Рішення

від 06.03.2024 по справі 914/3435/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2024 Справа № 914/3435/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ГВК Афродіта, м. Добромиль Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Гал-Девелопмент, м. Львів

про стягнення 281 296, 48 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Смітюх С.В.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ГВК Афродіта до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Гал-Девелопмент про стягнення 216 575, 26 грн.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 27.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання призначено на 20.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.12.2023 постановлено зупинити провадження у справі № 914/3435/23 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/1996/23.

12 лютого 2024 року ухвалою суду провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 21.02.2024.

Ухвалою суду від 21.02.2024, посеред іншого, прийнято заяву про збільшення позовних вимог, розгляд справи відкладено на 06.03.2024.

У судове засідання 06.03.2024 позивач не з`явився, однак від його представника надійшло клопотання про розгляд справи за їхньою відсутністю.

Відповідач також у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 05.10.2023 у справі №914/1996/23 присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Гал-Девелопмент на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГВК Афродіта 1 399 486, 12 грн основної заборгованості за договором на роботи № 1/02 від 04.01.2021.

Оскільки відповідач не виконав зобов`язання за договором, позивач в межах цього позову просив стягнути нараховані на основну заборгованість 3% річних та пеню.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що всупереч умовам договору аванс не сплачувався, тому строк виконання зобов`язання не настав; долучені до позовної заяви акти виконаних робіт не є документами, які підтверджують їх виконання; позивач не долучив доказів отримання замовником рахунків на оплату, з яким пов`язується обов`язок щодо проведення оплати робіт. Тому відповідач вважає, що у нього не виникло прострочення грошового зобов`язання та просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач у відповіді на відзив, з посиланням на встановлені судовими рішеннями у справі № 914/1996/23 обставинами, ствердив про безпідставність доводів відповідача та просив позов задовольнити.

Обставини справи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.10.2023 у справі №914/1996/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Гал-Девелопмент на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГВК Афродіта 1 399 486, 12 грн заборгованості за договором на роботи № 1/02 від 04.01.2021.

У судових рішеннях встановлено:

- 04.01.2021 ТзОВ Гал-Девелопмент (замовник за договором) та ТОВ ГВК Афродіта (підрядник за договором) укладено договір на роботи №1/02, за яким замовник доручив, а підрядник зобов`язався, у відповідності до умов цього договору, проектно-кошторисної документації, технічного завдання, нормативних документів на свій ризик виконати додаткові роботи на об`єкті Будівництво кварталу житлової забудови на вул. Г. Сковороди в с. Сокільники Сокільницької сільради Пустомитівського району Львівської області, (Будівництво каналізаційного колектора по вул. Сірка, будівництво ливневого колектора) (надалі Об`єкт) (п. 1.1. договору);

- в підтвердження факту виконання робіт до матеріалів справи долучено копії акта приймання виконаних будівельних робіт за червень 2023 року на загальну суму 679 926, 48 грн та акта приймання виконаних будівельних робіт за червень 2023 року на загальну суму 719 559, 64 грн;

- загальна вартість виконаних за договором робіт згідно наданих актів становить 1 399 486, 12 грн, акти підписані та скріплені печатками обох контрагентів без зауважень;

- днем отримання відповідачем вимоги про сплату заборгованості є 20.06.2023.

Відповідно до пункту 10.2 договору при порушенні Замовником терміну оплати виконання робіт, він сплачує Підряднику, на його вимогу пеню у розмірі 0,1% від вартості робіт за кожен день прострочення, але не більше 20% від суми Договору.

Посилаючись на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання та умов договору, позивач, з урахуванням збільшення позовних вимог, заявив до стягнення 25 190, 74 грн 3% річних та 256 105, 95 грн пені, нарахованих на основну заборгованість.

Крім того, позивач просив на підставі частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України здійснити нарахування 3% річних з 02.02.2024 до моменту виконання рішення.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Факт наявності основної заборгованості відповідача перед позивачем за невиконання умов договору на роботи № 1/02 від 04.01.2021 на суму 1 399 486, 12 грн встановлена у справі № 914/1996/23.

Також у зазначеній справі встановлено факт надіслання відповідачу вимоги про сплату заборгованості та її отримання 20.06.2023.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доказів сплати заборгованості на суму 1 399 486, 12 грн матеріали справи не містять.

Тому позивач в межах цієї справи заявив до стягнення 25 190, 74 грн 3% річних та 256 105, 95 грн пені.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У договорі сторони не погодили строк оплати за виконані роботи, тому підлягають до застосування приписи частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

19 червня 2023 року ТОВ ГВК Афродіта відправлено на адресу ТзОВ Гал-Девелопмент вимогу, якою позивач просив відповідача впродовж 7 (семи) - денного строку з моменту отримання вимоги перерахувати на рахунок ТОВ ГВК Афродіта грошові кошти у розмірі 1 399 486, 12 грн. Така вимога отримана відповідачем 20.06.2023.

Тобто останній день для оплати 27.06.2023.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування пені за порушення строків оплати поставленого товару передбачено у пункті 10.2 договору у розмірі 0,1% від вартості робіт, але не більше 20% від суми договору.

Позивач заявив до стягнення 256 105, 95 грн пені, нарахованої з 28.06.2023 по 27.12.2023 на суму 1 399 486, 12 грн із застосуванням відсоткової ставки, передбаченої у договорі 0,1%.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що такий є правильним.

Також суд перевірив, що сума заявленої до стягнення пені не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується така та 20% від суми договору.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував 25 190, 74 грн 3% річних на основну заборгованість за період з 28.06.2023 по 01.02.2024.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що такий є неправильним, оскільки позивач безпідставно розраховував відсотки із застосуванням складової формули, а саме, кількості днів у році 365, у той час, як у 2024 році є 366 днів.

Здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що підлягає до стягнення 25 180, 69 грн 3% річних.

Враховуючи викладене до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 256 105, 95 грн пені та 25 180, 69 грн 3% річних.

Крім того, позивач просив на підставі частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України здійснити нарахування 3% річних з 02.02.2024 до моменту виконання рішення.

Суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги відсутність заперечень відповідача, суд дійшов висновку про можливість застосування у цьому випадку механізму нарахування трьох відсотків річних відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо судового збору.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У позовній заяві позивач зазначив, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 20 250, 00 грн.

Повноваження адвоката Михайлевського Ю.Р. підтверджено ордерами на надання правничої (правової) допомоги № 1240819 від 17.11.2023 та № 1257297 від 20.02.2024, виданими АО «ТАНАСИШИН, МИХАЙЛЕВСЬКИЙ І ПАРТНЕРИ».

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач долучив договір про надання правової допомоги від 16.06.2023, укладений АО «ТАНАСИШИН, МИХАЙЛЕВСЬКИЙ І ПАРТНЕРИ» та позивачем; акт виконаних робіт від 20.02.2024 на суму 21 000, 00 грн та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

У детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом відображено:

-консультація щодо захисту інтересів позивача - 1 год;

-складення позовної заяви про стягнення пені та трьох процентів річних - 3 год;

-пошук практики Верховного Суду - 0,5 год;

-ознайомлення із відзивом відповідача на позовну заяву та складення відповіді на відзив - 4 год;

-складення заяви про збільшення розміру позовних вимог - 2 год;

-складення інших процесуальних заяв (про вступ у справу як представника, про поновлення провадження у справі) - 0,5 год;

-підготовку до судового розгляду справи - 1 год;

-участь в судових засіданнях - 2 год.

Таким чином, ствердив, що на надання професійної правничої допомоги виконавцем витрачено 14 год, без врахування технічного часу на копіювання матеріалів, поштові відправлення.

Виходячи із встановленої у пункті 3.1 договору ставки вартості правової допомоги 1 500, 00 грн за 1 год роботи виконавця, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає сплаті клієнтом становить 21 000, 00 грн.

Тобто позивач надав докази понесення витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 21 000, 00 грн.

Суд встановив, що представник позивача подавав суду позовну заяву з додатками; клопотання про поновлення провадження у справі та вступ у справу, заяву про збільшення позовних вимог, відповідь на відзив та брав участь у судовому засіданні 21.02.2024.

Тому позивач довів заявлені до стягнення витрати за надані послуги, відображені в актах.

За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Слід зазначити, що зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат не є обов`язковими для суду. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд касаційної інстанції неодноразово виловив позицію, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, навіть коли іншою стороною не ставиться питання про зменшення таких витрат, тобто з власної ініціативи згідно критеріїв, визначених частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладене вище, суд, надаючи оцінку доводам позивача щодо понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що заявлений до стягнення розмір цих витрат не підлягає повному відшкодуванню відповідачем, оскільки він не відповідає критерію співмірності, про який ідеться у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Насамперед слід враховувати, що пред`явлений позов стосується стягнення виключно пені та 3% річних, які нараховані на суму боргу, яка уже встановлена та присуджена до стягнення судовим рішенням у межах справи №914/1996/23. Ухвалення цього судового рішення зумовило встановлення обставин, які мають вирішальне значення для вирішення спору у цій справі.

Спір у цій справі пов`язаний із застосуванням частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та пункту договору, яким перебачено право на нарахуванні пені за несвоєчасне виконання договірного зобов`язання. Тобто такий спір не вимагає застосування будь-якого іншого спеціального законодавства. Справа слухалась судом в порядку спрощеного позовного провадження та є незначної складності.

Усе наведене вище свідчить про неспівмірність заявленого до стягнення розміру витрат на правову допомогу складності цієї справи.

Він також є неспівмірним із обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки адвокат Михайлевський Ю.Р. брав участь під час розгляду справи № 914/1996/23 як в суді першої, та і апеляційної інстанції. Тобто адвокат був ознайомлений з усією документацією клієнта, позицією і доводами відповідача. Жодних нових доводів відповідач в межах цієї справи не наводив.

Таким чином, здійснивши аналіз та оцінку наданих позивачем доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у справі, врахувавши складність справи; характер, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг; час, необхідний для надання відповідних послуг; ціну позову у даній справі та її обставини, керуючись критеріями реальності (дійсності та необхідності) наданих послуг, співмірності та розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що розумною та справедливою є сума 15 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню 14 999, 47 грн витрат на професійну правничу допомогу. Решта витрат покладається на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гал-Девелопмент (місцезнаходження: 79005, місто Львів, вулиця Костя Левицького, будинок 22, квартира 1; ідентифікаційний код: 41340993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГВК Афродіта (місцезнаходження: 82043, Львівська область, Самбірський район, місто Добромиль, вулиця Міцкевича, будинок 8, квартира 1; ідентифікаційний код: 37928913) 256 105, 95 грн пені, 25 180, 69 грн 3% та 4 219, 30 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору, 14 999, 47 витрат на професійну правничу допомогу.

Органу (особі), яка здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахувати три відсотки річних за період з 02.02.2024 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу за такою формулою:

Сума трьох відсотків річних = ((СОБ / 100 х 3) : КДР) х КДП, де: СОБ - сума основного боргу, КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховується три відсотки річних.

Роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати боргу, три відсотки річних нараховуються на залишок заборгованості.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 11.03.2024.

Суддя Галамай О.З.