Рішення

від 06.03.2024 по справі 922/5407/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2024м. ХарківСправа № 922/5407/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16; код ЄДРПОУ: 37346156) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрон плюс» (61002, м. Харків, вул. Свободи, 7/9, оф. 112; код ЄДРПОУ: 43190859) про розірвання договору, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості за участю представників:

позивача Меркулової Н.А., ордер АХ №1165429 від 02.01.2024;

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

25.12.2023 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської радизвернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрон плюс», в якій просить суд:

- розірвати договір оренди №955 від 31.01.2020, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікрон плюс»;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікрон плюс» звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлову будівлю літ. "Б-1" загальною площею 520.1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Харків, вулиця Фонвізіна, будинок 16-А, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрон плюс» на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради заборгованість за договором оренди №955 від 31.01.2020 у загальному розмірі 340 270,29 грн., з яких заборгованість у сумі 247 772,93 грн. та пеня у сумі 92 497,36 грн.;

а також просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого зобов`язання за договором оренди №955 від 31.01.2020 в частині своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів за період з січня 2020 року по листопад 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.12.2023 прийнято позовну заяву (вх.№5407/23 від 25.12.2023) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрон плюс» про розірвання договору, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №922/5407/23. Призначено підготовче засідання на24 січня 2024 року. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

24.01.2024 через кабінет Електронного Суду від представника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшло клопотання (вх.№2111 від 24.01.2024) про зменшення розміру позовних вимог, в якому просить суд зменшити розмір позовних вимог і викласти їх у наступній редакції:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрон плюс» заборгованість за договором оренди №955 від 31.01.2020 у загальному розмірі 257 040,10 грн. яка складається з:

- заборгованості у розмірі 204 394,26 грн.;

- пені у розмірі 52 645,84 грн.;

- розірвати договір оренди № 955 від 31.01.2020, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікрон плюс»;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікрон плюс» звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлову будівлю літ. "Б-1" загальною площею 520.1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Харків, вулиця Фонвізіна, будинок 16-А, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили;

а також стягнути витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.01.2024 клопотання представника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Меркулової Н.А. (вх.№2111 від 24.01.2024) про зменшення розміру позовних вимог задоволено. Прийнято клопотання представника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Меркулової Н.А. (вх.№2111 від 24.01.2024) про зменшення розміру позовних вимог до розгляду. Вирішено розгляд справи продовжувати з урахуванням зменшення позовних вимог.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.01.2024 відкладено підготовче засідання на 21.02.2024.

В підготовчому засіданні 21.02.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.03.2024.

Присутня в судовому засіданні 06.03.2024 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 06.03.2024 не забезпечив, про причини неявки не повідомив, своїм правом, наданим відповідно до ст.165 ГПК України не скористався - відзив на позов не надав. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією із КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в кабінет Електронного Суду.

Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікрон плюс» належить до осіб, які в силу ст.6 ГПК України зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікрон плюс» станом на день прийняття цього рішення електронний кабінет не зареєструвало.

Відтак, копію ухвали суду про відкриття провадження по справі від 29.12.2023, про зменшення розміру позовних вимог від 24.01.2024, ухвали-повідомлення про відкладення підготовчого засідання від 24.01.2024, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 21.02.2024 судом було надіслано на офіційну поштову адресуТовариства з обмеженою відповідальністю «Мікрон плюс», а саме: 61002, м. Харків, вул. Свободи, 7/9, оф. 112, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження юридичної особи.

Згідно із вимогами ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Однак, зазначену судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відтак, відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до вимог ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 06.03.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.

На підставі ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до п.1.1 Положення про управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 09.12.2020 №7/20 (зі змінами) (далі - Положення про Управління), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради є самостійним виконавчим органом Харківської міської ради, який утворюється Харківською міською радою, входить до структури Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, в якому функціонує як юридична особа.

Пунктом 4.1.5. Положення про Управління визначено, що Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради здійснює у встановленому порядку передачу в оренду об`єктів комунальної власності підприємствам, установам, організаціям, суб`єктам підприємницької діяльності та іншим особам, яким діючим законодавством надано право укладати договори.

31.01.2020 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікрон плюс» (орендар) було укладено договір оренди №955 (надалі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежнтлову будівлю літ. «Б-1» загальною площею 520,1 кв.м (технічний паспорт від 27.11.2019, інвентаризаційна справа № 133000002171-1), (далі - майно), яке розташовано за адресою: місто Харків, вулиця Фонвізіна, будинок 16-А та знаходиться на балансі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області "Про передачу в оренду нежитлових приміщень" від 29.01.2020 за №28.

