Рішення

від 29.02.2024 по справі 916/3699/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3699/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3699/23

за позовом: Дочірнього підприємства «Пілснер Україна» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, № 10А, код ЄДРПОУ 25396329)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УА «ТТ-Інвестмент Груп» (84300, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Стуса Василя, № 64, код ЄДРПОУ 38351958)

про стягнення 433 285,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

25.08.2023 Дочірнє підприємство «Пілснер Україна» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таіс-Дістрибьюшн» про стягнення заборгованості за договором поставки № 11669 від 12.10.2020 в розмірі 433 285,50 грн, а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 11669 від 12.10.2020 щодо повної оплати поставленого позивачем товару.

За ствердженням позивача, на виконання умов договору поставки він виконував свої обов`язки сумлінно та поставив і передав відповідачу за період дії договору товар на загальну суму 5 112 064,56 грн, проте відповідачем лише частково здійснено розрахунок за поставлений товар на суму 4 678 779,06 грн, у зв`язку з чим сума заборгованості за даним договором склала 433 285,50грн.

Відтак, на переконання позивача, він свої зобов`язання в частині поставки товару належної якості, кількості та строків поставки виконав належним чином, а відповідач, в свою чергу, порушив положення укладеного між сторонами договору та наразі здійснив частковий розрахунок за поставлений товар.

Позивач додає, що скористався положеннями ч. 2 ст. 530 ЦКУ, ст. 19 ГПК України та ст. 222 ГК України та 07.06.2023 направляв засобами поштового зв`язку відповідачу вимогу у вигляді претензії № 1 від 07.06.2023 з проханням погасити наявний борг протягом 7 календарних днів з дня її отримання. Вказана претензія була отримана відповідачем, проте ані відповіді на претензію, ані сплати боргу позивач не отримав.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 34509/23 від 02.10.2023) зазначив, що 25.01.2022 мав місце факт повернення грошових коштів через представника позивача у розмірі 30928,21 грн. Окрім того, 31.02.2022 шляхом оформлення видаткового ордеру позивачу повернуто 30000,00 грн, а 04.04.2022 та 14.04.2022 50000,00 грн.

За ствердженням відповідача, позивачем не враховано фактичне повернення 29.03.2022 4462 одиниці товару на загальну суму 94808,25 грн згідно накладної на повернення товару № 14415 від 29.03.2022 та проігноровано підписання акту звіряння.

Позивач, надавши відповідь на відзив (вх. № 36616/23 від 16.10.2023), із посиланням на Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, зауважив, що платежі відповідача у грошових сумах 30928,21 грн, 30000,00 грн, 20000,00 грн та 50000,00 грн могли бути здійснені у готівковому порядку лише через внесення готівки уповноваженим представником відповідача до каси будь-якого банку для подальшого її перерахування на рахунок отримувача/позивача. З каси підприємства за видатковими ордерами такі суми не можуть видаватися, бо перевищують граничні розміри готівкових операцій між юридичними особами.

Позивач наголошує, що відомості, на які посилається відповідач, не є достовірними, оскільки наданий відповідачем документ для підтвердження касових операцій з видачі готівки уповноваженому представнику позивача під назвою «отчет» на дату 25.01.2022 не містить будь-яких даних, які б відповідали вимогам, встановленим у Положенні, і не містить даних, які б ідентифікували особу представника позивача.

Також позивач не визнає накладну на повернення товару № 14415 від 29.03.2022, оскільки повернення товару не відбувалось і не могла відбутися з обставин, які були невідворотними і незалежними від волі обох сторін, зокрема, загальновідомо, що 24.02.2022 почалось повномасштабне вторгнення рф на територію України, а у період з 25.02.2022 по 02.04.2022 на території Києва та Київської області велися активні бойові дії з окупаційними силами, у зв`язку з чим перевези продукцію зі складів відповідача до складів позивача було неможливо.

Додатково позивач пояснив, що накладена на повернення товару № 14415 від 29.03.2022 не містить даних, які б дозволяли ідентифікувати отримувача, оскільки не містить відповідних реквізитів, при цьому, сторонами у п. 15.1. договору поставки зафіксовано, що товар, який відвантажений позивачем, не підлягає поверненню відповідачем позивачу за будь-яких умов.

Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач у відповіді (вх. № 38023/23 від 24.11.2023) зауважив, що на його складі відбулась крадіжка товару, серед якого і продукція позивача, про що останній був повідомлений. При цьому, позивач не доводить належними доказами не пояснює причини ігнорування накладної на повернення товару та актів звіряння розрахунків, а також не доводить, що від імені позивача в зазначені дати не діяли будь-яки представники, зокрема, експедитори, водії тощо, які окрім безпосередньої поставки та отримання товару розписувались за отримання коштів в рахунок розрахунків за договором поставки.

