Рішення

від 12.03.2024 по справі 924/1291/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2024 р. Справа № 924/1291/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до комунального підприємства "Навчально-тренувальний центр Хмельницької міської територіальної громади", м. Хмельницький

про стягнення 214 919,72 грн. заборгованості,

представники сторін:

позивача: адвокат Єгоров В.С. згідно довіреності від 29.12.2023 року (в режимі відеоконференції);

відповідача: адвокат Гуменюк О.С. згідно ордеру від 16.01.2024 року;

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 214 919,72 грн. заборгованості за спожитий газ, отриманий від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» як постачальника «останньої надії». Вимоги мотивує тим, що відповідач, отримавши від позивача природний газ за період з 01.11.2022 року по 30.11.2022 року, з 02.12.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2023 року по 08.01.2023 року об`ємом 2460,03 куб. м., не здійснив оплату спожитого газу, чим спричинив заборгованість в розмірі 165490,18 грн. Окрім того, позивачем також нараховано 6154,33 грн. втрат від інфляції, 2589,46 грн. 3% річних та 40685,75 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19.12.2023 року відкрито провадження у справі №924/1291/23, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 29.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.03.2024 року.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача під час судового розгляду спору та у відзиві просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що відповідач не був обізнаний про відсутність договору із газопостачальною організацією, а договору з ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та актів комунальне підприємство не отримувало. Вважає, що скан-копії не можуть бути підставою для розрахунків. Окрім того, у бюджеті підприємства коштів на оплату природного газу згідно тарифів не передбачено.

Зауважує, що відповідачем отримано лише один акт приймання-передачі природного газу на суму 97761,19 грн., а згідно акту звірки взаємних розрахунків за період січень 2023 року кінцеве сальдо становить 158248,90 грн.

Також вважає, що загальна сума штрафних санкцій є надмірною, а позивачем не доведено понесення останнім збитків. Наголошує на введення в Україні воєнного стану, поточній неплатоспроможності комунального підприємства та обтяжливістю стягнення штрафних санкцій.

Позивач у відповіді на відзив вважає заперечення відповідача безпідставними. Звертає увагу, що згідно Правил постачання природного газу договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання. Заперечує також в частині зменшення пені з огляду на ступінь виконання зобов`язань та принципи добросовісності та справедливості. Додатково зазначає про правомірність нарахувань 3% річних, втрат від інфляції, та необґрунтованість тверджень відповідача про наявність форс-мажорних обставин.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, постачальник) відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 880 від 04.07.2017 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 917-р від 22.07.2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (п. 26 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу»).

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236» визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю Операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

В розумінні Бюджетного кодексу України комунальне підприємство "Навчально-тренувальний центр Хмельницької міської територіальної громади" є бюджетною установою.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2022 року по 30.11.2022 року, з 02.12.2022 року по 08.01.2023 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав, позивач надав лист оператора ГТС від 04.09.2023 року №ТОВВИХ-23-12227 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00018J9J800N; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ; відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00000JA7F00B.

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3 Договору).

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в п.24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови КМУ №1102.

З 01 грудня 2021 року ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

За положеннями пункту 4.1 Договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.

Згідно умов Договору ціна опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Разом із цим, відповідно до пункту 4.3. Договору Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

За приписами п. 4.4 Договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п. 4.5 договору).

За умовами пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 Договору споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Згідно п. 11.1 договору він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

Позивачем надіслано 20.12.2022 року, 21.01.2023 року, 14.02.2023 року відповідно комунальному підприємству «Навчально-тренувальний центр Хмельницької МТГ» на його поштову адресу рахунки на оплату за природний газ: №32430 за період з 16.11.2022 року по 30.11.2022 року на суму 60488,71 грн.; № 1163 за період з 02.12.2022 року по 31.12.2022 року на суму 97761,19 грн.; №4944 за період з 01.01.2023 року по 08.01.2023 року на суму 7240,28 грн.

