Рішення

від 12.03.2024 по справі 925/12/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року Справа № 925/12/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від Уманської окружної прокуратури Олійник І.А. прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури,

від позивача представник не з`явився,

від відповідача представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури,

м. Умань, Уманського району, Черкаської області в інтересах

держави в особі: Ладижинської сільської ради, с. Ладижинка,

Уманського району, Черкаської області

до товариства з обмеженою відповідальністю ВС ПРОПЕРТІС,

м. Київ

про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення

647 945 грн. 43 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся заступник керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ладижинської сільської ради до товариства з обмеженою відповідальністю ВС ПРОПЕРТІС про:

1.стягнення з товариства з обмежено відповідальністю ВС ПРОПЕРТІС на користь Ладижинської сільської ради боргу зі сплати орендної плати за землю у розмірі 647 945 грн. 43 коп. згідно договору оренди землі від 21 грудня 2018 року;

2. розірвання договору оренди землі від 21 грудня 2018 року, з урахуванням внесених змін від 10 червня 2019 року, укладеного між Черкаською обласною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю ВС ПРОПЕРТІС щодо земельної ділянки за кадастровим номером 7124389000:02:001:1514, площею 18,6079 га, яка знаходиться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Ладижинської сільської ради, який 21 грудня 2018 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 44783078).

Позов подано до Господарського суду Черкаської області з урахуванням положень ч. 3 ст. 30 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 30 хв. 08 лютого 2024 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 08 лютого 2024 року, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 00 хв. 12 березня 2024 року.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Ухвалу суду від 08 лютого 2024 року було доставлено відповідачу до його електронного кабінету 08 лютого 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа виготовленої з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулося 12 березня 2024 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/12/24.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду даного спору, 21 грудня 2018 року між Головним управлінням Держгеокадстру у Черкаській області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю ВС ПРОПЕРТІС (орендар) було укладено договір оренди землі за №261/57-18 ДО.

Згідно п. 1 договору орендодавець зобов`язався надати, а орендар прийняти в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій.

В оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності із зміною цільового призначення з кадастровим номером 7124389000:02:001:1514, площею 18,6079 га, несільськогосподарські угіддя під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами, розташована за межами населеного пункту, в адміністративних межах Фурманської (на даний час Ладижинської) сільської ради Уманського району Черкаської області (п. 2 договору).

Відповідно до п. 6 договору, договір оренди укладено на 7 років та діє до 21 грудня 2025 року (включно).

Пунктом 7 договору передбачено, що орендна плата вноситься за перший рік у п`ятиденний строк після підписання договору оренди, починаючи з наступного року відповідно до Податкового кодексу України.

Нарахування орендної плані розпочинається з дня підписання договору, але не пізніше одного місяця з дня прийняття наказу про надання земельної ділянки (п. 7.1 договору).

Річна орендна плата розраховується орендарем самостійно виходячи зі ставки 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 8 договору).

У разі встановлення діючим законодавством мінімальної ставки більшою ніж встановлено цим договором, орендар розраховує розмір орендної плати з врахуванням ставки встановленої законом (без внесення змін у договір).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає щорічній індексації та розраховується орендарем самостійно (без внесення змін до договору) (п.п. 9.1., 9.2 договору).

Сторони домовились, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що є об`єктом вказаного договору оренди на дату його укладання визначена із розрахунку середньою розміру нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Черкаській області (1 га - 33 930, 75 грн.) та в цілому по договору складає 631 380, 00 грн. (п. 9.2.1 договору).

Відповідно до п. 21 договору орендар земельної ділянки зобов`язаний серед іншого, своєчасно вносити орендну плату з урахуванням змін коефіцієнта індексації.

Згідно з п. 24 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання, крім інших випадків, установлених договором, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, в тому числі наявності заборгованості по орендній платі.

Право оренди зареєстровано 21 грудня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 29608254.

В подальшому, у зв`язку з переходом права розпорядження вказаною земельною ділянкою до Черкаської обласної державної адміністрації, 10 червня 2019 року між Черкаською обласною державною адміністрацією га товариством з обмеженою відповідальністю ВС ПРОПЕРТІС було укладено договір №33/02-09 про внесення змін до договору оренди землі від 21 грудня 2018 року №261/57-18 ДО.

