Рішення

від 13.03.2024 по справі 910/15977/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2024Справа № 910/15977/23Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАФТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ КОНСТРАКШН»

про стягнення 702 009,92 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАФТ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ КОНСТРАКШН» про стягнення 3 341 077, 56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 06/07-П/20-1ДГТ від 06.07.2020.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

26.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову, разом з заявою про усунення недоліків позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог.

Отже, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, сума заявлена позивачем до стягнення становить 702 009,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2023 відкрито провадження у справі №910/15977/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

11.01.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.

22.01.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

23.01.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

31.01.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про збільшення позовних вимог.

У відповідності до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

З урахуванням наведеного, дії вчинення яких обмежено першим судовим засіданням могли бути здійснені протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, тобто до 07.01.2024, про що було зазначено в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Отже, заява про збільшення позовних вимог подана до суду позивачем з порушення строку встановленого процесуальним законом.

Враховуючи зазначене, Господарський суд міста Києва залишив без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ» про збільшення позовних вимог.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору поставки №06/07-П/20-1ДГТ від 06.07.2020 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 236 032,28 грн, на підтвердження поставки позивач надав видаткові накладні: № КА22-02-07 від 22.02.2022 на суму 580 415,00 грн, № КА22-02-08 від 22.02.2022 на суму 232 559,08 грн., № КА22-02-09 від 22.02.2022 на суму 343 750,00 грн., № КА22-02-11 від 22.02.2022 на суму 584 512,50 грн., № КА22-02-16 від 22.02.2022 на суму 9 450,00 грн., № КА22-02-17 від 22.02.2022 на суму 485 345,80 грн.

Позивач стверджує, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, здійснив оплату за поставлений позивачем товар з простроченням починаючи з 06.03.2022 по 20.10.2023.

Звертаючись до суду з позовом, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач посилається на прострочення відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки №06/07-П/20-1ДГТ від 06.07.2020, у зв`язку із чим позивачем нараховані 3% річних у сумі 107 697,12 грн, інфляційних втрат у сумі 597 312,80 грн.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на заяву свідка ОСОБА_1 та лист Торгово-Промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, зазначив, що в період з 24.02.2022 по 03.04.2022 директор Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ КОНСТРАКШН» ОСОБА_2 знаходився в с. Грузьке Макарівського району Київської області та не мав змоги застосувати свій електронний підпис для здійснення оплати заборгованості ТОВ «КРАФТ».

Також відповідач зазначив, що у зв`язку з призупиненням робіт на об`єкті будівництва: «Будівництво житлово-громадського комплексу з об`єктами соціального призначення на вул. Велика Васильківська 143/2 в Печерському районі м Києва» (І черга будівництва) Комплексний навчальний заклад за ГП №12, в наслідок військової агресії Російської Федерації до України та небезпекою виконання робіт на об`єкті будівництва, виконувати роботи та отримувати оплату за них відповідач не мав змоги.

Крім того, відповідач звернув увагу, що позивач здійснив помилковий розрахунок суми боргу за видатковими накладними з урахуванням встановленого індексу інфляції та розрахунок суми відсотків за неправомірне користування грошовими коштами за весь час прострочення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

06.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАФТ» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ КОНСТРАКШН» (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 06/07-П/20-1ДГТ (далі - договір), відповідно до якого на умовах даного договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві металопродукцію (надалі - «Товар») для Об`єкту: «Будівництво житлового комплексу на вул. Дегтярівській, 25-А у Шевченківському районі м. Києва», а покупець зобов`язується прийняти та оплатити визначений товар (п. 1.1. договору).

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), а також строки та умови поставки відповідно до ІНКОТЕРМС 2010, визначаються Специфікаціями або у рахунках постачальника (п. 1.2. договору).

Пунктами 2.1. та 2.2. договору встановлено, що ціна за одиницю товару та загальна вартість кожної партії товару узгоджується сторонами і вказується в специфікації або у рахунку постачальника. Загальна сума договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх підписаних сторонами видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.3. договору покупець здійснює оплату протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня отримання відповідної партії товару від постачальника. Одномоментний ліміт заборгованості покупця перед постачальником не може перевищувати 1 000 000,00 грн (один мільйон гривень), в тому числі ПДВ 20%.

Згідно з пунктами 4.1.-4.3. договору поставка товару може здійснюватися партіями або одноразово на умовах, зазначених в Специфікації або у рахунку постачальника. Термін поставки партії товару вказується в Специфікації або у рахунку постачальника. Передбачений Специфікацією або у рахунку термін поставки партії товару може бути змінений за письмовим погодженням сторонами. Поставка товару здійснюється на умовах ЕХW склад постачальника, по фізичної вазі, що визначається на товарних вагах на складі постачальника в присутності представника покупці.

Відповідно до п. 4.4. договору сторонами погоджено, що датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної уповноваженні представниками сторін.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками стоні та діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з договору. Якщо не пізніше, ніж за 15 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявить про намір його розірвати, договір вважається продовженим на наступний календарний рік (п. 9.1. договору).

На виконання умов договору згідно видаткових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи: № КА22-02-07 від 22.02.2022 на суму 580 415,00 грн, № КА22-02-08 від 22.02.2022 на суму 232 559,08 грн., № КА22-02-09 від 22.02.2022 на суму 343 750,00 грн., № КА22-02-11 від 22.02.2022 на суму 584 512,50 грн., № КА22-02-16 від 22.02.2022 на суму 9 450,00 грн., № КА22-02-17 від 22.02.2022 на суму 485 345,80 грн позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 236 032,28 грн.

