Рішення

від 06.03.2024 по справі 904/2029/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2024м. ДніпроСправа № 904/2029/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Савенко В.А.

за позовом Релігійної громади "Храм Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Павославної Церкви в м. Дніпрі", Дніпропетровська область, м. Дніпро

до Дніпровської міської ради, Дніпропетровська область, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпровської міської ради, Дніпропетровська область, м. Дніпро

про визнання недійсним рішення

Представники:

від позивача: Тесля А.М.;

від відповідача: Кохановська К.С.;

від третьої особи: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Релігійна громада "Храм Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Павославної Церкви в м. Дніпрі" звернулася до господарського суду з позовною заявою до Дніпровської міської ради, в якій просить суд визнати недійсним рішення Дніпровської міської ради № 25/56 від 22.04.2020 «Про визначення балансоутримувача вбудованих нежитлових приміщень №№ 297, 298, 299 по бульв. Слави, 18».

Суд ухвалою від 26.04.2023 повернув позовну заяву та додані до неї документи Релігійній громаді "Храм Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Павославної Церкви в м. Дніпрі".

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2023 апеляційну скаргу Релігійної громади "Храм Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 про повернення позовної заяви у справі № 904/2029/23 задоволено. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 про повернення позовної заяви у справі № 904/2029/23 скасовано. Справу № 904/2029/23 передано на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Справа № 904/2029/23 повернулась до Господарського суду Дніпропетровської області.

Суд ухвалою від 07.08.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпровської міської ради. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 31.08.2023.

24.07.2023 Дніпровська міська рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2023.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 09.08.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпровської міської ради. Витребував з Господарського суду Дніпропетровської області та/або Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/2029/23.

Суд ухвалою від 10.08.2023 зупинив провадження у справі № 904/2029/22 до розгляду Верховним Судом касаційної скарги Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2023 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.09.2023 касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишено без задоволення. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі № 904/2029/23 залишено без змін

21.09.2023 справа № 904/2029/23 повернулась до Господарського суду Дніпропетровської області.

Суд ухвалою від 25.09.2023 поновив провадження у справі № 904/2029/23. Призначив підготовче засідання на 18.10.2023.

В підготовче засідання 18.10.2023 з`явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в підготовче засідання не з`явився.

Суд ухвалою від 18.10.2023 відклав підготовче засідання на 30.10.2023.

