на отримання земельної частки (паю),а не право власності на конкретно визначену земельну ділянку в натурі.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 за життя оформила чи розпочала оформлення права власності земельних ділянок на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0113884.

Отже, за життя ОСОБА_2 не отримала держаний акт на право власності на спірну земельну ділянку, таким чином не набула права власності на земельну ділянку як об`єкт цивільних прав у розумінні ст. 125 ЗК України та на момент своєї смерті залишилася власником майнового права права на земельну ділянку (пай) без визначення меж цієї земельної ділянки натурі (на місцевості).

Водночас, в матеріалах справи відсутні відомості, що за життя ОСОБА_2 в установленому законом порядку звернулась до компетентних органів щодо виділення в натурі та оформлення права власності на земельну ділянку на підставісертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН №0113884 на земельну частку (пай), розміром 3,54 га.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні докази того, чи спадкодавець ОСОБА_2 розпочала процедуру приватизації земельної частки (паю), чи звертався позивач як спадкоємець до компетентних органів про завершення процедури приватизації, розпочатої спадкодавцем.

Отже, встановивши, що ОСОБА_1 , як спадкоємець, не надала належних і допустимих доказів того, що спадкодавець розпочала процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України і вона зверталася до компетентних органів з метою завершення процедури приватизації земельної ділянки та їй у цьому відмовлено, суд першої інстанції мав би відмовити в задоволені позову саме з підстав, що позивачем порушено порядок проведення процедури приватизації після матері, що свідчить, що позовні вимоги є передчасними.

Колегія суддів не бере до уваги довідку № 179 від 26 квітня 2023 року, яка видана Новоміським старостинським округом Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про те, що земельна ділянка площею 2,4059 га, кадастровий номер 0524584400:01:001:0018 при проведенні розпаювання КСП «Мир» дійсно була надана у власність члену даного КСП ОСОБА_2 , оскільки вона не є документом, який підтверджує право померлої матері позивачки на земельну ділянку площею 2,4059 га, кадастровий номер 0524584400:01:001:0018.

Крім того, за інформацією з відкритих даних земельного кадастру України, зазначено, що земельна ділянка під кадастровим номером 0524584400:01:001:0018, площею 2,4059 га, перебуває у державній власності та відноситься до земель сільськогосподарського призначення, тому є незрозумілим, яке відношення до даної землі державної власності має ОСОБА_2 .

В зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині підстав відмови в задоволені позову, шляхом викладення мотивувальної частини рішення у тексті цієї постанови, а в іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін, в зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, однак вказав помилкові мотиви та підстави для такої відмови, судове рішення суду першої інстанції підлягає зміні у його мотивувальній частині.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про зміну судового рішення у його мотивувальній частині, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Покоєвича Артема Олексійовича задовольнити частково.

Рішення Тиврівського районногосуду Вінницькоїобласті від25січня 2024року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 березня 2024 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Матківська М.В.

Міхасішин І.В.