Рішення

від 12.02.2024 по справі 911/3233/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/3233/23

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Любицької Д-М.О.

розглянувши справу № 911/3233/23

за позовомАкціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії

акціонерного товариства «Укртелеком»,

доУправління соціальної та ветеранської політики Білоцерківської районної

державної адміністрації, м. Біла Церква

простягнення 380 690,75 грн

Представники:

від позивача:Чорноморець Я.А., довіреність б/н від 10.01.2023;

від відповідача: Бака Л.І., довіреність № 09/29-01/1-11 від 01.01.2024.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Укртелеком в особі Київської міської філії Акціонерного товариства Укртелеком (далі-позивач, АТ «Укртелеком») звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (далі-відповідач) про стягнення 380 690,75 грн, з яких: 376 727,36 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та 3 963,39 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення законодавчих приписів, не виконав свого обов`язку з відшкодування витрат, які були понесені позивачем в результаті надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах. Відповідно до викладених у позові обставин, з метою здійснення розрахунків за надані послуги, позивачем було надіслано відповідачу лист разом з актами звіряння розрахунків та облікові форми щодо наданих пільг, але відповідач не здійснив відшкодування витрат за відповідно надані позивачем послуги.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.10.2023 прийнято позовну заяву АТ «Укртелеком» до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3233/23; відмовлено АТ «Укртелеком» в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.11.2023.

13.11.2023 через канцелярію суду від управління соціального захисту населення надійшов відзив на позовну заяву № 3914/29-01.1-11 від 09.11.2023 (вх. №21306/23), в якому відповідач заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні. Так, відповідач посилаючись на положення Бюджетного кодексу України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, зазначив, що видатки на оплату пільг з послуг зв`язку громадянам, на яких поширюються такі пільги відповідно до законів України, належать до видатків місцевих бюджетів; відпоавідач вказував на те, що забезпечення надання пільгових послуг жителям територіальної громади в першу чергу покладається на представницький орган місцевого самоврядування територіальної громади; крім того відповідач зазначав, що постанова Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, якою затверджений Порядок № 256, втратила чинність з 24.12.2019 внаслідок прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 1101 від 24.12.2019 Деякі питання виплати державної соціальної допомоги, якою затверджений Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення, проте, як стверджує відповідач, цим порядком не передбачена компенсація витрат на пільги з послуг зв`язку за рахунок коштів державного бюджету; відповідач вважає, що у спірний період забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, належало до компетенції Пенсійного фонду України, оскільки саме Пенсійний фонд України є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який підзвітний головному розпоряднику бюджетних коштів.

Ухвалою суду від 15.11.2023 підготовче засідання було відкладено на 06.12.2023.

22.11.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 4725/23), в якій позивач виклавши тотожні змісту позову доводи, а також зазначив, що питання відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян підпадає під виключення, передбачене ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, і породжує відповідні бюджетні зобов`язання незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень; відповідно до п. 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003, лише відповідач здійснює збирання, систематизацію, зберігання, розрахунок розміру пільг і проведення їх виплати, внесення змін та/або уточнень до інформації про пільговика, яка міститься в такому реєстрі; відповідач є не лише розпорядником бюджетних коштів, а й органом, що контролює відомості, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги; відсутність або недоліки механізму відшкодування наданих населенню телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, передбачених низкою законодавчих актів, не є перешкодою для вирішення судового спору з огляду на принципи верховенства права закріплені у ст. 129 Конституції України.

Ухвалою господарського суду від 06.12.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 10.01.2024.

05.01.2024 через систему Електронний суд від позивача надійшло клопотання вих. № 11/1 від 05.01.2024 (вх. № 2318/24) про заміну відповідача у справі № 911/3233/23, в якому позивач з посиланням на відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осбі, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказував на зміну назви (найменування) відповідача на Управління соціальної та ветеранської політики Білоцерківської районної державної адміністрації, та заначав про зміну юридичної адреси відповідача.

