Постанова

від 05.03.2024 по справі 361/9909/23

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/9909/23

Провадження № 3/361/219/24

05.03.2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05березня 2024року м. Бровари

Суддя Броварськогоміськрайонного суду Київської області Мохов Є.І., розглянувши матеріали справи, які надійшли від заступника командира батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 632522 від

26 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 26 жовтня 2023 року о 16 годині 21 хвилин на 35 км а/д

М-01 Київ-Чернігів, керував автомобілем марки «Ford Sierra», н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння (тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я відповідно до Наказу МОЗ та МВС 1452/735 категорично відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП.

В суді ОСОБА_1 вину не визнав, стверджував, що керував автомобілем тверезим, від проходження огляду на стан сп`яніння не відмовлявся. Протягом двох годин пройшов відповідний огляд у лікаря-нарколога, довідку огляду просив долучити до матеріалів справи.

Суддя, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов такого висновку.

Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Згідно з вимогами статті 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.

У відповідності з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до диспозиції частини першої статті 130 КУпАП відповідальність передбачена нею настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

З об`єктивної сторони правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, полягає в тому числі у керуванні транспортним засобом в стані сп`яніння та відмові від проходження огляду на стан сп`яніння.

Суб`єктами правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у цьому випадку є водії транспортного засобу.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони даного правопорушення, на переконання суду, є вина суб`єкта правопорушення, яка полягає в тому, що суб`єкт правопорушення, усвідомлюючи встановлені стосовно нього обмеження у праві керування транспортними засобами, здійснював керування ними або свідомо відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на законну вимогу працівника поліції пройти такий огляд.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДРУкраїни передбачена статтею 130 КУпАП.

Згідно з положеннями статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року та Інструкціії пропорядок виявленняу водіївтранспортних засобівознак алкогольного,наркотичного чиіншого сп`янінняабо перебуванняпід впливомлікарських препаратів,що знижуютьувагу ташвидкість реакції,затвердженою НаказомМіністерства внутрішніхсправ України,Міністерства охорониздоров`я України№ 1452/735від 09листопада 2015року,зареєстрованої вМіністерстві юстиціїУкраїни №1413/27858від 11листопада 2015року,у разінаявності підставвважати,що водійтранспортного засобуперебуває устані наркотичного сп`яніння, згідно з ознаками, що визначені в Інструкції, огляд на стан наркотичного сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Суддя зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

У той же час, з довідки № 7840 від 26 жовтня 2023 року, за результатами огляду

ОСОБА_1 , проведеного у лікаря-нарколога, не встановлено факту перебування останнього у стані наркотичного сп`яніння, що підтверджує його заперечення. Огляд проведено в межах визначеного терміну, впродовж двох годин з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення. Проходження такого огляду свідчить про відсутність умислу ОСОБА_1 на відмову від проходження такого огляду.

Відтак, при встановлених у судовому засіданні усіх обставинах даної справи про адміністративне правопорушення, у їх сукупності, суддя дійшов висновку, що направлені до Броварського міськрайонного суду Київської області адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП та їх аргументація у цілому не підтверджують наявність у його діях складу наведеного адміністративного правопорушення, а відтак є сумнівними.

Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, які тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі Аллене де Рібемон проти Франції від 10 лютого 1995 року підкреслив, що принцип презумпції невинуватості порушується, «якщо суд оголосить обвинуваченого винним, коли його вина не була попередньо доведена».

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Відповідно до практики застосування Європейським судом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,якщо передбаченісанкції заскоєне правопорушенняє достатньосуворими,правопорушення маєприроду кримінальногозлочину ісудовий розглядмає відповідатипринципу справедливості.Розглядаючи справупро притягненняособи доадміністративної відповідальностіза частиноюпершою статті130КУпАП,судовий процесмає відповідатизагальним засадамкримінального провадження.Суд маєзабезпечити гарантіїі принципизаконності щодоособи,яка притягаєтьсядо відповідальності,оскільки санкціявказаної статті,при встановленніфакту скоєнняправопорушення івини,передбачає штраф,розмір якогозначно перевищуєпрожитковий мінімумдля осібпрацездатного вікув Україні,та мінімальнийрозмір штрафу,визначений у частині другій статті 53 КК України, а також передбачає обов`язкове позбавлення права керування транспортним засобом.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

За даних обставин, вважаю, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності слід закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Керуючись частиною першою статті 247, частиною першою статті 256, статтями 283-285 КУпАП, суддя-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Є.І.Мохов