Рішення

від 04.03.2024 по справі 903/1351/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 березня 2024 року справа № 903/1351/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Губиш І.О., розглянувши справу

за позовом: Керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації, м. Луцьк

до відповідача: Прилісненської сільської ради, с. Прилісне

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"

про витребування земельної ділянки з незаконного володіння

Представники сторін:

прокурор: Скучинський Леонід Євгенійович;

від позивача: Захарунь Ірина Олександрівна;

від відповідача: Тертичний Юрій Вікторович;

від третьої особи: Багацький Євген Григорович;

Встановив:

Керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації звернувся з позовом до Прилісненської сільської ради та просить суд:

- витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння Прилісненської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0723682000:02:001:0167, площею 6,6761 га.

Позовна заява обґрунтована тим, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду та перебуває в користуванні державного підприємства, проте Волинською обласною державною (військовою) адміністрацією як розпорядником земель лісового фонду не приймались будь-які рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність, відтак прокурор доводить, що вказана ділянка вибула з володіння власника поза його волею.

Ухвалою суду від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.02.2024. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача- Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".

22.01.2024 від Прилісненської сільської ради через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшли:

1) клопотання про об`єднання позовних вимог за вх.№ 01-75/204/24 від 08.01.2024 у якому просить суд на підставі ст. 173 ГПК України об`єднати позови у справах № 903/1344/23, №903/1345/23, №903/1351/23, №903/33/24 в одне провадження;

2) заява про вступ у справу як представника за вх.№ 01-75/183/24 від 08.01.2024;

3) відзив на позовну заяву за вх.№ 01-74/92/24 від 22.01.2024, у якому просить суд:

- залучити третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Волинській області;

- витребувати у ДСГП «Ліси України» матеріали лісовпорядкування (оригінали);

- призначити у справі судову експертизу з питань землеустрою;

- у разі наявності підстав для задоволення позову застосувати положення ЦКУ про сплив позовної давності у відповідності до ч.4 ст. 267 ЦКУ;

- у задоволенні позову відмовити.

26.01.2024 від Керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла відповідь на відзив за вх.№ 01-75/817/24 від 26.01.2024.

Ухвалою суду від 07.02.2024 у задоволенні клопотань відповідача про об`єднання позовних вимог, про залучення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, про витребування у ДСГП «Ліси України» оригіналів матеріалів лісовпорядкування та про призначення у справі судової експертизи з питань землеустрою відмовлено, закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 04 березня 2024 року.

04.03.2024 від філії "Городоцьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшли письмові пояснення на позовну заяву за вх. №01-75/1836/24.

Присутній в судовому засідання прокурор з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, а також на докази, долучені до справи, пред`явлені до відповідача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити.

Присутня в судовому засіданні представник позивача пред`явлені прокурором до відповідача позовні вимоги підтримала.

Присутній в судовому засідання представник третьої особи пред`явлені прокурором до відповідача позовні вимоги підтримав.

Присутній в засіданні суду представник Прилісненської сільської ради, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо позову заперечив, просить суд в задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статтею 23 Закону України Про прокуратуру.

Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18, уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, зокрема, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Судом встановлено, що на адресу Волинської обласної військової (державної) адміністрації було направлено лист, в якому керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури просить надати до окружної прокуратури інформацію, чи будуть адміністрацією самостійно вживатись заходи до повернення земельної ділянки у власність держави, в тому числі шляхом пред`явлення позову до суду (т.1, а.с. 34, 63-64).

У відповідь на лист прокурора, Управління містобудування та архітектури Волинської обласної державної адміністрації повідомило, що не заперечує щодо подання прокуратурою позов в інтересах держави в особі облдержадміністрації щодо витребування спірної земельної ділянки у власність держави (т.1, а.с. 65).

Отже, суд вважає, що прокуратурою було дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України Про прокуратуру при поданні даного позову до суду.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Статтею ст. 5 Лісового кодексу України зазначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Згідно ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до Закону.

Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року №6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6 224цс14, від 23 грудня 2015 року №6 377цс15 та Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 №278/1735/15-ц.

Також аналогічну позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 23.10.2019 у справі №488/402/16-ц.

Позов прокурора обґрунтовано тим, що розпорядженням Маневицької районної державної адміністрації від 18.12.2013 № 495 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району» (том 1 а.с. 201) затверджено відповідні технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель згідно з додатком.