20.10.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до розпорядження Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 5/2р від 18.01.1989 збудованому будинку присвоєно адресу по бульвару Слави, 18 у м. Дніпропетровську. Рішенням Дніпропетровської місцевої ради народних депутатів № 540/9 від 29.12.1989 затверджено акт про прийняття в експлуатацію житлового будинку № 18 по бульвару Слави. З рішення про введення в експлуатацію житлового будинку, вбачається, що будинок побудований домобудівельним комбінатом № 1 для УКСЛ міськвиконкому та передано на баланс ЖЄО Жовтневого району. Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу УРСР 1984 року жилі будинки, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віддані міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). Жилі будинки, споруджені з залученням у порядку пайової участі коштів державних підприємств, установ, організацій, зараховуються до житлового фонду місцевих Рад народних депутатів, коли функції єдиного замовника по спорудженню цих будинків виконував виконавчий комітет Ради народних депутатів (ч. 1, 3 ст. 5 Житлового кодексу УРСР 1984 року). Таким чином, житловий будинок № 18 по бульвару Слави у м. Дніпрі, до складу якого входять нежитлові приміщення № 297, 298, 299 (колишні приміщення №№ 41, 42, 43), споруджений на замовлення домобудівельного комбінату № 1 як частина державного житлового фонду, спорудженого на замовлення міськвиконкому, що перебував у віданні місцевої Ради народних депутатів, якою відповідно до ст. 7 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» 1990 року була Дніпропетровська міська рада. Зокрема, вказаний факт також підтверджується реєстраційним посвідченням, виданим Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації 11.09.1997, зокрема, спірні нежитлові приміщення, які розташовані на першому поверсі житлового будинку літ. А-9 (правильно А-10) по бульвару Слави, буд. 18, належить Місцевій Раді, якою в силу закону є Дніпропетровська міська рада. Оскільки вказаний жилий будинок та, як наслідок, нежитлові приміщення розташовані на території міста Дніпропетровська, то відповідно до Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування», жодна інша рада народних депутатів, включаючи районні ради у містах, не могла набувати права розпорядження державним житловим фондом місцевих Рад. На виконання вимог ст. 31, 35 Закону України «Про власність» та ст. 7 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» Дніпропетровською міською Радою народних депутатів винесено рішення № 46 від 27.11.1991, яким віднесено до комунальної власності жилі будинки, нежитловий фонд, виробничо-ремонтну базу, машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент, обчислювальну техніку, благоустрій, дитячий дитячий оздоровчий комплекс Виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного об`єднання Жовтневого району. Про те, що будинок № 18 по бульвару Слави у м. Дніпропетровську в цілому перебував у віданні Виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного об`єднання Жовтневого району свідчить, рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 540/9 від 29.12.1989, яким було вирішено передати на баланс ЖЄО Жовтневого району вказаний будинок, до складу якого входять спірні приміщення. Таким чином, будинок № 18 по бульвару Слави у м. Дніпрі (Дніпропетровську) з моменту його спорудження перебував у віданні та власності Дніпровської міської ради (Дніпропетровської міської ради народних депутатів). Враховуючи наведене, вбачається, що висновки щодо відсутності підтвердження права комунальної власності на спірні приміщення є помилковими. Зазначив, що в Управлінні архівної справи Дніпровської міської ради згідно з описом справ постійного зберігання виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради за 2000 рік рішення Дніпропетровської міської ради від 23.11.2000 № 10/17 не існує, тому що сімнадцятої сесії міської ради XXIII скликання 23.11.2000 не проводилось. В подальшому рішенням Дніпропетровської міської ради від 02.06.2004 № 23/17 «Про рішення міської ради від 23.11.2000 № 10/17 «Про виключення з переліку об`єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вул. Новорічній, 18» визнано таким, що втратило чинність рішення міської ради від 23.11.2000 № 10/17 «Про виключення з переліку об`єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вул. Новорічній, 18», зобов`язано Релігійну Громаду Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви (протоієрей о. Миколай) передати Управлінню капітального будівництва міської ради незавершене будівництво магазину та ощадкаси по вул. Новорічній, 18 та технічну документацію на зазначений об`єкт. На Управління капітального будівництва міської ради покладено обов`язок зарахувати на баланс незавершене будівництво. Важливо відзначити, що в рішенні від 02.06.2004 № 23/17 «Про рішення міської ради від 23.11.2000 № 10/17 «Про виключення з переліку об`єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вул. Новорічній, 18» була допущена технічна помилка, яка виразилась в невірно зазначені даті рішення, тобто помилково вказано рішення від 23.11.2000, замість правильного 29.11.2000. На сьогоднішній день вживаються заходи, направленні на виправлення технічної помилки, яка була виявлена лише під час розгляду справи № 201/7642/21 в апеляційній інстанції. За інформацією управління з питань комунальної власності департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради у Реєстрі об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра за адресою: бульвар Слави, 18 є записи про об`єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення № № 297, 298, 299 та відповідно до електронної бази «Оренда об`єктів комунальної власності" станом на 02.09.2020 департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради договори оренди комунального нерухомого майна за зазначеною адресою відсутні та ніколи не укладалися і за тристоронніми угодами від попередніх орендодавців не приймалися. Також позивачем до матеріалів позовної заяви не було надано рішення власника такого майна (рішення ДМР) щодо передачі останньому спірних приміщень на баланс. Позивач вважає, що оскільки рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2007 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2008 не було витребувано з користування Релігійної громади спірні приміщення (вбудовані приміщення № 41,42,43), то це автоматично свідчить про те що ці приміщення перебувають на балансі Релігійної громади і дотепер. Такі висновки позивача на думку відповідача є абсурдними, оскільки, з аналізу судових рішень вбачається, що висновок - повернути незавершене будівництво за виключенням приміщень, що вбудовані у будинок № 18 по вул. Новорічна, обумовлено тим що рішення від 29.11.2000 № 10/17 та рішення від 31.03.2004 № 38/16 не стосуються вбудованих приміщень № 41,42,43, оскільки не передавались у користування Релігійній організації. Належним та допустимим доказом у справі, який міг би підтвердити набуте право користування спірним нерухомим майном за Релігійною організацією є рішення міської ради про передачу такого майна, проте в матеріалах судової справи таких рішень не має. Що ж стосується рішення Дніпропетровської міської ради № 38/16 від 31.03.2004 то зі змісту останнього вбачається, що передавались на баланс лише будівлі православного храму (з реконструкцією незавершених будівництвом приміщень магазину та ощадкаси) без вбудованих приміщень № 41,42,43. Крім того, відповідач вважає також безпідставними і твердження позивача, що наявні документи в інвентарній справі щодо спірних нежитлових приміщень в частині їх інвентаризації, здійсненої на замовлення позивача, свідчать про належне перебування останніх у користуванні Релігійної громади, оскільки це свідчить лише про те, що позивач вживав заходи з метою отримання спірних приміщень у користування (на баланс), але Дніпровська міська рада такого рішення не приймала. В той же час, позивач у позовній заяві жодним чином не зазначив про те, яким саме нормам права суперечить оспорюване рішення. Підсумовуюче наведене, можливо констатувати, що позовна заява є безпідставною, а аргументи, викладені в ній, не підтверджують незаконність оспорюваного рішення, а навпаки свідчать лише про помилкове трактування рішень, які на думку позивача підтверджують право користування ним спірним майном. Позивачем не наведені обґрунтування щодо його порушеного права та інтересу, а тому на думку міської ради позов не підлягає задоволенню. У зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В підготовче засідання 30.10.2023 з`явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в підготовче засідання не з`явився.