Майно передається в оренду з метою використання: під підсобні приміщення (п.1.2.Договору).

Набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна, що підписується одночасно (п.2.1.Договору).

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада м. Харкова, а орендар користується ним протягом строку дії договору оренди (п.2.2.Договору).

У разі припинення цього Договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержане, з урахува нням нормального зносу, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний в листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін.

Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.2.3.Договору).

Згідно з п.3.1. Договору вартість об`єкта оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і становить 1 496 500,00 грн. станом на 05.12.2019.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (далі - Методика) /Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання №755/17 від 20.09.2017/.

Базова орендна плата становить за грудень 2019 року - 8712,12 грн. без ПДВ.

Ставка орендної плати становить 7% (сім відсотків) у рік (п.3.2.Договору).

Нарахування орендної плати починається з дати підписання акта приймання- передачі (п.3.3.Договору).

Нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акта приймання-передачі майна або з моменту розірвання Договору відповідно до п. 10.6. цього Договору (п.3.4.Договору).

Орендна плата за орендоване Майно сплачується Орендарем щомісяця не пізніше 20 (двадцятого) числа наступного місяця (п.3.5.Договору).

Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно (п.3.6.Договору).

Орендна плата перераховується до бюджету на рахунок, зазначений у п.3.7. Договору.

Розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї зі сторін у разі зміни Методики її розрахунку, централізованих цін і тарифів, затверджених у встановленому порядку, які безпосередньо виливають на розрахунок орендної плати (п.3.8.Договору).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день; прострочення (включаючи день проплати) (п.3.10.Договору).

Відповідно до пунктів 4.4., 4.5. Договору, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та здійснювати звірку розрахунків орендної плати із орендодавцем не менш ніж один раз в квартал шляхом підписання акту звірки.

Пунктом 4.14. Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання Договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.

Пунктом 7.1. Договору оренди визначено, що орендодавець має право відмовитися від цього Договору і вимагати повернення майна, що передане в оренду, якщо орендар, зокрема, не вносить оренду плату протягом трьох місяців підряд.

Підпунктами 4 та 5 пункту 7.2. Договору передбачено, що орендодавець має право вимагати розірвання цього Договору та відшкодування збитків у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі та у разі, якщо орендар не виконує п.п. 3.5, 3.6, 3.7, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.16, 4.17, 4.18, 4.20.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно з договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором (п.9.1.Договору).

Цей Договір діє з 31 січня 2020 року до 31 січня 2069 року (п.10.1.Договору).

Зміни та доповнення, що вносяться до договору оренди, оформлюються додатковими угодами або договорами про внесення змін, які є невід`ємними частинами цього Договору (п.10.2.Договору).

Договір може бути розірвано на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду У випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору (п.10.3.Договору).

Відповідно до Акту приймання-передачі б/н від 31.01.2020, Територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікрон плюс» прийняло в орендне користування нежитлову будівлю літ. «Б-1» загальною площею 520,1 кв.м, яка розташована за адресою: місто Харків, вулиця Фонвізіна, будинок 16-А.

Проте, як стверджує позивач, відповідачем належним чином не виконано обов`язки зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленими Договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за Договором в сумі 247 772,93 грн.

На підтвердження зазначеного, позивач надав реєстр платежів, а також розрахунок заборгованості по договору № 955 від 31.01.2020.

Листом №917 від 01.03.2023 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради вимагало від відповідача впродовж 10-ти календарних днів від дати отримання цього листа сплатити заборгованість з орендної плати та пеню.

Листом №1750 від 13.04.2023 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради повідомило відповідача про намір розірвати договір оренди №955 від 31.01.2020. Також позивач зазначив, що відповідачу необхідно протягом 20-ти днів (від дати одержання цього листа) звільнити об`єкт оренди та здати його представнику Управління за актом приймання-передачі, а також сплатити заборгованість з орендної плати, яка станом на 01.04.2023 складає 168 652,35 грн. та пеню у розмірі 40 671,66 грн. станом на 11.04.2023. У випадку незадоволення цієї пропозиції або неотримання відповіді у встановлений ст.188 ГКУ термін, Управління змушене буде звернутись до господарського суду Харківської області з позовною заявою про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості з орендної плати та виселення з віднесенням на рахунок відповідача судових витрат та неустойки за прострочення повернення орендованого майна.