У відповідь на твердження відповідача, позивач надав пояснення (вх. № 38680/23 від 30.10.2023), де зазначив, що згідно умов договору відвантажений відповідачу товар поверненню не підлягає, а право власності та ризик випадкового знищення товару переходить до покупця з моменту підписання сторонами накладної на товар.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2023 року позовна заява вх.№ 4216/23 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

29.08.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву Дочірнього підприємства «Пілснер Україна» (вх. №4216/23 від 25.08.2023) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

11.09.2023 Дочірнім підприємством «Пілснер Україна» надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 31089/23), із змісту якої вбачається усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 29.08.2023.

15.09.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 4216/23 від 25.08.2023) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3699/23. Справу № 916/3699/23 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін.

Цією ж ухвалою суд запропонував учасникам провадження у встановлені строки надіслати (надати) до суду: відповідачу - відзив на позовну заяву (одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду надіслати (надати) іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, а відповідні докази представити суду), та позивачу відповідь на відзив.

02.10.2023 за вх. №34509/23 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таіс-Дістрибьюшн» надійшов відзив на позов, який судом був прийнятий до розгляду та долучений до матеріалів справи разом із доданими до нього документами.

16.10.2023 позивачем засобами поштового зв`язку надіслано суду відповідь (вх. № 36616/23), яка судом була також прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи разом із доданими до неї доказами.

24.11.2023 до канцелярії суду надійшла відповідь ТОВ «Таіс-Дістрибьюшн» (вх. № 38023/23) на заперечення позивача, де відповідач, зокрема, витребувати у позивача інформацію щодо представників компанії постачальника та транспортного засобу з державним номером ВН969АР, що отримували в касі відповідача грошові кошти та повернутий товар. Вказана відповідь відповідача долучена до матеріалів справи разом із відповідними доказами.

30.10.2023 позивачем подано до суду додаткові пояснення (вх. № 38680/23), відповідно до яких позивачем, серед іншого, було зазначено, що надати докази, які просить відповідач, не зможе, оскільки операції з повернення товару та готівкові розрахунки сторонами не здійснювались. Пояснення були судом долучені до матеріалів справи разом із доданими до них документами.

15.11.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області постановлено розглядати справу № 916/3699/23 в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження по справі та призначено підготовче засідання суду на "07" грудня 2023 року о 10:20 год.

06.12.2023 через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву (зареєстрована ГСОО 11.12.2023 за № 44324/23) про розгляд справи у підготовчому засіданні без участі представника позивача.

Підготовче засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.11.2023 у справі № 916/3699/23 на 07.12.2023 о 10:20 год., не відбулося у зв`язку з особливими умовами роботи установи суду, пов`язаними з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що сталося внаслідок хакерської атаки та призупиненням роботи в КП «Діловодство спеціалізованого суду» наказом керівника апарату суду від 30.11.2023

11.12.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області, у зв`язку із відновленням роботи КП «Діловодство спеціалізованого суду» з 08.12.2023 згідно з наказом голови суду від 07.12.2023, підготовче засідання у справі № 916/3699/23 призначено на "28" грудня 2023 року о 10:20 год.

25.12.2023 від позивача до суду надійшла заява (вх. № 46888/23), якою позивач просив розглянути справу № 916/3699/23 без участі його представника за наявними матеріалами у справі, позовні вимоги позивач підтримав у повному обсязі.

З відповіді № 388082 від 29.12.2023, отриманої на запит суду з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що за кодом ЄДРПОУ Товариства з обмеженою відповідальністю «Таіс-Дістрібьюшн» - 38351958, наразі зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю «УА «ТТ-Інвестмент Груп», при цьому, як також вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням вказаної особи є: 84300, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Краматорськ, вул. Стуса Василя, № 64. Вказана інформація стала підставою для зміни назви та місцезнаходження відповідача у даній справі № 916/3699/23.

28.12.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області продовжено строк проведення підготовчого провадження за ініціативою суду на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі № 916/3699/23 на "18" січня 2024 року о 12:40 год.

15.01.2024 позивач надав суду заяву (вх. № 1552/24) про розгляд даної справи без участі його представника за наявними матеріалами справи.

Підготовче засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.12.2023 у справі № 916/3699/23 на 18.01.2024 о 12:40 год., не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

19.01.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/3699/23 призначено на "01" лютого 2024 року о 14:00 год.

01.02.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області закрити підготовче провадження та призначити справу № 916/3699/23 до судового розгляду по суті на "13" лютого 2024 року о 12:00 год. Окрім того, призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/3699/23 по суті на 29 лютого 2024 року об 11:00 год.

13.02.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено розгляд справи № 916/3699/23, згідно раніше визначеної резервної дати, на "29" лютого 2024 року об 11:00 год.

