Рішення

від 07.03.2024 по справі 924/1243/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" березня 2024 р. Справа № 924/1243/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Томковій А.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ ПОДІЛЛЯ"

до Фізичної особи-підприємця Борука Євгена Вікторовича

про стягнення 633 263,33 грн., з яких 468 988,00 грн. основного боргу, 25 425,03 грн. 3% річних та 138 850,30 грн. інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: Лисюк О.Ю.

від відповідача: не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 07.03.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.

01.12.2023 на електронну адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ ПОДІЛЛЯ" до Фізичної особи-підприємця Борука Євгена Вікторовича про стягнення 633 263,33 грн., з яких: 468 988,00 грн. основна заборгованість, 25 425,03 грн. 3% річних та 138 850,30 грн. інфляційні втрати, заявлені з підстав неналежного виконання умов договору поставки трикотажного полотна, укладеного шляхом надіслання комерційної пропозиції від 26.12.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2023 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.

Ухвалою суду від 04.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10:30 год. 27.12.2023 року. Окремо, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 25 грудня 2023 року, а позивачу строк для подання відповіді на відзив до 05 січня 2024 року.

27.12.2023 представником відповідача подано клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі та продовження строку для подачі відзиву у справі на 15 календарних днів.

Судом у підготовчому засіданні 27.12.2023 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, продовження відповідачу строку для подачі відзиву на позов до 10.01.2024 року, а позивачу строку для подачі відповіді на відзив до 15.01.2024 року, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 12:15 год. 18.01.2024 року.

У зв`язку з оголошенням на території України повітряної тривоги, підготовче засідання по справі №924/1243/23, призначене на 12:15 год. 18.01.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 18.01.2024 підготовче засідання у справі №924/1243/23 призначено на 10:00 год. 06.02.2024 року.

06.02.2024 представником відповідача подано чергове клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі.

Судом у підготовчому засіданні 06.02.2024 постановлено ухвали, з занесенням до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, закриття підготовчого провадження та призначення справи №924/1243/23 до судового розгляду по суті на 27.02.2024 року о 12:00 год.

Ухвалою суду від 06.02.2024 повідомлено ФОП Борука Є.В. про дату та час судового засідання по розгляду справи.

У судовому засіданні 27.02.2024 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про перерву в судовому засіданні до 10:30 год. 07.03.2024.

07.03.2024 на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання у справі.

Ухвалою суду від 07.03.2024, занесеною до протоколу судового засідання, в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання у справі відмовлено.

Виклад позицій учасників судового процесу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ ПОДІЛЛЯ" звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця Борука Євгена Вікторовича про стягнення 633 263,33 грн., з яких 468 988,00 грн. основного боргу, 25 425,03 грн. 3% річних та 138 850,30 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.12.2021 року на електронну адресу позивача надійшла комерційна пропозиція від відповідача щодо поставки полотна трикотажного гладкофарбованого 100% бавовна за ціною 231,10 грн. за кілограм. Комерційною пропозицією було визначено можливість поставки відповідного товару в строк до 26.03.2022 року. З огляду на попередні ділові стосунки, позивачем було здійснено оплати на користь відповідача з метою придбання вказаного товару без укладення письмового договору на загальну суму 468 988,00 грн. У позові зазначено, що з початком повномасштабного вторгнення відповідач перестав виходити на зв`язок та зобов`язання з поставки вказаного товару не виконав, сплачені кошти не повернув. Сторонами не укладено письмову угоду щодо поставки товару, однак відповідачем направлено комерційну пропозицію, а позивачем здійснено оплати, що є посвідченням наміру взаємного виконання зобов`язань та відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу є підставою вважати правочин укладеним у письмовій формі. Крім того, на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 25 425,03 грн. 3% річних обрахованих за період 14.01.2022 - 24.11.2023 та 138 850,30 грн. інфляційних втрат за період січень 2022 - жовтень 2023.

ФОП Борук Є.В. не скористався наданим ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву з будь-якими запереченнями проти позову.

Представник позивача у судовому засіданні 07.03.2024 просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання суду 07.03.2024 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується, наявною в матеріалах справи, розпискою.

Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/1243/23 відсутні.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи.

Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.

Позивач стверджує, що 26.12.2021 року на електронну адресу ТОВ "АГРОХІМ ПОДІЛЛЯ" надійшла, наявна в матеріалах справи, комерційна пропозиція від ФОП Борука Євгена Вікторовича щодо поставки полотна трикотажного гладкофарбованого 100% бавовна за ціною 231,10 грн. за кілограм на склад покупця. Комерційною пропозицією визначено строк поставки товару до 3 (трьох) місяців.

Позивачем надано докази оплати на користь відповідача щодо придбання товару без укладення письмового договору на загальну суму 468 988,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями за період з 14.01.2022 по 23.02.2022, у яких вказано у призначенні платежу "Оплата за трикотажне полотно згідно рахунку".

З огляду на відсутність письмової угоди та керуючись вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України 07.09.2023 ТОВ "АГРОХІМ ПОДІЛЛЯ" звернулось до ФОП Борука Євгена Вікторовича з письмовою вимогою про повернення у семиденний термін сплачених ним коштів в сумі 493 498,00 грн. у період з 14.01.2022 по 24.02.2022 року з направленим на підпис актом звірки взаємних розрахунків за січень 2022 - грудень 2023 за договором поставки трикотажного полотна на суму 468 988,00 грн. При цьому, докази надіслання та/або отримання ФОП Боруком Євгена Вікторовича вказаної претензії з актом звірки взаємних розрахунків до матеріалів справи не додано.