За висновками Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, у зв`язку з невиконанням істотних умов договору оренди, а саме не сплати орендної плати протягом більш 3-ох місяців відділу маркетингу та менеджменту, у 20-ти денний термін, вирішено передати матеріали справи до Юридичного департаменту для подання позовної заяви щодо розірвання договору оренди №955 від 31.01.2020, виселення орендаря (ТОВ «Мікрон плюс») та стягнення заборгованості з орендної плати в судовому порядку, про що складено відповідний Акт від 16.05.2023.

На 21 сесії Харківської міської ради 8 скликання було ухвалене Рішення від 01 грудня 2023 року № 496/23 «Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану», згідно п. 1 якого вирішено за період з 24.02.2022 по 30.09.2022 включно за договорами оренди комунального майна, укладеними до 24.02.2022, звільнити від орендної плати орендарів, які використовують нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно, цілісні майнові комплекси, що належать до комунальної власності Харківської міської територіальної громади.

На підставі п.4 вищевказаного рішення, позивачем враховано період звільнення від орендної плати відповідача з 24.02.2022 по 30.09.2022.

Як стверджує позивач, на теперішній час сума заборгованості у розмірі 204 394,26 грн. залишається несплаченою відповідачем, що спричиняє збитки місцевому бюджету. У зв`язку із зазначеним позивач нарахував відповідачу пеню та був вимушений звернутися з цим позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договір оренди №955 від 31.01.2020 є договором найму (оренди), згідно з яким, за приписами статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Судом встановлено, що відповідачу на підставі договору оренди №955 від 31.01.2020 було передано в строкове платне користування нежитлову будівлю літ. «Б-1» загальною площею 520,1 кв.м, яке розташовано за адресою: місто Харків, вулиця Фонвізіна, будинок 16-А та знаходиться на балансі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області "Про передачу в оренду нежитлових приміщень" від 29.01.2020 за №28.

Майно передається в оренду з метою використання: під підсобні приміщення (п.1.2.Договору).

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із частиною першою статті 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

27.12.2019 набув чинності Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-IX від 03.10.2019, який згідно п.1 Прикінцевих та перехідних положень був введений в дію з 01.02.2020. При цьому, згідно п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закон України Про оренду державного та комунального майна № 2269-XII від 10.04.1992 із наступними змінами з дня введення в дію Закону №157-IX визнано таким, що втрачає чинність.

Відповідно до преамбули Закон України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019 цей Закон визначає правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна. майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019, визначено, що орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019 визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендна плата визначається за результатами аукціону.

У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна.

У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.

Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Пунктом 10 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 року №755/17, зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з рішенням Харківської міської ради 22 сесії 7 скликання від 17.10.2018 року №1252/18) (http://kharkiv.rocks/reestr/672946) (надалі «Методика») передбачено, що перед розрахунком орендної плати за перший місяць оренди чи після перегляду розміру орендної плати визначається розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку за такою формулою:

Опл.міс = Опл./12 х Ід.о х Ім,

де Опл.міс - розмір орендної плати за місяць, грн.;

Опл - розмір річної орендної плати, визначений за цією Методикою, грн.;

Ід.о - індекс інфляції за період з дати проведення оцінки вартості майна до базового місяця розрахунку орендної плати;

Ім - індекс інфляції за базовий місяць розрахунку орендної плати.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.

В той же час, розмір річної орендної плати визначається відповідно до положень п.7 Методики, згідно якого: у разі оренди нерухомого майна (крім оренди нерухомого майна фізичними та юридичними особами, зазначеними у пункті 8 цієї Методики) розмір річної орендної плати визначається за формулою:

Опл = (Вп х Сор)/100;

де Опл - розмір річної орендної плати, грн.;

Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення оцінки, грн.;

Сор - орендна ставка, визначена згідно з додатком 2 до Методики.

Укладаючи договір оренди №955 від 31.01.2020, відповідач зобов`язався сплачувати орендні платежі за орендоване нежитлове приміщення перераховуючи орендну плату щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця до бюджету (п.3.5.,3.7.Договору).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як було встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній не виконував взяті на себе зобов`язання з оплати орендної плати у строки та у розмірі погоджені сторонами в Договорі, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендної плати перед позивачем за період з січня 2020 року по листопад 2023 року у розмірі 204 394,26 грн.