Пунктом 8 додатку до переліку сільських та селищних рад на території яких затверджуються технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення віднесено Городоцьку сільську раду, яка згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області» входить до складу територіальної громади Прилісненської сільської ради та зазначено загальну площу земель 223,1011 га. (том 1, а.с. 200).

Серед вказаних земельних ділянок на території Городоцької сільської ради (на даний час - Прилісненської сільської ради) за межами населених пунктів проведено інвентаризацію земельної ділянки площею 6,6761 га з кадастровим номером 0723682000:02:001:0167.

Відповідно до інформації із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 0723682000:02:001:0167 зареєстрована у вказаному кадастрі 19.10.2013, цільове призначення - землі запасу та категорії земель - землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області» Городоцька сільська рада увійшла до складу територіальної громади Прилісненської сільської ради.

Рішенням Прилісненської сільської ради від 23.12.2016 №1/10 «Про реорганізацію сільських рад, що увійшли до складу Прилісненської об`єднаної громади» Городоцька сільська рада реорганізована шляхом приєднання до Прилісненської сільської ради.

Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 № 9-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Прилісненській територіальній громаді Маневицького району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2406, 2313 га, які розташовані за межами населених пунктів Прилісненської сільської ради Маневицького району (на даний час Камінь-Каширського) згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність.

Відповідно до п. 16 додатку до згаданого акту приймання-передачі земельну ділянку площею 6, 6761 га з кадастровим номером 0723682000:02:001:0167 передано у комунальну власність Прилісненської сільської ради (том 1, а.с. 81-88).

Рішенням Прилісненської сільської ради від 09.12.2020 № 2/6 «Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної земельних ділянок державної власності у комунальну власність Прилісненської сільської ради» вказану земельну ділянку прийнято у комунальну власність зазначеної територіальної громади (п. 16 акту приймання-передачі земельних ділянок, що є додатком до вказаного рішення органу місцевого самоврядування).

В подальшому на підставі зазначених документів державним реєстратором виконавчого комітету Прилісненської сільської ради Меркуловою О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 55807096 від 18.12.2020, відповідно до якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0723682000:02:001:0167 із зазначенням форми власності - комунальна, власник - Прилісненська сільська рада (том 1, а.с. 61-62).

Згідно Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Городоцьке лісове господарство», земельна ділянка з кадастровим номером 0723682000:02:001:0167 належить до земель лісового фонду та з користування державного підприємства не вилучалась.

Базове лісовпорядкування на вказану земельну ділянку проведено Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» у 2013 році, за результатами якого було схвалено вищезазначений проект.

З метою підтвердження даної інформації, окружною прокуратурою 22.11.2021 надіслано вимогу на адресу Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» Державного агенства лісових ресурсів України, яким у відповіді від 02.12.2021 підтверджено приналежність земельної ділянки кадастровим номером 0723682000:02:001:0167 до державного лісового фонду, а також додано фрагмент із публічної кадастрової карти України.

ВО «Укрдержліспроект» підтверджено факт накладення земельної ділянки кадастровим номером 0723682000:02:001:0167 на землі держлісфонду у відповіді на вимогу окружної прокуратури від 02.10.2023, до якої додано фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами земельної ділянки лісового фонду (том 1, а.с. 69-72).

Згідно інформації філії «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України вбачається, що земельна ділянка кадастровим номером 0723682000:02:001:0167 знаходиться в кварталі 19 виділу 16 Городоцького лісництва ДП «Городоцьке ЛГ» на даний час філія «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України».

Земельна ділянка з кадастровим номером 0723682000:02:001:0167 передана ДП «Городоцьке ЛГ» на підставі розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 07.06.2004 №157 «Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок».

Пунктом 1 даного розпорядження надано згоду Городоцькому держлісгоспу на складання проектів відведення земельних ділянок під заліснення орієнтовною площею 20 га на території Городоцької сільської ради (том 1, а.с. 229).

Підставою для прийняття уповноваженим органом влади відповідного розпорядження стало рішення Городоцької сільської ради від 29.03.2004 № 11/5 «Про клопотання Городоцького держлісгоспу» та клопотання від 12.05.2004 директора Городоцького держлісгоспу голові Маневицької районної державної адміністрації.

Зокрема, рішення Городоцької сільської ради від 29.03.2004 № 11/5 «Про клопотання Городоцького держлісгоспу», розглянувши клопотання Городоцького держлісгоспу від 16.03.2004 вирішено погодити відведення земельних ділянок орієнтовною площею 20 га Городоцькому держлісгопу для створення лісових культур на малопродуктивних угіддях земель запасу та резервного фонду за межами населеного пункту (том 1, а.с. 234-236).