В судовому засіданні 10.01.2024 судом було оголошено перерву до 24.01.2024, про що постановлено ухвалу суду. Однак, у звязку із оголошенням 24.01.2024 у місті Києві сигналу «повітряна тривога», яка тривала 2 год. 16 хв. з 11:41 до 13:57, судове засідання з розгляду справи №911/3233/23 не відбулось; ухвалою суду від 24.01.2024 розгляд справи по сут був призначений на 12.02.2024.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові; представник відповідача заперечував проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вважаючи заявлені вимоги не обґрунтованими та такими що не підтверджені належними доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

АТ Укртелеком як оператор телекомунікацій надає телекомунікаційні послуги споживачам згідно із Законом України Про електронні комунікації, Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до викладених у позові доводів позивач виконав покладений на нього законом обов`язок та надав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям Тетіївської територіальної громади в період з 01.01.2021 по 30.04.2023 на загальну суму 376 727,36 грн, в підтвердження чого до позовної заяви додав: копії поіменних та зведених за категоріями пільг розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, за спірний період та актів звіряння розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги, на які відповідно до законодавства надаються пільги.

У зв`язку з відсутністю відшкодування понесених витрат на надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Тетіївської міської ради про стягнення заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання таких послуг за 2021 рік.

Як зазначає позивач, Господарський суд Київської області рішенням від 08.11.2022 у справі № 911/1112/22 встановив, що забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, яке проживає на території Тетіївського району Київської області, належало до компетенції Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації, а надалі до компетенції правонаступника - Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації, оскільки саме управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який підзвітний головному розпоряднику бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми - Мінсоцполітики.

Посилаючись на положення ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, позивач стверджує про обов`язок Управління соціальної та ветеранської політики Білоцерерківської РДА відшкодовувати витрати, понесені АТ Укртелеком внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах мешканцям Тетіївської територіальної громади.

Позивач зауважив, що для здійснення розрахунків за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивач надіслав засобами поштового зв`язку та на електронну адресу відповідача лист № 82D482.04-35/07 від 06.05.2023 разом разом з поіменними та зведеними за категоріями пільг розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за кожний місяць спірного періоду окремао, в паперовому та електронному вигляді, які містять відомості за якими можливо ідентифікувати особу, перелік її пільг, період їх отримання та акти звірки розрахунків за надані послуги на пільгових умовах. Надіслання та отримання відповідачем відповідного листа з додатками підтверджується, зокрема, рекомендованим повідомленням про вручення 17.05.2023 відповідачу поштового відправлення.

Крім того, позивач зазначав, що в підтвердження обставин повідомлення відповідача про встановлення тарифів абонентської плати за користування телефонним апаратом для всіх видів підключення позивачем, до позовної заяви додані копії листів № 82і250/58-325 від 07.02.2020, № 82і250/58-1592 від 03.06.2021, № 82і250/58-3660 від 01.12.2021 та № 82і250/58-2552 від 07.10.2022.

Однак, від Управління соціальної та ветеранської політики Білоцерерківської РДА інформації про абонентів, що втратили право пільги за спірний період не надійшло, акти звірки взаєморозрахунків за надані послуги на пільгових умовах, копії яких долучені до позовної заяви, відповідачем не оформлені, витрати понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в період з 01.01.2021 по 30.04.2023 не відшкодовані.

12.05.2023 АТ Укртелеком засобами поштового зв`язку направило на адресу відповідача претензію № 19, в якій просило в строк до 19.05.2023 перерахувати на рахунок позивача заборгованість за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення Тетіївської територіальної громади за спірний період у добровільному порядку.

В підтвердження зазначених обставин позивачем до матеріалів справи долучено копії претензії № 19 від 12.05.2023 та фіскального чека від 12.05.2023, а також роздруківку відстеження за штриховим кодовим ідентифікатором № 1750004167417 з вебсайту АТ Укрпошта, з якої випливає, що претензію відповідач отримав 17.05.2023.

У відповідь на претензію відповідач у листі № 1609/2-01.1-11 від 18.05.2023 зазначив, що не є уповноваженим органом на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг з опоати послуг зв`язку мешканцям Тетіївської територіальної громади.

Зважаючи на чинність законів, якими закріплено обов`язок з надання послуг зв`язку на пільгових умовах, посилаючись на відсутність проведених розрахунків за відповідно надані послуги уповноваженим на те державою органом - управлінням соціального захисту, а також враховуючи рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі № 911/1112/22, позивач просить стягнути з Управління соціальної та ветеранської політики Білоцерерківської РДА 376 727,36 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

У відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на положення Бюджетного кодексу України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, в тому числі, зазначив, що видатки на оплату пільг з послуг зв`язку громадянам, на яких поширюються такі пільги відповідно до законів України, належать до видатків місцевих бюджетів; забезпечення надання пільгових послуг жителям територіальної громади в першу чергу покладається на представницький орган місцевого самоврядування територіальної громади.