Відповідно до п. 8 вищевказаного договору, договір укладено на 25 років та діє до 21 грудня 2043 року включно.

Згідно з п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі відповідно до рішень Фурманської сільської ради Уманського району Черкаської області від 18 червня 2018 року №21-4/VІI Про встановлення плати за землю на території Фурманської сільської ради та від 20 березня 2019 року №26-1-VIІ Про зменшення орендної ставки земельного податку ТОВ ВС ПРОПЕРТІС у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки до введення в експлуатацію об`єкта (сонячної електростанції), і її річний розмір становить 297 735, 76 грн. в рік;

4 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки після введення в експлуатацію об`єкта (сонячної електростанції), і її річний розмір становить 396 981,01 грн. в рік.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнта індексації (п. 10 договору).

Орендна плата вноситься на рахунок відповідного бюджету у такі строки: щомісячно не пізніше 30 числа наступного місяця за звітним, у розмірі 1/12 частини річної орендної плати (п. 11 договору).

Таким чином, на даний час між Черкаською обласною держаною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю ВС ПРОПЕРТІС наявні договірні відносини з приводу оренди земельної ділянки площею 18,6079 га за кадастровим номером 7124389000:02:001:1514, яка знаходиться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Фурманської сільської ради (на даний час Ладижинська сільська рада) Уманського району Черкаської області.

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у своїй постанові від 16 березня 2020 року у справі № 922/1658/19 вказав, що згідно з частиною 5 статті 5 Закону України Про оцінку земель для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Аналіз наведених положень ПК України, Закону України Про оцінку земель та Закону України Про оренду землі дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. ПК України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Нормами статті 21 Закону України Про оренду землі визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати. Водночас, з урахуванням положень статті 21 Закону України Про оренду землі та принципу свободи договору, сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.

Судом враховано, що і умовами договору оренди, і умовами договору про внесення змін до договору оренди сторони передбачили, що розмір орендної плати встановлюється у відсотковому відношенні від нормативної грошової оцінки, яка підлягає обов`язковій індексації без внесення змін у договір.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач з січня 2022 року систематично не сплачує орендну плату за використання землі.

Згідно з інформацією Ладижинської сільської ради, заборгованість зі сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за період з січня 2022 року по листопад 2023 року становить 647 945, 43 грн. виходячи із наступного розрахунку:

2022 рік - 327 509,33 річна орендна плата (з урахуванням індексації) - 27 292,44 грн. місячний платіж.

За січень 2022 року борг зі сплати орендної плати становить 2 481 грн. 13 коп., оскільки відповідачем було сплачено 24 811 грн. 31 коп.

З лютого по грудень орендна плата не сплачувалася, в зв`язку з чим за 2022 рік борг складає 302 697 грн. 97 коп. (2 481 грн. 13 коп. + (27 292,44 грн. х 11 місяців).

У 2023 році річна орендна плата складала 376 635, 73 грн. (з урахуванням індексації) 31 386, 31 грн. місячний платіж.

За період з січня по листопад 2023 року орендна плата відповідачем не сплачувалася, а тому за вказаний період борг складає (31 386, 31 грн. х 11 місяців) = 345 249, 41 грн.

Тобто, борг становить 647 947 грн. 38 коп., а не 647 945, 43 грн. як вказує прокурор.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №728-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Черкаської області Ладижинською сільською радою 10 грудня 2020 року прийнято рішення Про реорганізацію Фурманської сільської ради шляхом приєднання до Ладижинської сільської ради №2-4/VІІІ.

Відповідно до ст. 8-3 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад повноваження сільської ради, її виконавчого комітету та сільського голови територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади, припиняються з дня набрання чинності рішенням сільської ради об`єднаної територіальної громади про добровільне приєднання до об`єднаної територіальної громади. Об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади.

Правову позицію щодо правонаступництва викладено у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 804/958/17.

Публічне правонаступництво органів державної влади, органів місцевого самоврядування є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому.