Із плану здійсненої висадки лісу та проекту висадки лісових культур на весну 2004 року на вказаній земельній ділянці здійснено планову висадку лісу. Конфігурація та площа земельної ділянки площею 6, 6761 га з кадастровим номером 0723682000:02:001:0167 згідно долученої схеми відповідає параметрам земельної ділянки.

Крім цього, спеціалістами зазначеного державного підприємства проведено обстеження земельної ділянки, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки від 29.08.2023, яким встановлено, що на спірній земельній ділянці наявні лісові насадження віком 19 років в складі сосни звичайної та берези повислої, за формулою 10Сз+Бп, що відповідає матеріалам базового лісовпорядкування 2013 року та підтверджує наявність на спірній земельній ділянці лісових насаджень та її приналежність до земель лісового фонду.

Отже, суд встановив, що земельна ділянка розташована в лісовому масиві, який становить єдину екосистему.

Приналежність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду підтверджується також Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО «Укрдержліспроект» яким у відповіді від 05.10.2023 підтверджено приналежність земельної ділянки кадастровим номером 0723682000:02:001:0167 до державного лісового фонду.

Відповідно до п.1 Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 № 848, Державний лісовий кадастр та облік лісів ведеться Державним агентством лісових ресурсів України за єдиною для усіх лісів системою за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, їх раціонального використання та відтворення, здійснення постійного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді України.

Українське Державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання Укрдержліспроект засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Виробниче об`єднання створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства.

Комплекс лісовпорядних робіт здійснюється для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО Укрдержліспроект, окрім інших функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.

Таким чином інформація, надана ВО Укрдержліспроект щодо факту накладення спірної земельної ділянки на землі лісового фонду з доданим викопіюванням з Публічної кадастрової карти, є належним підтвердженням вказаних обставин, надана уповноваженим суб`єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів.

Суд встановив, що спірна земельна ділянка до 07.06.2004 відносилася до земель сільськогосподарського призначення та у зв`язку із малопродуктивністю, для створення на ній лісових культур, у встановлений на той час спосіб, дану ділянку передано ДП «Городоцьке ЛГ», правонаступником якого на даний час є філія «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України».

Після зміни її цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі лісогосподарського призначення, на вказану земельну ділянку почав поширюватися режим земель лісогосподарського призначення та визначений порядок зміни цільового призначення саме для земель даної категорії.

Отже, доводи відповідача щодо належності спірної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, викладені у відзиві на позовну за вх.№ 01-74/92/24 від 22.01.2024 спростовані матеріалами справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря (в редакції на момент виникнення спірних відносин).

Згідно ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (в редакції на момент виникнення спірних відносин).

Враховуючи викладене, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб до 28.05.2021 мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Відтак, спірну земельну ділянку неправомірно віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Прилісненській сільській раді.

З інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 04.10.2023 №25583/0/2-23 вбачається, що Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення із користування державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» земельної ділянки із зазначеним кадастровим номером 0723682000:02:001:0167 не приймалося.

Вирішення питання про вилучення земель лісогосподарського призначення та зміну їх цільового призначення регулюється ст.ст. 20, 122, 149, 150 Земельного кодексу України було виключною компетенцією Кабінету Міністрів України.

Із матеріалів справи вбачається, що документи, на підставі яких Маневицькою районною державною адміністрацією затверджено технічну документацію та в подальшому Головним управлінням Держгеокадастру передано дану земельну ділянку із державної у комунальну власність не містять жодних рішень Кабінету Міністрів України.

Відтак, суд дійшов висновку, що спірну земельну ділянку неправомірно віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Прилісненській сільської ради за відсутністю рішення відповідного органу та проекту землеустрою щодо її відведення, а також без погодження з Кабінетом Міністрів України.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 20, ч. 5 ст. 122 та ч. 6 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) Головне управління Держгеокадастру у Волинській області не наділене повноваженнями щодо вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських потреб.

Прийняття незаконного розпорядженням Маневицької районної державної адміністрації від 18.12.2013 № 495 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району» в частині затвердження матеріалів інвентаризації спірної земельної ділянки в подальшому зумовило незаконну її передачу до земель комунальної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 № 9 - ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність».

Таким чином, розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 18.12.2013 № 495 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району» прийняті в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3,15-2,17,20, 56,57,84,122,141,142, 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу), ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у користування для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» передбачено реорганізацію Маневицької районної державної адміністрації шляхом її приєднання до Камінь-Каширської районної державної адміністрації.

