Рішення

від 13.03.2024 по справі 910/18987/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2024Справа № 910/18987/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТРАНС КОМПАНІ" (01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 11, офіс 3/1) про стягнення 7714,41 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.12.2023 до Господарського суду міста Києва від Управління з питань реклами виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТРАНС КОМПАНІ" про стягнення 7714,41 грн та 14.12.2023 була передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 серпня 2019 року між Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІЦА КПІ» (далі - Відповідач) було укладено Договір № 536/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу (далі - Договір).

Позивач зазначає, що 19.05.2020 відповідач змінив назву (найменування) з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІЦА КПІ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГА ТРАНС КОМПАНІ». При цьому код ЄДРПОУ 40011374 залишився незмінним, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.

Позивач вказує, що з 01.12.2019 по 15.11.2023 відповідач неналежним чином виконує умови Договору у зв`язку з чим у останнього обліковується заборгованість у розмірі 4122,00 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свої зобов`язань, позивач просить стягнути: 4122,00 грн - сума основної заборгованості, 618,30 грн - 15% штрафу, 366,00 грн - пені, 473,49 грн - 3% річних, 2134,62 грн - інфляції.

Ухвалою суду від 18.12.2023 залишено позовну заяву Управління з питань реклами виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 18.12.2023, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.01.2024 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Дана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місця реєстрації відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 11, офіс 3/1.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу - адресат вибув.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, направлення ухвали суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

16.08.2019 між позивачем (робочий орган) та відповідачем (рекламорозповсюджувач) укладено договір тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва для розміщення рекламного засобу № 536/19, за умовами якого на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рекламорозповсюджувачу надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (далі - право тимчасового користування).

Відповідно до пункту 2.2 договору адресний перелік є невід`ємною частиною цього договору, який містить перелік місць для розміщення РЗ, на які за рекламорозповсюджувачем встановлено пріоритет та/або на які надано дозволи на розміщення РЗ, із зазначенням адреси та місця для розміщення РЗ, типу, виду, площі, дати та строку дії пріоритету, тощо.

Згідно з пунктом 5.2.3 договору рекламорозповсюджувач зобов`язаний не пізніше 20 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету.

У пункті 6.1 договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за тимчасового користування, розмір якої відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.

Плата за право тимчасового користування місцем нараховується, зараховується та використовується робочим органом у порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу (пункт 6.2 договору).

Відповідно до пункту 6.3 договору підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до пункту 4 частини 2 статті 11 ЦК України, цей договір.

За змістом пункту 6.4 договору плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов договору.

У разі прострочення термінів сплати, визначених договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов Договору та законодавства.

Пунктами 6.13, 6.14 договору розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.

Плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та перераховуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві зазначений у даному пункті. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

Відповідно до пункту 6.15 договору акт користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу (далі - Акт користування) до Договору із наведеним в ньому розрахунком плати за тимчасове користування місцем підтверджує факт тимчасового користування цим місцем у відповідному розрахунковому періоді.

Згідно з пунктом 8.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності в рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього договору в цілому.

Як убачається з адресного переліку № 1 (додаток № 1 до договору), розмір плати за місяць за місце розміщення РЗ у Шевченківському р-ні, пр-т Перемоги, 28-а, площею проекції 3,6000, становить 1476,00 грн. (№ дозволу 65071-17).

Додатковою угодою від 27.05.2020 до договору, що визначена як додаток № 2, викладено, зокрема, пункти 6.14, 6.15 договору в новій редакції, якими передбачено, що плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та перераховуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця виключно на казначейський рахунок у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках (п. 6.14). Акт користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу до договору із наведеним у ньому розрахунком плати за тимчасове користування місцем підтверджує факт тимчасового користування цим місцем у відповідному розрахунковому періоді.

Додатковою угодою від 28.05.2020 до договору, що визначена як додаток № 3, сторони дійшли згоди розірвати договір в частині місця, наданого для розміщення рекламного засобу, за номером дозволу №65071-17 (Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміром 6.0000х0.600; Шевченківського р-н. просп. Перемоги, 28-а) з «24» лютого 2020 року у зв`язку з виданням виконавчим органом Київради (Київською міською державною адміністрацією) Розпорядження №317 від 24.02.2020 року анулювання дозволів на розміщення реклами (п. 1 Угоди).

Пунктом 2-6 Додаткової угоди сторони погодили, що розірвання Договору в частині місць, вказаних в п. 1 цієї угоди, не звільняє сторони від виконання невиконаних зобов`язань за Договором (п. 2).

Всі інші умови Договору залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе (п. 3).

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за Договором до моменту його розірвання (п. 4).