Позивач ДП «Пілснер Україна» про час та місце розгляду справи повідомлений належним, в судове засідання, призначене на 29.02.2024, не з`явився, під час розгляду справи по суті звертався із заявами (вх. № 5588/24 від 12.02.2024; вх. № 8246/24 від 28.02.2024) про розгляд справи за відсутності його представника та зазначав, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у своїх заявах по суті, та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ТОВ «УА «ТТ-Інвестмент Груп» (попередня назва ТОВ «Таіс-Дістрибьюшн», про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, оскільки всі наявні в матеріалах справи докази свідчать про обізнаність його про розгляд даної справи, проте свого представника в судові засідання не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, заперечення проти позовних вимог виклав у поданих до суду заявах по суті справи.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

Суд констатує, що представник відповідача мав можливість в межах строку розгляду справи № 916/3699/23 скористатись процесуальними правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, в тому числі у приміщенні суду, робити з них витяги, копії; подавати докази в межах строку розгляду справи; брати участь у судових засіданнях; надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, тощо.

Зважаючи на вищевикладене, підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні 29.02.2024, визначених у ч. 2 ст. 202 ГПК України, не встановлено. А тому, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 29.02.2024 за відсутності представника сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вище викладене, у зв`язку численними повітряними тривогами та вимушеним зупиненням роботи КП «Діловодство спеціалізованого суду» до 08.12.2023 згідно з наказом керівника апарата суду №56 від 30.11.2023, суд з огляду на вищезазначені обставини розглянув справу № 916/3699/23 у розумний строк.

В процесі розгляду справи подані учасниками справи всі клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні, 29.02.2024 господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, після виходу з нарадчої кімнати, проголошена вступна і резолютивна частини рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

12.10.2020 між Дочірнім підприємством «Пілснер Україна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таіс-Дістрибьюшн» (наразі ТОВ «УА «ТТ-Інвестмент Груп», покупець) укладено договір купівлі-продажу № 11669 (далі - договір), відповідно до умов п.п. 1. якого, постачальник зобов`язався продати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукти харчування (надалі товар) згідно специфікації, в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Кількість, ціна й номенклатура товару визначаються в накладній, що виписується при відпустці товару, підписується представниками сторін (п. 2. договору).

Пунктами 7-12 договору сторони визначили, що вартість товару за даним договором визначається в накладній на передачу товару у гривнях. Форма розрахунку: відтермінування: 14 кал. день. Оплата товару здійснюється в українських гривнях, згідно накладних на отриманий покупцем товар. Розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем шляхом переведення грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Передача товару від постачальника до покупця здійснюється шляхом оформлення видаткової накладної продавця. Поставка товару здійснюється партіями. Мінімальна партія товару встановлюється в розмірі не менш, ніж 72 ящиків.

У відповідності до п.п. 14, 15 договору поставки, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами накладної на товар. Відповідальність за ризик випадкового знищення товару по даному договору переходить до покупця в момент підписання сторонами накладної на товар. Товар, який був відвантажений постачальником покупцю на протязі дії цього договору не підлягає поверненню постачальнику за будь-яких умов.

Згідно п. 22 договору, у випадку , якщо виконання даного договору необхідне прийняття конкретизуючого його взаємне погодження документа, останній узгоджується сторонами, належним чином підписується і є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 28 договору, він вступає в силу з моменту підписання та діє до 31 грудня 2021 року. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менш чим за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомлять один одного про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається пролонгованим кожного разу на один календарний рік і на тих саме умовах.