Акт звірки взаємних розрахунків за січень 2022 - грудень 2023 сторонами не підписано.

Оскільки, відповідач свої зобов`язання з поставки полотна трикотажного гладкофарбованого згідно умов викладених у комерційній пропозицій від 26.12.2021 не виконав, сплачені позивачем кошти в сумі 468 988,00 грн. не повернув, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з останнього 468 988,00 грн. заборгованості та у зв`язку з простроченням повернення коштів нарахував на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України до стягнення з відповідача 25 425,03 грн. 3% річних обрахованих за період 14.01.2022 - 24.11.2023 та 138 850,30 грн. інфляційних втрат за період січень 2022 - жовтень 2023.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:

У позовній заяві позивач посилається на норми статей 525, 526, 611, 625, 626, 693 Цивільного кодексу України.

Водночас, суд зауважує, що виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Отже, суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, та, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18 та від 13.02.2020 у справі № 921/109/19.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 18.06.2020 у справі №915/940/18.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

З огляду на викладене, керуючись принципом верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, і принципом jura novit curia, суд вважає за необхідне надати належну правову кваліфікацію спірних відносин, що склались між сторонами, за результатами дослідження та оцінки усіх обставин справи.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача, безпідставно збережених коштів сплачених позивачем за непоставлену продукції на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних правових підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 (провадження № 12-83гс18) зроблено висновок, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Для висновку про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів потрібно встановити обставини набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого), а також те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно з платіжними інструкціями №422 від 14.01.2022 на суму 101000,00 грн., №423 від 25.01.2022 на суму 30680,00 грн., №428 від 03.02.2022 на суму 34988,00 грн., №432 від 07.02.2022 на суму 151500,00 грн., №433 від 07.02.2022 на суму 500,00 грн., №434 від 11.02.2022 на суму 29300,00 грн., №435 від 16.02.2022 на суму 110350,00 грн., №437 від 23.02.2022 на суму 10670,00 грн. товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ ПОДІЛЛЯ" здійснило відповідачу оплату за поставку трикотажного полотна.

Матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами договору поставки, ні будь-якого іншого договору, на підставі якого позивачем було здійснено оплату ФОП Боруку Є.В. коштів у сумі 468 988,00 грн. Доказів проведення відповідачем поставки позивачу трикотажного полотна матеріали справи не містять.

В свою чергу наявна в матеріалах справи комерційна пропозиція від 26.12.2021 ФОП Борука Євгена Вікторовича щодо поставки полотна трикотажного гладкофарбованого 100% бавовна за ціною 231,10 грн. за кілограм на склад покупця в строк до 3 (трьох) місяців, не може бути доказом укладення між сторонами договору поставки, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Проте доказів прийняття пропозиції відповідача позивачем матеріали справи не містять.

Окремо враховується і те, що відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Однак сама по собі комерційна пропозиція від 26.12.2021 не свідчить, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору поставки.

При цьому, у поданих суду платіжних інструкціях на загальну суму 468 988,00 грн., за період з 14.01.2022 по 23.02.2022, у яких вказано у призначенні платежу "Оплата за трикотажне полотно згідно рахунку" відсутнє будь-яке посилання на умови комерційної пропозиції від 26.12.2021. Водночас рахунки на оплату, номера та дати яких зазначені в платіжних інструкціях до матеріалів справи не додані.

В свою чергу, оскільки докази направлення позивачем відповідачу письмової вимоги від 07.09.2023 з актом звірки взаємних розрахунків матеріали справи не містять, суд вважає, що зверненням з позовною заявою ТОВ "АГРОХІМ ПОДІЛЛЯ" позивач відмовився від виконання поставки відповідачем товару (трикотажного полотна), а тому фізична особа-підприємець Борук Євген Вікторович набув майно та зберігав його у себе без достатньої правової підстави, та зобов`язаний повернути кошти в сумі 468 988,00 грн. їх власнику на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Вважаючи, що відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару не виконав та прострочив повернення коштів, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України звернувся до суду про стягнення з останнього, окрім суми основного боргу в розмірі 468 988,00 грн., з вимогою про стягнення 25425,03 грн. 3% річних обрахованих за період 14.01.2022 - 24.11.2023 та 138 850,30 грн. інфляційних втрат за період січень 2022 - жовтень 2023.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З приводу заявлених позивачем до стягнення сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат суд враховує те, що договірні відносини між сторонами відсутні, вимога про поставку оплаченого товару на 468 988,00 грн. або про повернення сплачених позивачем у січні-лютому 2022 коштів відповідачу не направлялась, та характер правовідносин, що склався між сторонами, з огляду на що відсутня можливість встановити дату для обрахування початку прострочення виконання грошового зобов`язання допущеного відповідачем.

Отже, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 25425,03 грн. 3% річних та 138 850,30 грн. інфляційних втрат належить відмовити.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. ч. 1, 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача 468 988,00 грн. основного боргу. У стягненні 25 425,03 грн. 3% річних та 138 850,30 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ ПОДІЛЛЯ" до Фізичної особи-підприємця Борука Євгена Вікторовича про стягнення 633 263,33 грн., з яких 468 988,00 грн. основного боргу, 25 425,03 грн. 3% річних та 138 850,30 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Борука Євгена Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ ПОДІЛЛЯ" (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 19/2, кв. 2, код ЄДРПОУ 37016964) 468 988,00 грн. основного боргу та 7034,83 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

У стягненні 25 425,03 грн. 3% річних та 138 850,30 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронний кабінет, а у разі відсутності такої можливості - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.03.2024

СуддяА.М. Яроцький