Хмельницька міська рада звернулася із листом від 23.01.2023 року до позивача, у якому повідомляє, що лише з листа від 21.11.2022 року НАК Нафтогаз Україна» міська рада дізналась про постачання природного газу постачальником «останньої надії» в приміщення, яке було передано в користування КП «Навчально-тренувальний центр Хмельницької міської територіальної громади». Водночас, станом на 23.01.2023 року договору з ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та актів рада не отримувала, а скан-копії не можуть вважатись підставою для розрахунків. Окрім того, відповідач фінансується виключно із місцевого бюджету, а коштів на оплату згідно тарифів позивача в бюджеті підприємства не передбачено.

У відповідь позивач у листі від 08.02.2023 року повідомив про автоматичне підключення до постачальника «останньої надії» та укладення договору з моменту постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії». Також позивач повідомив, що відповідач перебуває в реєстрі постачальника «останньої надії» у періоди з 29.10.2022 року по 30.11.2022 року та з 02.12.2022 року по 08.01.2023 року. До листа додано типовий договір на постачання природного газу, рахунок №1163 та акт приймання-передачі природного газу від 17240 за період до 31.12.2022 року.

З вищевикладеного, у зв`язку з нездійсненням відповідачем оплати за спожитий природний газ, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позиція суду.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Договір постачання природного газу об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, у зв`язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем, об`єми природного газу, спожитого відповідачем за період з 01.11.2022 року по 30.11.2022 року та з 02.12.2022 року по 08.01.2023 року автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується листом оператора ГТС від 04.09.2023 року №ТОВВИХ-23-12227 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00018J9J800N; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ; відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00000JA7F00B (надано у вигляді скриншоту з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Споживання природного газу у вказані періоди та обсязі також не заперечується відповідачем.

З приводу тверджень відповідача про непідписання договору з позивачем суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відтак, між товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (позивач, постачальник) та комунальним підприємством "Навчально-тренувальний центр Хмельницької міської територіальної громади" (відповідач, споживач) було укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Вказаний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, позивачем належним чином виконано свої зобов`язання за договором та поставлено відповідачу з 16.11.2022 року по 30.11.2022 року природний газ на суму 60488,71 грн.; за період з 02.12.2022 року по 31.12.2022 року на суму 97761,19 грн.; за період з 01.01.2023 року по 08.01.2023 року на суму 7240,28 грн. На загальну суму 165490,18 грн.

З приводу зауважень відповідача про те, що згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на січень 2023 року борг відповідача перед позивачем складає 158249,90 грн., а не 165490,18 грн., суд звертає увагу, що у акті звірки, та також у акті №17240 від 31.12.2022 року, рахунку на оплату №1163 від 10.01.2023 року, враховано період по 31.12.2022 року, тому вартість спожитого газу склала 158249,90 грн. Оскільки відповідачем за період з 01.01.2023 року по 08.01.2023 року спожито природній газ вартістю 7240,28 грн., загальний розмір заборгованості становить 165490,18 грн.

Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з чч.1,2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 4.3. договору Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Відповідно до п.4.4. договору Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Реєстрами на відправку поштової кореспонденції та фіскальними чеками з оплати здійсненого поштового пересилання підтверджується надіслання відповідачу на його поштову адресу рахунків на оплату за природний газ у листопаді-грудні 2022 року та січні 2023 року.

При цьому, хоча в договорі й зазначено, що "споживач зобов`язаний оплатити рахунок", однак за змістом статті 692 ЦК України та пункту 4.4 Типового договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується "до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу", а не до закінчення місяця, наступного за місяцем, в якому отримано рахунок.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, від 27.03.2023 у справі № 920/1343/21, від 04.04.2023 у справі № 44/258-б (910/15426/20).

Окрім того, інформація щодо кількості отриманого газу також була доведена Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу, на підставі якого складені акти приймання-передачі послуг розподілу газу. Також така інформація доступна відповідачу на інформаційній платформі Оператора ГТС за ЕІС-кодом.