В матеріалах справи містяться підписані обома представниками сторін акти взаємних розрахунків за періоди: 01.01.2021 по 30.09.2021, 01.09.2021 по 22.12.2021, 01.01.2022 по 23.05.2022, відповідно до яких заборгованість ТОВ «Таіс-Дістрибьюшн» на користь ДП «Пілснер Україна» за договором № 11669 від 12.10.2020 станом на 24.05.2022 становить 590607,90 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 11669 від 12.10.2020 ДП «Пілснер Україна» у період з 16.10.2020 по 23.02.2022 поставило ТОВ «Таіс-Дістрибьюшн», а останнє прийняло у власність товар на загальну суму 5 112 064,56 грн, що вбачається з наданих до матеріалів справи копій видаткових накладних: № 26474 від 16.10.2020 на суму 22883,64 грн; № 26476 від 16.10.2020 на суму 8363,52 грн; № 26478 від 16.10.2020 на суму 14659,20 грн; № 26480 від 16.10.2020 на суму 37049,58 грн; № 27391 від 26.10.2020 на суму 140056,50 грн; № 27394 від 26.10.2020 на суму 20677,44 грн; № 27507 від 27.10.2020 на суму 75358,08 грн; № 27857 від 30.10.2020 на суму 24845,76 грн; № 27858 від 30.10.2020 на суму 3541,38 грн; № 28110 від 03.11.2020 на суму 24633,72 грн; № 28111 від 03.11.2020 на суму 18807,36 грн; № 28275 від 04.11.2020 на суму 29191,68 грн; № 28277 від 04.11.2020 на суму 110809,56 грн; № 28714 від 10.11.2020 на суму 6900,12 грн; № 28715 від 10.11.2020 на суму 19545,00 грн; № 28718 від 10.11.2020 на суму 433,80 грн; № 28928 від 11.11.2020 на суму 30245,76 грн; № 28929 від 11.11.2020 на суму 68058,48 грн; № 29508 від 18.11.2020 на суму 39429,60 грн; № 29509 від 18.11.2020 на суму 3381,84 грн; № 29838 від 20.11.2020 на суму 4903,32 грн; № 29839 від 20.11.2020 на суму 7617,60 грн; № 29840 від 20.11.2020 на суму 2103,72 грн; № 29851 від 20.11.2020 на суму 17025,36 грн; № 30195 від 27.11.2020 на суму 2585,52 грн; № 30200 від 27.11.2020 на суму 28294,92 грн; № 31064 від 04.12.2020 на суму 37562,40 грн; № 31065 від 04.12.2020 на суму 34071,60 грн; № 31109 від 04.12.2020 на суму 33127,92 грн; № 31112 від 04.12.2020 на суму 6397,92 грн; № 32400 від 17.12.2020 на суму 34687,92 грн; № 32402 від 17.12.2020 на суму 1016,28 грн; № 32379 від 18.12.2020 на суму 42737,40 грн; № 32380 від 18.12.2020 на суму 3096,00 грн; № 33272 від 25.12.2020 на суму 68029,20 грн; № 33273 від 25.12.2020 на суму 2792,40 грн; № 33664 від 29.12.2020 на суму 3493,80 грн; № 33665 від 29.12.2020 на суму 51438,84 грн; № 88 від 05.01.2021 на суму 58065,60 грн; № 100 від 05.01.2021 на суму 8208,00 грн; № 485 від 12.01.2021 на суму 12324,72 грн; № 486 від 12.01.2021 на суму 1891,68 грн; № 515 від 13.01.2021 на суму 27721,74 грн; № 518 від 13.01.2021 на суму 4965,12 грн; № 1524 від 23.01.2021 на суму 25688,16 грн; № 1525 від 23.01.2021 на суму 579,60 грн; № 1807 від 27.01.2021 на суму 26377,80 грн; № 1808 від 27.01.2021 на суму 2436,48 грн; № 2292 від 01.02.2021 на суму 33455,76 грн; № 2294 від 01.02.2021 на суму 4457,16 грн; № 2732 від 05.02.2021 на суму 75438,00 грн; № 2735 від 05.02.2021 на суму 9777,60 грн; № 3952 від 17.02.2021 на суму 15141,60 грн; № 3955 від 17.02.2021 на суму 3740,04 грн; № 4106 від 17.02.2021 на суму 13728,96 грн; № 4218 від 19.02.2021 на суму 71526,24 грн; № 4232 від 19.02.2021 на суму 11453,76 грн; № 6286 від 10.03.2021 на суму 118065,60 грн; № 6287 від 10.03.2021 на суму 11404,80 грн; № 6288 від 10.03.2021 на суму 20870,88 грн; № 6893 від 13.03.2021 на суму 83583,84 грн; № 6896 від 13.03.2021 на суму 8294,40 грн; № 6958 від 13.03.2021 на суму 44945,04грн; № 6897 від 15.03.2021 на суму 92196,96 грн; № 6898 від 15.03.2021 на суму 20240,64 грн; № 7298 від 18.03.2021 на суму 29162,82 грн; № 7299 від 18.03.2021 на суму 11536,44 грн; № 8179 від 24.03.2021 на суму 25920,00 грн; № 8209 від 26.03.2021 на суму 48672,00 грн; № 8224 від 26.03.2021 на суму 20426,40 грн; № 8381 від 29.03.2021 на суму 56217,72 грн; № 8386 від 29.03.2021 на суму 12402,72 грн; № 8528 від 30.03.2021 на суму 65836,80 грн; № 9810 від 09.04.2021 на суму 141746,40 грн; № 9815 від 09.04.2021 на суму 19949,16 грн; № 9818 від 09.04.2021 на суму 98300,16 грн; № 9819 від 09.04.2021 на суму 6508,80 грн; № 9830 від 09.04.2021 на суму 6337,44 грн; № 9831 від 09.04.2021 на суму 6337,44 грн; № 10810 від 19.04.2021 на суму 127524,00 грн; № 10811 від 19.04.2021 на суму 12533,28 грн; № 10812 від 19.04.2021 на суму 46247,04 грн; № 10813 від 19.04.2021 на суму 75823,74 грн; № 10814 від 19.04.2021 на суму 2635,20 грн; № 11401 від 22.04.2021 на суму 19529,28 грн; № 11513 від 23.04.2021 на суму 25116,00 грн; № 11845 від 27.04.2021 на суму 117564,12 грн; № 11846 від 27.04.2021 на суму 11527,20 грн; № 13224 від 08.05.2021 на суму 115137,30 грн; № 13225 від 08.05.2021 на суму 41270,40 грн; № 13226 від 08.05.2021 на суму 24157,44 грн; № 15303 від 25.05.2021 на суму 176423,58 грн; № 15304 від 25.05.2021 на суму 11289,60 грн; № 15309 від 25.05.2021 на суму 272010,06 грн; № 16158 від 28.05.2021 на суму 61948,80 грн; № 16159 від 28.05.2021 на суму 2030,40 грн; № 17280 від 04.06.2021 на суму 43584,00 грн; № 17281 від 04.06.2021 на суму 20674,80 грн; № 17966 від 10.06.2021 на суму 42840,00 грн; № 18018 від 10.06.2021 на суму 104747,16 грн; № 17991 від 11.06.2021 на суму 31701,60 грн; № 18248 від 11.06.2021 на суму 142844,88 грн; № 18249 від 11.06.2021 на суму 19620,60 грн; № 18292 від 11.06.2021 на суму 6847,20 грн; № 20827 від 30.06.2021 на суму 292388,28 грн; № 20828 від 30.06.2021 на суму 33747,84 грн; № 20829 від 30.06.2021 на суму 400188,36 грн; № 20830 від 30.06.2021 на суму 11249,28 грн; № 29880 від 03.09.2021 на суму 6724,80 грн; № 42028 від 10.12.2021 на суму 63163,92 грн; № 42029 від 10.12.2021 на суму 3944,16 грн; № 42960 від 17.12.2021 на суму 50372,52 грн; № 42961 від 17.12.2021 на суму 38269,44 грн; № 42962 від 17.12.2021 на суму 1624,32 грн; № 43928 від 24.12.2021 на суму 22018,62 грн; № 43929 від 24.12.2021 на суму 13628,16 грн; № 4141 від 11.02.2022 на суму 43235,16 грн; № 4143 від 11.02.2022 на суму 6552,00 грн; № 4150 від 23.02.2022 на суму 96204,00 грн; № 4151 від 23.02.2022 на суму 37310,40 грн.