Представник позивача просив залишити без розгляду подане 18.10.2023 клопотання про витребування доказів (матеріалів справи №7/195-07).

30.10.2023 позивач подав до суду клопотання про витребування доказів.

В підготовчому засіданні 30.10.2023 оголошено перерву до 20.11.2023. Суд ухвалою від 30.10.2023 залишив без розгляду клопотання Релігійної громади "Храм Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Павославної Церкви в м. Дніпрі" про витребування доказів (матеріалів справи № 7/195-07). Клопотання Релігійної громади "Храм Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Павославної Церкви в м. Дніпрі" про витребування доказів - задовольнив. Витребував у Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради копію інвентаризаційної справи на приміщення № 297, 298, 299 (колишні номери 41,42,43) по Бульвару Слави, 18 (попередня адреса: вул. Новорічна, 18) в місті Дніпрі.

Станом на 20.11.2023 Комунальне підприємство «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради копію інвентаризаційної справи на приміщення № 297, 298, 299 (колишні номери 41,42,43) по Бульвару Слави, 18 (попередня адреса: вул. Новорічна, 18) в місті Дніпрі до суду не надало.

В підготовчому засіданні 20.11.2023 оголошено перерву до 20.12.2022

Суд ухвалою від 20.11.2023 продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів до 21.12.2023 включно. Повторно витребував у Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 9, ідентифікаційний код, 03341776, kpdmbtidmr@gmail.com) копію інвентаризаційної справи на приміщення № 297, 298, 299 (колишні номери 41,42,43) по Бульвару Слави, 18 (попередня адреса: вул. Новорічна, 18) в місті Дніпрі.

24.11.2023 Комунальне підприємство «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради подало до суду лист.

28.11.2023 Комунальне підприємство «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради подало до суду лист та документи.

07.12.2023 Комунальне підприємство «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради подало до суду лист.

В підготовче засідання 20.12.2023 з`явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в підготовче засідання не з`явився.

20.12.2023 позивач подав до суду пояснення.

Суд ухвалою від 20.12.2023 відклав підготовче засідання на 23.01.2024.

27.12.2023 Дніпровська міська рада подала до суду лист.

В підготовче засідання 23.01.2024 з`явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в підготовче засідання не з`явився.

Представник відповідача зазначив, що 23.01.2024 подані заперечення через Електронний суд. Представник позивача просив надати час для ознайомлення із запереченнями відповідача та подання письмових пояснень.

Суд ухвалою від 23.01.2024 відклав підготовче засідання на 05.02.2024.

В підготовче засідання 05.02.2024 з`явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в підготовче засідання не з`явився.

Суд ухвалою від 05.02.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 26.02.2024.

В судовому засіданні 26.02.2024 оголошено перерву до 06.03.2024.

26.02.2024 позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Суд ухвалою від 26.02.2024 клопотання позивача задовольнив.

У судове засідання 06.03.2024 з`явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в підготовче засідання не з`явився.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначає, що 29.11.2000 Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №10/17 «Про виключення з переліку об`єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вулиці Новорічній, 18» (т. 1 а.с. 68-69), згідно з яким розглянуто прохання Релігійної громади Всіх Святих Української Православної Церкви та вирішено:

1. Виключити з переліку об`єктів приватизації незавершене будівництво магазину та ощадкаси за адресою: вул. Новорічна, 18.

2. Визнати таким, що втратило чинність, п. 1 додатка до рішення виконкому міської ради від 19.12.1996 № 1895 «Про проведення приватизації за конкурсом приміщень об`єктів комунальної власності».

3. Передати незавершене будівництво магазину та ощадкаси на баланс релігійній громаді Всіх Святих Української Православної Церкви під будівництво церкви.

4. Управлінню капітального будівництва міської ради (Баранов А.Є.) зняти з балансу незавершене будівництво магазину та ощадкаси і передати за актом прийняття-передачі відповідно до п.3 цього рішення.