Відповідно до приписів ст. 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами п. 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Згідно із п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії.

Згідно зі ст.ст. 1, 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії державні соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних і послуг зв`язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Приписами ч. 1, 3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації (в редакції чинній до 31.12.2021) унормовано, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства.

Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до пп. 27, 70 ч. 1 ст. 2 Закону України Про електронні комунікації (редакція діє з 01.01.2022) електронна комунікаційна послуга - послуга, що полягає в прийманні та/або передачі інформації через електронні комунікаційні мережі, крім послуг з редакційним контролем змісту інформації, що передається за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг.

Оператор електронних комунікацій (оператор) - суб`єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов`язаними засобами. У разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг.

Відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «;Про жертви нацистських переслідувань», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства» та ін. передбачено право окремих категорій громадян на пільги з оплати послуг зв`язку. Згідно положень вказаних Законів фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією Законів про соціальний захист, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а не за власні кошти позивача.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв`язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

З огляду викладеного, надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов`язком позивача.

За визначенням пп. 1, 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003, Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин) - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України, отримують пільги, передбачені для педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин та працівників культури в сільській місцевості і селищах міського типу (далі - пільговики).

Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад/органи Пенсійного фонду України (далі - уповноважені органи):

-організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати;

-ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки, в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків;

-вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;

-надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 7, ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що одним з основних принципів Бюджетної системи України є принцип самостійності. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов`язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов`язання одне одного, а також за бюджетні зобов`язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

Бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України у Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам, зокрема: субвенції на здійснення державних програм соціального захисту; додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок надання пільг, встановлених державою.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв`язку визначеним категоріям громадян кореспондує з безумовним обов`язком держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Господарський суд Київської області рішенням від 08.11.2022 у справі № 911/1112/22, що набрало законної сили 25.04.2023, в задоволенні позову Акціонерного товариства Укртелеком в особі Київської міської філії акціонерного товариства Укртелеком до Тетіївської міської ради про стягнення 167958,38 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 16033,37 грн. інфляційних втрат та 3948,35 грн. 3 % річних відмовив.

У мотивувальній частині рішення від 08.11.2022 суд встановив, зокрема, що правонаступником Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації, яке поширювало свою компетенцію на територію нині підпорядковану Тетіївській міській територіальній громаді, є Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації. Таким чином, у спірний період забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, яке проживає на території Тетіївського району Київської області, належало до компетенції Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації, а надалі до компетенції правонаступника - Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації, оскільки саме управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який підзвітний головному розпоряднику бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми - Мінсоцполітики.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.

Тобто суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами, а правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу, але також і сприяє додержанню процесуальної економії в новому процесі.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що встановлені рішенням суду у справі № 911/1112/22 обставини стосовно належності відповідача за вимогою про стягнення заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення Тетіївської територіальної громади, є преюдиційними для розгляду зазначеної справи у розумінні ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та повторному доказуванню не підлягають.

З огляду зазначеного доводи відповідача стосовно того, що Тетіївська міська рада як представницький орган територіальної громади є відповідальною за затвердження та забезпечення здійснення видатків на відшкодування підприємствам надавачам послуг витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв`язку, визнаються судом неспроможними.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач як орган, головною функцією якого є реалізація державної політики в галузі соціального захисту окремих категорій населення, організовуючи та контролюючи надання пільг громадянам, зобов`язаний виконати передбачений законом обов`язок з виплати позивачу витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2021 по 30.04.2023, розмір яких згідно складених позивачем та надісланих відповідачу розрахунків та актів звіряння розрахунків складає 376 727,36 гривень.

Водночас, оцінюючи надані позивачем на підтвердження розміру витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2021 по 30.04.2023, розрахунки та акти звіряння розрахунків, судом враховано таке.