При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, учасником яких є державний орган, що здійснює функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У такому випадку також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю публічного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною.

Отже, коли відбувається правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.

Фактичним часом переходу адміністративної компетенції від Фурманської сільської ради до Ладижинської сільської ради є прийняття 10 грудня 2020 року рішення про приєднання до неї Фурманської сільської ради та визнання її правонаступником майнових прав та обов`язків (п. п. 1, 3 рішення № 2-4/VIIІ).

Таким чином з 10 грудня 2020 року Ладижинська сільська рада є правонаступником Фурманської сільської ради у сферах діяльності, а сільська рада втратила повноваження органу місцевого самоврядування, оскільки таке повноваження перейшло до Ладижинської сільської ради.

Крім того, 27 травня 2021 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28 квітня 2021 року №1423-ШХ, яким було доповнено розділ Х Перехідні положення ЗК України.

Відповідно до п. 24 Перехідних положень ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Крім того, з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Відповідно до відомостей з Державною реєстру речових прав на нерухоме майно, 05 червня 2023 року Ладижинською сільською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 18,6079 га за кадастровим номером 7124389000:02:001:1514 (а.с. 33).

За таких обставин, розпорядником земельної ділянки за кадастровим номером 7124389000:02:001:1514 площею 18,6079 га, є Ладижинська сільська рада.

Відповідно до статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Частиною третьою статті 9 Закону України Про оренду землі також визначено, що до нового власника орендованої земельної ділянки переходять права та обов`язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки.

Тож чинне законодавство передбачає, що у договорі оренди землі може бути замінено як орендаря, так і орендодавця, і зміст наведеного законодавчого регулювання є спрямованим на збереження попередніх існуючих орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку чи реорганізації орендаря.

При відчуженні орендованої земельної ділянки попередній власник вибуває із орендних відносин, а новий власник має право і водночас зобов`язаний стати орендодавцем за договором оренди.

Після зміни власника земельних ділянок договір не припинив свою дію, натомість Ладижинська сільська рада в силу вимог закону набула статусу орендодавця у триваючих правовідносинах оренди разом із належними орендодавцю за договором правами та обов`язками.

Позивач, як орган, уповноважений представляти власника в орендних правовідносинах, став її орендодавцем та стороною договору в силу законодавчих приписів.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 11 договору від 10 червня 2019 року орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 30 числа наступного місяця за звітним.

Таким чином на день звернення до суду строк оплати орендних платежів настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору оренди, розрахунку з орендодавцем, а також не було спростовано доводи прокурора, що викладені в позові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, розмір боргу складає 647 947 грн. 38 коп., однак прокурором заявлено вимогу про стягнення 647 945 грн. 43 коп.

Оскільки прокурор самостійно визначив зміст своїх позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 647 945 грн. 43 коп. заборгованості.

Що стосується вимоги про розірвання договору оренди землі, то судом враховано наступне:

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

При укладанні договору оренди землі до орендаря переходить право володіти і користуватися об`єктом власності, а право розпоряджатися зберігається за власником. Тому власник може на власний розсуд розпорядитись об`єктом і передати право власності на нього іншій особі.

За змістом частини дев`ятої статті 93 ЗК України та частини першої статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України Про оренду землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Законодавець у певних правовідносинах може передбачити порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Наприклад, статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Водночас те, що сторона договору не скористалася процедурою позасудового врегулювання питання зміни чи розірвання договору, навіть коли порядок здійснення такої процедури врегульовано законодавчо, не позбавляє таку сторону можливості належним чином реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 ЦК України.

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) для захисту права, та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Така позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17 та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала в своїх рішеннях на тому, що реалізація позивачем належного йому права вимагати в судовому порядку розірвання договору оренди землі залежить від настання чи ненастання обставин, які зумовлюють виникнення такого права в силу положення договору чи вказівки закону і пов`язується з моментом виникнення таких обставин. Що ж до питання про наявність чи відсутність підстав для захисту права позивача у спірних правовідносинах, то вони пов`язані з існуванням чи відсутністю тих обставин, які мають наслідком зміну чи припинення відповідних договірних відносин у судовому порядку.

