Рішення

від 07.03.2024 по справі 910/21/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.03.2024Справа № 910/21/24

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" (69008, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Південне шосе, будинок 72) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛІДУС СПЕЦАВТО" (01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63) про стягнення 781830,00 грн,

За участю представників:

від позивача - Зінченко М. В. (поза межами суду)

від відповідача - Перебийніс Є.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.12.2023 в системі «Електронний суд» представником Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛІДУС СПЕЦАВТО" про стягнення 781830,00 грн та 02.01.2024 була передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ПАТ «Запоріжсталь» (далі скорочено ПАТ «Запоріжсталь», а також Позивач або Покупець) та ТОВ «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО» (далі скорочено ТОВ «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО», а також Відповідач або Постачальник) укладено Договір № 20/2021/3279 від 26.07.2021 р. (далі- Договір).

Предметом вказаного Договору є зобов`язання ТОВ «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО» поставити та передати у власність ПАТ «Запоріжсталь» транспортний засіб, який володіє індивідуальними ознаками, та його складові частини (далі - Товар), а ПАТ «Запоріжсталь» у свою чергу зобов`язалось прийняти та оплатити вартість Товару.

Представник позивача вказує, що відповідач умови договору не виконав, товар у строк до 25.03.2022 р. включно не поставив чим порушив свої зобов`язання за Договором, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 781 830,00 грн.

Ухвалою суду від 22.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 22.02.24 о 10:45 год.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/21/24 від 22.01.2024 була надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю "ВАЛІДУС СПЕЦАВТО" в його електронний кабінет, що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа та отримана останнім 23.01.2024 о 00:22 год.

21.02.2024 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву, а також останній містить клопотання про поновлення строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 118 цього Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частиною другою цієї статті передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.2).

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущеного строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч.3).

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч.4).

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію (ч.5).

Пунктом 1 статті 6 розділу I Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 7 ГПК України одним із принципів здійснення правосуддя в господарських судах є рівність усіх учасників господарського процесу перед законом і судом.

Положеннями частини першої статті 165 ГПК України визначено, що особи, які беруть участь у справі, мають право подати до господарського суду першої інстанції відзив (заперечення) на позовну заяву в письмовій формі протягом встановленого судом першої інстанції строку.

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27 жовтня 1993 року у справах «Авотіньш проти Латвії», заява № 17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В . проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06 лютого 2001 року у справі «Беер проти Австрії», заява № 30428/96).

Враховуючи практику ЄСПЛ, керуючись пунктом 1 статті 6 Конвенції, суд дійшов висновку, що не може позбавити відповідача можливості надати йому відзив по справі та не виконати свого зобов`язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін, а відтак суд дійшов висновку задовольнити клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву та прийняти останній до розгляду.

Заперечуючи стосовно позовних вимог представник відповідача зазначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Враховуючи викладене представник вважає, що неустойку потрібно розраховувати з 25.04.2022 по 25.10.2022 та за розрахунком останнього складає 653 310,00 грн.

Крім цього представник зазначає, що позивач жодних оплат за Договором не здійснював, не несе жодних фінансових ризиків та має право відмовитися від Договору, розірвати договір або укласти додаткову угоду про погодження основних характеристик, ціни, строку поставки та кількості товару.

З огляду на викладене представник просить зменшити розмір неустойки, яка стягується Публічним акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат ЗАПОРІЖСТАЛЬ» з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО».

Ухвалою суду від 22.02.2024 відкладено судове засідання на 07.03.24 о 11:40 год.

21.02.2024 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛІДУС СПЕЦАВТО" сформовано зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" про розірвання договору поставки № 20/2021/3279 від 26.07.2021 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО» та Публічним акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат ЗАПОРІЖСТАЛЬ».

Ухвалою суду від 26.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛІДУС СПЕЦАВТО" про поновлення строку для подання зустрічного позову та повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "ВАЛІДУС СПЕЦАВТО" зустрічну позовну заяву у справі №910/21/24.

04.03.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 06.03.2024 заяву представника Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ) - задоволено.