Відповідачем здійснено оплату заборгованості у сумі 2 236 032,28 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 11375 від 20.10.2023, № 11377 від 20.10.2023, № 11376 від 20.10.2023.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 107 697,12 грн, інфляційних втрат у сумі 597 312,80 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір поставки №06/07-П/20-1ДГТ від 06.07.2020, відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача металопродукцію для Об`єкту: «Будівництво житлового комплексу на вул. Дегтярівській, 25-А у Шевченківському районі м. Києва», а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити визначений товар.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними № КА22-02-07 від 22.02.2022 на суму 580 415,00 грн, № КА22-02-08 від 22.02.2022 на суму 232 559,08 грн., № КА22-02-09 від 22.02.2022 на суму 343 750,00 грн., № КА22-02-11 від 22.02.2022 на суму 584 512,50 грн., № КА22-02-16 від 22.02.2022 на суму 9 450,00 грн., № КА22-02-17 від 22.02.2022 на суму 485 345,80 грн, позивач на виконання умов договору 22.02.2022 здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 2 236 032,28 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.3. договору покупець здійснює оплату протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня отримання відповідної партії товару від постачальника.

З огляду на встановлені договором строки оплати, відповідач зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар в строк до 05.04.2022.

Отже, погоджений сторонами порядок оплати строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно із наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями відповідач 20.10.2023 сплатив на користь позивача 2 236 032,28 грн за поставлений товар.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із простроченням оплати вартості поставленого товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 107 697,12 грн, інфляційних втрат у сумі 597 312,80 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

З розрахунку позивача вбачається, що позивач здійснює нарахування 3% річних за період з 06.03.2022 по 12.10.2023 та інфляційних втрат за період з березня 2022 року по вересень 2023 року.

Однак, враховуючи умови договору та строк оплати товару (до 05.04.2022) нарахування 3% річних має здійснюватися з 06.04.2022, а нарахування інфляційних втрат має здійснюватися з травня 2022 року, тобто з місяця, наступного за місяцем у якому мав бути здійснений платіж.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що сума 3% річних за період з 06.04.2022 по 12.10.2023 становить 101 999,83 грн, сума інфляційних втрат за період з травня 2022 року по вересень 2023 року становить 393 778,59 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог про стягнення відсотків річних, інфляційних втрат зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням з 24.02.2022 воєнного стану було неможливим виконання своїх зобов`язань за договором поставки через настання форс-мажорних обставин.

Відповідно до 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

Згідно з листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Зазначений лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 923/878/21 та постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 910/11302/22.

Отже, лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 не є безумовним та належним доказом щодо встановлення обставин непереборної сили у даних правовідносинах.

Судом встановлено, що відповідачем не надано належних доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин, зокрема сертифікат про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Згідно з п. 7.1. та п. 7.3. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за договором у випадку, якщо невиконання було наслідком дії обставин непереборної сили, за які одна або інша сторона не несуть відповідальності. Сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна негайно повідомити іншу сторону про настання таких подій та очікуваний термін їх тривання. Також, така сторона повинна представити іншій стороні письмове підтвердження від Торгово-промислової палати України чи іншого компетентного органу відповідної країни про форс-мажор. Після припинення дії непереборної сили сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна у найкоротший можливий строк відновити виконання зобов`язань за даним договором.

Отже, сторонами у розділі 7 договору передбачено повідомлення сторони у разі неможливості виконання своїх зобов`язань через настання форс-мажорних обставин.

Однак, відповідачем не надано доказів дотримання порядку визначеного пунктом 7.3. договору щодо повідомлення про настання форс-мажорних обставини позивача та не надано належних доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Таким чином, враховуючи умови договору та норми чинного законодавства, з огляду на відсутність в матеріалах справи сертифікату про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України, доказів повідомлення позивача про неможливість виконання відповідачем свого зобов`язання у внаслідок настання форс-мажорних обставин з наданням відповідних доказів, суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин.

Щодо посилань відповідача про призупинення робіт на об`єкті будівництва: «Будівництво житлово-громадського комплексу з об`єктами соціального призначення на вул. Велика Васильківська 143/2 в Печерському районі м Києва» (І черга будівництва) Комплексний навчальний заклад за ГП №12, в наслідок військової агресії Російської Федерації до України та небезпекою виконання робіт на об`єкті будівництва, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, з врахуванням положень ст.ст. 42, 193 Господарського кодексу України, суд звертає увагу, що відповідач укладаючи спірний договір повинен належним чином планувати виконання своїх зобов`язань у погоджений сторонами строк, здійснювати свою господарську діяльність на власний ризик з врахування всіх обставин.

Щодо наданої відповідачем у матеріали справи заяви свідка ОСОБА_1 судом враховано наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Відповідно до ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Положеннями ст. 88 ГПК України встановлено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Оскільки у заяві свідка підтверджено не можливість виїжджати директора до міста Києва у період з 24.02.2022 по 03.04.2022, водночас відповідач був зобов`язаний сплатити за поставлений товару у строк до 05.04.2022, а оплата здійснена відповідачем з тривалим простроченням - 20.10.2023, з огляду на що, судом вказаний доказ (заява свідка ОСОБА_1 ) відхиляється та не приймається судом до уваги.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ КОНСТРАКШН»

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КОНСТРАКШН" (04071, місто Київ, вул.Ярославська, будинок 4, літера Б, офіс 18, ідентифікаційний код 41261220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАФТ" (65098, Одеська область, місто Одеса, вул. Степна 1, ідентифікаційний код 31760612) 3% річних у сумі 101 999,83 грн, інфляційні втрати у сумі 393 778,59 грн та судовий збір у сумі 7 436,68 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 13.03.2024.

Суддя О.В. Гулевець