Вказана заборгованість підтверджується реєстром платежів та розрахунком позивача суми заборгованості відповідача з орендної плати по договору №955 від 31.01.2020 за період з січня 2020 року по листопад 2023 року.

Доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості з орендної плати по Договору за відповідний період матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості з орендної плати у період з січня 2020 року по листопад 2023 року у розмірі 204 394,26 грн. перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за оренду приміщення у розмірі 204 394,26 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у цій частині.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 52 645,84 грн.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з цим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Разом з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався, зокрема до 30.06.2023.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року були внесені зміни до Цивільного та Господарського кодексів України, а саме:

- доповнено Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину»;

- доповнено розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 №540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Згідно з п.3.10. Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

У разі прострочення орендарем виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п.3.10 порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов`язання повинно було бути виконано (п.7.3. Договору).

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки пені судом встановлено, що дані розрахунки є арифметично вірними та здійснені у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо розірвання договору оренди №955 від 31.01.2020, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору - ст. 611 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

За приписами ч.3 ст.291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору, у даному випадку своєчасного надходження коштів за оренду майна на рахунок позивача.

Так, сторонами п.7.1. Договору погодили, що орендодавець має право відмовитися від цього Договору і вимагати повернення майна, що передане в оренду, якщо орендар, зокрема, не вносить оренду плату протягом трьох місяців підряд.

Підпунктами 4 та 5 пункту 7.2. Договору передбачено, що орендодавець має право вимагати розірвання цього Договору та відшкодування збитків у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі та у разі, якщо орендар не виконує п.п. 3.5, 3.6, 3.7, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.16, 4.17, 4.18, 4.20.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору неналежно сплачував орендні платежі за орендоване нежитлову будівлю у період з січня 2020 року по листопад 2023 року (за виключенням періоду звільнення від орендної плати відповідача з 24.02.2022 по 30.09.2022), на підставі чого у останнього утворилась заборгованість, яка складає 204 394,26 грн.

При цьому суд констатує, що відповідач у період з жовтня 2022 року по листопад 2023 року взагалі не здійснив жодного платежу з орендної плати.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність заборгованості відповідача з орендних платежів за орендоване нежитлове приміщення за період з січня 2020 року по листопад 2023 року у розмірі 204 394,26 грн., що є істотним порушення умов Договору, позовні вимоги про розірвання договору оренди №955 від 31.01.2020 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Правові наслідки припинення договору оренди визначені в ст.785 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Разом з цим пунктом 4.14. Договору сторонами передбачено, що у разі припинення або розірвання Договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.

За змістом ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

За змістом ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він реалізує на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У зв`язку з розірванням договору оренди №955 від 31.01.2020 правові підстави для зайняття відповідачем орендованих приміщень відсутні.

Беручи до уваги вищезазначене, враховуючи розірвання договору оренди №955 від 31.01.2020, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрон плюс» звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлову будівлю літ. "Б-1" загальною площею 520.1 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вулиця Фонвізіна, будинок 16-А, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили, є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрон плюс» про розірвання договору, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості задовольнити.

Розірвати договір оренди №955 від 31.01.2020, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16; код ЄДРПОУ: 14095412) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікрон плюс» (61002, м. Харків, вул. Свободи, 7/9, оф. 112; код ЄДРПОУ: 43190859).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікрон плюс» (61002, м. Харків, вул. Свободи, 7/9, оф. 112; код ЄДРПОУ: 43190859) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16; код ЄДРПОУ: 14095412) нежитлову будівлю літ. «Б-1» загальною площею 520,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, буд. 16-А протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрон плюс» (61002, м. Харків, вул. Свободи, 7/9, оф. 112; код ЄДРПОУ: 43190859) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16; код ЄДРПОУ: 14095412) за договором оренди №955 від 31.01.2020 суму основної заборгованості у розмірі 204 394 (двісті чотири тисячі триста дев`яносто чотири) грн. 26 коп. та пеню у сумі 52 645 (п`ятдесят дві тисячі шістсот сорок п`ять) грн. 84 коп., а також судовий збір у розмірі 7 929 (сім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн. 28 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 20 березня 2024 року об 10:15 годині.

Позивачу протягом 5 днів надати суду докази понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "13" березня 2024 р.

СуддяТ.О. Пономаренко