Згідно п. в) ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до вимог ст. 651 Цивільного кодексу України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній станом на момент укладання договору оренди землі), встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є:

об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст. 31 Закону України Про оренду землі, який є спеціальним законом з питань регулювання відносин оренди земельних ділянок, встановлено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Стаття 32 Закону України Про оренду землі регулює порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Так, згідно вказаної статті, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Невиконання однією із сторін обов`язків, передбачених умовами договору є підставою для його припинення шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін (п. 24 договору).

Систематична несплата земельного податку або орендної плати, з урахуванням положень ст. 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Орендар з січня 2022 року по листопад 2023 року не сплачував орендної плати за землю.

Отже, слід дійти висновку, що матеріалами справи підтверджується, що всупереч вимогам договору оренди землі, відповідач не сплачував орендну плату у встановленому договором розмірі та у визначені договором строки.

Тобто, відповідач систематично порушував умови договору стосовно сплати орендних платежів.

Вищенаведене є достатньою та самостійною підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Оскільки матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем своїх зобов`язань у зв`язку з несплатою орендної плати, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про розірвання договору оренди землі від 21 грудня 2018 року, з урахуванням внесених змін від 10 червня 2019 року в судовому порядку є правомірною та обґрунтованою.

При цьому судом було враховано правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17.

Також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 02 травня 2018 року зі справи №925/549/17 дійшов висновку, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо питання представництва інтересів держави прокурором суд зазначає, що стаття 23 Закону України Про прокуратуру визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 звернула увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

З матеріалів справи вбачається, що Уманська окружна прокуратура зверталась до Ладижинської сільської ради, яку листом від 20 листопада 2023 року за №53-3288 вих-23 було повідомлено про порушення відповідачем вимог законодавства.

Також у своєму листі прокуратура просила сільську раду повідомити про те, чи вживалися та чи будуть вживатися заходи щодо стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та повернення майна.

Згідно з інформацією Ладижинської сільської ради від 28 листопада 2023 року №02-24/02-10/2641 заходи щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди з товариства з обмеженою відповідальністю ВС ПРОПЕРТІС та про повернення земельної ділянки сільською радою найближчим часом вживатися не будуть. Також позивач просив в межах, наданих прокуратурі повноважень звернутись в інтересах Ладижинської сільської ради з позовом до суду.

В листі від 14 грудня 2023 року Уманська окружна прокуратура повідомила позивача про вжиття заходів прокуратурою представницького характеру на захист державних інтересів, шляхом пред`явлення до суду позову в інтересах держави в особі Ладижинської сільської ради до товариства з обмеженою відповідальністю ВС ПРОПЕРТІС про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Судом було також враховано, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Отже, враховуючи положення ст. 55 ГПК України, а також нездійснення Ладижинською сільською радою в розумні строки заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів територіальної громади, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів територіальної громади в суді, а тому підстав для залишення позову без розгляду не вбачається.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ВС ПРОПЕРТІС, вул. Дмитрівська, 18/24, м. Київ, ідентифікаційний код 41728926 на користь Ладижинської сільської ради, вул. Шкільна, 2, с. Ладижинка Уманського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 26261436, р/р UА258999980334189812000023695, код доходу 18010600 - орендна плата з юридичних осіб 647 945 грн. 43 коп. боргу.

3. Розірвати договір оренди землі від 21 грудня 2018 року з урахуванням договору про внесення змін до договору оренди землі від 10 червня 2019 року, укладений між Черкаською обласною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю ВС ПРОПЕРТІС щодо оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7124389000:02:001:1514, площею 18, 6079 га, яка знаходиться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Ладижинської сільської ради (номер запису про інше речове право 44783078).

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ВС ПРОПЕРТІС, вул. Дмитрівська, 18/24, м. Київ, ідентифікаційний код 41728926 на користь Черкаської обласної прокуратури, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України в м. Київ 12 403 грн. 18 коп. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 13 березня 2024 року.

Суддя А.В. Васянович