У судове засідання 07.03.2024 з`явилися представники сторін, надали пояснення по справі.

В судовому засіданні 07.03.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

26.07.2021 між позивачем (далі - покупець) та відповідачем (далі - постачальник) укладено договір поставки № 20/2021/3279, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти транспортний засіб, який володіє індивідуальними ознаками, та його складові частини (надалі - «товар») на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. договору сторони визнають, що до укладення цього договору постачальник надав, а покупець отримав всю необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товар, яка міститься в керівництві з експлуатації транспортного засобу, в договорі поставки, зокрема в частині його основних характеристик. Цей договір укладено покупцем у повному розумінні обставин, які мають істотне значення, зокрема, щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, щодо відсутності властивостей і якостей товару, які значно знижують його цінність або можливість його використання за цільовим призначенням.

Згідно із п. 2.1. договору найменування, модель товару, комплектація, найменування додаткового обладнання, аксесуарів, кількість та ціна вказуються в специфікаціях (додатках) до цього договору, що є невід`ємною частиною договору (далі - «специфікації»).

Якість, комплектація та маркування товару повинні відповідати нормам, діючими стандартами (ТУ, ДСТУ, технічною документацією) для даного виду товару, а також спеціальними технічними вимогами, якщо такі встановлені угодою сторін, що відображені в специфікаціях. Допустимі відхилення показників якості товару від вищевказаних норм, можуть бути встановлені за згодою сторін та відображені в специфікаціях (п. 2.2. договору).

У пункті 3.1. договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється постачальником на склад покупця за адресою: 69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72.

Відповідно до п. п. 3.2., 3.3. договору постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки, зазначених в специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2020 року. Строки поставки товару вказуються в специфікаціях.

Згідно із п. п. 4.1. та 4.3 договору поставка товару здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначених в специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі та інші витрати постачальника пов`язані з постачанням товару. Загальна сума Договору визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснюється відповідно до доданих до неї специфікацій.

Приймання-передача товару здійснюється представниками сторін шляхом підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі, що підтверджує належні якість, комплектність та кількість товару на момент його приймання-передачі. Покупець перевіряє технічний стан та комплектність товару в момент його приймання від постачальника (п. 6.1. договору).

У відповідності до п. 7.3. договору сторони погодили, що у випадку порушення термінів або обсягів поставок товару більш ніж на 30 календарних днів, постачальник сплачує покупцеві неустойку в розмірі 0,05% від вартості не поставленого в строк товару, за кожен календарний день прострочення строків поставки товару, при цьому неустойка нараховується постачальнику починаючи з першого календарного дня порушення термінів або обсягів поставок товару.

Відповідно до 8.1. договору при настанні виняткових погодних умов або стихійних явищ природного характеру (землетруси, повені, урагани, торнадо, буреломи, снігові замети, ожеледь, град, руйнування в результаті блискавки, заморозки, замерзання моря, проток, портів перевалів, пожежі, посухи, просідання або зсув ґрунту тощо), лих техногенного та антропогенного походження (аварії, вибухи, пожежі, хімічне або радіаційне забруднення територій тощо), обставин соціального, політичного та міжнародного походження (загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту , ворожі атаки, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, обурення, акти тероризму, диверсії, піратство, заворушення, вторгнення, революції, повстання, обмеження комендантської години, експропріації, примусові вилучення, захоплення підприємств, реквізиції, громадські демонстрації або хвилювання, протиправні дії третіх осіб, тривалі перерви в роботі транспорту епідемії, страйки, бойкоти, блокади, ембарго, закриття морських проток, заборони (обмеження) експорту/імпорту, інші, в т.ч. міжнародні санкції, рішення, акти або дії органів державної влади або місцевого самоврядування тощо), які є надзвичайними, непередбачуваними, невідворотними і непереборними обставинами, наслідком яких є неможливість протягом певного часу частково або в повній мірі виконання зобов`язань за даним договором, сторони звільняються від відповідальності за невиконання тих своїх зобов`язань, виконання яких стало неможливим внаслідок дії форс-мажорних обставин (за винятком зобов`язань, термін виконання яких настав до дати виникнення таких обставин), відповідно до часу дії форс-мажорних обставин, при цьому, термін виконання всіх зобов`язань за цим договором збільшується пропорційно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Після припинення дії форс-мажорних обставин, всі перенесені зобов`язання підлягають виконанню в порядку, передбаченому цим договором з урахуванням пропорційності продовження терміну їх виконання на період дії форс-мажорних обставин.

