Рішення

від 13.03.2024 по справі 908/3659/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/285/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2024Справа №908/3659/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК Авангард», 69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 12

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоєр», 69076, м. Запоріжжя, просп. Ювілейний, буд. 29-А

про стягнення коштів

без виклику (повідомлення) сторін

установив

12.12.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК Авангард» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоєр» про стягнення заборгованість за договором поставки №35186 від 01.12.2020 в розмірі 48 120,77 грн, з яких: основна заборгованість в розмірі 30 889,21 грн, пеня в розмірі 10 135,05 грн, 30% річних в розмірі 6854,87 грн, інфляційні збитки в розмірі 241,64 грн.

Крім того, позивачем заявлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2023 справу № 908/3659/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3659/23 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/285/23. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/3659/23.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 25.01.2024, відповідно до ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.

Запропоновано позивачу у строк до 08.02.2024 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 26.02.2024, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору поставки № 35186 від 01.12.2020 щодо оплати вартості поставленого товару в розмірі 30 889,21 грн. У зв`язку із порушенням умов договору в частині своєчасної та повної оплати товару позивач просить стягнути з відповідача 30% річних в розмірі 6854,87 грн на підставі п. 5.2. договору, інфляційні збитки в розмірі 241,64 грн в порядку статті 625 ЦК України, а також пеню на підставі п. 5.1. договору в розмірі 10 135,05 грн. Судові витрати у справі просить покласти на відповідача.

За офіційним даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань (відповідь на запит № 362027 від 13.12.2023) місцезнаходженням юридичної особи-відповідача є адреса: 69076, м. Запоріжжя, просп. Ювілейний, буд. 29-А.

Поштове відправлення (копія ухвали Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 у справі № 908/3695/23), надіслане на вказану адресу відповідача, повернулось до суду не врученим відповідачеві з позначкою підприємства зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Заяви про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.

За змістом п. п. 101, 102 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати».

Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Невручені міжнародні поштові відправлення надсилаються до місця міжнародного поштового обміну, з якого вони були одержані.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання учасником справи кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

13.02.2024 на офіційному вебсайті Судової влади України судом повідомлено відповідача про розгляд справи через відповідне оголошення.

З огляду на викладене, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/3659/23 за відомою суду адресою відповідача.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

01.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТК Авангард» (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лоєр» (Покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки продукції №35186 (далі за текстом Договір поставки), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, відповідно до заявок Покупця поставляти Товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар та оплатити його вартість за цінами, вказаними у відповідних видаткових накладних.

Покупець зобов`язаний здійснити оплату Товару протягом не більше 6 (шести) календарних днів з моменту отримання Товару, якщо інше не передбачено у видатковій накладній (накладній). Покупець оплачує поставлений Постачальником Товар за цінами, вказаними у видаткових накладних на дану партію Товару. Моментом отримання Товару вважається дата підписання видаткової накладної представником Покупця, якщо ж представник не зазначив дату у видатковій накладній, то дата оформлення (складання) видаткової накладної Постачальником (п. 2.2. Договору поставки).

Пунктом 3.5. Договору поставки передбачено, що Покупець гарантує, що особа, яка розписалась з його боку у видатковій накладній є належним чином уповноваженою особою на отримання Товару

Відповідно до п. 2.3 Договору поставки розрахунки між Сторонами проводяться у безготівковій формі згідно із платіжними реквізитами, вказаними в Договорі (рахунку, рахунку-фактурі) або шляхом внесення коштів за Товар в касу Постачальника.

Відповідно до п. 5.1 Договору поставки у випадку порушення строків оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення до повного погашення боргу Покупцем.

У разі прострочення виконання грошового зобов`язання Покупець, окрім пені, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% процентів річних від простроченої суми (п. 5.2. Договору поставки).

Згідно п. 5.3. Договору поставки нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання Покупцем зобов`язання припиняється через 3 (три) роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2020, а в частині виконання зобов`язань до повного їх виконання. У раз якщо за 10 днів до закінчення терміну дії договору жодна зі Сторін письмово не повідомить іншу про розірвання Договору в зв`язку з його закінченням, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах щорічно (п. 8.1).

На виконання умов Договору Позивачем, починаючи з 10.12.2020 до 23.02.2022 поставлено відповідачу Товар на загальну суму 380 262,69 грн, що підтверджується видатковими, товарно-транспортними накладними за вказаний період (т. 1, а.с.28-190, т. 2 а.с.1-231).

Відповідачем в період з грудня 2020 року до березня 2023 року частково сплачено позивачу за поставлений товар в розмірі 325 764,43 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень та копіями прибуткових касових ордерів (т. 3, а.с.53-196).

Крім того, в період з січня 2021 року до березня 2022 року відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 23 609,05 грн, про що свідчать видаткові накладні (повернення) (т. 3, а.с. 1-52).