5. Релігійній громаді Всіх Святих Української Православної Церкви протягом року затвердити в установленому порядку проектно-кошторисну документацію щодо реконструкції об`єкта та приступити до виконання робіт. У разі невиконання цих умов рішення втрачає чинність.

6. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань освіти, культури, фізкультури і спорту, роботи з молоддю (Биканова Т.Р.) та тимчасову контрольну комісію міської ради з питань володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності територіальної громади міста (Король В.В.).

Відповідно до акту приймання-передачі (т. 1 а.с. 70) та авізо № 49 від 13.12.2000 (т. 1 а.с. 71) Релігійній громаді української православної церкви на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 10/17 від 29.11.2000 передано на баланс незавершене будівництво магазину Інвалідів великої вітчизняної війни та ощадкаси по вул. Новорічній (вартістю 391 899,63 грн). В акті вказано, що магазин та ощадкаса передані для будівництва церкви.

Позивач зазначає, що в результаті реконструкції та добудови зазначеного незавершеного будівництва силами Релігійної громади створено будівлю Храму Літ. А-1 (якій присвоєно адресу «Бульвар Слави, 18-А» на підставі Розпорядження № 632р від 06.07.2001) та нежитлові приміщення №№ 297, 298, 299 по Бульвару Слави, 18 (колишні приміщення №№ 41, 42, 43) по Бульвару Слави буд. 18 в м. Дніпрі. Згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради № 38/16 від 31.03.2004 «Про погодження місць розташування об`єктів» (т. 1 а.с. 72) погоджено місця розташування об`єктів - будівлі православного храму (з реконструкцією незавершених будівництвом приміщень магазину та ощадкаси) по Бульвару Слави в районі буд. 18. Позивач стверджує, що вказані приміщення у Релігійної громади не вилучалися і рішення про позбавлення права Релігійної громади на ці приміщення не приймалося і вони перебувають в користуванні Релігійної громади по сьогоднішній день. В той же час, як зазначає позивач, під час розгляду справи № 201/7642/21 в Жовтневому районному суді міста Дніпропетровська, де Релігійна громада залучена в якості третьої особи, йому стало відомо про те, що 22.04.2020 Дніпровською міською радою прийнято Рішення № 25/56 (т. 1 а.с. 66-67), яким вирішено:

1. Визначити балансоутримувачем вбудованих нежитлових приміщень №№ 297, 298, 299 по бульвару Слави, 18 (площа згідно з технічною документацією) Комунальне підприємство «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради.

2. КП «Бюро»:

2.1. Ужити необхідних заходів щодо зарахування на балансовий облік об`єктів нерухомого майна (п.1 цього рішення).

2.2. Внести відповідні зміни до бухгалтерського обліку.

2.3. У місячний термін після зарахування на баланс об`єктів нерухомого майна (п. 1 цього рішення) надати до департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради інформаційні відомості за встановленою формою для внесення змін до Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра.

3. Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради внести зміни до Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра згідно з наданими інформаційними відомостями.

4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на секретаря Дніпровської міської ради, голову постійної комісії міської ради з питань комунальної власності, енергозбереження та законності.

Позивач зазначає, що одні й ті самі приміщення не можуть одночасно перебувати і на балансі позивача, і на балансі Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради. В даному випадку на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 10/17 «Про виключення з переліку об`єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вулиці Новорічній, 18» незавершене будівництво, до складу якого входили приміщення №№ 41,42,43, були зняті з балансу Управління капітального будівництва міської ради та передані на баланс Релігійної громади. Тобто рішення Дніпропетровської міської ради від 29.11.2000, яке є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, вичерпало свою дію внаслідок його виконання. Прийняття оскаржуваного рішення, за твердженням позивача, фактично змінює рішення № 10/17 від 29.11.2000, яким приміщення передані позивачеві.

Як зауважує позивач, під час розгляду справи № 201/7642/21 в Жовтневому районному суді міста Дніпропетровська встановлено відсутність у відповідача документів, що підтверджують його право власності на нерухоме майно. Так, згідно відповіді КП «ДМБТІ» № 3720 від 02.08.2001 (т. 1 а.с. 119) станом на 31.07.2001 на приміщення № 41, 42, 43, ІІІ-І, розташовані на 1-му поверсі житлового будинку № 18 по бульвару Слави, реєстрація права власності не проводилася. Позивач зазначає, що первинну інвентаризацію зазначених вбудованих приміщень проведено КП «ДМБТІ» 04.08.2004 за заявою Релігійної громади № 21 від 17.05.2004. Зазначеною технічною інвентаризацією встановлено, що вбудовані приміщення 41, 42, 43 розташовані в будинку літ. А-10 та підлягають введенню в експлуатацію, (а не літ. А-9 як це зазначено в реєстраційному посвідченні від 11.09.1997). Повторну інвентаризацію проведено за замовленням Релігійної громади 22.03.2013. Зазначеною інвентаризацію змінено нумерацію приміщень на №№ 297, 298, 299 та підтверджено знаходження приміщень в будинку літ. А-10. Також позивач зауважує, що Рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 «Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів» не містить відомостей про передачу в комунальну власність спірних об`єктів нерухомого майна.