Згідно із п. 8.2. договору сторона, для якої наступили форс-мажорні обставини, зобов`язана без необґрунтованих затримок повідомити в письмовій формі іншу сторону про їх настання або припинення. Факти, викладені в повідомленні про настання форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою України, сертифікат якої, після його отримання, але не пізніше 20 (двадцятого) календарного дня з дати повідомлення про настання форс-мажорних обставин, також направляється стороною, для якої наступили форс-мажорні обставини, іншій стороні.

Пунктом 8.3. договору встановлено, що у випадку якщо форс-мажорні обставини тривають більше 60 календарних днів. Сторони можуть виступати з ініціативною про розірвання договору.

Цей договір набуває чинності з дати підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог). Цей договір діє до 20 липня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань, в тому числі гарантійних, за цим договором (п. п. 10.4., 10.5. договору).

26.07.2021 сторонами погоджено специфікацію № 1 до договору (надалі - специфікація), відповідно до якої постачальник передає, а покупець приймає та оплачує наступний товар: пожежно-рятувальний автомобіль для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт (пожежна машина середнього класу) АЦ-4,5 -50 на базі MAN TGM 15.320 з потужністю двигуна 320 л.с. виробник - ТОВ «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО» кількістю 1 шт. загальною вартістю 7 140 000,00 грн з ПДВ.

Згідно із п. 4 специфікації, строк поставки - 260-280 календарних днів, але не пізніше 25.03.2022 включно, з можливістю відстрочення поставки до 30 календарних днів без застосування штрафних санкцій з боку покупця.

Відповідно до п. 8. специфікації датою поставки вважається дата приймання товару за фактичною кількістю і якістю на складі покупця з відміткою представника покупця в видатковій накладній, наданої постачальником. У разі підписання видаткової накладної представником покупця, останній надає постачальнику оригінал довіреності на право підпису та отримання товару.

Відповідач звернувся до позивача з повідомленням про розірвання договору від 03.02.2022 за вих. № 135/17-01, яким повідомив ПАТ «Запоріжсталь» про настання форс-мажорних обставин у вигляді оголошення воєнного стану на території України, які виникли на території всієї України з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України» і триватимуть до дня їх завершення.

На підтвердження факту настання форс-мажорних обставин ТОВ «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО» до свого листа долучило лист Торгово-промислової палати України № 2024/02-7.1 від 28.02.2022, адресований «Всім кого це стосується».

Окрім того у вказаному повідомленні ТОВ «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО» зазначило про отримання листа Державної служби України з надзвичайних ситуацій з вимогою надати інформацію про наявну або таку що знаходиться в процесі виготовлення, спеціалізовану техніку, на що ТОВ «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО» надало запитуваний перелік техніки, в якому було включено також транспортний засіб, який готувався до передачі ПАТ «Запоріжсталь».

З вищевказаного повідомлення вбачається, що транспортний засіб який готувався до передачі ПАТ «Запоріжсталь» було затребувано до передачі для потреб Державної служби України з надзвичайних ситуацій (скорочено - ДСНС України).

26.05.2022 позивач звернувся до відповідача із повідомленням про порушення умов договору за вих. № 05/1-784 від 26.05.2022, у якому просив поставити товар до 31.05.2022 в іншому випадку попередив про можливість застосування штрафних санкцій до відповідача. Позивач зазначає, що засобами електронного зв`язку на лист ТОВ «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО» від 03.06.2022 р. вих. № 135/17-01 «Повідомлення про розірвання договору» ПАТ «Запоріжсталь» повідомило ТОВ «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО» про відмову у розірванні Договору, а також зауважило на застосуванні заходів відповідальності за порушення умов Договору, а саме, неустойки в розмірі 0,05% від вартості не поставленого в строк Товару, за кожен день прострочення. Разом з тим позивачем не було долучено вищевказаного листа.