Приписами ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В розрізі зазначених норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати що:

-надаючи оцінку доказам та вирішуючи питання про їх прийнятність, суд виходить з критеріїв їх належності, допустимості, достовірності та достатності, тоді як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідні обставини, на які посилаються сторони, мають бути підтверджені належними доказами;

-судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання;

-обов`язок доказування треба розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

-передбачений ст. 79 Господарського процесуального кодексу України стандарт доказування вірогідність доказів підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов`язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

-надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду, а принцип оцінки доказів поза розумним сумнівом полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення;

-повноту дослідження обставин справи забезпечує принцип змагальності, який не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, тоді як така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний;

-обов`язок з доказування в силу вимог процесуального законодавства покладено безпосередньо на сторони, а процедура доказування містить достатньо широкий обсяг можливостей та прав сторін стосовно доведення обставин, покладених в основу обґрунтування власних доводів та заперечень, якими сторони не були позбавлені можливості скористатися.

З урахуванням наведеного надані позивачем розрахунки та акти звіряння розрахунків судом оцінено на предмет їх належності у розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням неподання відповідачем більш вірогідних доказів у розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України на спростування обставин обліку тієї кількості пільговиків та розміру належних їм знижок на послуги зв`язку, що вказані у складених позивачем документах.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, що кореспондує з приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З аналізу норми ч. 2 ст. 530 ЦК України вбачається, що строк виконання боржником грошового зобов`язання складає 7 днів та обчислюється від дня пред`явлення вимоги.

Відтак, семиденний строк виконання відповідачем (як боржником) грошового зобов`язання від дня пред`явлення вимоги, встановлений приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, сплив 24.05.2023.

Однак станом на момент ухвалення рішення у справі суду не надано жодних належних доказів на підтвердження обставин сплати позивачу 376 727,36 грн витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян за період з 01.01.2021 по 30.04.2023.

За таких обставин, оскільки відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав та не сплатив позивачу понесені внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах суми витрат, розмір яких відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично правильними, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 376 727,36 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2021 по 30.04.2023, як такої, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

При ухваленні вказаного рішення судом враховано, що:

-покладення на відповідача як спеціального органу з питань реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення обов`язку з відшкодування позивачу витрат на пільгове надання послуг зв`язку відповідає вказаному в ст. 82, 83 Бюджетного кодексу України принципу субсидіарності видатків державного і місцевих бюджетів та не ставиться в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, зокрема місцевих органів виконавчої влади/органів місцевого самоврядування щодо складення актів та виконання функцій з передачі інформації про необхідність бюджетних трансферів та асигнувань;

-закони, якими встановлено право певних категорій громадян на отримання пільг щодо послуг зв`язку, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі, а тому відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов`язання;

-відсутність видатків на компенсацію вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів, не звільняє державу в особі її відповідно створених органів від виконання відповідного обов`язку, оскільки законодавство у сфері фінансових зобов`язань держави має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер;

-ухилення від відшкодування державою в особі відповідного органу витрат, понесених позивачем у зв`язку із наданням послуг пільговій категорії споживачів, є фактичним примушенням позивача всупереч ч. 1 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України до безоплатного надання таких послуг (фінансування їх за рахунок власних коштів) або до відмови/обмеження у наданні таких послуг пільговій категорії населення, що не відповідає приписам ст. 3 Конституції України.

Стосовно ж вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 963,39 грн 3 % річних, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, та у відповідності до обставин справи та вимог законодавства, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення 3 963,39 грн. 3 % є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Так, враховуючи наведене вище, беручи до уваги арифметичну вірність наданих позивачем розрахунків, суд дійшов висновку щодо повного задоволенню позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціальної та ветеранської політики Білоцерківської районної державної адміністрації (09103, Київська область, м. Біла Церква, вул. Тімірязєва, 2-а, код ЄДРПОУ 03193755) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, б-р Т. Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Київської міської філії акціонерного товариства "Укртелеком" (01033, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 40, код ЄДРПОУ 01189910) 376 727 (триста сімдесят шість тисяч сімсот двадцять сім) грн 36 коп заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 3 963 (три тисячі дев`ятсот шістдесят три) грн 39 коп 3 % річних та 5 710 (п`ять тисяч сімсот десят) грн 36 коп судового збору.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 12.03.2024.

Суддя О.О. Христенко