Станом на 11.12.2023 за розрахунком позивача сума боргу ТОВ «Лоєр» перед ТОВ «СТК Авангард» складає 30 889,21 грн.

Позивач зазначає, відповідачем визнано заборгованість перед ТОВ «СТК Авангард», оскільки здійснювалось погашення заборгованості, остання оплата проведена 15.03.2023.

08.09.2023 позивач направив відповідачу претензію №38, однак відповіді не отримав. Заборгованість так і не була погашена.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині оплати товару, стало підставою звернення позивача до суду про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 30 889,21 грн основного боргу, пені в розмірі 10 135,05 грн, 30% процентів річних в розмірі 6854,87 та інфляційних збитків в розмірі 241,64 грн.

Дослідивши обставини справи та надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Правовідносини сторін є господарськими, що випливають з договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні положення закріплені в ст. 509 ЦК України (далі за текстом ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Між сторонами укладено договір поставки товару в асортименті та за цінами, визначеними у видаткових накладних, що є невід`ємними частинами даного договору.

На виконання умов Договору поставки позивач поставив відповідачеві Товар на суму 380 262,69 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Обов`язок відповідача щодо оплати товару випливає з п. 1.1 та 2.2 Договору поставки.

Відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався.

Доказів оплати Товару суду не надано.

Заборгованість відповідача за поставлений товар становить 30 889,21 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження належного виконання позивачем зобов`язань з поставки Товару, відповідні докази, зазначені вище, приєднано до матеріалів справи.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У справі, що розглядається, спір виник з приводу не оплати відповідачем вартості товару на суму 30 889,21 грн.

Відповідач заборгованість в розмірі 30 889,21 грн не сплатив, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за поставлений товар в розмірі 30 889,21 грн, які підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 10 135,05 грн за загальний період з 16.03.2023 до 10.12.2023, 30% річних в розмірі 6854,87 грн за період з 16.03.2023 до 10.12.2023, інфляційні збитки в розмірі 241,64 грн за квітень-жовтень 2023 року.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами Договору поставки (п. 2.2.) відповідач зобов`язаний здійснити оплату Товару протягом не більше 6 (шести) календарних днів з моменту отримання Товару, якщо інше не передбачено у видатковій накладній (накладній).

У разі прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач, окрім пені, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% процентів річних від простроченої суми (п. 5.2. Договору поставки).

Перевіривши наведений позивачем розрахунок річних процентів та інфляційних збитків, суд встановив, що позивачем розрахунок здійснено правильно, обґрунтованою сумою річних процентів за період з 16.03.2023 до 10.12.2023 є сума 6854,87 грн та інфляційних збитків за квітень-жовтень 2023 року 241,64 грн, які підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.1 Договору поставки у випадку порушення строків оплати Товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення до повного погашення боргу відповідачем.

У Договорі поставки сторонами обумовлено інший порядок нарахування пені, ніж визначений у ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме за кожний день прострочення до повного погашення боргу відповідачем.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивачем правильно здійснено розрахунок, заявлено обґрунтовану суму пені за період з 16.03.2023 до 10.12.2023 в розмірі 10 135,05 грн, які підлягають задоволенню.

Оскільки мало місце неналежне виконання зобов`язань відповідачем щодо оплати товару, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 30% процентів річних 6854,87 грн, інфляційних збитків в розмірі 241,64 грн та пені в розмірі 10 135,05 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не подано, ані обґрунтованих заперечень вимогам позивача, ані доказів сплати боргу, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 48 120,77 грн, з яких: основна заборгованість в розмірі 30 889,21 грн, пеня в розмірі 10 135,05 грн, 30% річних в розмірі 6854,87 грн, інфляційні збитки в розмірі 241,64 грн, які підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоєр» (69076, м. Запоріжжя, просп. Ювілейний, буд. 29-А; ідентифікаційний код юридичної особи 35802252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК Авангард» (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 12; ідентифікаційний код юридичної особи 42621186) заборгованість за договором поставки № 35186 від 01.12.2020 в розмірі 30 889,21 грн (тридцять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять гривень 21 коп.), 30% річних в розмірі 6854,87 грн (шість тисяч вісімсот п`ятдесят чотири гривні 87 коп.), інфляційні збитки в розмірі 241,64 грн (двісті сорок одна гривня 64 коп.), пеню в розмірі 10 135,05 грн (десять тисяч сто тридцять п`ять гривень 05 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоєр» (69076, м. Запоріжжя, просп. Ювілейний, буд. 29-А; ідентифікаційний код юридичної особи 35802252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК Авангард» (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 12; ідентифікаційний код юридичної особи 42621186) судовий збір у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 13.03.2024.

Суддя І. С. Горохов