Додатково відповідачу було направлено рахунок №1163 щодо нарахувань по 31.12.2022 року, акт №17240 приймання-передачі природного газу від 31.12.2022 року, та міською радою повідомлено у листі від 23.01.2023 року про обізнаність щодо отримання природного газу від постачальника «останньої надії» після отримання листа позивача від 21.11.2022 року.

Таким чином, з огляду на наявність укладеного між сторонами договору, споживання природного газу відповідачем, яке не може здійснюватись безоплатно, можливість ознайомитись з умовами Типового договору поставки, існуючими тарифами, а також обізнаність відповідача з обсягами споживання природного газу у період з 01.11.2022 року по 08.01.2023 року при відсутності укладеного договору із постачальником, судом не приймаються доводи комунального підприємства щодо неотримання рахунків, непідписання договору та відсутності, у зв`язку з цим, обов`язку оплатити спожитий природний газ.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, натомість, відповідач не надав докази сплати суми основного боргу в повному розмірі, тому 165 490,18 грн. заборгованості за спожитий природний газ підлягає стягненню в судовому порядку.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленого позивачем природного газу, останнім здійснено нарахування пені, 3 % річних та втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.5 Типового договору визначено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню 40 685,75 грн. пені у ІПС "Законодавство", суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам договору.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат у ІПС "Законодавство", суд дійшов висновку, що вони також є арифметично вірними, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 2589,46 грн. та 6154,33 грн. інфляційних витрат підлягають задоволенню.

Водночас, відповідач у відзиві на позов вважає нарахування штрафних санкцій надмірним тягарем для останнього.

Судом враховується, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549, 552 Цивільного кодексу України.

Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.

Відтак, при вирішенні питання про зменшення неустойки суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Поняття «значно» та «надмірно», які використовуються статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

В даному випадку судом приймається до уваги, що відповідач є бюджетною організацією, яка фінансується з місцевого бюджету територіальної громади; діяльність відповідача пов`язана також із підготовкою мешканців громади до національного спротиву; заявлена до стягнення пеня є значною у співвідношенні до основного боргу та становить 24,59% від суми заборгованості за поставлений природний газ; на користь позивача стягнуто 3% річних, які за своєю природою є компенсацією за користування належними до сплати позивачу коштами, та інфляційні втрати, які є відшкодуванням втрат позивача, спричинених знеціненням грошових коштів, що, в свою чергу, забезпечує захист майнових прав та інтересів позивача.

За таких обставин, враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов`язання, з огляду на важливість збереження господарської діяльності відповідача, беручи до уваги значний розмір пені, що не відповідає правовому призначенню неустойки, та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%.

Стягнення пені у розмірі 50% від заявленого позивачем розміру є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Таким чином, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до комунального підприємства "Навчально-тренувальний центр Хмельницької міської територіальної громади", м. Хмельницький про стягнення 214 919,72 грн. заборгованості, підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 165 490,18 грн. боргу, 2589,46 грн. 3% річних, 6154, 33 грн. втрат від інфляції, 20342,88 грн. пені.

В стягненні 20 342,87 грн. пені суд відмовляє у зв`язку з зменшенням її розміру судом.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16.

Відтак, витрати позивача щодо сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до комунального підприємства "Навчально-тренувальний центр Хмельницької міської територіальної громади", м. Хмельницький про стягнення 214 919,72 грн. заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Навчально-тренувальний центр Хмельницької міської територіальної громади» (29000, м. Хмельницький, пров. Героя України Скоблі Олексія, буд. 1, код 44693692) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1, код 40121452) 165 490,18 грн. (сто шістдесят п`ять тисяч чотириста дев`яносто грн. 18 коп.) боргу, 2 589,46 грн. (дві тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять грн. 46 коп.) 3% річних, 6 154, 33 грн. (шість тисяч сто п`ятдесят чотири грн. 33 коп.) втрат від інфляції, 20 342,88 грн. (двадцять тисяч триста сорок дві грн. 88 коп.) пені, 2579,04 грн. (дві тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять грн. 04 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 20 342,87 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.03.2024 року

СуддяМ.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; сторонам в електронні кабінети