Позивач зазначає, що згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2007 по справі № 7/195-07, яке Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2008 залишено без змін вирішено повернути незавершене будівництво за виключенням приміщень, що вбудовані у будинок № 18 по вул. Новорічна та за виключенням будівлі Храму Всіх Святих Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви. При цьому наказ господарського суду Дніпропетровської області до виконання взагалі не пред`являвся та строк його пред`явлення до виконання сплив.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що всі вбудовані приміщення, які передані позивачу згідно рішення Дніпропетровської міської ради № 10/17 від 29.11.2000 перебувають в користуванні позивача та передача частини цих приміщень на баланс третьої особи порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України).

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Позивач зазначає, що відповідачем не доведено право власності на спірні приміщення, у зв`язку із чим відповідач не мав достатніх правових підстав розпоряджатися ним, зокрема, визначати балансоутримувачем вбудованих нежитлових приміщень №№ 297, 298, 299 по бульвару Слави, 18 (площа згідно з технічною документацією) Комунальне підприємство «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради відповідно до рішення Дніпровської міської ради № 25/56 від 22.04.2020.

Разом з тим, сам позивач у позовній заяві вказав, що в результаті реконструкції та добудови зазначеного незавершеного будівництва силами Релігійної громади створено будівлю Храму Літ. А-1 та нежитлові приміщення №№ 297, 298, 299 по Бульвару Слави, 18 (колишні приміщення №№ 41, 42, 43) по Бульвару Слави буд. 18 в м. Дніпрі. В даному випадку на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 10/17 «Про виключення з переліку об`єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вулиці Новорічній, 18» незавершене будівництво, до складу якого входили приміщення №№ 41,42,43,були зняті з балансу Управління капітального будівництва міської ради та передані на баланс Релігійної громади. Прийняття оскаржуваного рішення, за твердженням позивача, фактично змінює рішення № 10/17 від 29.11.2000, яким приміщення передані позивачеві.

Тобто правомочність відповідача розпоряджатись спірними приміщеннями за попередніми рішеннями, зокрема № 10/17 від 29.11.2000 «Про виключення з переліку об`єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вулиці Новорічній, 18», позивачем не заперечується, напроти позивач вважає, що саме на підставі рішення № 10/17 від 29.11.2000 він у подальшому і набув у користування спірне майно.

З огляду на викладене, позиція позивача щодо недоведеності/відсутності у відповідача права власності на спірні приміщення та, як наслідок, неправомірність розпорядження таким майном, зокрема, шляхом прийняття оскаржуваного рішення № 25/56 від 22.04.2020, суду вбачається суперечливою з огляду на попередні твердження позивача, що саме на підставі рішення відповідача № 10/17 від 29.11.2000 він (позивач) набув у користування спірне майно.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документа чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

У справі, що розглядається, позивач погодився з передачею Дніпропетровською міською радою незавершеного будівництва магазину та ощадкаси на баланс релігійній громаді Всіх Святих Української Православної Церкви під будівництво церкви відповідно до рішення № 10/17 від 29.11.2000, тобто позивач не заперечував наявне у відповідача право власності на спірні приміщення. Однак в подальшому позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради № 25/56 від 22.04.2020, серед іншого, з підстав недоведеності відповідачем права власності на спірні приміщення та, як наслідок, неправомірності розпорядження ним таким майном. Тобто дії позивача суперечать його попередній поведінці.

Також господарський суд зазначає наступне.

Як вказано вище, 29.11.2000 Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №10/17 «Про виключення з переліку об`єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вулиці Новорічній, 18» (т. 1 а.с. 68-69), згідно з яким розглянуто прохання Релігійної громади Всіх Святих Української Православної Церкви та вирішено:

1. Виключити з переліку об`єктів приватизації незавершене будівництво магазину та ощадкаси за адресою: вул. Новорічна, 18.

2. Визнати таким, що втратило чинність, п. 1 додатка до рішення виконкому міської ради від 19.12.1996 № 1895 «Про проведення приватизації за конкурсом приміщень об`єктів комунальної власності».