Ця угода вважається укладеною та набирає чинності з моменту її належного підписання сторонами (п. 5).

Сторони засвідчують, що на момент підписання цієї угоди, права та обов`язки по договору в частині його припинення цією угодою, вважаються виконаними та припиненими, але у разі порушення виконання зобов`язань за Договором однією із сторін в період дії Договору, інша сторона має право вимагати усунення такого порушення після підписання цієї угоди в межах позовної давності, у тому числі у судовому порядку (п. 6).

На підставі розпорядження від 14.05.2018 № 794 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідачу виданий дозвіл на розміщення рекламного засобу № 65071-17.

Судом прийнято до уваги, що 19.05.2020 відповідачем проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме зміну найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІЦА КПІ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГА ТРАНС КОМПАНІ». При цьому код ЄДРПОУ 40011374 залишився незмінним.

Позивач вказує, що з 01.12.2019 по 15.11.2023 відповідач неналежним чином виконує умови Договору у зв`язку з чим у останнього обліковується заборгованість у розмірі 4122,00 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свої зобов`язань, позивач просить стягнути: 4122,00 грн - сума основної заборгованості, 618,30 грн - 15% штрафу, 366,00 грн - пені, 473,49 грн - 3% річних, 2134,62 грн - інфляції.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що згідно з рахунками та довідками про стан розрахунків за період з 01.12.2019 по 15.11.2023 із розрахунками коригування до рахунків за відповідачем утворилась заборгованість із плати за тимчасове користування місцями розміщення РЗ у сумі 4122,00 грн. Доказів на спростування розміру заборгованості відповідачем до матеріалів справи не надано, а відтак основна заборгованість у розмірі 4122,00 грн підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано 618,30 грн - 15% штрафу, 366,00 грн - пені, 473,49 грн - 3% річних, 2134,62 грн - інфляції.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пунктів 7.2, 7.3 договору позивач застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. Також позивач має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Із розрахунку позивача слідує, що позивач розрахував прострочення виконання грошового зобов`язання з 20 числа кожного місяця спірного періоду (грудень 2019 - травень 2020) по 15.11.2023 за вимогами про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

У той же час, періодами нарахування пені за прострочення зобов`язань у спірний позовний період (грудень 2019 - травень 2020) позивачем визначено: з 21.12.2019 по 20.07.2020.

Здійснивши арифметичний перерахунок, суд дійшов висновку що розрахунки здійснено не вірно з огляду на наступне.

У своїх розрахунках позивач здійснює нарахування 3% та інфляційних з 20 числа у той час як згідно з пунктом 5.2.3 договору рекламорозповсюджувач зобов`язаний не пізніше 20 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету.

Отже 20 число поточного місяця є останнім днем коли відповідач зобов`язаний здійснити оплату без застосування до нього санкцій.

Суд звертає увагу сторін, що Додатковою угодою від 28.05.2020 до договору, що визначена як додаток № 3, сторони дійшли згоди розірвати договір в частині місця, наданого для розміщення рекламного засобу, за номером дозволу №65071-17 (Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміром 6.0000х0.600; Шевченківського р-н. просп. Перемоги, 28-а) з « 24» лютого 2020 року у зв`язку з виданням виконавчим органом Київради (Київською міською державною адміністрацією) Розпорядження №317 від 24.02.2020 року анулювання дозволів на розміщення реклами (п. 1 Угоди).

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 927/333/17 викладено наступний висновок: «Враховуючи наведені положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині оплати поставленого товару, тому помилковим є твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування продавцем пені поза межами строку дії договору №187В за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, яке мало місце під час дії цього договору».

Здійснивши власний розрахунок з урахуванням вищевикладено за розрахунком суду до стягнення підлягає пеня в розмірі 366,00 грн., штраф у розмірі 15 % у сумі 618,30 грн., три відсотки річних у розмірі 473,08 грн. та 2134,30 грн. інфляційних втрат в іншій частині слід відмовити.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та заперечень про заявлених вимог не скористався, доводів і тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Пунктом 2 частини першої ст. 129 ГПК України передбачено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення розміру позовних вимог, судовий збір, який підлягає покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТРАНС КОМПАНІ" (01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 11, офіс 3/1, ідентифікаційний код 40011374) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 41348526) 4122 (чотири тисячі сто двадцять дві) грн. 00 коп. - основна заборгованість, 366 (триста шістдесят шість) грн. 00 коп. - пеня, 618 (шістсот вісімнадцять) грн. 30 коп. - штраф, 473 (чотириста сімдесят три) грн. 08 коп. - 3 % річних, 2134 (дві тисячі сто тридцять чотири) грн. 30 коп. - інфляційних втрат та 2683 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн 75 коп. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 13.03.2024.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