При цьому факт передання позивачем товару для перевезення за видатковими накладними та отримання його відповідачем також засвідчено у відповідних товарно-транспортних накладних підписами представників вантажовідправника та вантажоодержувача, засвідчених печатками сторін.

Судом встановлено, що зазначені вище видаткові накладні на відпуск ДП «Пілснер Україна» відповідачу товару та його отримання ТОВ «Таіс-Дістрибьюшн» (нова назва ТОВ «УА «ТТ-Інвестмент Груп») підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток суб`єктів господарювання, містять в собі всі визначені законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставі, згідно умов підписаного договору поставки, господарських операцій.

Також, за наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що відповідачем на користь позивача були сплачені грошові кошти у загальному розмірі 4 676 726,76 грн, що підтверджується кредитовими повідомленнями АТ «Креді Агріколь Банк»: № 105467 від 29.10.2020 на суму 37049,58 грн; № 105466 від 13.11.2020 на суму 14659,20 грн; № 105475 від 13.11.2020 на суму 5533,50 грн; № 105476 від 13.11.2020 на суму 22883,64 грн; № 105566 від 13.11.2020 на суму 20677,44 грн; № 105567 від 13.11.2020 на суму 140056,50 грн; № 105567 від 17.11.2020 на суму 3319,92 грн; № 105632 від 17.11.2020 на суму 3541,38 грн; № 105633 від 17.11.2020 на суму 24845,76 грн; № 105632 від 18.11.2020 на суму 3541,38 грн; № 105633 від 18.11.2020 на суму 24845,76 грн; № 105581 від 20.11.2020 на суму 18583,80 грн; № 105632 від 20.11.2020 на суму 3541,38 грн; № 105633 від 20.11.2020 на суму 24845,76 грн; № 105633 від 24.11.2020 на суму 24725,64 грн; № 105631 від 20.11.2020 на суму 24633,72 грн; № 105662 від 20.11.2020 на суму 18807,36 грн; № 105672 від 20.11.2020 на суму 29191,68 грн; № 105673 від 26.11.2020 на суму 86012,04 грн; № 105673 від 22.12.2020 на суму 22,08 грн; № 105713 від 22.12.2020 на суму 6900,12 грн; № 105714 від 22.12.2020 на суму 19545,00 грн; № 105715 від 22.12.2020 на суму 433,80 грн; № 105725 від 22.12.2020 на суму 30245,76 грн; № 105726 від 22.12.2020 на суму 68058,48 грн; № 105785 від 30.12.2020 на суму 3381,84 грн; № 105820 від 30.12.2020 на суму 2130,72 грн; № 105821 від 30.12.2020 на суму 7617,60 грн; № 105822 від 30.12.2020 на суму 4903,32 грн; № 105823 від 30.12.2020 на суму 17025,36 грн; № 105897 від 30.12.2020 на суму 2585,52 грн; № 105994 від 30.12.2020 на суму 6397,92 грн; № 105896 від 04.01.2021 на суму 28294,92 грн; № 105820 від 04.01.2021 на суму 949,68 грн; № 105821 від 04.01.2021 на суму 7617.60 грн; № 105822 від 04.01.2021 на суму 4903,32 грн; № 105823 від 04.01.2021 на суму 17025,36 грн; № 105897 від 04.01.2021 на суму 2585,52 грн; № 105994 від 04.01.2021 на суму 6397,92 грн; № 105996 від 04.01.2021 на суму 37562,40 грн; № 105996 від 05.01.2021 на суму 33127,92 грн; № 105997 від 05.01.2021 на суму 34071,60 грн; № 106096 від 05.01.2021 на суму 1016,28 грн; № 106097 від 05.01.2021 на суму 34687,92 грн; № 106102 від 05.01.2021 на суму 3096,00 грн; № 106103 від 05.01.2021 на суму 42737,40 грн; № 106193 від 18.01.2021 на суму 2792,40 грн; № 106192 від 18.01.2021 на суму 68029,32 грн; № 106261 від 18.01.2021 на суму 3493,80 грн; № 106260 від 18.01.2021 на суму 51438,84 грн; № 105423 від 26.01.2021 на суму 12324,72 грн; № 