3. Передати незавершене будівництво магазину та ощадкаси на баланс релігійній громаді Всіх Святих Української Православної Церкви під будівництво церкви.

4. Управлінню капітального будівництва міської ради (Баранов А.Є.) зняти з балансу незавершене будівництво магазину та ощадкаси і передати за актом прийняття-передачі відповідно до п.3 цього рішення.

5. Релігійній громаді Всіх Святих Української Православної Церкви протягом року затвердити в установленому порядку проектно-кошторисну документацію щодо реконструкції об`єкта та приступити до виконання робіт. У разі невиконання цих умов рішення втрачає чинність.

6. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань освіти, культури, фізкультури і спорту, роботи з молоддю (Биканова Т.Р.) та тимчасову контрольну комісію міської ради з питань володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності територіальної громади міста (Король В.В.).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2007 по справі № 7/195-07 (суддя Коваль Л.А.) позов Дніпропетровської міської ради до Релігійної Громади Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви задоволено. Зобов`язано Релігійну Громаду Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в п`ятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили передати Управлінню капітального будівництва Дніпропетровської міської ради майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Новорічна, 18, а саме:

- незавершене будівництво централізованої ощадкаси по осях 1-5, ряди А, Б. В, Г, Д, Е, Д2, АС, 3С, за виключенням приміщень, що вбудовані у будинок № 18 по вул. Новорічна, по осях 1-А1, ряди Д2-10, що складається з: (наведено перелік);

- незавершене будівництво магазину по обслуговуванню інвалідів Великої Вітчизняної Війни по осях 6-10, ряди А, Б, В, Г, Д, за виключенням будівлі Храму Всіх Святих Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви (загальна площа за внутрішніми обмірами - 304,5 кв.м.), якій згідно розпорядження міського голови від 06.07.2001 № 632р присвоєно адресу: бульвар Слави, 18А, по осях 6-10, ряди Г-И, що складається з: (наведено перелік).

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2007 по справі № 7/195-07 (суддя Коваль Л.А.), яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2008 залишено без змін встановлено, що 25.06.2007 комісією з технічного обстеження незавершеного будівництва магазину та ощадкаси за адресою: вул. Новорічна, 18 (Жовтневий район), створеною розпорядженням міського голови м. Дніпропетровська № 587р, здійснено обстеження технічного стану незавершеного будівництва магазину та ощадкаси по вул. Новорічна, 18, про що складено акт від цієї ж дати. Згідно з актом обстеження будівництво розпочато на початку 90-х років, замовник будівництва - Управління капітального будівництва міської ради. В акті приведений перелік виконаних робіт, перелік збірних залізобетонних конструкцій та матеріалів, що змонтовані на об`єкті: Центральна ощадкаса та перелік збірних залізобетонних конструкцій та матеріалів, що змонтовані на об`єкті: Магазин по обслуговуванню інвалідів ВВВ. Майно, про спонукання до повернення якого заявлено позов, відповідає переліку збірних залізобетонних конструкцій та матеріалів, що змонтовані на об`єкті: Центральна ощадкаса та переліку збірних залізобетонних конструкцій та матеріалів, що змонтовані на об`єкті: Магазин по обслуговуванню інвалідів ВВВ. В подальшому в своїх поясненнях третя особа (Управління капітального будівництва міської ради) зазначила, що будь-яких поліпшень та будівельних робіт на вказаних об`єктах відповідачем (позивачем по даній справі №904/2029/23) проведено не було. Вартість обстежуваних комісією об`єктів, за якою вони були передані третьою особою відповідачу, не збільшилася. Відповідач (позивач по даній справі №904/2029/23) не довів шляхом надання належних доказів проведення будівельних робіт на спірному об`єкті незвершеного будівництва, виготовлення проектно-кошторисної документації щодо реконструкції об`єкта, тобто для будівництва церкви.

Таким чином, відповідно до п. 5 рішення Дніпропетровської міської ради № 10/17 від 29.11.2000, у зв`язку із невиконанням позивачем умов щодо затвердження протягом року в установленому порядку проектно-кошторисної документації щодо реконструкції об`єкта та невиконання робіт - вказане рішення втратило чинність.

До того ж рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2007 по справі № 7/195-07 (суддя Коваль Л.А.), яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2008 залишено без змін встановлено наступне.

«Рішенням Дніпропетровської міської ради від 02.06.2004 № 23/17 „Про рішення міської ради від 23.11.2000 № 10/17 „Про виключення з переліку об`єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вул. Новорічній, 18" визнано таким, що втратило чинність, рішення міської ради від 23.11.2000 № 10/17 „Про виключення з переліку об`єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вул. Новорічній, 18", зобов`язано Релігійну Громаду Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви (протоієрей о. Миколай) передати Управлінню капітального будівництва міської ради незавершене будівництво магазину та ощадкаси по вул. Новорічній, 18 та технічну документацію на зазначений об`єкт. На Управління капітального будівництва міської ради покладено обов`язок зарахувати на баланс незавершене будівництво.