Поміж тим в матеріалах справи позивачем долучено лист відповідь відповідача за вих. №357/1-01-01 від 19.10.2022 відповідно до якого відповідач зазначив зокрема, що станом на день написання цього листа у відповідача наявна проблема з логістикою та затримкою поставки комплектуючих, обладнання не вирішилася у повному обсязі. Крім цього, й досі є проблема з ввезенням в Україну шасі для подальшого їх переобладнання у спеціалізовані транспортні засоби, що підтверджується листами постачальників.

Окрім того відповідач зазначив, що: «Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт, які є предметом договорів станом на сьогодні не виготовлено через затримку поставки шасі, нестачу комплектуючих та обладнання, вказані автомобілі іншим покупцям не передавалися».

Позивач звернуся до ДСНС України з адвокатським запитом №39 від 18.07.2022, з проханням надати інформацію чи здійснювалась передача йому товару, який є предметом договору, відповідачем, а також чи направляло ДСНС України вимогу відповідачу про надання переліку наявної виготовленої, переобладнаної, спеціалізованої техніки (пожежно-рятувальних рятувальних автомобілів для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт) та орієнтовні строки можливої передачі такої техніки для потреб ДСНС України.

На вказаний вище адвокатський запит ДСНС України надало відповідь, у якій повідомило, що між ним та відповідачем відсутні договірні відносини та надало копію листа за вих. № 04-1091/211 від 01.06.2022, з яким зверталось до відповідача з проханням невідкладно повідомити про наявність у останнього виготовленої, переобладнаної, спеціалізованої техніки (пожежно-рятувальних автомобілів для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт), а якщо така техніка перебуває в процесі виготовлення, повідомити строки виготовлення. Та зазначило, що станом на 21.11.2022 в ДСНС відсутні договірні взаємовідносини з ТОВ «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО».

Також позивач звернуся до Торгово-промислова палата України з адвокатським запитом за вих. № 40 від 14.11.2022, з проханням надати інформацію чи звертався відповідач із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин щодо виконання зобов`язань за договором та чи видавався відповідний сертифікат.

Однак як вказує представник позивача Торгово-промислова палата України не надала відповіді на адвокатський запит №40 від 14.11.2022 р. та не повідомила про наявність/відсутність в Реєстрі сертифікатів відомостей щодо видачі ТОВ «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО» Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за фактом не виконання Договору.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором в частині своєчасної поставки товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 781 830,00 грн за період з 25.04.2022 по 29.11.2022.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов`язків: майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 4 специфікації, строк поставки - 260-280 календарних днів, але не пізніше 25.03.2022 включно, з можливістю відстрочення поставки до 30 календарних днів без застосування штрафних санкцій з боку покупця.

У відповідності до п. 7.3. договору сторони погодили, що у випадку порушення термінів або обсягів поставок товару більш ніж на 30 календарних днів, постачальник сплачує покупцеві неустойку в розмірі 0,05% від вартості не поставленого в строк товару, за кожен календарний день прострочення строків поставки товару, при цьому неустойка нараховується постачальнику починаючи з першого календарного дня порушення термінів або обсягів поставок товару.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України).

За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконаним. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правила ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Також як встановлено судом вище, поставка товару мала бути здійснена не пізніше 25.03.2022 включно, з можливістю відстрочення поставки до 30 календарних днів без застосування штрафних санкцій з боку покупця.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно із п. 8.2. договору сторона, для якої наступили форс-мажорні обставини, зобов`язана без необґрунтованих затримок повідомити в письмовій формі іншу сторону про їх настання або припинення. Факти, викладені в повідомленні про настання форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою України, сертифікат якої, після його отримання, але не пізніше 20 (двадцятого) календарного дня з дати повідомлення про настання форс-мажорних обставин, також направляється стороною, для якої наступили форс-мажорні обставини, іншій стороні.