105424 від 26.01.2021 на суму 1891,68 грн; № 105445 від 26.01.2021 на суму 4965,12 грн; № 106192 від 26.01.2021 на суму 62149,92 грн; № 105446 від 02.02.2021 на суму 25966,02 грн; № 105517 від 24.02.2021 на суму 579,60 грн; № 105566 від 24.02.2021 на суму 2436,48 грн; № 105602 від 24.02.2021 на суму 4457,16 грн; № 105636 від 24.02.2021 на суму 9777,60 грн; № 105637 від 24.02.2021 на суму 3337,20 грн; № 105518 від 01.03.2021 на суму 25688,16 грн; № 105567 від 04.03.2021 на суму 26377,80 грн; № 105601 від 04.03.2021 на суму 33455,76 грн; № 105638 від 05.03.2021 на суму 75438,00 грн; № 105756 від 10.03.2021 на суму 13728,96 грн; № 105758 від 10.03.2021 на суму 3740,04 грн; № 105757 від 11.03.2021 на суму 110133,00 грн; № 105992 від 06.04.2021 на суму 200000,00 грн; № 106029 від 15.04.2021 на суму 8294,40 грн; № 106029 від 16.04.2021 на суму 8294,40 грн; № 106059 від 16.04.2021 на суму 20240,64 грн; № 106026 від 16.04.2021 на суму 56607,58 грн; № 106026 від 30.04.2021 на суму 64901,98 грн; № 106059 від 30.04.2021 на суму 1615,74 грн; № 106087 від 30.04.2021 на суму 29162,82 грн; № 106088 від 30.04.2021 на суму 11536,44 грн; № 106060 від 06.05.2021 на суму 92196,96 грн; № 106181 від 07.05.2021 на суму 12402,72 грн; № 106152 від 17.05.2021 на суму 17972,84 грн; № 106178 від 17.05.2021 на суму 65836,80 грн; № 106181 від 17.05.2021 на суму 12402,72 грн; № 106182 від 17.05.2021 на суму 56217,72 грн; № 106269 від 17.05.2021 на суму 6508,80 грн; № 106270 від 17.05.2021 на суму 6337,44 грн; № 106276 від 17.05.2021 на суму 6337,44 грн; № 106277 від 17.05.2021 на суму 19949,16 грн; № 106330 від 17.05.2021 на суму 12533,28 грн; № 106331 від 17.05.2021 на суму 46247,04 грн; № 106332 від 17.05.2021 на суму 127524,00 грн; № 106349 від 17.05.2021 на суму 2635,20 грн; № 106350 від 18.05.2021 на суму 75823,74 грн; № 106278 від 18.05.2021 на суму 141746,40 грн; № 106330 від 19.05.2021 на суму 12533,28 грн; № 106349 від 19.05.2021 на суму 2635,20 грн; № 106367 від 19.05.2021 на суму 19529,28 грн; № 106331 від 20.05.2021 на суму 46247,04 грн; № 106390 від 20.05.2021 на суму 25116,00 грн; № 106407 від 21.05.2021 на суму 117564,12 грн; № 106278 від 25.05.2021 на суму 51107,04 грн; № 1063245 від 07.06.2021 на суму 6327,42 грн; № 1063246 від 08.06.2021 на суму 41270,40 грн; № 1063247 від 22.06.2021 на суму 115137,30 грн; № 10634544 від 22.06.2021 на суму 192316,00 грн; № 10634545 від 25.06.2021 на суму 400000,00 грн; № 1063758 від 08.09.2021 на суму 29874,16 грн; № 1063760 від 08.09.2021 на суму 19620,60 грн; № 1063761 від 08.09.2021 на суму 6847,20 грн; № 1064292 від 13.09.2021 на суму 42939,44 грн; № 1063759 від 14.09.2021 на суму 142939,44 грн; № 1063771 від 25.10.2021 на суму 77923,36 грн; № 1063772 від 09.11.2021 на суму 40518,72 грн; № 1064066 від 12.11.2021 на суму 33747,84 грн; № 1064069 від 24.11.2021 на суму 67388,28 грн; № 106290 від 08.12.2021 на суму 125000,00 грн; № 1065314 від 10.12.2021 на суму 50000,00 грн; № 1065790 від 15.12.2021 на суму 20000,00 грн; № 7 від 21.01.2022 на суму 105000,00 грн; № 1065992 від 04.02.2022 на суму 55000,00 грн; № 1065994 від 21.03.2022 на суму 30000,00 грн; № 1066097 від 28.04.2022 на суму 50000,00 грн; № 1066348 від 07.06.2022 на суму 100000,00 грн; № 1064391 від 13.06.2022 на суму 50000,00 грн

