Ухвала

від 13.03.2024 по справі 910/18839/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

13.03.2024Справа № 910/18839/23За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі»

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»,

2) Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК»

про визнання вимоги про сплату гарантійного платежу недійсною та визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню,

та

за зустрічним позовом Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК»

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі»,

2) ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

про стягнення 3 250 587,39 грн. за банківською гарантією,

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін: без повідомлення (виклику)

УСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/18839/23 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» про визнання вимоги про сплату гарантійного платежу недійсною та визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та за зустрічним позовом Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» та ОСОБА_1 про стягнення 3 250 587,39 грн за банківською гарантією.

В підготовчому засіданні 28.02.2024 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 27.03.2024.

12.03.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про забезпечення зустрічного позову, у якій заявник просить накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» та ОСОБА_1 , які знаходяться на всіх рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на майно, яке належить відповідачам за зустрічним позовом.

В обґрунтування необхідності вжиття зазначених заходів забезпечення зустрічного позову, заявник вказує, що ним належним чином було виконано умови банківської гарантії № 2023/1/432/V від 22.05.2023 та сплачено за відповідною вимогою бенефіціара (Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України») суму гарантії у розмірі 3 110 609,94 грн, однак на відповідні повідомлення гаранта принципалом Товариством з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі») та його поручителем ( ОСОБА_1 ) не було відшкодовано сплаченої гарантійної суми, за користування якою також відповідно до умов договору про приєднання № 2023/1/432/V до Публічної пропозиції на укладання договору про надання банківських гарантій від 19.05.2023 було нараховано комісію у розмірі 139 977,45 грн. Так, заявник вказує про те, що відповідачі за зустрічним позовом були належним чином повідомлені про необхідність оплати гарантійної суми за банківською гарантією та обізнані з умовами банківської гарантії щодо строків оплати гарантійної суми на виконання вимоги бенефіціара, однак безпідставно не реагують на отримані вимоги щодо відшкодування фактично сплаченої гарантом гарантійної суми, чим порушують умови договору про надання банківської гарантії, договору поруки та вимоги законодавства.

Також заявник зазначає, що існують об`єктивні підстави для висновку про те, що відповідачі за зустрічним позовом взагалі можуть не виконати свої грошові зобов`язання перед Акціонерним товариством «ЮНЕКС БАНК», доказом чого є, зокрема, відмова відповідача-1 за зустрічним позовом у задоволенні відшкодування витрат за банківською гарантією, а також повне ігнорування відповідачем-2 вимог банку.

Враховуючи наведене, на переконання заявника, вжиття заходів забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачів, які знаходяться на всіх рахунках у банківських або інших фінансових установах, та на майно, яке їм належить в межах суми зустрічного позову спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення зустрічних позовних вимог, в той час як невжиття таких заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за зустрічним позовом.

Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Відповідний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) або повернення майна чи про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (схожий за змістом висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 23.07.2021 у справі № 915/1429/20).

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вказаний викладено у постанові Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 903/533/21.

Однак, суд зазначає, що, звертаючись із вимогою про накладення арешту на грошові кошти та майно відповідачів за зустрічним позовом, позивач за зустрічним позовом не надав до суду належних та допустимих доказів в порядку приписів статей 76- 79 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують дійсну імовірність утруднення виконання або невиконання майбутнього рішення господарського суду в разі невжиття згаданих заходів забезпечення позову.

Натомість, викладені у заяві доводи зводяться до вказівок на порушення відповідачами своїх зобов`язань щодо відшкодування витрат, пов`язаних із задоволенням вимоги бенефіціара по банківській гарантії та, зокрема, відсутність будь-якого реагування з боку відповідача-2 за зустрічним позовом на вимоги Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК».

Жодних доказів на підтвердження обставин того, що грошові кошти чи майно, які є у боржників на момент пред`явлення до них заяви, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю, суду не надано. Заявником взагалі не надано доказів на підтвердження того, що відповідачі здійснили, здійснюють чи мають намір здійснити будь-які дії, спрямовані на витрачання коштів чи відчуження свого майна з метою ухилення від виконання зобов`язань.

Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення боржників від виконання грошових зобов`язань без відповідного доказового обґрунтування, зокрема, доказів витрачання коштів, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Суд зазначає, що у даному випадку доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідачів та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Суд також звертає увагу, що зустрічний позов стосується солідарного стягнення з відповідачів грошових коштів, а не належного їм майна, а тому визнати наведені заявником заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на майно (окрім грошових коштів) співмірними та пов`язаними із предметом спору суд не може.

Отже, за наведених підстав суд відмовляє у задоволенні заяви Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» про забезпечення зустрічного позову через її необґрунтованість.

Керуючись статтями 136-137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» про забезпечення зустрічного позову у справі № 910/18839/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання 13.03.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя Т.Ю. Трофименко