Пунктом 8.3. договору встановлено, що у випадку якщо форс-мажорні обставини тривають більше 60 календарних днів. Сторони можуть виступати з ініціативною про розірвання договору.

Так відповідач звернувся до позивача з повідомленням про розірвання договору від 03.02.2022 за вих. № 135/17-01, яким повідомив ПАТ «Запоріжсталь» про настання форс-мажорних обставин у вигляді оголошення воєнного стану на території України, які виникли на території всієї України з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України» і триватимуть до дня їх завершення, просив розірвати договір.

На підтвердження факту настання форс-мажорних обставин ТОВ «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО» до свого листа долучило лист Торгово-промислової палати України № 2024/02-7.1 від 28.02.2022, адресований «Всім кого це стосується».

Окрім того у вказаному повідомленні ТОВ «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО» зазначило про отримання листа Державної служби України з надзвичайних ситуацій з вимогою надати інформацію про наявну або таку що знаходиться в процесі виготовлення, спеціалізовану техніку, на що ТОВ «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО» надало запитуваний перелік техніки, в якому було включено також транспортний засіб, який готувався до передачі ПАТ «Запоріжсталь».

З вищевказаного повідомлення вбачається, що транспортний засіб який готувався до передачі ПАТ «Запоріжсталь» було затребувано до передачі для потреб Державної служби України з надзвичайних ситуацій (скорочено - ДСНС України).

Поміж тим в матеріалах справи позивачем долучено лист відповідь відповідача за вих. №357/1-01-01 від 19.10.2022 відповідно до якого відповідач зазначив зокрема, що станом на день написання цього листа у відповідача наявна проблема з логістикою та затримкою поставки комплектуючих, обладнання не вирішилася у повному обсязі. Крім цього, й досі є проблема з ввезенням в Україну шасі для подальшого їх переобладнання у спеціалізовані транспортні засоби, що підтверджується листами постачальників.

Окрім того відповідач зазначив, що: «Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт, які є предметом договорів станом на сьогодні не виготовлено через затримку поставки шасі, нестачу комплектуючих та обладнання, вказані автомобілі іншим покупцям не передавалися».

Враховуючи наведене вище та те, що поставка товару за договором мала бути здійснена відповідачем не пізніше 25.03.2022, з можливістю відстрочення поставки до 30 календарних днів, то суд приходить до висновку, що на момент введення воєнного стану транспортний засіб вже мав бути виготовлений або бути на завершальних стадіях виготовлення.

Суд звертає увагу, що у повідомленні про розірвання договору від 03.02.2022 за вих. № 135/17-01 відповідач вказав про отримання листа Державної служби України з надзвичайних ситуацій з вимогою надати інформацію про наявну або таку що знаходиться в процесі виготовлення, спеціалізовану техніку, на що ТОВ «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО» надало запитуваний перелік техніки, в якому було включено також транспортний засіб, який готувався до передачі ПАТ «Запоріжсталь» та який було затребувано до передачі для потреб ДСНС України.

У листі відповідача за вих. №357/1-01-01 від 19.10.2022 останній зазначив, що: «Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт, які є предметом договорів станом на сьогодні не виготовлено через затримку поставки шасі, нестачу комплектуючих та обладнання, вказані автомобілі іншим покупцям не передавалися».

У відповіді на адвокатський запит №39 від 18.07.2022 ДСНС України повідомило, що між ним та відповідачем відсутні договірні відносини та надало копію листа за вих. № 04-1091/211 від 01.06.2022, з яким зверталось до відповідача з проханням невідкладно повідомити про наявність у останнього виготовленої, переобладнаної, спеціалізованої техніки (пожежно-рятувальних автомобілів для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт), а якщо така техніка перебуває в процесі виготовлення, повідомити строки виготовлення. Та зазначило, що станом на 21.11.2022 в ДСНС відсутні договірні взаємовідносини з ТОВ «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО».