З метою досудового врегулювання спору, 08.06.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 від 07.06.2023 щодо погашення наявної заборгованості, зокрема, за договором 11669 від 12.10.2020 у семиденний строк в розмірі 440607,90 грн. Докази належного направлення позивачем даної претензії на адресу відповідача наявні в матеріалах справи.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Під час розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі ст. 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між сторонами, носять характер таких, що виникають з договору купівлі-продажу, про що, зокрема, свідчать договірні зобов`язання сторін - постачальник зобов`язується здійснити поставку товару в порядку та на умовах, визначених цим договором, а покупець зобов`язується прийняти і здійснити оплату за поставлений товар в порядку передбаченому цим договором.

Суд встановив, що в даному випадку відносини між ДП «Пілснер Україна» та ТОВ «УА «ТТ-Інвестмент Груп» (попередня назва ТОВ «Таіс-Дістрибьюшн») носять договірний характер, укладений між ними договір купівлі-продажу № 11669 від 12.10.2020 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний на час звернення до суду не був. Сторони факт укладання договору купівлі-продажу № 11669 від 12.10.2020 не заперечують та у представлених суду заявах визнають.

З огляду на зазначене, суд, з урахуванням положень ст. 204 ЦК України, приймає до уваги договір купівлі-продажу № 11669 від 12.10.2020 як належну підставу у розумінні норм ст. 11 ЦК України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Як встановлено судом, на підставі вищезазначених видаткових накладних позивачем було поставлено, а відповідачем без жодних зауважень та заперечень прийнято товар на загальну суму 5112064,56 грн.

Надані позивачем видаткові накладні містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Суд при ухваленні рішення враховує та бере до уваги те, що підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар. Видаткова накладна - це документ, що засвідчує факт переходу права власності від продавця до покупця, при цьому вказаний документ, містить вартість товару, право власності на яке переходить. При цьому видаткові накладні, за якими відбувалась поставка товару, підписані відповідачем.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 73 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обов`язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Отже, за своєю правовою природою видаткові накладні посвідчують виконання зобов`язань - констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.

У вказаних вище первинних документах міститься посилання на договір поставки, постачальником визначено позивача та його реквізити, одержувач відповідач, вказано найменування товару, кількість, ціна без ПДВ, загальна вартість з урахуванням ПДВ місце складання, підпис менеджера з боку постачальника скріплений печаткою підприємства, з боку одержувача також міститься підпис у графі «отримав» та печатка підприємства, що отримало товар.

За результатами аналізу вказаних накладних, останні відповідають вимогам щодо заповнення обов`язкових реквізитів у відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В даному ж випадку, надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні також оформлені належним чином, у відповідності до вимог законодавства України та містять всі необхідні дані і реквізити. Кожна накладна містить вичерпну інформацію про зміст та обсяг господарської операції, підписи осіб, які приймали участь у здійсненні операції, підписи засвічені печаткою або штампом. Надані до матеріалів справи товарно - транспортні накладні, крім вищезазначеної інформації містять дані про перевізника, автомобіль, водія, місце завантаження і розвантаження, тощо.

Проте, відповідач від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару відповідачем жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не подавалось.

Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків за кількістю, якістю та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

При цьому, обставини поставки товару позивачем за відповідними видатковими накладними визнаються відповідачем у відзиві на позов.

Відповідач набувши право власності на товар, що відчужувався на підставі вищезазначених видаткових накладних, тим самим погодився із такою його ціною.

Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договору видаткових накладних.

Відповідачем факт отримання від позивача товару за вищевказаним договором не спростований, а сума існуючої заборгованості додатково відображена, зокрема, у актах звірки взаємних розрахунків між даними підприємствами.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Судом встановлено, що позивачем зобов`язання за договором поставки виконано належним чином, здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами, виконання цих зобов`язань прийнято покупцем належним чином, товар повністю не оплачено, строк виконання обов`язку відповідача з повної оплати товару настав, оскільки оплата здійснюється з відтермінуванням лише на 14 календарних днів.

Суд констатує, що при оцінці дій сторін за критерієм добросовісності слід виходить з такого: чи вчинила кожна із сторін всі дії, спрямовані на полегшення виконання зобов`язання та на запобігання неможливості виконання; чи проявила кожна із сторін турботу щодо власності іншої сторони; чи дійсно сторони діяли спільно для досягнення мети зобов`язання; чи надавали сторони одна одній необхідну інформацію щодо виконання зобов`язання.