25.06.2005 Комітет комунальної власності міста звернувся до відповідача з вимогою в строк до 15.07.2005 передати Управлінню капітального будівництва міської ради незавершене будівництво.

Згідно ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ч.1 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч.5 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні").

З огляду на приведені приписи законодавства, як на час прийняття рішення про передачу на баланс спірного незавершеного будівництва відповідачу, так і на час прийняття рішення про повернення його відповідачем, Дніпропетровська міська рада діяла в межах повноважень щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Оскільки в рішенні Дніпропетровської міської ради від 23.11.2000 № 10/17 мова йшла про передачу спірного незавершеного будівництва відповідачу на баланс, а не у власність, об`єкт незавершеного будівництва не втратив статус об`єкта права комунальної власності. Відповідно, приймаючи рішення від 02.06.2004 № 23/17, Дніпропетровська міська рада, маючи на те повноваження, вирішила подальшу долю об`єкта права комунальної власності.

Рішення Дніпропетровської міської ради від 02.06.2004 № 23/17 відповідачем не оскаржене, недійсним не визнане та підлягає виконанню відповідачем.

Надаючи оцінку рішенню Дніпропетровської міської ради від 02.06.2004 № 23/17, суд зважає також на ті обставини, що відповідач не надав доказів в підтвердження виконання покладених на нього зобов`язань, якими супроводжувалася передача спірного незавершеного будівництва відповідачу, встановлених рішенням Дніпропетровської міської ради від 23.11.2000 № 10/17.

25.06.2007 комісією з технічного обстеження незавершеного будівництва магазину та ощадкаси за адресою: вул. Новорічна, 18 (Жовтневий район), створеною розпорядженням міського голови м. Дніпропетровська № 587р, здійснено обстеження технічного стану незавершеного будівництва магазину та ощадкаси по вул. Новорічна, 18, про що складено акт від цієї ж дати.

Згідно з актом обстеження будівництво розпочато на початку 90-х років, замовник будівництва - Управління капітального будівництва міської ради. В акті приведений перелік виконаних робіт, перелік збірних залізобетонних конструкцій та матеріалів, що змонтовані на об`єкті: Центральна ощадкаса та перелік збірних залізобетонних конструкцій та матеріалів, що змонтовані на об`єкті: Магазин по обслуговуванню інвалідів ВВВ. Майно, про спонукання до повернення якого заявлено позов, відповідає переліку збірних залізобетонних конструкцій та матеріалів, що змонтовані на об`єкті: Центральна ощадкаса та переліку збірних залізобетонних конструкцій та матеріалів, що змонтовані на об`єкті: Магазин по обслуговуванню інвалідів ВВВ.

В подальшому в своїх поясненнях третя особа зазначила, що будь-яких поліпшень та будівельних робіт на вказаних об`єктах відповідачем проведено не було. Вартість обстежуваних комісією об`єктів, за якою вони були передані третьою особою відповідачу, не збільшилася.

Відповідач не довів шляхом надання належних доказів проведення будівельних робіт на спірному об`єкті незвершеного будівництва, виготовлення проектно-кошторисної документації щодо реконструкції об`єкта, тобто для будівництва церкви.

Слід зазначити, що позовні вимоги у даній справі не стосуються частини незавершеного будівництва, яке передавалося відповідачу, та яке на даний час реконструйоване під будівлю Храму Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви, якій присвоєна поштова адреса бульвар Слави, 18А (колишня адреса -Новорічна, 18)».

З викладеного вбачається, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 02.06.2004 № 23/17 „Про рішення міської ради від 23.11.2000 № 10/17 „Про виключення з переліку об`єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вул. Новорічній, 18" визнано таким, що втратило чинність, рішення міської ради від 23.11.2000 № 10/17 „Про виключення з переліку об`єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вул. Новорічній, 18". Рішення Дніпропетровської міської ради від 02.06.2004 № 23/17 позивачем не оскаржене, недійсним не визнане.

Господарський суд вважає за доцільне зазначити, що як зазначає відповідач, в рішенні від 02.06.2004 № 23/17 «Про рішення міської ради від 23.11.2000 № 10/17 «Про виключення з переліку об`єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вул. Новорічній, 18» була допущена технічна помилка, яка виразилась в невірному зазначені даті рішення, тобто помилково вказано рішення від 23.11.2000, замість правильного 29.11.2000.