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено передачу відповідачем Пожежно-рятувального автомобіля для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт (пожежна машина середнього класу) АЦ-4,5 -50 на базі MAN TGM 15.320 з потужністю двигуна 320 л.с. ДСНС України.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Положеннями п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено принципи свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності.

Зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що норми законів, умови договорів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають відповідати загальновизнаним вимогами цивільного обороту, вимогам справедливості, добросовісності та розумності, що практично виражається у встановленні нормами цивільного законодавства рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці" (постанови Верховного Суду у справах №910/19179/17, №914/2622/16, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що договір поставки № 20/2021/3279 від 26.07.2021 є чинним, розірваний в установленому законом порядку не був, а тому є обов`язковим до виконання сторонами.

Підсумовуючи наведене вище, перевіривши розрахунок неустойки наданий позивачем у сумі 781 830,00 грн за період з 25.04.2022 по 29.11.2022 суд зазначає, що він є арифметично невірним з огляду на наступне.

Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно із п. 4 специфікації, строк поставки - 260-280 календарних днів, але не пізніше 25.03.2022 включно, з можливістю відстрочення поставки до 30 календарних днів без застосування штрафних санкцій з боку покупця.

30 календарний день припадає на 24.04.2022 (неділя), а відтак останнім днем поставки без застосування штрафних санкцій з боку покупця було 25.04.2022.

З огляду на що, позивачем невірно обрано початковий період нарахування неустойки.

Здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що розмір неустойки складає 778 260,00 грн.

Стосовно посилання відповідача на положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року, і дія вказаного Закону фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. N 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. N 1236» продовжено на всій території України дію карантину до 30.06.2023 року.

Дію карантину, встановленого цією постановою неодноразово продовжувалась та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 р. № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено.

За таких обставин позивач мав право нараховувати пеню від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а саме з 26.04.2022 по 29.11.2022 (оскільки строки були продовжені).

Що стосується посилань відповідача у листах на те, що він звільняється від відповідальності за невиконання умов договору, через введення воєнного стану в Україні, що є форс-мажорною обставиною, на підтвердження чого надав лист Торгово-промислової палати України, суд зазначає таке.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Суд звертає увагу, що загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача (поставку транспортного засобу), тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

Відповідач не надав доказів на підтвердження наявності такого причинно-наслідкового зв`язку, зокрема, не підтверджено неможливості виконувати свої зобов`язання за договором в передбачені ним строки саме внаслідок дії воєнного стану, неможливості здійснювати господарську, підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, відсутності такого прибутку тощо.

Суд зауважує, що обставини, засвідчені Торгово-промисловою палатою України у листі від 28.02.2022, стосуються не лише відповідача, а також позивача та ставлять їх в однакові умови здійснення діяльності.

Стосовно клопотання представника відповідача про зменшення розміру неустойки, яка стягується Публічним акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат ЗАПОРІЖСТАЛЬ» з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО» з огляду на те, що позивач за Договором не здійснював, не несе жодних фінансових ризиків суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 року у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 року у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 року у справі № 922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Отже, суд може зменшити штрафні санкції, які стягується, в тому числі за власною ініціативою.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати відсотків річних, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 918/289/19.

Суд приймає до уваги, що товар не поставлено відповідачем, а також те, що позивачем не було здійснено жодних оплат за спірним договором, оскільки відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти транспортний засіб, який володіє індивідуальними ознаками, та його складові частини (надалі - «товар») на умовах, передбачених цим договором.

Беручи до уваги всі фактичні обставини справи, та те, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, спричинених не виконанням відповідачем зобов`язань, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача до 653 310,00 грн.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" підлягає задоволенню частково.

Частиною 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛІДУС СПЕЦАВТО" (01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63, код ЄДРПОУ 38347611) на користь Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" (69008, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Південне шосе, будинок 72, код ЄДРПОУ 00191230) 653 310 (шістсот п`ятдесят три тисячі триста десять) грн. 00 коп. неустойки та судовий збір у розмірі 11 673 (одинадцять тисяч шістсот сімдесят три) грн. 90 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2024

Суддя Владислав ДЕМИДОВ