Суд звертає увагу на те, що під час розгляду даної справи відповідачем не вчинено жодної дії і не надано жодного доказу з метою спростування факту існування у нього заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму.

Посилання відповідача на повернення позивачу товару за накладною на повернення товару №14415 від 29.03.2022 на загальну суму 94808,25 грн. не приймаються господарським судом до уваги, оскільки спірним договором чітко визначено, що відвантажений відповідачеві товар не підлягає поверненню за будь-яких умов, а відповідачем, в свою чергу, не наведено за якими саме видатковими ним було здійснено відповідне повернення, а також не доведено, що вказана накладна дійсно підписана представником позивача та дійсно відбувся факт передачі або перевезення спірного товару зазначеним транспортним засобом.

Посилання відповідача на крадіжку товаро-матеріальних цінностей зі складів відповідача не приймаються до уваги господарським судом, оскільки як ч. 1 ст. 668 ЦК України, так і умовами договору встановлено, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, після отримання товару, тільки відповідач несе ризик його випадкового знищення чи пошкодження. Обставини вчинення злочину російськими окупантами щодо крадіжки товарно-матеріальних цінностей досліджуються в рамках кримінального провадження №420023230000000270 від 01.06.2023 та не є предметом розгляду даної справи.

Окрім того, не приймаються судом в якості належних та достовірних доказів надані відповідачем акти звіряння розрахунків та аркуш під назвою «отчет», оскільки дані докази не містять підписів з боку представників позивача, не відображають здійснення жодних господарських операцій за спірним договором, а також, відповідно не оформлені та не є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У зв`язку з тим, що позивач виконав свої зобов`язання щодо поставки товару, а тому відповідно до ст.538 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зустрічне зобов`язання розрахуватись за отриманий товар.

Зважаючи на викладене, господарський суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов правочину в частині виконання зобов`язань з належної оплати за поставлений позивачем товар та встановленим наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу № 11669 від 12.10.2020, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, у розмірі 433285,50 грн.

Між тим, як було встановлено судом на підставі наданих позивачем доказів здійснення відповідної оплати, відповідачем було частково сплачено за поставлений товар в сумі 4 676 726,76 грн.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що у відповідача наявна заборгованість з оплати за поставлений товар у сумі 435 337,80 грн. (5112064,56 4676726,76).

Разом з цим встановлено, що визначена судом сума є більшою, ніж заявлено позивачем 433285,50 грн.

Згідно зі ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим згідно з цим Кодексом, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. А відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Таким чином на підставі викладеного, враховуючи принцип диспозитивності господарського судочинства, а також приписи наведених правових норм, суд доходить висновку про задоволення вимог ДП «Пілснер Україна» у заявленій позивачем сумі 433285,50 грн.

При цьому, відповідач належними і допустимими доказами не спростував доводів позивача, що борг за товар становить 433285,50 грн, які підлягають до примусового стягнення з відповідача.

Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

У пункті 8.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ці принципи втілюються у нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

У даному контексті суд також зазначає, що безпосередньо сутність справедливості виражається у ментальних уявленнях, що є добро і зло, правда і неправда, а добросовісність означає необхідність сумлінної, чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав, а також дотримання належної турботливості і ставлення до процесу виконання зобов`язання з урахуванням захищених законодавством прав та інтересів іншої сторони.

Отже, зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб`єктивної умови відповідальності.

Водночас, суд не абсолютизує наведені принципи по відношенню до поведінки відповідача, оскільки вона може бути наслідком не тільки суб`єктивних, але і об`єктивних причин. Проте, з огляду на положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України він повинен довести наявність відповідних причин.

У свою чергу, відповідач не надав доказів існування об`єктивних причин та обставин, які б вказували на вжиття ним усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідач несумлінно поставився до виконання зобов`язання з оплати товару, проявив необачність стосовно виконання, а тому його дії є несправедливими та недобросовісними по відношенню до позивача.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повної сплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 433285,50 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 справа «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до п.5 ч.4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання ним грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу № 11669 від 12.10.2020 та доказів, які підтверджують здійснення ним повної оплати за отриманий товар, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної та повної оплати, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений товар є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором купівлі-продажу № 11669 від 12.10.2020 підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 433285,50 грн. заборгованості.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, слід зазначити, що судовий збір, відповідно статті 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як наслідок, судовий збір стягується з відповідача на користь позивача в сумі 6499,28 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УА«ТТ-Інвестмент Груп» (84300, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Стуса Василя, № 64, код ЄДРПОУ 38351958) на користь Дочірнього підприємства «Пілснер Україна» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, № 10А, код ЄДРПОУ 25396329) суму основної заборгованості в розмірі 433 285 (чотириста тридцять три тисячі двісті вісімдесят п`ять) грн 50 коп та судовий збір в розмірі 6 499 (шість тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн 28 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 11 березня 2024 р.

Суддя О.В. Цісельський