У відповідності до п. 7 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1321, перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до рай держадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється.

Розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 15.01.2021 № 6 утворено комісію з реорганізації Маневицької районної державної адміністрації шляхом приєднання до Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області.

За таких обставин, Камінь-Каширська районна державна адміністрація з моменту утворення згаданої комісії з реорганізації вважається правонаступником прав та обов`язків Маневицької районної державної адміністрації.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Камінь-Каширська районна державна адміністрація не ліквідована та не перебуває у стані припинення, водночас Маневицька районна державна адміністрація перебуває в стані припинення, проте не ліквідована.

Відповідно до ст. ст. 162, 163 Земельного кодексу України охорона земель - система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

В порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель Маневицькою районною державною адміністрацією після розпорядження землями за межами населених пунктів та зміни їх цільового призначення у 2004 році, протизаконно у 2013 році змінено цільове призначення та вилучено землі лісогосподарського призначення за відсутності на те передбачених повноважень, визначених чинним законодавством, що сприяло в подальшому для передачі спірної земельної ділянки до земель комунальної власності.

Таким чином, розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 18.12.2013 № 495 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району» в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки, наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 № 9 - ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», а також рішення Прилісненської сільської ради від 09.12.2020 № 2/6 «Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Прилісненської сільської ради», якими вказана земельна ділянка лісогосподарського призначення, віднесена до земель сільськогосподарського призначення та передана до комунальної власності, є незаконними, тобто прийнятими всупереч вимогам чинного законодавства.

Як зазначалось вище, згідно даних філії "Городоцьке лісове господарство" ДП "Ліси України" на спірній земельній ділянці знаходяться лісові насадження віком 19 років в складі сосни звичайної та берези повислої, відтак її використання в сільськогосподарських цілях є неправомірним.

Земельна ділянка знаходиться в межах земель філії "Городоцьке лісове господарство" ДП "Ліси України", у зв`язку з чим, зміна її цільового призначення та передача у комунальну власність є незаконною, суперечить матеріалам лісовпорядкування та не відповідає ст. 20 Земельного кодексу України та ст. 57 Лісового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб (далі за текстом - ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 373 ЦК України визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма ч.1 ст. 216 ЦК Українине може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст. 387 та ст. 88 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц.

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Дана правова позиція викладена зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) від 21 листопада 2021 №359/3373/16.

Отже, власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/3727/15).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пунктах 95-99 постанови від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

Отже, судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Даний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц.

З огляду на те, що уповноважений орган згоди на вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 0723682000:02:001:0167, як земельної ділянки лісогосподарського призначення з постійного користування філії "Городоцьке лісове господарство" ДП "Ліси України" не надавав, процедура вилучення земельної ділянки правомірно не проводилась, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі. Тому вимога про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Волинської обласної військової (державної) адміністрації з незаконного володіння Прилісненської сільської ради є правомірною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

У відзиві на позов відповідач посилається на те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування не можуть бути доказами приналежності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду

За змістом п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Таким чином, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах: від 24 грудня 2014 року № 6-212 цс 14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-224 цс 14, від 23 грудня 2015 року № 6-377 цс 15 та Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 № 278/1735/15-ц.

Також аналогічну позицію висловлено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, посилання на які міститься у поданій до суду позовній заяві.

В обґрунтування дотримання строків позовної давності при поданні позову суд зазначає, що згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Між тим в поданій заяві Прилісненська сільська рада не наводить обставин та не вказує дату з якої на її думку починається відлік строку позовної давності.

Водночас, суд погоджується із запереченнями прокурора щодо відсутності підстав для застосування строку позовної давності з посиланням на те, що початок перебігу строку позовної давності у справах даної категорії встановлений із дати державної реєстрації.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації (м. Луцьк, Київський майдан, 9, код ЄДРПОУ 13366926) з незаконного володіння Прилісненської сільської ради (Волинська область, Камінь-Каширський район, с. Прилісне, вул.Сойне,1б, код ЄДРПОУ 04334413) земельну ділянку з кадастровим номером 0723682000:02:001:0167, площею 6,6761 га.

3. Стягнути з Прилісненської сільської ради (Волинська область, Камінь-Каширський район, с. Прилісне, вул.Сойне,1б, код ЄДРПОУ 04334413) на користь Волинської обласної прокуратури (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 2684,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення

складено 13.03.2024.

Суддя В. М. Дем`як