Так, рішенням Дніпровської міської ради № 50/41 від 20.09.2023 (т. 2 а.с. 59) внесено зміни до рішення міської ради від 02.06.2004 № 23/17 „Про рішення міської ради від 23.11.2000 № 10/17 „Про виключення з переліку об`єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вул. Новорічній, 18", а саме у заголовку до тексту рішення, мотивувальній частині та тексті рішення цифри « 23.11.2000» замінено цифрами « 29.11.2000».

Позивач зазначає, що наказ по справі № 7/195-07 Господарського суду Дніпропетровської області до виконання взагалі не пред`являвся та строк його пред`явлення до виконання сплив. Вказані приміщення у Релігійної громади не вилучалися і вони перебувають в користуванні Релігійної громади по сьогоднішній день.

Господарський суд зауважує, що факт не виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2007 по справі № 7/195-07 не може бути належною та достатньої правовою підставою правомірного користування позивачем спірними приміщеннями.

Також, господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради № 25/56 від 22.04.2020) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.

Отже, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Позивач зазначає, що в даному випадку на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 10/17 «Про виключення з переліку об`єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вулиці Новорічній, 18» незавершене будівництво, до складу якого входили приміщення №№ 41,42,43, були зняті з балансу Управління капітального будівництва міської ради та передані на баланс Релігійної громади. Прийняття оскаржуваного рішення, за твердженням позивача, фактично змінює рішення № 10/17 від 29.11.2000, яким приміщення передані позивачеві. Враховуючи викладене, позивач вважає, що всі вбудовані приміщення, які передані позивачу згідно рішення Дніпропетровської міської ради № 10/17 від 29.11.2000, перебувають в користуванні позивача, а передача частини цих приміщень на баланс третьої особи порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Господарський суд наголошує, що по-перше, рішенням Дніпропетровської міської ради №10/17 «Про виключення з переліку об`єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вулиці Новорічній, 18» (т. 1 а.с. 68-69) виключено з переліку об`єктів приватизації незавершене будівництво магазину та ощадкаси за адресою: вул. Новорічна, 18 та передано незавершене будівництво магазину та ощадкаси на баланс релігійній громаді Всіх Святих Української Православної Церкви під будівництво церкви.

За наслідками прийняття вищевказаного рішення відповідно до акту приймання-передачі (т. 1 а.с. 70) та авізо № 49 від 13.12.2000 (т. 1 а.с. 71) Релігійній громаді української православної церкви передано на баланс незавершене будівництво магазину Інвалідів великої вітчизняної війни та ощадкаси по вул. Новорічній.

В даному випадку взагалі не згадуються вбудовані приміщенення № 41,42,43.

По-друге, в акті приймання-передачі (т. 1 а.с. 70) вказано, що магазин та ощадкаса передані для будівництва церкви.

В рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2007 по справі № 7/195-07 (суддя Коваль Л.А.) зазначено, що позовні вимоги у даній справі не стосуються частини незавершеного будівництва, яке передавалося відповідачу, та яке на даний час реконструйоване під будівлю Храму всіх святих парафії Дніпропетровської єпархії української православної церкви, якій присвоєна поштова адреса бульвар Слави, 18А (колишня адреса -Новорічна, 18).

Рішення Дніпропетровської міської ради № 38/16 від 31.03.2004 «Про погодження місць розташування об`єктів» не стосується вбудованих приміщень № 41,42,43; з витягу з додатку до рішення (т.1 а.с. 73) вбачається, що воно ухвалено, зокрема, щодо будівлі православного храму, місце розташування об`єкта: бул.Слави в районі буд.18, назва замовника: Релігійна громада всіх святих парафії Дніпропетровської єпархії української православної церкви.

З наведено вбачається, що приміщення №№ 41, 42, 43 по Бульвару Слави буд. 18 в м. Дніпрі не передавались у користування позивача.

За наявності встановлених судом фактів: втрати рішенням Дніпропетровської міської ради № 10/17 від 29.11.2000 чинності (відповідно до його п. 5 та факту подальшого визнання рішення міської ради від 29.11.2000 № 10/17 таким, що втратило чинність, відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.06.2004 № 23/17) та не передання у користування позивача приміщень №№ 41, 42, 43 по Бульвару Слави буд. 18 в м. Дніпрі - суд резюмує, що позивач не довів яким чином було порушено зі сторони відповідача його права та законні інтереси.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги (про визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради № 25/56 від 22.04.2020 «Про визначення балансоутримувача вбудованих нежитлових приміщень №№ 297, 298, 299 по бульв. Слави, 18») не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.03.2024

Суддя І.В. Мілєва